Постанова

від 16.04.2024 по справі 2-705/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1939/24

Справа № 2-705/11

Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіра Артема Дмитровича в рамках виконавчого провадження №66101742,

встановив:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною вище заявою, у якій просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра Артема Дмитровича щодо винесення постанови від 25 травня 2023 року про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження № 66101742 та скасувати постанову головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра Артема Дмитровича від 25 травня 2023 року про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження № 66101742.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржниця послалась на те, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року по справі № 2-705/11 її зобов`язано знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ); зобов`язано відновити межові? знаки; демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ).

23 червня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист по справі № 2-705/11, на підставі якого в провадженні Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 66101742.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 2-705/11 було зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

16 серпня 2021 року на підставі ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду за справою № 2-705/11 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66101742.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 2-705/11 касаційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишено без змін.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 24 травня 2023 року поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66101742.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 25 травня 2023 року за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 66101742 накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

ОСОБА_1 не згодна із зазначеною постановою про накладення штрафу та вважає її неправомірною, оскільки у виконавчому листі Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2021 року по справі № 2-705/11 її зобов`язано знести самовільні будівлі, однак, у неї немає самовільних будівель.

За посиланнями скаржниці, усі будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належать їй на праві власності, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 20 серпня 2009 року № 1085, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07 грудня 2012 року № 1626, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2012 року № 1265, витягом про державну реєстрацію прав від 23 листопада 2012 року.

Наведені документи скасовані рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року по справі № 500/1288/18, однак ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 липня 2021 року по справі № 500/1288/18 відкрито апеляційне провадження по справі та зупинено дію рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року до розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, оскільки на цей час справа № 500/1288/18 знаходиться на розгляді в Одеському апеляційному суді, то зазначені реєстраційні документи ОСОБА_1 є діючими, тож рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року по справі № 2-705/11 в частині зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні споруди є неможливим, оскільки самовільних споруд не існує.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволені скарги, суд виходив з того, що обґрунтування скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди із судовим рішенням, за яким видано виконавчий лист у справі № 2-705/11, при цьому доказів протиправності дій виконавця та незаконності вказаної постанови суду не надано.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воронков В.О., звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на обставини якими обґрунтовується скарга, просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги на дії державного виконавця, вказуючи, що судом першої інстанції було враховано лише обставини встановлені рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року по справі № 2-705/11 , при цьому не враховано об`єктивної відсутності на земельній ділянці скаржниці самовільних будівель.

У судовому засіданні представник скаржниці підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами скарги.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, із заявами про відкладення розгляду справи до суду не зверталися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника скаржниці за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року у справі № 2-705/11 (провадження №2/500/89/13) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічної експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19 березня 2013 року експертом ОСОБА_4 ); зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_2 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічної експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19 березня 2013 року експертом ОСОБА_4 ); зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановити межевий знак у поворотній точці № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 ; зобов`язано ОСОБА_3 встановити 1/2 частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 у вигляді твердої межи в напрямку від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до поворотної точки № 4 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015597, 140; Y, м. - 3247955, 710) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ВГ); зобов`язано ОСОБА_2 встановити частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 у вигляді твердої межи від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до початку лінійної споруди - цегляної огорожі, яка визначає суміжну межу землевласників, в напрямку до поворотної точки № 1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015573, 550; Y, м. - 3247933, 110) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ГА).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_5 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 , незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23 березня 2005 року.

Ухвалено нове судове рішення у скасованій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення.

Задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), зобов`язано ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду 23 березня 2005 року.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) відмовлено.

23 червня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист по справі № 2-705/11.

Постановою державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіра А.Д. від 16 липня 2021 року відкрито виконавче провадження №66101742 за виконавчим листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області виданого 23 червня 2021 року по справі № 2-705/11.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 2-705/11 було зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

16 серпня 2021 року на підставі ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду за справою № 2-705/11 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66101742.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 2-705/11 касаційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишено без змін.

24 травня 2023 року державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіром А.Д. прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області виданого 23 червня 2021року по справі № 2-705/11.

25 травня 2023 року державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіром А.Д. прийнято постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн та зобов`язано ОСОБА_1 виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого з самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі N 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".

У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, та іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 19, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Доводи скарги на дії державного виконавця, а у подальшому і апеляційної скарги на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року ОСОБА_1 зводяться до заперечень щодо обґрунтованості висновків Одеського апеляційного суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 2-705/11, за якою 23 червня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист, при цьому ОСОБА_1 не наведено та не надано жодних доказів порушення головним державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапірою А.Д. будь яких вимог чинного законодавства під час прийняття у виконавчому провадженні № 66101742 постанови від 25 травня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу.

Колегія суддів, ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних заявницею дій державного виконавця.

Також, колегія суддів зауважує про безпідставність посилань ОСОБА_1 на обставини розгляду справи №500/1288/18, як таких, що зважаючи на положення законодавства, а також практику Європейського суду, не впливають на обов`язковість виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 2-705/11, що набрала законної сили.

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням поданої ОСОБА_1 скарги, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , з вказаних вище підстав.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова