Рішення

від 11.04.2024 по справі 908/3436/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/234/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024 Справа № 908/3436/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС», (37700, Полтавська область, Лубенський район, смт. Оржиця, вул. 30-річчя Перемоги,буд. 2), представник позивача адвокат Сергієнко Тетяна Григорівна, (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 7, офіс 205)

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», (69091, м. Запоріжжя, вул. Вознесенська, буд. 4)

про стягнення 1 612 314,07 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Сергієнко Т.Г., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1178320 від 10.11.2023, (в режимі відеоконференції);

від відповідача Кузьмінов Д.В. на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 115027 від 15.12.2023;

16.11.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 10.11.2023 (вх. № 3777/08-07/23 від 16.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС», смт. Оржиця Лубенського району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», м. Запоріжжя про стягнення 329 314,07 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 1 220 000,00 грн. штрафу за порушення договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, а всього 1 612 314,07 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023 справу № 908/3436/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3436/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/234/23, підготовче засідання призначено на 15.01.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3436/23 до 11.03.2024 та відкладено підготовче засідання на 12.02.2024.

В підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 04.03.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання від 12.02.2024

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/3436/23 та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2024.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.04.2024, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 12.03.2024.

В судове засідання 11.04.2023 з`явилися представники сторін, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 11.04.2024 приєднався представник позивача. Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні 11.04.2024 безпосередньо в залі господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні 11.04.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 622, 626, 629, 663, 664, 689, 690, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 216-218, 214, 225 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу пшеницю 2, 3, 4 класу, жито 1, 2, 3 класу відповідно до умов договору, а позивач зобов`язався оплатити поставлений товар. Як передбачено п. 3.1 договору термін поставки: відповідно до додаткових угод, але не пізніше 31.12.2023. Умовами п. 3.5 договору сторонами погоджено порядок розрахунків: 80 % - по факту навантаження авто, решта 20 % - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. На виконання умов договору сторонами було укладено додаткові угоди № 1 і № 2. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.02.2023 сторонами узгоджено поставку пшениці 3 класу в кількості 640,00 тон +/- 10 % за ціною 6200,00 грн. з ПДВ за 1 тону, місце вивантаження: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Ярослава мудрого, 14, у термін з 28.02.2023 по 28.03.2023. Додаткова угода № 1 від 28.02.2023 сторонами виконана в повному обсязі, спорів або претензій щодо її виконання сторони одна до одної не мають. Згідно додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 сторонами узгоджено поставку пшениці 3 класу в кількості 1000,00 тон +/- 10 % за ціною 6100,00 грн. з ПДВ за 1 тону, місце вивантаження: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Ярослава мудрого, 14, у термін з 18.04.2023 по 09.05.2023. На виконання п. 3.5 договору позивачем згідно рахунка № Ц-000024 від 19.04.2023 здійснено оплату за пшеницю 3 класу в сумі 1 337 719,30 грн. У період з 20.04.2023 по 01.05.2023 відповідач поставив позивачу пшеницю 3 класу в загальній кількості 221,502 тони на суму 1 331 708,76 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. 28.04.2023 позивач засобами електронної пошти направив на адресу відповідача листи навантаження з зазначенням транспортних засобів перевізника з метою отримати решту товару в термін 01, 02, 03 травня 2023 року. Відповідачем відповідь на вказане повідомлення надана не була, жодних дій щодо повідомлення позивача про готовність товару до навантаження відповідачем не вчинялося, поставка товару не здійснена. 05.09.2023 позивач звернувся до відповідача із листом про підписання акту звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 10,53 грн. Відповідачем зазначений лист залишено без реагування. 08.09.2023 позивачем засобами поштового зв`язку направлено відповідачу претензію з вимогою про сплату штрафу на підставі п. 5.2 договору, збитків у зв`язку із неналежним виконання договору та підписання акту звірки взаєморозрахунків. У відповіді від 18.09.2023 відповідач заперечив проти порушення з його боку умов договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, проте повернув на користь позивача грошові кошти в сумі 6 010,53 грн. Позивач вважає, що внаслідок не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки решти товару в розмірі 778,498 тон відповідач має сплатити позивачу штраф на підставі п. 5.2 договору в розмірі 20 % від загальної вартості договору, що становить 1 220 000,00 грн. та збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 392 314,07 грн. В обґрунтування підстав для стягнення з відповідача збитків позивач посилається на те, що з метою дотримання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами (зокрема, ТОВ «Солагро») через не виконання ТОВ «СЛАВУТИЧ» умов договору № 28/02/23 від 28.02.2023 щодо поставки пшениці 3 класу за ціною 5 350,88 грн. без ПДВ (6 100,00 грн. з ПДВ) за 1 тону, ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» було вимушено придбати пшеницю 3 класу у ТДВ «Мірний» за ціною 6 315,79 грн. без ПДВ за 1 тону. У підтвердження вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру позивачем надано суду Висновок експерта № 33 від 19.10.2023. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача на його користь 329 314,07 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 1 220 000,00 грн. штрафу за порушення договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, а всього 1 612 314,07 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 184,71 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку) та витрати, пов`язані з оплатою послуг судового експерта, в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідачем на підставі ст. 165 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву вих. № б/н від 03.01.2024 ( вх. № 151/08-08/24 від 03.01.2024), в якому відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що за умовами п., п. 2, 3 додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 поставка зерна здійснюється на умовах EXW(Інкотермс 2010), місце завантаження: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське. Згідно тлумачення «Інкотермс 2010» бази поставки EXW покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Таким чином, для виконання умов договору позивач зобов`язаний оплатити товар до його передання, забезпечити транспортування (вивезення) товару зі складу продавця після його сплати. Як стверджує відповідач, у спірних правовідносинах з боку позивач не було ні повної оплати товару, ні фактичної подачі транспортних засобів під завантаження, у зв`язку із чим відповідач не відпустив товар зі складу. Таким чином, саме позивач не виконав всіх обов`язків щодо купівлі узгодженого додатковою угодою № 2 від 18.04.2023 обсягу пшениці в розмірі 1000 тон. Отже, в даному випадку має місце прострочення саме кредитора, що виключає покладення на відповідача відповідальності за порушення договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023. У зв`язку із викладеним, відповідач просить суд в задоволені позву відмовити повністю. Також відповідачем заявлено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом даної справи у розмірі 30 000,00 грн.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 18.01.2024, (вх. № 1289/08-08/24 від 18.01.2024), в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань. Також позивач просить суд зауважити, що договором поставки № 28/02/23 від 28.02.2023 та додатковою угодою № 2 від 18.04.2023 передбачено, що порядок оплати є наступним: 80 % - по факту завантаження авто, а решта 20% - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний рахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження. На виконання п. 3.5 договору позивачем відповідно до рахунку № Ц-00000024 від 19.04.2023 було перераховано попередню оплату за пшеницю 3 класу у сумі 1 337 719,30 грн., яка навіть не була обумовлена договором. Відповідач поставив позивачу пшеницю в розмірі 221,502 тони, загальною вартістю 1 331 708,76 грн., що підтверджується відповідно первинними бухгалтерськими документами. При цьому, у відповідному листуванні щодо необхідності проведення допоставки товару відповідач не вказував на необхідність проведення попередньої оплати, ним не було виставлено відповідний рахунок на оплату. Доводи відповідача стосовно того, що оскільки ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» фактичної подачі транспортних засобів не здійснило, то у зв`язку з цим, відповідач не здійснив поставку товару позивач вважає хибними. Так, вказані доводи зроблені без врахування того, що відповідний лист позивача про завантаження з боку відповідача залишився без підтвердження. Подальші листи ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» з проханням підтвердити можливість завантаження відповідачем також залишені без реагування. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н від 19.02.2024 (вх. № 4103/08-08/24 від 21.02.2024), в яких відповідач наполягає на доводах, які наведені ним у відзиві на позовну заяву. Додатково в обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач просить суд врахувати, що приймаючи до уваги умови п. 3.5 договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, п, п. 2, 3 додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 і обраний сторонами базис поставки (EXW) слідує висновок, що товар не може бути відпущений зі складу продавця (переданий покупцю) без проведення оплати, а оплата неможлива без подання транспорту для перевезення. Таким чином, у спірних правовідносинах товар стає власністю покупця лише після оплати, що відповідає визначенню «попередня оплата», що відрізняється від загальних правил, обумовлених нормами ст., ст. 655, 629, 712 ЦК України, - спочатку передача товару, а вже потім оплата. Стосовно неподання позивачем транспортних засобів для навантаження товару, то відповідач не заперечує, що дійсно отримував від позивача листи про навантаження, якими позивач повідомляв про подачу 1 3 травня 2023 року 30 машин під завантаження. Проте, фактично транспортні засоби позивачем подані не були, що самим позивачем не заперечується. При цьому, умовами договору на відповідача не покладено обов`язок надання покупцю відповіді щодо листів останнього про навантаження транспорту. Відповідач наполягає на тому, що в даному випадку порушення умов договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023 зі сторони ТОВ «СЛАВУТИЧ» не має місця, фактично договірні відносини між сторонами припинилися після поставки пшениці 3 класу в загальній кількості 221,502 тони на суму 1 331 708,76 грн. згідно додаткової угоди № 2 від 18.04.2023. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволені позву відмовити повністю.

11.03.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» надійшло Клопотання про стягнення витрат на правову допомогу (вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 11.03.2024; вх. № 5592/08-08/24 від 11.03.2024), яким позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/3436/23 докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. та стягнути ці витрати з відповідача на його користь.

12.02.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» надійшло Клопотання про долучення доказів (вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 11.02.2024; вх. № 3235/08-08/24 від 12.02.2024), яким позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/3436/23 скріншоти з аналітичних сайтів щодо цін на пшеницю 3-4 класу в період здійснення між сторонами правовідносин, що підтверджують зміну ціни на пшеницю, що вплинуло на відмову ТОВ «СЛАВУТИЧ» від поставки продукції.

Розглянувши подане ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» клопотання про долучення доказів, дослідивши матеріали справи № 908/3436/23, суд вважає подане клопотання такими, що не підлягає задоволенню як таке, що подане з порушенням вимог ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.

За приписами ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Приймаючи до уваги, що докази, про які йдеться у клопотанні про долучення доказів, позивачем не подані суду разом із позовом, на ці докази позивач не посилався у позовній заяві, позивач не обґрунтував чому ці докази не могли бути подані ним у встановлений законом строк, суд відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» про долучення доказів як заявленого необґрунтовано.

12.02.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» надійшло Клопотання про витребування доказів (вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 11.02.2024; вх. № 3236/08-08/24 від 12.02.2024), яким позивач просить суд: - витребувати у ТОВ «СЛАВУТИЧ» належним чином засвідчені копії звітів форми № 37-сг (звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур) та форми № 21-г (звіт про реалізацію продукції сільського господарства) за період з березня по червень (включно) 2023 року, що подавались ТОВ «СЛАВУТИЧ» до Головного управління статистики у Запорізькій області; -витребувати у Головного управління ДПС у Запорізькій області належним чином засвідчені копії податкових накладних, що виписані ТОВ «СЛАВУТИЧ» іншим контрагентам щодо реалізації ними сільськогосподарської продукції (зокрема, пшениці 2,3,4 класу та жита 1,2,3 класу) за період з квітня по червень 2023 року; - витребувати у ТОВ «СЛАВУТИЧ» інформацію щодо реалізації пшениці, що була запланована для реалізації ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» ( в кількості орієнтовно 800 тон), а також підтверджуючі документи щодо її реалізації (копії договорів поставки, переробки, зберігання, тощо).

Статтею 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Згідно ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.

Змагальність господарського процесу полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Розглянувши подане ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» клопотання про витребування доказів, дослідивши матеріали справи № 908/3436/23, суд вважає подане клопотання такими, що не підлягає задоволенню, оскільки обставини, які підтверджуються такими доказами, не входять до предмету доказування у справі № 908/3436/23.

12.02.2024 до господарського суду Запорізької області від ТОВ «СЛАВУТИЧ» надійшло Клопотання про витребування доказів (вих. № б/н від 09.02.2024; вх. № 3226/08-08/24 від 12.02.2024), яким відповідач просить суд чи подавалися ТОВ «ТРАНС-ІНВЕСТ ЧЕРКАСИ», ТОВ «РЕМЖЕЛДОР ТРАНС», ТОВ «БК «МАКС БУД», ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД», ФОП Плюта О.О. транспортні засоби згідно переліку, наведеному у листі ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» від 28.04.2023, 01, 03, 05 травня 2023 року під завантаження за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське.

Розглянувши подане ТОВ «СЛАВУТИЧ» клопотання про витребування доказів, дослідивши матеріали справи № 908/3436/23, суд відмовляє в задоволенні цього клопотання, виходячи з наступного.

В судовому засіданні 12.02.2024 представник позивача усно пояснив суду, що оформлював заявки на замовлення транспортних засобів у зазначених перевізників. Проте, оскільки відповідачем не було надано ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» підтвердження про готовність товару до відвантаження, транспортні засоби позивачем за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське, не подавалися.

Таким чином, обставини, які підтверджуються доказами, щодо яких відповідачем заявлено клопотання, позивачем не заперечуються.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (позивач у справі, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», відповідач у справі, Постачальник) укладено Договір поставки № 28/02/23 (надалі - Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2, 3, 4 класу, жита 1, 2, 3 класу (надалі товар). Одиниця виміру: тонна. Вид товару, його ціна, кількість та терміни поставки на кожну партію визначаються додатковими угодами сторін, які є невід`ємними частинами Договору. (п. 1.1-1.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору термін поставки: відповідно до додаткових угод, але не пізніше 31.12.2023.

Вид транспорту: автомобільний транспорт. (п. 3.2 Договору)

Умови поставки визначаються в додатковій угоді сторін, яка є невід`ємною частиною Договору. (п. 3.3 Договору)

За змістом п. 3.5 Договору термін, порядок та форма розрахунків: 80 % - по факту завантаження авто, решта 20 % - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження. Форма оплати: безготівкова. Можливий інший порядок розрахунку, про що має бути зазначено в додатковій угоді. 9пп. 3.5.1 п. 3.5 Договору)

Пунктом 9.1 визначено, що термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2023.

Згідно з п. 9.2 Договір вважається виконаним при належному та повному виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору сторонами було укладено Додаткові угоди № 1 і № 2 до Договору.

Відповідно до Додаткової угоди «Протокол погодження цін» № 1 від 28.02.2023 сторонами узгоджено поставку пшениці 3 класу в кількості 640,00 тон +/- 10 % за ціною 5 438,60 грн. без ПДВ, 6200,00 грн. з ПДВ за 1 тону. Поставка зерна здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010). Місце завантаження: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське. Місце вивантаження: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Ярослава мудрого, 14. Термін дії Угоди встановлюється з 28.02.2023 по 28.03.2023. Оплата: 80 % - по факту завантаження авто, решта 20 % - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження.

Сторонами у справі не заперечується, що Додаткова угода № 1 від 28.02.2023 сторонами виконана в повному обсязі, спорів або претензій щодо її виконання сторони одна до одної не мають.

Згідно Додаткової угоди «Протокол погодження ціни» № 2 від 18.04.2023 сторонами узгоджено поставку пшениці 3 класу в кількості 1000,00 тон +/- 10 % за ціною 5 350,88 грн. без ПДВ, 6100,00 грн. з ПДВ за 1 тону. Поставка зерна здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010). Місце завантаження: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське. Місце вивантаження: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Ярослава мудрого, 14. Термін дії Угоди встановлюється з 18.04.2023 по 09.05.2023. Оплата: 80 % - по факту завантаження авто, решта 20 % - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження.

Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 3.5 Договору та умов додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 позивачем згідно рахунка № Ц-000024 від 19.04.2023 щодо оплати за пшеницю 3 класу в кількості 250,00 тон платіжною інструкцією № 126 від 19.04.2023 здійснено оплату в сумі 1 337 719,30 грн.

Відповідачем зазначений факт не оспорюється.

У період з 20.04.2023 по 01.05.2023 на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 відповідач поставив позивачу пшеницю в загальній кількості 221,502 тони на суму 1 331 708,76 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

-№ Ц-00000029 від 20.04.2023 на поставку 26,409 тон на суму 161 094,99 грн.;

-№ Ц-00000028 від 22.04.2023 на поставку 24,500 тон на суму 149 450,08 грн.;

-№ Ц-00000030 від 25.04.2023 на поставку 24,240 тон на суму 147 864,08грн.;

-№ Ц-00000031 від 26.04.2023 на поставку 75,243 тон на суму 453 750,50 грн.;

-№ Ц-00000032 від 27.04.2023 на поставку 23,430 тон на суму 138 237,04 грн.;

-№ Ц-00000033 від 30.04.2023 на поставку 23,140 тон на суму 136 526,04 грн.;

-№ Ц-00000034 від 01.05.2023 на поставку 24,540 тон на суму 144 786,04 грн.

Також в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, якими підтверджується поставка зерна на загальну суму 1 331 708,76 грн.

28.04.2023 позивачем засобами електронної пошти на адресу відповідача були направленні листи на завантаження із зазначенням транспортних засобів перевізників з метою отримання товару (зерна) в термін 01, 02, 03 травня 2023 року.

Як з`ясовано судом в ході судового вирішення справи, транспортні засоби до місця завантаження: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське, від ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» подані не були, решту зерна в рамках Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 позивач від відповідача не отримував та не оплачував, що позивачем не заперечується.

05.09.2023 позивач засобами електронної пошти направив відповідачу лист про підписання Акту звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість ТОВ «СЛАВУТИЧ» перед ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» становить 6 10,53 грн.

Відповідачем зазначений лист залишено без реагування.

08.09.2023 позивачем засобами поштового зв`язку направлено відповідачу Претензію з вимогами про сплату штрафу на підставі п. 5.2 Договору в розмірі 1 216 109,31 грн., 339 361,89 грн. збитків у зв`язку із неналежним виконання Договору та підписання Акту звірки взаєморозрахунків.

У Відповіді на претензію вих. № 18/09-1 від 18.09.2023 відповідач заперечив проти порушення з його боку умов Договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, проте повернув на користь позивача грошові кошти в сумі 6 010,53 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 1000 від 15.09.2023.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогами до ТОВ «СЛАВУТИЧ» про стягнення штрафу на підставі п. 5.2 Договору в розмірі 20 % від загальної вартості Договору, що становить 1 220 000,00 грн., та збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 392 314,07 грн.

Так, відповідно до п. 5.2 Договору у випадку не поставки або не повної поставки товару у кількості і в терміни, передбачені Договором, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20 % від загальної вартості Договору. Крім того сторона, що порушила Договір, відшкодовує другій стороні збитки.

Загальна вартість товару, що мала бути поставлена за Додатковою угодою № 2 від 18.04.2023 становить 6 100 000,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині забезпечення поставки обумовленого обсягу товару та в обумовлені терміни позивач вважає, що відповідач повинен сплатити штраф в розмірі 1 220 000,00 грн. (6 100 000,00 грн. х 20 % = 1 220 000,00 грн.)

В обґрунтування підстав для стягнення з відповідача збитків позивач посилається на те, що з метою дотримання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами (зокрема, ТОВ «Солагро») через не виконання ТОВ «СЛАВУТИЧ» умов Договору № 28/02/23 від 28.02.2023 щодо поставки пшениці 3 класу за ціною 5 350,88 грн. без ПДВ (6 100,00 грн. з ПДВ) за 1 тону, ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» було вимушено придбати пшеницю 3 класу у ТДВ «Мірний» за ціною 6 315,79 грн. без ПДВ за 1 тону.

У підтвердження вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру позивачем надано суду Висновок експерта № 33 від 19.10.2023, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро судово-економічної експертизи та аудиту «І.В.А.».

Також позивачем до матеріалів справи надані належним чином посвідчені копії Договору поставки № ДГ-WHT-221021-11403 від 21.10.2022, укладеного між ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (Постачальник) та ТОВ «СОЛАГРО» (Покупець), Специфікації № СП-WHT-221021-11403/10 від 18.04.2023 і Специфікації № СП-WHT-221021-11403/11 від 20.04.2023 до нього, за умовами яких позивач повинен був поставити ТОВ «СОЛАГРО» у строк до 06.05.2023 пшеницю 2, 3, 4 класу в загальній кількості 500,00 тон на загальну суму 4 101 571,80 грн. та у строк до 08.05.2023 пшеницю 2, 3, 4 класу в загальній кількості 1112,743 тони на загальну суму 9 011 381,79 грн.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надані належним чином посвідчені копії Договору поставки № 21/04/23М від 21.04.2023 з додатками до нього, укладеного між ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (Покупець) та ТДВ «МІРНИЙ» (Постачальник), за умовами якого ТДВ «МІРНИЙ» зобов`язалося поставити позивачу у строк з 21.04.2023 по 05.06.2023 пшеницю 3 класу в загальній кількості 520,00 тони +/- 10 % за ціною 7 200,00 грн. з ПДВ. Поставка ТДВ «МІРНИЙ» ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» 522,570 тони пшениці на загальну суму 3 762 504,26 грн. підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов посилається на те, що приймаючи до уваги умови п. 3.5 Договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, умови Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 і обраний сторонами базис поставки (EXW) слідує висновок, що товар не може бути відпущений зі складу Продавця (переданий Покупцю) без проведення оплати, а оплата неможлива без подання транспорту для перевезення. Отже, для виконання умов Договору позивач зобов`язаний оплатити товар до його передання та забезпечити транспортування (вивезення) товару зі складу Продавця після його сплати. У спірних правовідносинах з боку позивач не було ні повної оплати товару, ні фактичної подачі транспортних засобів під завантаження, у зв`язку із чим відповідач не відпустив товар зі складу. Таким чином, саме позивач не виконав всіх обов`язків щодо купівлі узгодженого Додатковою угодою № 2 від 18.04.2023 обсягу пшениці в розмірі 1000 тон. Отже, в даному випадку має місце прострочення саме кредитора, що виключає покладення на відповідача відповідальності за порушення Договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено в статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Нормами статті 610 ЦК України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. (Частини 1, 3, 4 статті 612 ЦК України)

В силу приписів частин 1, 2 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи за умовами Договору, укладеного між сторонами, та Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 до нього Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти товар пшеницю 3 класу в кількості 1000,00 тон +/- 10 % за ціною 5 350,88 грн. без ПДВ, 6100,00 грн. з ПДВ за 1 тону.

Зі змісту Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 слідує, що поставка зерна здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010). Місце завантаження: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське. Місце вивантаження: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Ярослава мудрого, 14. Термін дії Угоди встановлюється з 18.04.2023 по 09.05.2023. Оплата: 80 % - по факту завантаження авто, решта 20 % - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження.

Суд зауважує, що відповідно до визначення поняття EXW згідно з «Інкотермс 2010 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів» (Інкотермс 2010), які набрали чинності з 01.01.2011, «Ех Works» (named place) «Франко завод» (зі складу продавця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або іншому зазначеному місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.).

Згідно зі статтею А.4 умов поставки EXW Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний в обумовлену дату або в межах обумовленого строку надати невідвантажений у будь-який транспортний засіб товар у розпорядження покупця у зазначеному в договорі місці поставки.

Відповідно до статті В.4 умов поставки EXW Інкотермс 2010 покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки товар надано у його розпорядження відповідно до статей А.4 та А.7/В.7.

Отже, продавець за EXW умовами поставки зобов`язується:

- підготувати продукцію до відвантаження на своєму складі або разом з іншими товарами, зазначеними покупцем;

- надати відповідну упаковку, якщо вона потрібна для транспортування вантажу;

- надати покупцю доступ до вантажу, документації до нього;

- повідомити покупця про готовність вантажу до відвантаження.

З іншого боку, покупець зобов`язується:

- організувати транспортування вантажу від місця його перебування до місця призначення;

- сплатити всі витрати, пов`язані з транспортуванням, страхуванням, митним оформленням;

- нести ризики можливих пошкоджень або втрати вантажу в процесі транспортування.

Як з`ясовано судом, в межах Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 позивачем здійснено оплату на користь відповідача в розмірі 1 337 719,30 грн. в період з 20.04.2023 по 01.05.2023 відповідач поставив позивачу пшеницю в загальній кількості 221,502 тони на суму 1 331 708,76 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Решту суми коштів, на яку поставка не відбулася (6 10,53 грн.), відповідач позивачу повернув.

28.04.2023 позивачем засобами електронної пошти на адресу відповідача були направленні листи на завантаження із зазначенням транспортних засобів перевізників з метою отримання товару (зерна) в термін 01, 02, 03 травня 2023 року.

Проте, фактичні обставини справи свідчать, що транспортні засоби до місця завантаження: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське, від ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» подані не були, решту зерна в рамках Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 позивач від відповідача не отримував та не оплачував.

Позивачем зазначені факти не спростовані. Крім того, в ході судового вирішення спору представником позивача надані суду усні пояснення, що оскільки відповідачем не було надано позивачу підтвердження про готовність товару до відвантаження, транспортні засоби позивачем не подавалися.

Тобто, Продавцем не була здійснена поставка Товару за Договором внаслідок ненадання Покупцем транспортних засобів під завантаження.

При цьому, ані умови Договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, ані умови Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023 не містять обов`язку Постачальника (відповідача) щодо надання письмового повідомлення Покупцю (позивачу) на його листи на завантаження.

Позивачем протилежного належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не доведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Постачальником не було порушено свого зобов`язання за Договором щодо поставки товару, а не отримання Покупцем товару зумовлено не вчиненням саме Покупцем дій, що встановлені Договором (забезпечення прибуття транспортного засобу під завантаження на склад Постачальника), до вчинення яких Постачальник (відповідач) не міг виконати свого обов`язку.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що саме позивач не виконав всіх обов`язків щодо купівлі узгодженого Додатковою угодою № 2 від 18.04.2023 обсягу пшениці в розмірі 1000 тон. Отже, в даному випадку має місце прострочення саме кредитора, що виключає покладення на відповідача відповідальності за порушення Договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною 1 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи те, що Постачальником не було порушено зобов`язань за Договором щодо поставки товару, фактично договірні відносини між сторонами припинилися після поставки пшениці 3 класу в загальній кількості 221,502 тони на суму 1 331 708,76 грн. згідно Додаткової угоди № 2 від 18.04.2023.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення з ТОВ «СЛАВУТИЧ» 1 220 000,00 грн. штрафу на підставі п. 5.2 Договору за порушення умов Договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 392 314,07 грн. В обґрунтування підстав для стягнення з відповідача збитків позивач посилається на те, що з метою дотримання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами (зокрема, ТОВ «Солагро») через не виконання ТОВ «СЛАВУТИЧ» умов договору № 28/02/23 від 28.02.2023 щодо поставки пшениці 3 класу за ціною 5 350,88 грн. без ПДВ (6 100,00 грн. з ПДВ) за 1 тону, ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» було вимушено придбати пшеницю 3 класу у ТДВ «Мірний» за ціною 6 315,79 грн. без ПДВ за 1 тону.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 ЦК України якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

За приписами п. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Відповідно до усталеної судової практики для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Виходячи з наведеного та в силу положень статті 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

Позивачем не доведено вчинення ТОВ «СЛАВУТИЧ» господарського правопорушення, не доведено, що поведінка відповідача є протиправною та позивачу внаслідок цього спричиненні збитки у заявленій сумі. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що матеріалами справи доведено, що у спірних правовідносинах невиконання умов Договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023 сталося саме з вини позивача, яким не було забезпечено прибуття транспортного засобу під завантаження на склад Постачальника, у зв`язку із чим відповідач не мав об`єктивної можливості виконати свої зобов`язання за Договором щодо поставки обумовленого обсягу зерна.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів спричинення ТОВ «СЛАВУТИЧ» шкоди позивачу у вигляді упущеної вигоди, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 392 314,07 грн. за недоведеністю.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови від позову на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору, витрат позивача на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з оплатою послуг судового експерта.

Щодо заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

У відзиві на позовну заяву зазначено лише, що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які відповідач очікує понести на правничу допомогу, складає 30 000,00 грн.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до матеріалів справи не надано відповідних документів.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України відповідачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 11.04.2024 в судових дебатах представником відповідача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС», смт. Оржиця Лубенського району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», м. Запоріжжя про стягнення 329 314,07 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 1 220 000,00 грн. штрафу за порушення договору поставки № 28/02/23 від 28.02.2023, а всього 1 612 314,07 грн. відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 03 » травня 2024 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.