Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/19996/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024Справа № 910/19996/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-3"

про стягнення 362 735,51 грн

Представники:

від позивача: Розпаченюк А.С.

від відповідача: Бойков О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-3" про стягнення 362 736,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №310859 від 05.05.2001 у частині сплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 362 736,51 грн основного боргу.

За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу матеріали справи №910/19996/23 передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

29.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає наступне.

Так, клопотання обґрунтовано тим, що позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за Договором №310859 від 05.05.2001 в той час, як між сторонами було укладено Договір №31-0859-3 від 05.05.2001, що не збігається з номером договору, право вимоги за який було передано позивачу.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Дослідивши матеріали справи та клопотання позивача, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 суд ухвалив: здійснювати розгляд справи № 910/19996/23 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.03.2024; зобов`язати сторін надати належним чином засвідчену копію Договору №310859 від 05.05.2001.

07.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 05.03.2024 прибув представник позивача, представники відповідача у підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 05.03.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.04.2024.

07.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

12.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення клопотання про долучення доказів.

У клопотанні від 07.03.2024 позивачем зазначено, що у зв`язку із запереченнями відповідача, виникла необхідність в направлені на адресу Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації адвокатського запиту з проханням надати копії актів звіряння, тристоронніх актів звіряння розрахунків, зведених актів звіряння, а також інших документів, які були складені за участі ЖБК «Будівельник-3» для визначення сум бюджетного фінансування.

Відповідно до ч.8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на вищенаведене, суд приймає до розгляду докази, які подані позивачем разом з клопотанням про долучення доказів від 07.03.2024.

03.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача.

У підготовче засідання 09.04.2024 прибув представник позивача, представники відповідача у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 09.04.2024 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024.

У судове засідання 30.04.2024 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 30.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменоване з 01.01.2019 в АТ "Київенерго", та з 09.08.2019 - в АТ "К.Енерго") (енергопостачальна організація, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Будівельник-3" (абонент, відповідач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №31-0859-3 (далі - Договір) відповідно до п.1.1. якого предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання «Абонентом» теплової енергії проводиться приладом обліку.

Згідно з п. 5.3. Договору «Абонент», що має прилади обліку, щомісячно надає «Енергопостачальній організації» звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку №1 до Договору.

Порядок розрахунків за теплову енергію викладено у Додатку №4 до Договору.

Згідно п.2 Додатку №4 до Договору «Абонент» щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. №63, розрахункова група, тел.251-25-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 та 3.1 Додатку №4 до Договору сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, «Абонент» виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо «Абонент» розраховується за показниками приладів обліку, йому пред`являється до сплати заявлена кількість теплової енергії за поточний місяць (згідно Додатку №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом» не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідач зазначає, що між сторонами було укладено саме Договір №31-0859-3 від 05.05.2001, що не збігається з номером договору №3100859, право вимоги за яким було передано позивачу, при цьому, всі облікові картки складені позивачем саме за Договором №3100859.

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 від 06.02.2024, яка посвідчена нотаріально та зареєстрована в реєстрі за №3053, Договір укладений 05.05.2001 з Житлово-будівельним кооперативом "Будівельник-3", в якому номер зазначено як 3-0859-3, є тим самим договором з номером 310859.

У довідці, яка надана директором СВП "Київська енергопостачальна компанія АТ "К.Енерго" Куніним Л.М., про стан розрахунків за спожиту від АТ "К.Енерго" теплоенергію по Житлово-будівельному кооперативу "Будівельник-3" міститься посилання на Договір №310859 від 05.05.2001.

Аналогічні відомості щодо реквізитів договору містяться у листах, які надавались енергопостачальною організацією абоненту та у призначеннях платежів, які здійснювались абонентом.

Крім того, суд зазначає, що сторонами не надано доказів існування іншого договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді, з огляду на що приходить до висновку що Договір 05.05.2001 №3-0859-3 та Договір №310859 від 05.05.2001 є одним і тим самим договором.

Дослідивши зміст укладеного між АЕК "Київенерго" та ЖБК "Будівельник-3" Договору №31-0859-3 від 05.05.2001, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі №905/1965/19 припинено процедуру розпорядження майном боржника АТ «Київенерго», яке змінило своє найменування на АТ «К.Енерго», визнано останнього банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго".

25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" на підставі протоколу №1/2021 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" від 14.09.2021), на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

За Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерним товариством "К.Енерго" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 з придбання майна банкрута - Акціонерного товариства "К.Енерго" за лотом №71, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

У витягу з додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні № UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, зазначено про включення до загального обсягу відступленої дебіторської заборгованості також заборгованості Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-3" у розмірі 362 735,51 грн за Договором №3100859.

Результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3.

Доказів визнання недійсними або скасування результатів даного аукціону матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором

Суд зазначає, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Відповідно до листа Вих.№45/21 від 07.02.2017 абонент гарантував оплату за теплову енергію для підігріву води до 10.02.2017.

У позовній заяві зазначено, що свої зобов`язання за зазначеним Договором відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого за період з 01.09.2017 по 01.05.2018 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2023 року становить 362 735,51 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію та обліковими картками.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №31-0859-3 від 05.05.2001 у частині сплати вартості наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 362 736,51 грн основного боргу.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки, позивачем не надано первинних документів, які б було складено сторонами договору та які підтверджують факт та обсяг постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідно і наявність заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відтак саме на позивачеві лежить тягар доказування факту поставки відповідачу теплової енергії за Договором, а також факту переходу від постачальника права вимоги за вказаним Договором щодо оплати вартості поставленої теплової енергії.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

На підтвердження постачання відповідачу теплової енергії за Договором у період з 01.09.2017 по 01.05.2018 позивач надав дублікати облікових карток за Договором, довідку Акціонерного товариства "К.Енерго" про стан розрахунків, розрахунок заборгованості та рахунок на оплату.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до умов Договору документами, які підтверджують виконання постачальником зобов`язання з постачання теплової енергії та її прийняття відповідачем, є акти приймання-передавання товарної продукції, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій.

В окремих випадках суд може прийняти в якості доказів і інші документи, зокрема облікові картки, які містять величину фактично спожитої теплової енергії та її вартість за розрахунковий період (місяць).

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товарів чи послуг і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

За доводами позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з оплати поставленої у період з 01.09.2017 по 01.05.2018 року теплової енергії, за ним обліковується заборгованість в розмірі 362 735,51 грн, а свідченням фактичного постачання теплової енергії є наявні в матеріалах справи дублікати облікових карток.

Водночас суд вважає, що надані позивачем дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за Договором, оскільки ці документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також печатки саме енергопостачальної організації, яка вимагається виходячи зі змісту документа.

Обставини справи свідчать про те, що позивач придбав на аукціоні право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, при цьому крім права вимоги сплати суми боргу жодних інших прав за Договором позивач не набув.

Відтак, оскільки позивач не став стороною Договору, у нього відсутні повноваження на виготовлення первинних документів, у тому числі дублікатів таких документів.

Також безпідставним є посилання позивача на положення Договору, згідно з якими на відповідача покладено обов`язок самостійно отримувати оформлені постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період, акт звіряння, та повернути один примірник постачальнику, адже першочергово такі документи мають бути складені постачальником.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що постачальником у спірний період було поставлено відповідачу теплову енергію за Договором, право вимоги за яким було набуто позивачем.

У цьому контексті варто зазначити, що частиною першою статті 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З наведеним кореспондується припис частини першої статті 519 Цивільного кодексу України, згідно з яким первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Враховуючи ту обставину, що позивачем за допомогою належних і допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту постачання відповідачу теплової енергії за Договором у спірний період та її обсяг, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо підтвердженого в Довідках про стан розрахунків за спожиту теплову енергію від АТ "К.Енерго" розміру заборгованості відповідача за Договором у сумі 362 735,51 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 362 735,51 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання органу (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за договором №310859 від 05.05.2001 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з моменту винесення рішення суду у даній справі до моменту погашення боргу відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а також у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно приписів ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Однак, оскільки у позовній заяві про стягнення 3% річних не заявлялось та позивачем не доведено обставин виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заявленої в позові суми основного боргу, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.05.2024

Суддя Ю.В. Картавцева