Рішення

від 09.04.2024 по справі 910/14594/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2024Справа № 910/14594/23

За позовом Київської міської ради;

до Національної поліції України (відповідач 1);

Державної установи "Центр обслуговування підрозділів національної поліції України" (відповідач 2);

Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач 3);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Центр організації дорожнього руху";

про визнання права власності та скасування рішень.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача 1: Медведський В.В., уповноважена особа;

Від відповідача 2: Середюк О.О., уповноважена особа;

Від відповідача 3: не з'явилися;

Від третьої особи: Головко М.Б., уповноважена особа.

Xh7VH0HD4AbglОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Xh7VH0HD4AbglКиївська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

- визнати за територіальною громадою міста Києва право власності на матеріали, обладнання на загальну суму 8 713 757 (вісім мільйонів сімсот тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн (за цінами станом на грудень 2009 року), які були використані в процесі будівництва другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом (АСКДР) з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту керування по вул. Богдана Хмельницької", 54;

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, Тараненко Ольги Олегівни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54776527 від 26.10.2020 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: державна, на об'єкт: Адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54, за суб'єктом: Держава в особі Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108578; та про відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна;

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, Баліна Павла Павловича, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55185188 від 17.11.2020 про проведення державної реєстрації іншого речового права - права оперативного управління на об'єкт: Адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, літ. "А" за реєстраційним номером 2203321280000, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54, за суб'єктом: Державна установа "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", код ЄДРПОУ 40108981.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14594/23 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, а підготовче засідання призначити на 24.10.2023.

Державна установа "Центр обслуговування підрозділів національної поліції України" 16.10.2023 до господарського суду подала відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати правові наслідки пропуску Київською міською радою строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

17.10.2023 Національна поліція України подала до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати правові наслідки пропуску Київською міською радою строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Комунальне підприємство "Центр організації дорожнього руху" 19.10.2023 до господарського суду подало пояснення по суті спору.

Національна поліція України подала до господарського суду 24.10.2023 заяву про сплив строку позовної давності.

25.10.2023 від Київської міської ради до господарського суду надійшла відповідь на відзив Національної поліції України.

03.11.2023 Національна поліція України подала до господарського суду заперечення на відповідь на відзив Київської міської ради.

У підготовчому засіданні 05.12.2023 судом розглядалося клопотання про виключення співвідповідача, а саме Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

За змістом ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З наведеного вбачається, що Господарським процесуальним кодексом України передбачений порядок заміни неналежного відповідача належним.

Тобто, процесуальне законодавство не передбачає порядок виключення співвідповідача без заміни його іншим відповідачем.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для виключення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із переліку співвідповідачів.

А відтак, суд вказує, що, в даному випадку, залучення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача також є неможливим, оскільки вказана особа є одним із співвідповідачів.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання Київської міської ради про виключення співвідповідача та залучення третьої особи.

Також у підготовчому засіданні 05.12.2023 судом розглядалося клопотання Державної установи "Центр обслуговування підрозділів національної поліції України" про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як передбачено ч. 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, працівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування підтверджує право на звернення від імені такого органу в порядку самопредставництва, для чого надає суду: витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або оригінал або копія трудового договору (акту про призначення), або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного орган, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси юридичної особи без такого доручення.

Виключно довіреність, за відсутності інших передбачених частиною 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України доказів (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо) не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені відповідного органу місцевого самоврядування та державної влади в порядку самопредставництва.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21.01.2020 року по справі № 924/440/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву підписано Миколою Сказко, на підтвердження повноважень якого надано копії наступних документів: довіреність Київської міської ради № 225-КМГ-2627 від 07.08.2023, довіреність представника Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради від 01.02.2023 № 053-890, копія наказу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради від 24.01.2023 № 29-к "Про призначення Сказка М.І.", копія положення про відділ претензійно-позовної роботи юридичного управління Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради від 01.04.2021№ Н-146.

Наведене свідчить про те, що позовна заява підписана уповноваженою особою, яка має право її підписувати.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні заяви про залишення позову Київської міської ради без розгляду.

Також у підготовчому засіданні 05.12.2023 судом було розглянуте клопотання Київської міської ради про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та не вказано причин неможливості отримати цей доказ самостійно безпосередньо позивачем.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов'язано Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати до Господарського суду міста Києва протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії: матеріалів реєстраційної справи № 2203321280000 у паперовій формі, яка була сформована у зв'язку з реєстрацією права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тараненко Ольги Олегівни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54776527 від 26.10.2020 на об'єкт: адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Баліна Павла Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55185188 від 17.11.2020 іншого речового права - права оперативного управління на об'єкт: Адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, літ. "А" за реєстраційним номером 2203321280000, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54.

21.12.2023 та 16.01.2024 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до господарського суду надійшли документи на виконання ухвали від 05.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14594/23 до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях 27.02.2024, 12.03.2024 та 19.03.2024 судом оголошувалися перерви.

Представник Національної поліції України у судовому засіданні 09.04.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 09.04.2024 представник Державної установи "Центр обслуговування підрозділів національної поліції України" проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" у судовому засіданні 09.04.2024 надав пояснення щодо суті спору.

Представники Київської міської ради та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судове засідання 09.04.2024 не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою від 19.03.2024.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників Київської міської ради та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

09.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

Xh7VH0HD4AbglВСТАНОВИВ:

Xh7VH0HD4AbglРозпорядженням Київської міської державної адміністрації (далі також - КМДА) № 121 від 31.01.2000 "Про будівництво другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом (далі - АСКДР) з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту керування по вул. Богдана Хмельницького, 54", із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМДА № 1561 від 21.08.2004 (далі - Розпорядження КМДА № 121 від 31.01.2000), Комунальне підприємство "Київдорсервіс", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Центр організації дорожнього руху" (далі також - третя особа, КП "Центр організації дорожнього руху") визначено замовником розробки проекту та будівництва другої черги АСКДР з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту керування по вул. Богдана Хмельницького, 54.

Рішенням Київської міської ради від 14.06.2007 № 795/1456 "Про укладення договору по забезпеченню будівництва другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом" Київська міська рада погодилася із пропозицією виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щодо здійснення будівництва другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту управління по вул. Богдана Хмельницького, 54 за рахунок коштів спеціального фонду міського бюджету за умови залишення у комунальній власності територіальної громади м. Києва 928,34 кв.м. для розміщення підрозділів Комунального підприємства "Київдорсервіс" після завершення будівництва та введення в експлуатацію та доручила Комунальному підприємству "Київдорсервіс" як замовнику будівництва об'єкта, укласти з Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві договір по забезпеченню будівництва другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту управління по вул. Богдана Хмельницького, 54 та погодити його з Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), передбачивши передачу приміщень площею 251,0 кв.м. до державної власності у встановленому законом порядку (п. 1, 2 рішення Київської міської ради від 14.06.2007 № 795/1456).

22.06.2007 між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - балансоутримувач) та Комунальним підприємством Київської міської ради "Київдорсервіс" (далі - замовник) укладено договір № 5/1 організаційно-правової взаємодії по забезпеченню будівництва другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту управління по вул. Богдана Хмельницького, 54 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом договору відповідно до Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2007 рік за кошти спеціального фонду міського бюджету є будівництво другої частини автоматизованої системи керування дорожнім рухом (АСКДР) з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту керування по вул. Богдана Хмельницького, 54 (далі - Об'єкт).

Положеннями п. 1.1.1. договору від 22.06.2007, встановлено, що замовник відповідно до Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2007 рік за кошти спеціального фонду міського бюджету здійснює будівництво 1179,34 кв.м. адміністративних та виробничих приміщень вартістю 5 429,3 тис. грн.

Як передбачено п. 1.2. договору, згідно з рішенням Київради від 14.06.2007 № 795/1456 "Про укладення договору по забезпеченню будівництва другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом" після введення Об'єкта в експлуатацію балансоутримувачу будинку у встановленому законодавством порядку передаються у власність приміщення площею 251,00 кв.м. для розміщення підрозділів УДАІ ГУ МВС України в м. Києві з організації дорожнього руху, а приміщення площею 928,34 кв.м. залишаються у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення підрозділів комунального підприємства "Київдорсервіс".

За змістом п. 1.3. договору, всі роботи проводяться на підставі затвердженої і погодженої з балансоутримувачем будинку у встановленому порядку проектно-кошторисної документації. Взяти до відома, що замовником розроблена та затверджена проектно-кошторисна документація на Об'єкт.

У п. 1.4. договору сторони погодили, що якщо в процесі розробки, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації змінені площі, вказані в п. 1.1.1. цього договору, то сторони вносять зміни до договору, які є його невід'ємною частиною.

За умовами п. 5.1. договору, усі зміни й доповнення до цього договору оформляються у вигляді додаткових угод у письмовій формі та вступають в силу з моменту підписання сторонами.

Відповідно до п. 7.1. договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання умов цього договору.

Київська міська рада (далі також - позивач), звертаючись з позовом до суду вказує, що у процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництва по вул. Б. Хмельницького, 54 були придбані будівельні матеріали, обладнання, здійснені будівельні та інші пов'язані роботи на загальну суму 8 713 757 грн. Всі зазначені витрати здійснювались за рахунок коштів бюджету міста Києва, головним розпорядником яких є Київська міська рада.

В подальшому, як вказує позивач, ним було з'ясовано, що у порушення п. 5 розпорядження КМДА № 121 від 31.01.2000 та п.п. 2.3.10 договору, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на підставі рішення Київради від 01.12.2011 № 7891/7025 оформило право постійного користування на земельну ділянку площею 0,1664 га, кадастровий номер 8000000000:88:199:0012, що розташована на вул. Хмельницького Богдана, 54 у Шевченківському районі м. Києва, відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 21.04.2012.

Також позивач зазначає, що протягом 2016-2020 років будівництво Об'єкту не здійснювалося, однак, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі також - Реєстр) позивачу стало відомо, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач 3), Тараненко Ольги Олегівни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54776527 від 26.10.2020 було вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: державна, на обʼєкт: Адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54, за суб'єктом: Держава в особі Національної поліції України (далі також - відповідач 1), код ЄДРПОУ 40108578; та про відкриття відповідного розділу в Реєстрі та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

В свою чергу, також, як вказує позивач, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Баліна Павла Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55185188 від 17.11.2020 проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оперативного управління на об'єкт: Адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, літ. "А" за реєстраційним номером 2203321280000, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54, за суб'єктом: Державна установа "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" (далі також - відповідач 2), код ЄДРПОУ 40108981.

Згідно з інформацією з Реєстру, адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 2203321280000, має загальну площу 4 646,1 кв.м.

При цьому, як вказує позивач, за повідомленням Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.03.23 № 073-620, вказаний Департамент об'єкти будівництва в експлуатацію за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54, не приймав.

А відтак, позивач приходить до висновку, що відповідач 2, як балансоутримувач та Національна поліція України, як суб'єкт управління, надали Фонду державного майна України недостовірні відомості щодо фактичної площі будівлі по вул. Богдана Хмельницького, 54, засвідчили невизнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва другої черги АСКДР з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту керування по вул. Богдана Хмельницького, 54 та порушили право власності територіальної громади міста Києва на будівельні матеріали та обладнання у складі об'єкта незавершеного будівництва по вул. Богдана Хмельницького, 54, що належать до комунальної власності територіальної громадим. Києва, загальною вартістю 8 713 757 грн (станом на грудень 2009 року), що також призвело до внесення до Реєстру недостовірної інформації щодо площі нерухомого державного майна за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54.

А відтак, позивач, з метою захисту та поновлення своїх прав, просить суд визнати право власності на відповідні матеріали та обладнання у складі об'єкта незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а також скасувати зазначені рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Національна поліція України, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що позивачем не доведено його витрати на матеріали та обладнання у складі Об'єкта, оскільки ним не надано документів, які б підтверджували виконанням ним умов договору та, відповідно витрати у розмірі 8 713 757 грн.

Крім того, на думку відповідача 1, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що до складу адмінбудівлі 6-поверхова та 3-поверхова, яка розташована по вулиці Хмельницького Богдана, 54 у м. Києві входить недобудоване приміщення 821,4 кв. м.

Також відповідач 1 вказує на те, що позивачем пропущено строки позовної давності та просить суд застосувати наслідки пропущення таких строків та відмовити у задоволенні позову повністю.

Державна установа "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про витребування майна, що є підставою для відмови у задоволенні позову, в наслідок чого відповідач 2 заявляє про необхідність застосування до позову наслідків пропуску позивачем строків на звернення до суду.

Крім того, відповідач 2 вказує, що на даний час залишається незрозумілим хто розробляв проектно-кошторисну документацію.

Також відповідач 2 вказує, що позивачем не надано доказів того, що майно належить саме територіальній громаді м. Києва, а відтак не доведено існування права власності на таке майно.

Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач 3), у своїх письмових поясненнях, вказує, що спірні рішення державних реєстраторів є законними.

Окрім вказаного, відповідач 3 зазначає, що Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідачем у справі про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно має бути особа, за якою зареєстроване відповідне речове право на об'єкт нерухомого майна.

Крім того, відповідач 3 вказує, що до нього не пред'явлено позовних вимог, що також свідчить про те, що він є неналежним відповідачем у справі.

Комунальне підприємство "Центр організації дорожнього руху" (далі також - третя особа), надаючи пояснення по суті спору вказує, що у червні 2023 року на його адресу надійшов лист-претензія від відповідача 2 з повідомленням про недоотримання орендної плати за 2020 - березень 2023 року на загальну суму 3 297 162,97 грн та вимогою про укладення нового договору оренди нерухомого майна площею 917,3 кв.м.

Таким чином, як вказує третя особа, зареєструвавши речові права на збільшену площу будинку по вул. Богдана Хмельницького, 54 у м. Києві та заявивши вимогу про сплату коштів за користування приміщеннями, які начебто перебувають у державній власності (в особі Національної поліції України) та в оперативному управлінні Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" відповідачі засвідчили своє невизнання права власності територіальної громади міста Києва на матеріали, обладнання, що використані при реконструкції та розширенні будинку центрального пункту керування по вул. Богдана Хмельницького, 54 у складі об'єкта незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та цим порушили право власності територіальної громади міста Києва.

Також третя особа наголошує на тому, що на момент подання документів державному реєстратору відповідачам було відомо про наявність об'єкта незавершеного будівництва за вказаною адресою та про необхідність підтвердження збільшення зазначеної у акті приймання-передачі від 01.08.2019, довідці від 15.02.2016 № 4 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві загальної площі адміністративної будівлі за вказаною вище адресою з 3 824,7 кв.м. до 4 646,1 кв.м.

В свою чергу третя особа вказує на наявність за вказаною вище адресою крім 6-поверхової та 3-поверхової будівель, ще й 2-поверхової будівлі (частина внутрішнього об'єму між цими будівлями), розташованої між ними (відомості про яку у інформаційній довідці від у 14.07.2023 № 339163711 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна не зазначені), загальною площею 600 кв.м. яка фактично використовується Комунальним підприємством "Центр організації дорожнього руху".

З огляду на викладене та беручи до уваги, що державна реєстрація права державної власності, в особі Національної поліції України, та права оперативного управління Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" на обʼєкт: адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова по вул. Богдана Хмельницького, 54 у м. Києві із зазначенням загальної площі 4 646,1 кв.м., а не 3 824,7 кв.м. свідчить про невизнання та порушення права комунальної власності громади міста Києва, з правовою оцінкою обставин, зазначених у позовній заяві третя особа погоджується та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Крім того, ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як передбачено ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, до завершення будівництва і реєстрації права власності на будівлю цей об'єкт не вважається нерухомим майном.

Тобто, до цього об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об`єкта незавершеного будівництва, чи сам об`єкт у цілому залежно від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Як передбачено ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В матеріалах справи наявна довідка Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху", в якій зазначено, що у складі об'єкта, а саме другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом з реконструкцією та розширенням будинку центрального пункту управління по вул. Богдана Хмельницького, 54, перебуває двоповерхова будівля для будівництва якої були виконані роботи, використані матеріали, обладнання на загальну суму 8 713 757 грн (за цінами станом на грудень 2009 року).

Однак позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів щодо кількості будівельних матеріалів, обладнання та їх найменування, які були використанні в процесі будівництва при реконструкції та розширенні будинку центрального пункту управління по вул. Богдана Хмельницького, 54 у м. Києві.

При цьому суд також зазначає, що позивачем не вказано як по тексту самого позову, так і в прохальній його частині, на які саме будівельні матеріали, обладнання, тобто їх найменування, Київська міська рада просить визнати за територіальною громадою міста Києва право власності.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладені обставини, оскільки позивачем заявлені вимоги не конкретизовані та не підтверджені будь якими належними та допустимими доказами, які б підтверджували факт виникнення права власності на конкретне майно, його найменування, кількість та вартість, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Щодо заяв відповідача 1 та відповідача 2 про застосування строку позовної давності в цій частині, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18) вказала, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: "Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду та чи обґрунтовано і доведено позовні вимоги. У разі коли такі право чи інтерес не порушені чи позивачем не обґрунтовано і не доведено позовні вимоги, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині через їх необґрунтованість і недоведеність, заяви відповідача 1 та відповідача 2 про застосування строку позовної давності судом по суті не розглядалася.

Щодо Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як відповідача 3 у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц державний реєстратор/нотаріус є неналежним відповідачем за вимогою про скасування державної реєстрації права.

Велика Палата Верховного Суду у зазначених справах дійшла висновку, що спір у справі в частині пред'явлених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виник між позивачем і особою, за якою було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Таким чином, державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача слід було відмовити з цієї підстави. Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, оскільки реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від чого, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 369/14294/17 вказано, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 461/8641/19, від 09.08.2022 у справі № 266/2666/19, від 10.08.2022 у справі № 565/315/21, від 10.08.2022 у справі № 725/873/20, від 07.10.2020 у справі № 705/3876/81, де зазначено що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на майно.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. При цьому заявлення позовної вимоги до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Отже, належним відповідачем у справі про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно має бути особа, за якою зареєстроване відповідне речове право на об'єкт нерухомого майна. Тобто саме та особа, з якою дійсно існує юридичний спір.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до інформації з Реєстру, право власності на спірний об'єкт (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2203321280000) зареєстровано за Державою в особі Національної поліції України, а право оперативного управління - за Державною установою "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України".

При цьому суд вказує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 146)).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначення процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39) від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 146)).

Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Тобто, відповідач - це особа, яка на думку позивача порушує, не визнає чи оспорює права, свободи чи інтереси позивача.

Проте, як вбачається з позовної заяви, позивачем не зазначено яким чином відповідач 3 порушує, не визнає чи оспорює його права.

Більш того, позовна заява не містить позовних вимог до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є неналежним відповідачем у справі, а у задоволенні позову до такого відповідача слід відмовити.

Щодо позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів, суд вказує наступне.

За змістом ч. 1, 2, 4, ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як передбачено ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами 1, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції станом на час проведення реєстрації), речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як передбачено п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оперативного управління.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) (тут і далі в редакції станом на час проведення реєстрації), передбачено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

За змістом п. 40 Порядку № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Як встановлено п. 44 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); 3) документ, що підтверджує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); 4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Як вбачається з реєстраційної справи №2203321280000, 26.10.2020 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тараненко О. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 54776527 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, що розташований: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького (Шевченківський р-н) будинок 54, за суб'єктом: Держава в особі Національної поліції України.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 20.10.2020 представником за довіреністю - Нікітюк О. І. було подано, зокрема: витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-20651, виданий 09.10.2020, видавник: Фонд державного майна України; копію технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 54 від 10.08.2020.

В подальшому, 17.11.2020 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Баліним П. П. прийнято рішення провести державну реєстрацію іншого речового права, право оперативного управління на зазначений вище об'єкт нерухомого майна за суб'єктом: Державна установа "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України".

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) від 11.11.2020 представником за довіреністю - Нікітюк О. І. було подано, зокрема: наказ Міністерства внутрішніх справ України № 502 від 20.08.2018; наказ Національної поліції України № 632 від 27.06.2019; акт приймання - передачі від 01.08.2019.

Щодо обставин передачі до сфери управління Національної поліції України Об'єкту, суд встановив наступне.

07.11.2015 набув чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015, положення якого передбачили створення нового правоохоронного органу - Національної поліції України, одночасно законодавцем було прийнято рішення про ліквідацію органів внутрішніх справ, що входили до структури Міністерства внутрішніх справ України та виконували правоохоронні функції.

В свою чергу, на підставі підпункту "б" пункту 2 та підпунктом "б" пункту 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об'єктів державної та комунальної власності", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2019 № 502 "Про передачу нерухомого майна УДАІ ГУМВС України в місті Києві", наказу Національної поліції України від 27.06.2019 № 632 "Про організацію виконання наказу міністерства внутрішніх справ України від 20 серпня 2019 № 502" та акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2019, передано зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України із балансу УДАІ ГУМВС України в місті Києві до сфери управління Національної поліції України на баланс Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", закріпивши за нею на праві оперативного управління адміністративну будівлю 6-поверхову та 3-поверхову (інв. № 10310005), розташовану на вул. Б. Хмельницького, 54 у м. Києві.

При цьому, за змістом Довідки Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 15.02.2016 № 4 про балансову належність майна, станом на 15.02.2016 на балансі УДАІ ГУ МВС України у м. Києві (код ЄДРПОУ 24523569) перебувала 6-поверхова та 3-поверхова адміністративна будівля, розташована за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54 загальною площею 3824,7 кв. м.

На підставі наказів Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2019 № 502 «Про передачу нерухомого майна УДАІ ГУМВС України в місті Києві», Національної поліції України від 27.06.2019 № 632 "Про організацію виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20 серпня 2019 року № 502" та акту приймання-передачі нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54, на баланс державної установи "Центр обслуговування Національної поліції України" від 01.08.2019 6-поверхова та 3-поверхова адміністративна будівля, розташована за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54 загальною площею 3 824,7 кв.м. була передана на баланс Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України".

Державною установою "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" укладено з фізичною-особою підприємцем Денисовою В. Ю. договір на проведення технічної інвентаризації та паспортизації вказаного об'єкту, у зв'язку з чим 05.08.2020 було проведено технічну інвентаризацію зазначеного об'єкта нерухомості та виготовлено технічний паспорт від 10.08.2020, згідно з яким загальна площа приміщень становить 4646, 1 кв.м.

З наведеного вбачається, що у період з 2016 - 2019 років площа вказаного об'єкту збільшилася з 3 824,7 кв.м. до 4646, 1 кв.м.

З листа Фонду державного майна (далі - Фонд, ФДМ) від 10.03.2021 № 10-15-5073 вбачається, що відповідно до положень законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про Фонд державного майна України", постанов Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр державної власності" та від 30.11.2005 № 1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності" Єдиний реєстр державної власності (далі - Реєстр) формується та ведеться ФДМ з 2005 року згідно з наданою суб'єктами управління інформацією щодо об'єктів державної власності. Підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб'єктів управління до Фонду інформації про об'єкти державної власності.

Тобто, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб'єктів управління.

При цьому Фонд повідомив, що до Реєстру суб'єктами управління надавалася інформація щодо нерухомого державного майна за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54, яке перебуває на балансі: ДУ "ЦОП Національної поліції України" (код за ЄДРПОУ: 40108981; субʼєкт управління - Національна поліція України) - адмінбудівля 6-ти поверхова та 3-х поверхова (загальна площа 4 646,1 кв.м.).

Суд вказує, що за змістом ч. 1, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про основи містобудування", до компетенції місцевих державних адміністрацій в сфері містобудування належить прийняття рішень щодо: реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території; планування територій на відповідному рівні; підготовки пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території; інформування населення про плани розміщення найважливіших містобудівних, промислових, енергетичних і транспортних комплексів; забезпечення охорони культурної спадщини; моніторингу забудови та іншого використання територій. До компетенції Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належать також організація розробки та експертизи містобудівної документації, підготовка її до затвердження, крім випадків, передбачених законами. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання у сфері містобудівної діяльності, визначені законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обгрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Як передбачено ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Згідно з п. 1ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.

У відповідності до п. 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується вдосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частини (за умови їх автономності).

Верховний Суд у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №742/1756/17 та від 15 травня 2020 року у справі №813/1885/16 наголошує на тому, що реконструкцією можуть вважатися будівельні роботи, в результаті яких здійснюється зміна основних техніко-економічних показників об'єкту, забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. При цьому зазначені зміни та вдосконалення мають бути наслідком зміни геометричних розмірів та бо функціонального призначення об'єкту будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2007-2009 років вчинялися дії щодо реконструкції Об'єкту, про що свідчать акти виконаних підрядних робіт, надані позивачем.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудівної діяльності у місті Києві покладено на Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 4.3. Положення про Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Положення).

За змістом п. 5.3. Положення, Департамент приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає та відмовляє у видачі сертифікатів, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації для усунення виявлених недоліків).

Як передбачено п. 5.6.1. Положення, здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проєктної документації, будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проєктування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Тобто, в даному випадку, враховуючи збільшення загальної площі будівлі, Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) мав видати відповідний документ, який би свідчив про готовність об'єкта до експлуатації.

Однак, як вбачається з листа Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.03.2023 № 073-620, вказаний Департамент об'єкти будівництва в експлуатацію за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54, не приймав.

Також суд звертає увагу на те, що як передбачено п. 1.2. договору, згідно з рішенням Київради від 14.06.2007 № 795/1456 "Про укладення договору по забезпеченню будівництва другої черги автоматизованої системи керування дорожнім рухом" після введення Об'єкта в експлуатацію балансоутримувачу будинку у встановленому законодавством порядку передаються у власність приміщення площею 251,00 кв.м. для розміщення підрозділів УДАІ ГУ МВС України в м. Києві з організації дорожнього руху, а приміщення площею 928,34 кв.м. залишаються у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення підрозділів комунального підприємства "Київдорсервіс".

Таким чином, після введення в експлуатація Об'єкта в експлуатація, повинен був здійснений розподіл площ такого об'єкту відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Однак доказів того, що вказаний Об'єкт був введений в експлуатацію матеріали справи не містять.

Більш того, як вбачається з листа № 4021/51/04-2023 від 01.09.2023, відповідач 2 підтвердив, що будівельні роботи з реконструкції та розширення будинку за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54 не проводилися.

Крім того суд звертає увагу на положення п. 43 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об'єкта подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалася в результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор з використанням наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до акту фактичного обстеження від 16.03.2022, проведеного відповідачем 2, частина нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54 загальною площею, 454,6 м. кв. фактично використовується Комунальне підприємство "Центр організації дорожнього руху" в період часу, не пізніше ніж з 01.01.2018, а саме: приміщення другого поверху загальною площею 357,0 м. кв., приміщення технічного поверху площею 75,0 м. кв. та приміщення цокольного поверху площею 22,6 м. кв., в тому числі 175,0 м. кв. використовуються зазначеним підприємством на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2009 № 4764 (зі змінами). Крім того, обстеженням встановлено, що до будівель відповідача 2 за відповідною адресою наявна двоповерхова прибудова, загальною площею орієнтовно 600 м. кв. (без урахування коридору першого поверху прибудови) зображення якої відсутнє в технічній документації, та яка фактично також використовується КП "Центр організації дорожнього руху".

Тобто, за вказаною вище адресою крім 6-поверхової та 3-поверхової будівель, наявна ще й 2-поверхова будівля (частина внутрішнього об'єму між цими будівлями), розташованої між ними.

Таким чином сторонами визнається обставина фактичного знаходження Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" в 2-поверховів будівлі (частина внутрішнього об'єму між цими будівлями), розташованої між 6-поверховою та 3-поверховою будівлею.

Крім того суд наголошує, що у червні 2023 року на його адресу третьої особи надійшов лист-претензія від відповідача 2 з повідомленням про недоотримання орендної плати за 2020 - березень 2023 року на загальну суму 3 297 162,97 грн та вимогою про укладення нового договору оренди нерухомого майна площею 917,3 кв.м.

Таким чином, вказаним спростовується заперечення відповідачів про не доведення включення останніми, при здійсненні реєстрації права власності, до складу адмінбудівлі 6-поверхова та 3-поверхова, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54, за суб'єктом: Держава в особі Національної поліції України, недобудованої 2-поверховів будівлі (частина внутрішнього об'єму між цими будівлями), розташованої між 6-поверховою та 3-поверховою будівлею, що і призвело до збільшення площі з 3 824,7 кв.м. до 4646, 1 кв.м.

Водночас, слід зазначити, що технічний паспорт від 10.08.2020 є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об'єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо).

При цьому, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації.

За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, законодавством визначено, що скасування державної реєстрації права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, а отже реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади міста Києва.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Xh7VH0HD4AbglВ И Р І Ш И В:

Xh7VH0HD4Abgl1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, Тараненко Ольги Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54776527 від 26.10.2020 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: державна, на об'єкт: Адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54, за суб'єктом: Держава в особі Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108578 та про відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

3. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, Баліна Павла Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55185188 від 17.11.2020 про проведення державної реєстрації іншого речового права - права оперативного управління на об'єкт: Адмінбудівля 6-поверхова та 3-поверхова, літ. "А" за реєстраційним номером 2203321280000, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 54, за суб'єктом: Державна установа "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", код ЄДРПОУ 40108981.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

5. Стягнути з Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108578) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

6. Стягнути з Державної установи "Центр обслуговування підрозділів національної поліції України" (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108981) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Xh7VH0HD4AbglРішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.05.2024.

Xh7VH0HD4AbglXh7VH0HD4AbglСуддя О.В. Мандриченко

Xh7VH0HD4AbglXh7VH0HD4Abgl