Рішення

від 22.04.2024 по справі 916/4094/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4094/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "УКРПОШТА"; (вул. Хрещатик, 22, Київ 1, 01001) до відповідача: Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсон (просп.Ушакова, буд.41, Херсон, 73000) про стягнення 52728,07 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "УКРПОШТА" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсон 52728,07 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору на виконання підрядних робіт №129 від 01.02.2022р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/4094/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

16.10.2023 відповідач надав відзив на позов відповідно якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні вимог з підстав зазначених у відзиві.

23.10.2023 позивач надав відповідь на відзив відповідно якої не погоджується з підставами викладеними у відзиві на позов та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

До відповіді на відзив позивачем надані додаткові докази по справі.

Судом додаткові докази до уваги не приймаються так як вони надані з порушенням строку для їх надання ( ст. 80 ГПК України) без клопотання про поновлення строку, отже суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

03.11.2023 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 28.11.2023 вирішено здійснити розгляд справи № 916/4094/23 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 15.01.2024р. представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів, про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та проведення наступних судових засідань у закритому режимі.

Ухвалою суду від 15.01.2024 задоволено клопотання Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсон та вирішено розглядати справу №916/4094/23 за правилами загального позовного провадження у закритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач 18.03.2024 року звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи призначене на 22.04.2024 здійснювати за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 22.04.2024р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

19 квітня 2018 року між ПАТ «Укрпошта» (далі - Орендодавець, Виконавець, Позивач) та Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсоні (далі - Орендар. Споживач. Відповідач), було укладено Договір оренди нерухомості № 451 (надалі - Договір №і 451).

П. 2 Додаткової угоди від 22 січня 2022 року № 4 до Договору № 451 внесено зміни до Договору, а саме: пункт 3.1 розділу 3 «Умови розрахунку» викладено в новій редакції: «За домовленістю Сторін орендна плата включає плату за користування Майном і вартість послуг з його утримання (послуги з утримання компенсуються згідно окремого договору відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання нерухомого майна)».

Даний Договір припинив свою дію 31 грудня 2022 року згідно умов Додаткової угоди №4 від 22 січня 2022 року.

01 лютого 2022 року між АТ «Укрпошта» та Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсоні укладено Договір № 129 про відшкодування витрат за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна (далі - Договір № 129).

Позивач вказує, що за Договором № 129 Виконавець обслуговує та утримує нерухоме майно, внутрішні інженерні мережі, прибуткову територію в м. Херсон по просп. Ушакова, 41, сплачує едектро-, водо- та теплопостачання будівлі, відповідно укладених договорів, а Споживач відшкодовує витрати Виконавця за отриманні послуги, пропорційно до площі, яку він орендує у вказаній будівлі.

Споживач користується приміщеннями загальною площею 127.7 кв.м.

Згідно п. 2.1. За отриманні послуги Споживач сплачує кошти на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, відповідно наданих рахунків та актів виконаних робіт.

П. 3.2.1. Договору № 129 Споживач зобов`язаний своєчасно сплачувати рахунки, надані Виконавцем за отриманні послуги, відповідно до п.2.1. Договору.

П. 4.1.1. Договору № 129 Виконавець має право стягнути в установленому законом порядку прострочену заборгованість по платежам наведеним у п. 1.1. Договору.

Проте, в порушення умов Договору № 129 Споживачем (Відповідачем) не виконано свої зобов`язання, передбачені Договором, а саме своєчасно не здійснено відшкодування витрат за отриманні комунальні послуги та утримання нерухомого майна за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року на загальну суму 44 227,36 грн.

Згідно положень п. 5.1. Договору № 129 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених даним договором Сторони несуть відповідальність, відповідно чинного законодавства України.

За несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання нерухомого майна Споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення (п. 5.2. Договору № 129).

Таким чином, позивач нарахував пеню за порушення Відповідачем умов Договору № 129 яка складає 7402,23 грн.

Позивач вказує, що 23 червня 2023 року звернувся з письмовою претензією до Відповідача з вимогою сплатити заборгованість за вищезазначеним договором, проте на момент звернення до суду вимога Позивача не виконана, заборгованість не погашена.

04 серпня 2023 року на адресу Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» надійшла відповідь на претензію № 63/31-154, якою відмовлено у задоволені вимог Позивача.

Таким чином, станом на 13.08.2023 року заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 52728,07 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач, просить суд стягнути з відповідача 52728,07 грн, з яких 44227,36грн. основна заборгованість та 7402,23грн. пеня.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, 19 квітня 2018 року між Херсонською дирекцією та Відділом було укладено Договір оренди нерухомості № 451 (далі - Договір № 451). Відповідно до п.п. 3.1. Договору №451, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №4 від 22 січня 2022 року (наявна в матеріалах справи), орендна плата за договором включає плату за користування майном, а також вартість послуг з його утримання, які компенсуються згідно окремого договору про відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання нерухомого майна.

На виконання вимог Договору №451, 1 лютого 2022 року між Херсонською дирекцією та Відділом укладено Договір №129 про відшкодування витрат за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна (далі - Договір №129), який є похідним від Договору № 451 та тісно з ним пов`язаний, оскільки виконання зобов`язання за цим договором витікає із положень договору оренди.

Відповідно до п.п.6.1. Договору № 129, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язання за цим Договором, якщо воно стало наслідком непереборної сили (дії надзвичайної ситуації техногенного, природного чи екологічного характеру), що унеможливлює надання та оплату послуг, відповідно до умов цього Договору.

Є загальновідомим фактом, що місто Херсон з 25 лютого 2022 року перебувало під тимчасовою російською окупацією, проте 11 листопада 2022 року під час контрнаступу на півдні України місто було звільнене Збройними силами України від російських окупантів. Крім того, факт окупації підтверджується «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 3 09 від 22 грудня 2022 року.

Відповідач наголошує на тому, що не отримував і не міг отримувати комунальні послуги та здійснювані оплат) за відшкодування, за утримання нерухомого майна, оскільки з 25 лютого 2022 року був переміщений з міста Херсон, відповідно до розпорядження керівництва служби (витяг з наказу ГУУФЗ Держспецзв`язку від 25.02.2022 № 1 ДСК про переміщення, має гриф обмеження доступу «Для службового користування»).

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 146 від 28 грудня 2022 року Позивач визнав, що місто Херсон було окуповане з 24 лютого по 11 листопада 2022 року .

Таким чином, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору №451, якою визначено об`єктивну неможливість з боку Відповідача використовувати об`єкт оренди, в умовах дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а також на підставі ст.ст. 188, 286 Господарського кодексу України, ст. 652, ч.б. ст.762 Цивільного кодексу України, з 1 березня по 31 грудня 2022 року та домовилися, у зв`язку з цим, про встановлення 100% знижки орендної плати за цей період

Таким чином, Позивач визнав наявність обставин неможливості Відповідача користуватися орендованим майном.

Херсонська дирекція, зокрема у 2022 році, знаходилась за адресою: 73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 41. Як загальновідомо і зазначалося вище, з 25 лютого по 11 листопада 2022 року місто Херсон перебувало в зоні бойових дій та під окупацією російських військ.

Позивач обґрунтовуючи ціну позову вказує, що в період з лютого по грудень 2022 року ним було понесено витрати за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна, які на його думку Відповідач повинен відшкодувати.

Однак, матеріали справа не містять доказів, які б свідчили, що Херсонська дирекція чи загалом Товариство здійснювало свою діяльність на окупованій території, в результаті чого виникли експлуатаційні витрати та витрати за спожиті комунальні послуги, а також кому здійснювались платежі.

Отже, Позивачем не підтверджено факт наявності заборгованості, спричиненої діями Відповідача.

Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-УІІ від 15.04.2014 (далі - Закон № 1207-УП).

На підставі ч. ч. 2-6 ст. 13 Закону № 1207-УП, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Таким чином, Херсонська дирекція не могла здійснювати господарську діяльність на окупованій території в період з 25.02.2022 по 11.11.2022, чи будь яким чином отримувати послуги від інших юридичних осіб.

Позивач у своїй відповіді на відзив вказує, що оскільки 22 січня 2022 року було укладено Додаткову угоду №4 до Договору оренди №451 від 19.04.2018, якою п.3.1. розділу 3 «Умови розрахунку» викладено у новій редакції: «За домовленістю Сторін орендна плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання (послуги утримання компенсуються згідно окремого договору відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання нерухомого майна)», то питання відшкодування витрат за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна було виокремлено в окремі правовідносини, які скріплені у Договорі про відшкодування витрат за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна №129 від 01.02.2022. заборгованість Відповідача перед Позивачем виникла саме за Договором №129.

З таким твердженням Позивача суд не погоджується. Так, в самому Договору оренди №451 від 19.04.2018 зазначено, що орендної плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання, при цьому послуги з утримання компенсуються згідно окремого договору відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання нерухомого майна лише з лютого 2022 року.

Договір про відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання нерухомого майна №129 є похідним та невіддільним від Договору оренди нерухомості №451, ці договори не можуть існувати один без одного та регулюють одні правовідносини.

Відповідно до п.п.3.1.1. Договору №129 Херсонська дирекція зобов`язана щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, надавати Відділу рахунок та акт виконаних робіт на оплату послуг з утримання нерухомого майна та отримані комунальні послуги.

Проте, до позовної заяви долучено лише 5 рахунків на суму 8581 гривень 48 копійок, при цьому актів про надання послуг долучено 9 на загальну суму 32757 гривень 05 копійок, а також 2 рахунки-акти на суму 9983 гривні 88 копійок та - 229 гривень 86 копійок.

Що стосується актів про надання послуг та самих рахунків вартості послуг з постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення, 'теплової енергії та відшкодування експлуатаційних витрат, то, позивачем не доведено понесені витрати за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна.

Отже, суд доходить до висновку, що позивачем не доведено понесені витрати за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна.

Крім того, суд звертає увагу на увагу на розбіжності в матеріалах справи між ціною позову (52 728,07 грн.), зазначенням в тексті позову (52728,07грн. та вимогами Позивача (51629,59 грн.).

Також, суд звертає увагу, що у прохальній частині відповіді на відзив позивачем зазначена сума 1098,48грн. яка не вказана у прохальній частині позовної зави.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 44227,36грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в розмірі 7402,23грн. то вони є похідними від заборгованості в розмірі 44227,36грн. тому суд також відмовляє в частині стягнення пені.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Акціонерного товариства "УКРПОШТА" до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсон про стягнення 52728,07 грн- відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Повний текст рішення складено 02 травня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов