Постанова

від 05.08.2024 по справі 916/4094/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4094/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРПОШТА"

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 (повний текст складено та підписано 02.05.2024)

по справі №916/4094/23

за позовом Акціонерного товариства "УКРПОШТА"

до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсон

про стягнення 52 728,07 грн,

(суддя першої інстанції: Літвінов С.В., дата та місце ухвалення рішення: 22.04.2024 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

Акціонерне товариство "УКРПОШТА" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсон 52728,07 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору на виконання підрядних робіт №129 від 01.02.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі №916/4094/23 в задоволені позову Акціонерного товариства "УКРПОШТА" до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсон про стягнення 52728,07 грн. відмовлено повністю.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що Херсонська дирекція чи загалом Товариство здійснювало свою діяльність на окупованій території, в результаті чого виникли експлуатаційні витрати та витрати за спожиті комунальні послуги, а також кому здійснювались платежі. Суд вказав, що позивачем не підтверджено факт наявності заборгованості, спричиненої діями Відповідача.

Щодо актів про надання послуг та самих рахунків вартості послуг з постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення, теплової енергії та відшкодування експлуатаційних витрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесені витрати за комунальні послуги та утримання нерухомого майна.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ «УКРПОШТА» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі №916/4094/23 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Заявник апеляційної скарги вказує, що ним дійсно визнається, що окупація міста Херсон є загальновідомим фактом, проте в той же час роз`яснено про неможливість повністю звільнити Відділ від сплати за отримані комунальні послуги та оплату за відшкодування за утримання нерухомого майна з причин того, що орендовані приміщення продовжували утримуватися за рахунок АТ «Укрпошта».

АТ «УКРПОШТА» зазначає, що в матеріалах справи відсутній та відповідачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат на підтвердження визнання військової агресії російської федерації проти України або введеного з 24.02.2022 у зв`язку з цією агресією воєнного стану, форс-мажорними обставинами, які зумовили неможливість виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем договором.

Позивач також зазначає, що філія Херсонська дирекція АТ «УКРПОШТА» здійснювала свою діяльність впродовж 2022 року, за виключенням періоду з 01.07.2022 по 14.11.2022 та за вказаний період за відповідачем сформувалась заборгованість у розмірі 44457,22 грн. Крім того, позивач зауважує, що питання щодо оплати електроенергії на тимчасово окупованих територіях врегульовано на законодавчому рівні та не потребує доказування. Так, за нормами чинного законодавства України, у разі відсутності фактичних показів лічильників/даних АСКОЕ, наявності відпуску електричної енергії, відсутності пошкодження/руйнування електроустановки споживача, обсяг спожитої електричної енергії визначається за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції неналежним чином здійснив оцінку доказів в їх сукупності, в результаті чого дійшов помилкових висновків щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності в спірний період та відповідно нарахувань витрат по комунальним послугам та утриманню майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "УКРПОШТА" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі №916/4094/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4094/23.

31.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4094/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРПОШТА" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі №916/4094/23 залишено без руху.

05.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства "УКРПОШТА" про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 по справі №916/4094/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "УКРПОШТА" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі №916/4094/23; відмовлено в задоволенні клопотання АТ "УКРПОШТА" про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, вирішено розглянути апеляційну скаргу АТ "УКРПОШТА" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі №916/4094/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

14.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсон зазначив, що не отримував і не міг отримувати комунальні послуги та здійснювати оплату за відшкодування за утримання нерухомого майна, оскільки з 25.02.2022 був переміщений з міста Херсон відповідно до розпорядження керівництва служби.

Крім того, відповідач наголошує, що між сторонами було укладено Додаткову угоду №5 до Договору №451, якою вони визначили об`єктивну неможливість з боку відповідача використовувати об`єкт оренди в умовах дії воєнного стану в Україні, а також на підставі ст.188, 286 Господарського кодексу України, ст. 652 ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, з 1 березня по 31 грудня 2022 року та домовилися у зв`язку з цим про встановлення 100% знижки орендної плати за цей період.

Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що Товариство законно здійснювало свою діяльність на окупованій території, в результаті чого виникли експлуатаційні витрати та витрати за спожиті комунальні послуги, а також кому здійснювались платежі. Позивачем не підтверджено факт наявності заборгованості, спричиненої діями відповідача.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2018 року між ПАТ «Укрпошта» та Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсоні було укладено Договір оренди нерухомості № 451 (Договір № 451).

Як вбачається з п. 2 Додаткової угоди від 22 січня 2022 року № 4, до Договору № 451 внесено зміни, а саме: пункт 3.1 розділу 3 «Умови розрахунку» викладено в новій редакції: «За домовленістю Сторін орендна плата включає плату за користування Майном і вартість послуг з його утримання (послуги з утримання компенсуються згідно окремого договору відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання нерухомого майна)».

Даний Договір припинив свою дію 31 грудня 2022 року згідно умов Додаткової угоди №4 від 22 січня 2022 року.

01 лютого 2022 року між АТ «Укрпошта» та Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у місті Херсоні укладено Договір № 129 про відшкодування витрат за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна (далі - Договір № 129).

За Договором № 129 Виконавець обслуговує та утримує нерухоме майно, внутрішні інженерні мережі, прибуткову територію в м. Херсон по просп. Ушакова, 41, сплачує едектро-, водо- та теплопостачання будівлі, відповідно укладених договорів, а Споживач відшкодовує витрати Виконавця за отриманні послуги, пропорційно до площі, яку він орендує у вказаній будівлі.

Споживач користується приміщеннями загальною площею 127.7 кв.м.

Згідно п. 2.1. За отриманні послуги Споживач сплачує кошти на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, відповідно наданих рахунків та актів виконаних робіт.

Пунктом 3.2.1. Договору № 129 передбачено, що Споживач зобов`язаний своєчасно сплачувати рахунки, надані Виконавцем за отриманні послуги, відповідно до п.2.1. Договору.

Згідно з приписами п. 4.1.1. Договору № 129 Виконавець має право стягнути в установленому законом порядку прострочену заборгованість по платежам наведеним у п. 1.1. Договору.

Позивач вказує, що в порушення умов Договору №129 Споживачем (Відповідачем) не виконано свої зобов`язання, передбачені Договором, а саме своєчасно не здійснено відшкодування витрат за отриманні комунальні послуги та утримання нерухомого майна за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року на загальну суму 44 227,36 грн.

Згідно положень п. 5.1. Договору №129 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених даним договором Сторони несуть відповідальність, відповідно чинного законодавства України.

За несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання нерухомого майна Споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення (п. 5.2. Договору № 129).

Відповідно до п.п.6.1. Договору №129 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язання за цим Договором, якщо воно стало наслідком непереборної сили (дії надзвичайної ситуації техногенного, природного чи екологічного характеру), що унеможливлює надання та оплату послуг, відповідно до умов цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 146 від 28 грудня 2022 року позивач визнав, що місто Херсон було окуповане з 24 лютого по 11 листопада 2022 року .

Також в матеріалах справи наявна Додаткова угоду № 5 до Договору №451, якою визначено об`єктивну неможливість з боку відповідача використовувати об`єкт оренди, в умовах дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а також на підставі ст.ст. 188, 286 Господарського кодексу України, ст. 652, ч.б. ст.762 Цивільного кодексу України, з 1 березня по 31 грудня 2022 року та домовилися, у зв`язку з цим, про встановлення 100% знижки орендної плати за цей період.

В подальшому, 23 червня 2023 року позивач звернувся з письмовою претензією до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за вищезазначеним договором, проте на момент звернення до суду вимога Позивача не виконана, заборгованість не погашена.

04 серпня 2023 року на адресу Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» надійшла відповідь на претензію № 63/31-154, якою відмовлено у задоволені вимог позивача. У відповіді на претензію відповідач послався на п.п. 6.1. Договору №129, згідно якого сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язання за цим Договором, якщо воно стало наслідком непереборної сили, що унеможливлює надання та оплату послуг відповідно до умов цього Договору. Крім того, відповідач звернув увагу, що місто Херсон з 25.02.2024 по 11.11.2022 перебувало під окупацією.

Несплата заборгованості стала підставою для нарахування пені та звернення до суду з вимогами про стягнення коштів у розмірі 51629,59 грн.

В свою чергу відповідач наголошує на тому, що не отримував і не міг отримувати комунальні послуги та здійснювати оплату за відшкодування, за утримання нерухомого майна, оскільки з 25 лютого 2022 року був переміщений з міста Херсон, відповідно до розпорядження керівництва служби (витяг з наказу ГУУФЗ Держспецзв`язку від 25.02.2022 №1 ДСК про переміщення, має гриф обмеження доступу «Для службового користування»).

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як зазначалося раніше, 19 квітня 2018 року між Херсонською дирекцією та Відділом було укладено Договір оренди нерухомості №451 (далі - Договір №451). Відповідно до п.п. 3.1. Договору №451, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №4 від 22 січня 2022 року (наявна в матеріалах справи), орендна плата за договором включає плату за користування майном, а також вартість послуг з його утримання, які компенсуються згідно окремого договору про відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання нерухомого майна.

На виконання вимог Договору №451, 1 лютого 2022 року між Херсонською дирекцією та Відділом укладено Договір №129 про відшкодування витрат за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна (далі - Договір №129), який є похідним від Договору № 451 та тісно з ним пов`язаний, оскільки виконання зобов`язання за цим договором витікає із положень договору оренди.

Відповідно до п.п.6.1. Договору №129 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язання за цим Договором, якщо воно стало наслідком непереборної сили (дії надзвичайної ситуації техногенного, природного чи екологічного характеру), що унеможливлює надання та оплату послуг, відповідно до умов цього Договору.

Херсонська дирекція, зокрема у 2022 році, знаходилась за адресою: 73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 41. Як загальновідомо і зазначалося вище, з 25 лютого по 11 листопада 2022 року місто Херсон перебувало в зоні бойових дій та під окупацією російських військ.

Листом Торгово-промислової палати України, що опублікований на офіційному веб-сайті, від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що загальновідомим є факт, що місто Херсон з 25 лютого 2022 року перебувало під тимчасовою російською окупацією, проте 11 листопада 2022 року під час контрнаступу на півдні України місто було звільнене Збройними силами України від російських окупантів. Факт окупації підтверджується також «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 3 09 від 22 грудня 2022 року.

Вказані обставини свідчать про існування об`єктивних обставин, які унеможливлювали використання об`єкту оренди.

При цьому, з матеріалів справи, а саме, з листа № 146 від 28 грудня 2022 року вбачається, що позивач визнає, що місто Херсон було окуповане з 24 лютого по 11 листопада 2022 року. Вказане вбачається і зі змісту апеляційної скарги.

Крім того, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору №451, якою визначено об`єктивну неможливість з боку Відповідача використовувати об`єкт оренди, в умовах дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а також на підставі ст.ст. 188, 286 Господарського кодексу України, ст. 652, ч.б. ст.762 Цивільного кодексу України, з 1 березня по 31 грудня 2022 року та домовилися, у зв`язку з цим, про встановлення 100% знижки орендної плати за цей період

З огляду на вищевикладене, позивачем визнано наявність обставин неможливості відповідача користуватися орендованим майном. В свою чергу, матеріали справа не містять доказів, які б свідчили, що Херсонська дирекція чи загалом Товариство здійснювало свою діяльність на окупованій території, в результаті чого виникли експлуатаційні витрати та витрати за спожиті комунальні послуги, а також кому здійснювались платежі.

Враховуючи вищевикладене, а також загальновідомий факт окупації м.Херсон, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин.

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду в частині того, що позивачем не підтверджено факт наявності заборгованості, спричиненої діями Відповідача.

Крім того, питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-УІІ від 15.04.2014.

На підставі ч. ч. 2-6 ст. 13 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Таким чином, Херсонська дирекція не могла здійснювати господарську діяльність на окупованій території в період з 25.02.2022 по 11.11.2022, чи будь яким чином отримувати послуги від інших юридичних осіб.

Крім того, з огляду на зміст Договору оренди №451 від 19.04.2018, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Договір про відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання нерухомого майна №129 є похідним та невіддільним від Договору оренди нерухомості №451, ці договори не можуть існувати один без одного та регулюють одні правовідносини.

Відповідно до п.п.3.1.1. Договору №129 Херсонська дирекція зобов`язана щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, надавати Відділу рахунок та акт виконаних робіт на оплату послуг з утримання нерухомого майна та отримані комунальні послуги.

Разом з тим, до позовної заяви долучено лише 5 рахунків на суму 8581 гривень 48 копійок, при цьому актів про надання послуг долучено 9 на загальну суму 32757 гривень 05 копійок, а також 2 рахунки-акти на суму 9983 гривні 88 копійок та - 229 гривень 86 копійок.

Що стосується актів про надання послуг та самих рахунків вартості послуг з постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення, теплової енергії та відшкодування експлуатаційних витрат, то суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем не доведено понесені витрати за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи обставини справи, а також наявні в матеріалах справи докази, в даному випадку позивачем не доведено понесені витрати за отримані комунальні послуги та утримання нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРПОШТА" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі №916/4094/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі №916/4094/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуюча суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош