Рішення

від 19.04.2024 по справі 570/3985/22

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/3985/22

Номер провадження 2/570/56/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Беднарчук Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької територіальної громади (Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області), Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", ОСОБА_2 , ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, орган опіки та піклування Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання недійсним розпорядження Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, скасування державного акту на право власності на землю, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області надійшов позов від ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування Державних актів про право власності на земельну ділянку.

Покликаючись на відмову державного реєстратора в реєстрації належних позивачці земельних ділянок через те, що їх межі перетинаються із земельною ділянкою відповідачів, позивачка у поданій до суду 29 листопада 2021 року позовній заяві просить визнати недійсними розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області в частині виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку відповідачам та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку видану відповідачам.

Разом з позовною заявою було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

09.12.2021 року Рівненським районним судом Рівненської області в особі судді Кушнір Н.В. була постановлена ухвала про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування Державних актів про право власності на земельну ділянку.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 5624686700:06:008:0418, 5624686700:06:008:0174, 5624686700:06:008:0135, 5624686700:06:008:0207, 5624686700:06:008:0996, 5624686700:06:008:0254, 5624686700:06:008:0209 та 5624686700:06:008:0131, які знаходяться в с. Іваничі на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

28.12.2021 року Рівненським районним судом Рівненської області в особі судді Кушнір Н.В. була постановлена ухвала про відкриття провадження у цивільній справі за даним позовом.

21.01.2022 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області був поданий відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що позивачем було обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, відтак вважає, що позовна заява необґрунтована, безпідставна та така, що не підлягає задоволенню. Також, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області зазначає, що вважає себе неналежним відповідачем у вказаній справі. Разом з вказаним відзивом було подано клопотання про закриття провадження, яке обґрунтовується тим, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області є неналежним відповідачем, оскільки воно не порушувало права позивача і тому просить закрити провадження в частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

27.01.2022 року Рівненським районним судом Рівненської області в особі судді Кушнір Н.В. постановлено ухвалу про задоволення самовідводу судді Кушнір Н.В. при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування Державних актів про право власності на земельну ділянку.

01.02.2022 року справа була прийнята до провадження суддею Красовським О.О.

17.02.2022 року надійшла відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від позивачки та заперечення на клопотання про закриття провадження. У відповіді на відзив позивач зазначає, що задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора, як про те зазначає відповідач ГУ Держгеокадастру, не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене.

28.02.2022 року надійшло заперечення на відповідь на відзив позивачки. Зазначають, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про землеустрій", розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Головне управління не є розробником документації із землеустрою з огляду на положення Закону України "Про землеустрій", а тому не може нести відповідальність за будь-які неточності, які виникли під час здійснення заходів, передбачених цією документацією. Вказують, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області не є розробником документації із землеустрою, жодним чином не порушило права ОСОБА_1 , а викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив доводи є надуманими і не відповідають фактичним обставинам справи.

30.05.2022 року представником позивачки було подано клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, оскільки існує реальна потреба застосування спеціальних знань для визначення наявності чи відсутності накладки земельних ділянок відповідачів по справі на земельні ділянки, що належать їм на праві приватної власності.

21.07.2022 надійшов відзив від представника відповідачки ОСОБА_6 адвоката Губар Н.В. У відзиві стверджують, що позов є необґрунтованим, оскільки не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, просить поновити строк на подачу даного відзиву та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

06.09.2022 року було подано клопотання позивачки про заміну неналежного відповідача та залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача у цивільній справі за позовом. В обґрунтування клопотання зазначає, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області не може бути відповідачем у спорі, що розглядається, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області не порушувало права позивачки. Згідно відомостей, наданих на адвокатський запит ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власнику сертифікату на земельну частку (пай) була виготовлена ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». 06.09.2022 року було подано клопотання позивачки про зменшення позовних вимог.

24.10.2022 року Рівненським районним суд Рівненської області в особі судді Красовського О.О. постановлено ухвалу про роз`єднання позовних вимог та виділення в окреме провадження вимоги ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування Державних актів про право власності на земельну ділянку.

02.01.2023 року Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) надано копію актового запису про смерть відповідача ОСОБА_10 .

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2023 року клопотання позивачки про заміну неналежного відповідача та залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача у цивільній справі задоволено. Замінено неналежного відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, на належного відповідача - ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

16.01.2023 року Рівненським районним суд Рівненської області в особі судді Красовського О.О. постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до 18 серпня 2023 року.

08.09.2023 року представником позивачки було подано клопотання про витребування та долучення доказів. Зазначає про необхідність витребувати та долучити до матеріалів справи відомості зі Спадкового реєстру щодо наявності (відсутності) посвідченого заповіту і спадкового договору ОСОБА_10 , заведеної спадкової справи ОСОБА_10 та виданого свідоцтва про право на спадщину у приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Скоромної Юлії Анатоліївни.

20.09.2023 року представником позивачки до матеріалів справи було долучено довідку, видану Дядьковицькою сільською радою Рівненського району Рівненської області, з якої вбачається, що на день смерті ОСОБА_10 проживали та були зареєстровані з ним: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є його спадкоємцями.

20.09.2023 року представником позивачки подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. На підтвердження заявленої вимоги адвокатом Блащук Т.В. подано копію договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2021 року укладеного ОСОБА_1 та Адвоватським об`єднанням "ПРОКСІ", та акт приймання-передачі наданої правової допомоги до договору б/н від 15.09.2021 року.

21.09.2023 року Рівненським районним суд Рівненської області в особі судді Красовського О.О. задоволено клопотання про витребування доказів; та залучено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які згідно довідки Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , доучасті усправі запозовом ОСОБА_1 до Дядьковицької територіальної громади (Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області), Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним розпорядження Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, скасування Державного акта на право власності на землю - у якості відповідачів замість вибувшого відповідача ОСОБА_10 .

10.10.2023 року на адресу суду від приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Табінського О.І. надійшли Інформаційні довідки з Спадкового реєстру, щодо майна ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

25.10.2023 року представником позивачки було подано клопотання про витребування спадкової справи № 247/2022, яка була заведена 23.12.2022 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Кутецькою В.В.

Ухвалою від 29.11.2023 року клопотання про витребування доказів подане представником позивачки задоволено.

20.12.2023 року на адресу суду приватним нотаріусом Рівненської районного нотаріального округу надіслано копію документів із спадкової справи № 247/2022 щодо майна ОСОБА_10 .

12.01.2024 року було подано клопотання представника позивачки про заміну неналежного відповідача. В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою суду було залучено до справи відповідачів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, ознайомившись з матеріалами справи було встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відмовилися від прийняття спадщини. Тому просить замінити відповідачів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 05.02.2024 року у задоволені клопотання про заміну неналежного відповідача було відмовлено. Первісно залучена як відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_3 не може бути замінена на саму себе, так само як і не може бути залучена судом як належна відповідачка, оскільки вона вже залучена до участі у справі. Позивачці та її представнику роз`яснювалося, що вони мають можливість визначитися з своєю правовою позицією: - залишивши позов без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; - відмовитися від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

23.02.2024 року було подано клопотання представника позивачки про залишення частини позовних вимог без розгляду. У поданій заяві представник позивача просить позовні вимоги до відповідача ОСОБА_12 та відповідача ОСОБА_13 без розгляду.

Ухвалою від 28.02.2024 року клопотання задоволено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання недійсним розпорядження Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, скасування державного акту на право власності на землю - залишено без розгляду.

Ухвалою від 08.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивачка не з`явилася. Згідно поданої заяви позов підтримує, просить справу розглядати без її участі.

Представник позивачки подала суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки. Позов підтримує у повному обсязі, просить його задоволити. Судові витрати просить покласти на відповідачів та просить відшкодувати витрати на правову допомогу. Також подала заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що у зв`язку з необхідністю отримання належної правової допомоги та представленням інтересів в суді позивачка змушена була понести додаткові витрати. 20.09.2023 року представником позивачки адвокатом Блащук Т.В. було подано до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. Проте згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 11.04.2024 року до договору б/н від 15.09.2021 року позивачка ОСОБА_1 додатково понесла витрати у розмірі 1 500 грн. За таких обставин, просить стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно з Відповідача - Дядьковицької територіальної громади, код ЄДРПОУ: 04387208, Відповідача - Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, код ЄДРПОУ: 39768252, Відповідача - Державного підприємства Рівненського науково - дослідного та проектного інституту землеустрою, код ЄДРПОУ: 00726820, Відповідача - ОСОБА_3 , Відповідача - ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 500 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про визнання позову.

Представник Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з`явилася. Подала суду заяву про визнання позову та просить справу розглядати без їх участі.

Представник Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в судове засідання не з`явився повторно. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідачка є належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без її участі. Відзив на позов до суду не подали.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін, які не з`явилися. Суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 78 ЗК України у редакції на час набуття права власності на земельну ділянку позивачкою право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно зі статтею 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач можуть вимагати усунення будь-яких порушень їхніх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення про передачу ОСОБА_1 земельних ділянок у власність прийняте Малошпаківською сільською радою Рівненського району Рівненської області 04 листопада 1997 року та 28 грудня 1999 року, а державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 видано 24 грудня 2001 року.

Відповідно до статті 202 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Отже, право власності на земельну ділянку у ОСОБА_1 зареєстровано відповідно до вимог чинного закону на час видачі державного акту.

Крім того, відповідно до частини другої розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Видача державного акту на право власності на землю залежить від законності рішення органу, на підставі якого виданий такий акт.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 369/7505/15-ц в аналогічній справі виклав позицію, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Верховний Суд також дійшов висновку, що прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі земельної ділянки, що належать іншій фізичній особі, фактично позбавляє особу, яка первинно набула право власності на земельну ділянку, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власності, позбавляє особу загалом правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі приватної власності. Отже, є втручанням у право на мирне володіння майном.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі скасування відповідачам державних актів на право приватної власності на земельну ділянку вони не будуть позбавлені права на звернення до територіальної громади для виділення їм іншої земельної ділянки, що не перебуває у власності громадян.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, з наведеного вище вбачається, що право розпоряджатися землями комунальної власності, у тому числі право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до компетенції органів місцевого самоврядування, як і перевірка проектів землеустрою на відповідність їх положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-346св19) та від 24 квітня 2019 року у справі № 758/3921/15-ц (провадження № 61-20439св18) зроблено висновок, що «належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу».

Верховний Суду постановівід 26жовтня 2022року усправі №712/1100/20в частині вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності зазначив, що спір має бути вирішений так, щоб забезпечувати виконуваність постановленого судового рішення, що є остаточним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний суд прийшов до висновку, що «у розумінні наведеної норми права у редакції, яка була чинною на час ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову, на відміну від положень частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у попередній редакції, яка передбачала скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, правомірним нині є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. Отже, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення скасування запису про державну реєстрацію права власності суперечило положенням частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому рішення суду першої інстанції в цій частині у майбутньому не можна буде виконати».

26 серпня 2021 року державний реєстратор рішенням № РВ-1202101402021 та рішенням № РВ-5302273632021 відмовив позивачці в реєстрації її земельних ділянок. У висновку щодо перевірки електронного документа зазначено, що її земельні ділянки перетинаються із земельними ділянками за кадастровими номерами 5624686700:06:008:0418, 5624686700:06:008:0174, 5624686700:06:008:0135, 5624686700:06:008:0207, 5624686700:06:008:0996, 5624686700:06:008:0254, 5624686700:06:008:0209 та 5624686700:06:008:0131. Згідно інформації, вищезазначені земельні ділянки були передані у приватну власність розпорядженнями Рівненської районної адміністрації Рівненської області громадянам фізичним особам, серед яких є відповідач:

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_4 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0131;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_5 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0135;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 260 від 05 квітня 2011 р. ОСОБА_6 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0174;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_7 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0207;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_8 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0209;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_9 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0254;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 637 від 23 вересня 2009 р. ОСОБА_10 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0418;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 391 від 07 червня 2010 р. ОСОБА_11 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0996.

Отже, при виділенні та передачі у власність земельних ділянок відповідачу не було враховано, що ця земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивачки. При розробленні технічної документації щодо земельної ділянки відповідачки ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» неналежним чином виконав покладені на нього обов`язки, розробивши відповідну документацію таким чином, що земельна ділянка відповідачки стала накладатися на земельну ділянку позивачки, тим самим порушивши права позивачки. У подальшому були прийняті рішення щодо передачі відповідачці у приватну власність земельної ділянки яка, по суті, порушувала права позивачки щодо її права власності на майно.

За наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Щодо заходів забезпечення позову.

За положеннями частини 7 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суд вважає передчасним скасування заходів забезпечення позову, оскільки відповідне клопотання від учасників справи до суду не надходило.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2021 між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «ПРОКСІ» укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно акту наданих послуг від 19.09.2023 р. та 18.04.2024 р. АО «ПРОКСІ» здійснено ознайомлення з обставинами справи, аналіз судової практики та надано консультації, виконано підготовку та подачу позовної заяви та адвокатських запитів, клопотань, пошуку спадкоємців, участь в судових засіданнях.

Повнота та належність виконання зобов`язань за договором про надання правової допомоги підтверджується складеним та підписаним сторонами актом передачі-прийняття наданої правової допомоги (акт від 19 вересня 2023 року та 18 квітня 2024 року), за змістом якого сторони визначили вид наданої правової допомоги, детальний її опис та обсяг, а також засвідчили відсутність у сторін договору будь-яких заперечень та зауважень з приводу його виконання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Саме такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19.

Такий підхід щодо визнання фактично здійснених витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

Також, у справі «Тоб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» суд вказав, що, хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний їх оплатити відповідно до договірних зобов`язань. Відповідно вважає ці витрати «фактичними».

При цьому на необхідності розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 28.03.2007.

Тому фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але і виходячи власне з того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації. При цьому, визначаючи розмір гонорару за надання правової допомоги сторонами договору було враховано значимість цивільного спору для Клієнта, складність справи та роботи, що має бути виконана адвокатами об`єднання.

З огляду на викладене, гонорар адвоката за надану правову допомогу є співмірним, розумним, обґрунтованим та реальним. Необхідність понесення витрат на професійну правничу допомогу зумовлено відсутністю у позивача спеціальних юридичних знань, специфічністю спору та важливістю її для позивача у справі.

За змістом ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 500 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Позивачка була звільнена від сплати судових витрат. Позивачкою було заявлено дві позовні вимоги, і судовий збір станом на 2022 рік складав величину 1984, 8 грн. (992, 4 грн. +992, 4 грн.).

Суд вважає, що з урахуванням того, що порушення прав позивачки виникло через несумлінні дії ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», то саме з цього відповідача слід стягнути судові витрати на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Дядьковицької територіальної громади (Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області), Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", ОСОБА_2 , ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, орган опіки та піклування Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання недійсним розпорядження Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, скасування державного акту на право власності на землю - задоволити повністю.

Визнати недійсним Розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області № 637 від 23.09.2009 року в частині виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області в частині виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (сіножаття) на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області громадянину ОСОБА_10 .

Скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 815570, щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624686700:06:008:0418, виданого ОСОБА_10 на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області № 637 від 23 вересня 2009 року.

Стягнути з ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь Рівненського районного суду Рівненської області за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України), Судовий збір, сума 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) грн. - понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ; мешканка АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04387208; вул. Млинівська, буд. 33, с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області).

Відповідач: Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (код ЄДРПОУ: 39768252; вул. Соборна, 195, м. Рівне).

Відповідач: Державне підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код ЄДРПОУ 00726820; вулиця Симона Петлюри, 37, м. Рівне).

Відповідачка: ОСОБА_2 (мешканка АДРЕСА_3 ).

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 29 квітня 2024 року.