Постанова

від 24.09.2024 по справі 753/18847/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/12668/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024року місто Київ

справа №753/18847/23

Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Сирбул О.Ф., повний текст рішення складено 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила:

визнати недійсним договір №М2017/121 про надання освітніх послуг від 16 січня 2017 року укладений між нею та ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини»;

стягнути з ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» на її користь суму у розмірі 84264 грн. як повернення коштів, сплачених на виконання недійсного правочину.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що 11 січня 2017 року наказом №28 ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» її поновлено до числа студентів 3-го курсу 6-го семестру медичного факультету за спеціальністю 7.12010001 «Лікувальна справа» з 16 січня 2017 року терміном на 4 роки до 01 серпня 2020 року. Підставою для поновлення на навчання стала її заява та академічна довідка № 000902 від 17 листопада 2016 року, видана Кримським федеральним університетом імені В.І. Вернадського.

Вказувала, що 16 січня 2017 року між нею як замовником та ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» як виконавцем, укладений договір №М2017/121 про надання освітніх послуг, предметом якого було надання вищої освіти зі спеціальності «Лікувальна справа».

Зазначала, що вона виконала взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі, здійснювала оплату за навчання згідно договору у розмірі 84264,00 грн.

Посилалася на те, що належним чином виконуючи умови договору та навчальний план, 22 серпня 2017 року вона склала тестовий екзамен Крок - 1 - загальна лікарська підготовка, про що отримала Сертифікат Міністерства охорони здоров`я України ДО «Центр тестування» №7614/2017 від 08 вересня 2017 року.

Однак, у 2020 році, після успішної здачі ліцензійного іспиту в галузі знань медицини, після присвоєння їй кваліфікації «лікар» за спеціальністю «Лікувальна справа», про що 01 липня 2020 року було видано Сертифікат Міністерства охорони здоров'я України ДО «Центр тестування» №7614/2017, - наказом відповідача від 03 липня 2020 року №91С її було відраховано із числа студентів шостого курсу за «невиконання вимог навчального плану».

Вказувала, що з академічної довідки №10/2022 від 24 травня 2022 року виданої ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» вбачається, що підставою відрахування є інша причина - «за порушення умов контракту».

Посилалася на те, що в січні 2022 року вона звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» з вимогою зобов'язати відповідача видати їй диплом спеціаліста.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/1817/22 скасовано наказ ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» від 03 липня 2020 року №91С «про відрахування з академії» в частині відрахування ОСОБА_1 зі складу студентів ПВНЗ «МАЕМ» медичного факультету; зобов'язано ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» поновити її на навчанні.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що укладений між нею та відповідачем договір є такий, що не відповідає актам цивільного законодавства, грубо порушує права споживача, містить несправедливі умови та укладений при здійсненні відповідачем дій, які не ведуть до настання реальних правових наслідків.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 березня 2024 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування матеріального та порушення процесуальних норм права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що підставою для поновлення позивача на навчання до ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» стала заява ОСОБА_1 та академічна довідка №000902 від 17 листопада 2016 року, видана Кримським федеральним ніверситетом імені В.І.Вернадського.

Вважає, що відповідач заздалегідь знаючи про довідку ОСОБА_1 видану Кримським університетом 16 січня 2017 року, уклав договір №М2017/121 про надання освітніх послуг, предметом якого було надання вищої освіти зі спеціальності «Лікувальна справа» з терміном навчання чотири роки (з 2017 року по 2020 рік).

Вказувала, що відповідачем не були дотриманні в момент укладання спірного договору умови, що тягнуть за собою недійсність правочину, а саме: правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

У липні 2024 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» від 11 січня 2017 року №28 ОСОБА_1 , яка навчалася у Медичній академії ім. С. Г. Георгієвського, поновлено до числа студентів 3-го курсу 6-го семестру медичного факультету за спеціальністю 7.12010001 «Лікувальна справа» (222) ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» з 16 січня 2017 року терміном на 4 роки до 01 серпня 2020 року. Зобов'язано відпрацювати академічну різницю за індивідуальним графіком протягом семестру після проведення процедури визнання іноземного документу про освіту.

Підставою вказаного наказу зазначено: заява ОСОБА_1 , академічна довідка №000902, видана Кримським федеральним університетом імені В. І. Вернадського 17 листопада 2016 року.

16 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» укладений договір №М2017/121 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою щодо навчання громадян України та інших осіб, які постійно проживають на території України, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів позивача здійснити надання їй освітніх послуг, а саме надання вищої освіти за денною формою навчання у період з 16 січня 2017 року по 30 червня 2020 року для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», за спеціальністю «Лікувальна справа», видати диплом. Позивач зобов'язалася здійснити оплату послуг у загальному розмірі 79200 грн.

Пунктом 2.1.4 вказаного договору з надання освітніх послуг передбачено, що виконавець зобов'язується видати студенту документ про вищу освіту державного зразка за умови виконання студентом навчального навантаження, в обсязі необхідному для здобуття певного ступеня вищої освіти та вимог, передбачених цим договором, у тому числі відсутні заборгованості.

Згідно з п.2.1.5 договору виконавець зобов'язується інформувати замовника та одержувача (студента) про правила та вимоги щодо організації надання освітньої послуги, її якості та змісту, про права і обов'язки під час надання та отримання зазначеної послуги.

Наказом ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» від 03 липня 2020 року №91с студентку 6-го курсу 2019/2020 навчального року медичного факультету ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» за невиконання вимог навчального плану з 03 липня 2020 року.

Із листа Департаменту контролю у сфері вищої, фахової перед вищої освіти і освіти дорослих Державної служби якості освіти України від 11 травня 2021 року №03/01-28/60, встановлено, що позивач зверталася з приводу правомірності свого відрахування з навчального закладу за роз'ясненнями. Із отриманої відповіді вбачається, що перевірка була проведена за результатами наданих Академією документів та з'ясовано, що ОСОБА_1 відрахували зі студентів Академії за невиконання навчального плану, однак мотивами цього було те, що вона не здійснила заходи щодо визнання документа про проходження навчання на території Автономної Республіки Крим, відповідно до Порядку визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України від 19 травня 2016 року №537.

Представник позивача зверталася до ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» із адвокатськими запитами від 22 лютого 2021 року та 01 липня 2021 року з метою отримання інформації щодо правомірності відрахування позивача.

У відповідь на адвокатський запит ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» листом від 05 березня 2021 року №58 повідомила, що ОСОБА_1 згідно договірних відносин всі послуги з навчання виконанала в повному обсязі та будь-які претензії відстутні, проте на даний час фактичні дані про визнання іноземного документу про освіту, а саме академічної довідки №МА000902 від 17 листопада 2016 року виданої Кримським федеральним університетом імені В.І. Вернадського на ім'я ОСОБА_1 відсутні. За умови надання документу про визнання проходження навчання у Кримському федеральному університеті імені В.І. Вернадського академічної довідки №МА000902 від 17 листопада 2016 року громадянкою ОСОБА_1 академією буде розглянуто питання щодо видачі документів про вищу освіту.

У відповідь на адвокатський запит ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» листом від 05 липня 2021 року №143 повідомила, що згідно договірних відносин всі послуги з навчання виконані в повному обсязі та будь-які претензії відсутні. Під час навчального процесу ОСОБА_1 успішно склала академічну різницю.

Звертаючись до суду з даним позовом та заявляючи вимоги про визнання договору недійсним та стягнення коштів, позивач посилалася на те, що підставою для поновлення її на навчання до ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» стала заява ОСОБА_1 та академічна довідка №000902 від 17 листопада 2016 року, видана Кримським федеральним ніверситетом імені В.І.Вернадського. Вказувала, що відповідач заздалегідь знаючи про довідку видану Кримським університетом 16 січня 2017 року, уклав договір №М2017/121 про надання освітніх послуг, предметом якого було надання вищої освіти зі спеціальності «Лікувальна справа» з терміном навчання чотири роки (з 2017 року по 2020 рік). Вважає, що відповідачем не були дотриманні в момент укладання спірного договору умови, що тягнуть за собою недійсність правочину, а саме: правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що позивач на стадії укладанання договору усвідомлювала і розуміла умови договору та прийняла їх, у позові позивач не конретизує які саме положення, пункти договору є несправедливими. Зазначав, що причиною невидачі відповідачем диплому про освіту ОСОБА_1 стала обставина, яка не залежала від волі відповідача, а саме недійсність довідки від 17 листопада 2016 року виданої Кримським федеральним Університетом імені В.І. Вернадського, яку надала ОСОБА_1 та невжиття нею певних обов`язкових заходів. Посилався на те, що саме на здобувача освіти покладений обов`язок проходження верифікації наданих ним документів про попередню освіту, а тому саме здобувач освіти несе усі ризики пов`язані з офіційним невизнанням компетентним органом надних документів, тобто фактичною недійсністю документів про освіту та обставин невиконання умов договору внаслідок недійсності документів, наданих позивачем до академії. Освітні послуги з договором позивачу буди надані академією.

Так, в наказі ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» від 11 січня 2017 року №28 «Про поновлення на навчання» було зобов'язано ОСОБА_1 відпрацювати академічну різницю за індивідуальним графіком протягом семестру після проведення процедури визнання іноземного документу про освіту.

Згідно з Порядком проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19 травня 2016 року №537, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2016 року за №793/28923 вищі навчальні заклади надають консультативну допомогу в заповненні освітніх декларацій.

Договором, за положеннями ст.626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, як це передбачено ч.1 ст.638 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами 3, 5 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, факт надання ОСОБА_1 освітніх послуг за договором сторони не заперечують.

При цьому, слід зазначити, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть лише слугувати підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.

Позивачем не було подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували недійсність договору.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не були дотриманні в момент укладання спірного договору умови, що тягнуть за собою недійсність правочину, а саме: правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним, спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: