Ухвала

від 30.04.2024 по справі 759/212/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

30 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 759/212/20

Провадження № 61-2166ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Штронда Антон Михайлович (далі - адвокат),

на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінілон» - про стягнення заборгованості за договорами банківських вкладів і

в с т а н о в и в:

1. У січні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача: 10 981,63 доларів США вкладу з урахуванням процентів; 7 925,30 євро вкладу з урахуванням процентів; 100 753,33 грн вкладів із урахуванням процентів; 56 804,96 грн - три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 19 341,59 грн неустойки згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 35 000 грн відшкодування моральної шкоди.

2. 2 листопада 2021 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково, а саме:

- стягнув з відповідача на користь позивачки (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15 листопада 2021 року):

за договором від 15 грудня 2011 року - 5 000,00 євро депозитного вкладу, 819,92 євро процентів і 837,31 євро як три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України, а всього - 6 657,23 євро;

за договором від 17 травня 2010 року - 5 000,00 доларів США депозитного вкладу, 1 345,54 доларів США процентів, 917,93 доларів США як три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України, а всього - 7 263,47 доларів США;

за договорами від 22 серпня 2012 року, 23 листопада 2012 року, 25 грудня 2012 року, 18 березня 2013 року, 17 липня 2013 року, 17 червня 2013 року, 27 вересня 2013 року, 16 листопада 2013 року, 7 лютого 2014 року - 28 500,00 грн депозитних вкладів, 12 627,83 грн процентів і 5 949,45 грн як три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України, а всього - 47 077,28 грн;

19 341,59 грн пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (сума відсотків на депозитні кошти зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку);

- у задоволенні решти вимог відмовив.

3. 22 січня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції: (1) змінив у частині стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України: стягнув із відповідача на користь позивачки 34 835,41 грн за договорами від 15 грудня 2011 року, 17 травня 2010 року, 22 серпня 2012 року, 23 листопада 2012 року, 25 грудня 2012 року, 18 березня 2013 року, 17 липня 2013 року, 17 червня 2013 року, 27 вересня 2013 року, 16 листопада 2013 року, 7 лютого 2014 року; (2) скасував у частині відмови у стягненні відшкодування моральної шкоди та стягнув з відповідача на користь позивачки 5 000,00 грн такого відшкодування; (3) залишив без змін в іншій частині.

4. 13 лютого 2024 року адвокат в інтересах відповідача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій просить: скасувати зазначені судові рішення у задоволеній частині й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Обґрунтував так:

- суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) і зазначених у ній постановах, від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18), від 8 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20), від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), від 20 липня 2022 року у справі № 132/4437/18 (провадження № 61-13187св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17-ц (провадження № 61-152св18);

- підстав для задоволення вимог позивачки немає, оскільки зобов`язання за договорами, яких стосується спір, з 17 листопада 2014 року має виконувати третя особа, яка бере участь у справі і з якою відповідач уклав договір про переведення боргу щодо «кримських» кредиторів. Такий договір відповідає вимогами статей 520 і 521 ЦК України та є дійсним;

- суди попередніх інстанцій не врахували доводи відповідача, що позивачка звернулася до нього з листом про розірвання депозитних договорів, який він отримав 29 травня 2014 року, та неправомірно стягнули на користь позивачки відсотки після цієї дати;

- оскільки відповідач не є належним, нарахування за депозитними договорами трьох відсотків річних згідно зі статтею 625 ЦК України є неправомірним. Також суди помилково взяли за основу розрахунку суму, яка складається з тіла депозиту та відсотків;

- оскільки правовідносини сторін за договорами банківських вкладів 29 травня 2014 року припинилися, відсутні підстави для нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;

- наявність моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок суд має встановити на підставі доказів, яких позивач не надав.

5. 4 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Відповідач мав: вказати дійсну дату отримання ним копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та надати докази на підтвердження цього (якщо такі докази у нього є); надати докази надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів у паперовій формі листом з описом вкладення позивачці, якщо вона не має зареєстрованого електронного кабінету.

6. 8 березня 2024 року адвокат в інтересах відповідача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, до якої додав докази надіслання поштою копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів позивачці, а також роздруківку листа Київського апеляційного суду, згідно з яким відповідач копію оскарженої постанови апеляційного суду отримав електронною поштою 29 січня 2024 року.

7. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

8. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

9. Відповідач у касаційній скарзі просить зупинити виконання судових рішень до закінчення їхнього перегляду у касаційному порядку. Обґрунтував так: на час подання касаційної скарги є ризик стягнення з відповідача коштів; у разі задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відповідач понесе безпідставні та необґрунтовані збитки, оскільки повернення перерахованих коштів потребуватиме значних зусиль і часу, що призведе до порушення й обмеження його майнових прав та інтересів. Належного обґрунтування цих тверджень відповідач не навів.

9.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

9.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

9.3. За змістом наведених приписів у заяві про зупинення виконання оскаржених судових рішень має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Проте відповідач належного обґрунтування не навів. Тому у задоволенні заяви слід відмовити. Ця відмова не позбавляє відповідача можливості ще раз звернутися до суду з аналогічною заявою за наявності належного обґрунтування (наявності виданого виконавчого листа, відкритого виконавчого провадження, неплатоспроможності стягувача, внаслідок якої буде ускладненим поворот виконання, тощо).

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінілон» - про стягнення заборгованості за договорами банківських вкладів.

2. Витребувати зі Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 759/212/20.

3. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року.

4. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков