Рішення

від 18.04.2024 по справі 607/5314/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2024 Справа №607/5314/23 Провадження №2/607/169/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача адвоката Берегуляка В.Ф., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Недокуса В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнила, до ОСОБА_1 у якій просить, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; право приватної власності на 12/100 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3099 площею 0,0156 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ; право приватної власності на 1/6 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3098 площею 0,0211 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . В порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 транспортні засоби «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; «Renault Trafic», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та стягнути з нього в її в її користь 179 186, 14 гривень компенсаційної вартості 1/2 частин автомобілів: «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; «Renault Trafic», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя стягнути з ОСОБА_1 1/2 вартості відчуженого ним автомобіля «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, а саме 45 700 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 19.07.2001 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.10.2022. Під час шлюбу, подружжям було набуто майно, а саме: транспортні засоби «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; «Renault Trafic», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які зареєстровані за ОСОБА_1 ; трикімнатна квартира АДРЕСА_3 ; земельні ділянки, а саме 24/100 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3099 площею 0,0156 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3098 площею 0,0211 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , які зареєстровані за ОСОБА_1 . Окрім вказаних вище автомобілів, відповідач у шлюбі із нею набув автомобіль «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, який був відчужений відповідачем без її згоди. Позивач вважає, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін, частки яких у власності рівні.

07.06.2023 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, зокрема вказав, що окрім автомобілів, які позивач вказує у своїй позовній заяві, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 у шлюбі набув автомобіль DAEWOO SENS 2006 р.в., об`єм двигуна 1299 см. куб., який був відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується копією відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області. Даний автомобіль також є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу. Звертає увагу суду, що середня вартість на ринку ідентичного автомобіля становить 2500 доларів США, що по офіційному курсу валют НБУ на день подання даної заяви становить 91400 грн. Тому, просить, окрім наведених вище позовних вимог, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя стягнути з ОСОБА_1 1/2 вартості відчуженого ним автомобіля «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, а саме 45 700 гривень.

07.06.2023 судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий представником відповідача, згідно якого відповідач частково погоджується із позовними вимогами позивача, зокрема в частині поділу нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3098 площею 0,0211 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3099 площею 0,0156 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в рівних частинах по 1/2 кожному. Однак, відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача щодо стягнення на користь позивача грошової суми в розмірі 179 186,14 гривень після виділу у власність ОСОБА_1 транспортних засобів марки DEAWOOO Т 13110 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та RENAULT TRAFIC 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Оскільки як вбачається, в підтвердження вартості вказаних вище транспортних засобів, позивачем додано вибіркові оголошення на автомобільному сайті без визначення реальної вартості вказаних автомобілів. Так, ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_3 укладено договори №33 та №34 про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна, предметом котрих є надання послуг щодо проведення незалежної оцінки майна, а саме транспортного засобу - легкового седану - В DEAWOOO Т 13110, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу - пасажирського - В RENAULT TRAFIC, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Так, відповідно до висновку, замовником котрого є ОСОБА_1 , виходячи із загальної вартості транспортних засобів DEAWOOO Т 13110, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та RENAULT TRAFIC, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , яка в сумі становить 261 670,00 (двісті шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят) гривень, що при поділі майна подружжя може становити 130 835,00 гривень, однак не 179 186,14 гривень, як вказує у позовній заяві позивач, виходячи із загальної вартості 358 372,28 гривень. Тому, зважаючи на те, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, крім того, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом, а саме у порядку поділу квартири АДРЕСА_4 , виділивши у власність по частці вказаної квартири кожному зі сторін та виділивши у власність відповідачу транспортні засоби стягнувши в користь позивача їх вартість відповідно до висновку про їх оцінку. Тому, вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

12.06.2023 судом зареєстрована відповідь на відзив подана позивачем, яка мотивована тим, що при подані позовної заяви позивачем було детально проаналізовано ринок вживаних автомобілів, які є ідентичними тим, які є предметом спору. Щодо наданих відповідачем висновків про вартість майна, то вважає їх неналежним доказом, який вводить позивача та суд в оману, оскільки як у них зазначено огляд обох автомобілів проводився о 16 год. 00 хв. Вважає, що проводити огляд одразу обох автомобілів є фізично неможливим. Тому, просить суд позов задоволити.

02.08.2023 судом зареєстрований відзив на заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої представник відповідача не погоджується із вказаною позивачем сумою вартості транспортного засобу DAEWOO SENS 2006 р.в., об`єм двигуна 1299 см. куб. Поряд з тим, відповідач звертає увагу суду, що вказаний транспортний засіб було відчужено у листопаді 2019 року в той час, як шлюб між сторонами розірвано судом в жовтні 2022 року, тобто після відчуження даного майна сторони перебували ще близько трьох років у шлюбі. Крім того, відповідач зазначає, що виручені кошти від продажу даного майна були використані в інтересах сім`ї, що підтверджується доказами, які відповідач просить суд долучити, а саме докази придбання світильників за адресою квартири, яку позивач просить поділити, та встановлення підвісної стелі, купівлі порохотяга, а також улаштування під`їзду та прибудинкової території про яку також заявлена вимога про її поділ, використання коштів на лікування спільної дитини, тощо. Тому, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення вартості транспортного засобу DAEWOO SENS 2006 р.в., який було відчужено 2019 року.

17.08.2023 судом зареєстровані заперечення на відзив на заяву про збільшення позовних вимог, які обґрунтовані тим, що твердження та докази, якими відповідач обґрунтовує свої доводи є неналежними та не допустимими. Тому просить суд, позов задоволити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 30.08.2023 у цивільній справі №607/5314/23 призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 липня 2001 року. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.10.2023 по справі № 607/9911/22, шлюб між сторонами розірвано.

За час спільного проживання подружжям однією сім`єю сторони набули у спільну власність наступне майно:

- транспортний засіб марки «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- транспортний засіб марки «Renault Trafic», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які зареєстровані за ОСОБА_1 ;

- трикімнатна квартира АДРЕСА_3 ;

- 24/100 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3099 площею 0,0156 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ;

- 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3098 площею 0,0211 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , які зареєстровані за ОСОБА_1 , що стверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окрім вказаних вище автомобілів, сторонами у шлюбі було набуто автомобіль «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1299 см.куб., який був відчужений ОСОБА_1 05.11.2019, що стверджується відповіддю №31/19-Б-22 наданою 17.02.2023 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Тернопільській області.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що спірні правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

У частинах 1 та 3 статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме і рухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна.

Майном, як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.

Згідно ч. 1 ст.69 Сімейного кодексу України, подружжя має право на поділ майна, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Отже, Сімейним кодексом України встановлено, що майно набуте в період шлюбу належить чоловіку та дружині в рівних долях.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, володіють та користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсними та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них; продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Отже, судом встановлено, що спірне майно придбано сторонами за час шлюбу та проживання однією сім`єю.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до положень частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

За змістом статей 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17 зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, судом встановлено, що транспортний засіб марки «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки «Renault Trafic», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які зареєстровані за ОСОБА_1 ; трикімнатна квартира АДРЕСА_3 ; 24/100 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3099 площею 0,0156 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ; 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3098 площею 0,0211 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , є об`єктами спільної сумісної власності сторін та їх частки у вказаних об`єктах визнаються рівними - по 1/2 частини.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не спростовано презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а навпаки - позов в цій частині відповідачем визнано, судом встановлено, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності сторін та їх частки визнаються рівними.

Щодо вимог про стягнення компенсації вартості 1/2 автомобіля «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1299 см.куб., який був відчужений ОСОБА_1 05.11.2019, суд зазначає наступне.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. 05.11.2019 ОСОБА_1 було відчужено транспортний засіб марки «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1299 см.куб.

Факт відчуження автомобіля було також встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами.

ОСОБА_2 письмової згоди на відчуження автомобіля марки «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1299 см.куб., не надавала.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/120-23/11617-АВ від 26.01.2024, складеного судовим експертом Кудровим А.К. на виконання ухвали суду від 30.08.2023, ринкова ціна автомобіля марки «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1299 см.куб на час проведення експертизи становить 78710 гривень.

Зазначений висновок відповідачем не спростований.

Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У судовому засіданні встановлено, що спірний автомобіль, який був відчужений відповідачем без згоди позивача, набутий за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України №1-8/2012 (№17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Зі змісту постанови Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 159/6782/18 вбачається, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, у разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18) зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, провадження №61-9018сво18, Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №483/812/19, провадження №61-20774св19.

Отже, на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, суд приходить до висновку про те, що спірний автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач здійснив його продаж іншій особі за час перебування в шлюбі, без згоди позивача, як другого з подружжя, у зв`язку із чим на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу у сумі, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/120-23/11617-АВ від 26.01.2024, складеного судовим експертом Кудровим А.К. на виконання ухвали суду від 30.08.2023 становить 39 355 грн (78 710/2=39 355).

Твердження про те, що кошти отримані від продажу автомобіля марки «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1299 см.куб витрачені на потреби сім`ї не заслуговують на увагу за їх голослівністю.

Також, беручи до уваги, що автомобілі «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Renault Trafic», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим, підлягають поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, та, з урахуванням того, що автомобілі перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_1 , поділ майна слід здійснити шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у розмірі 1/2 частки вартості автомобілів, вартість яких відповідно до висновку експерта №СЕ-19/120-23/11617-АВ від 26.01.2024, складеного судовим експертом Кудровим А.К. на виконання ухвали суду від 30.08.2023 становить: ринкова вартість «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску - 75 096, 90 грн. та ринкова вартість «Renault Trafic», 2005 року випуску - 203 968, 74 грн., загалом на суму 279 065, 64 грн. Тобто, ОСОБА_2 підлягає грошова компенсація у розмірі 1/2 частки вартості вказаних транспортних засобів, в розмірі 139 532, 82 та визнання за ОСОБА_1 права власності на транспортні засоби.

Таким чином, загалом із відповідача в порядку поділу майна між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, підлягає до стягнення на користь ОСОБА_2 грошова компенсація у розмірі 1/2 частки вартості автомобілів: «RENAULT TRAFIC», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, об`ємом двигуна 1299 см. куб., а саме грошова компенсація в розмірі 178 887, 82 грн. (203 968, 74 + 75 096, 90 + 78 710/2).

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що позов задоволено, у відповідності до статті 141 ЦПК України, із відповідача в користь позивача, слід стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 8 052 грн. та витрат пов`язаних із проведення експертизи в розмірі 5 736 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 213-215, 263-265, 272, 353, 354, ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 12/100 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3099 площею 0,0156 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/6 частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:02:001:3098 площею 0,0211 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 178887,82 гривень компенсаційної вартості 1/2 частин автомобілів: «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; «DAEWOO Т13110», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; «DAEWOO SENS», 2006 року випуску, об`ємом двигуна 1299 см. куб.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 8052 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 5736 гривень сплачених позивачем за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , проживає за адресом: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич