Рішення

від 01.05.2024 по справі 670/438/22

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/438/22

Провадження № 2/670/12/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Мамаєв В.А.,

за участю секретаря судового засідання Кушнір А.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» Теліцина А.М., Дзюби В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО», третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО», третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район колишня Нетечинецька сільська рада. Вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі договору дарування земельної ділянки від 25.01.2022 року, який укладений між позивачем та її батьком ОСОБА_3 . Після набуття у власність вказаної земельної ділянки, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачу стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га знаходиться в оренді приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» на підставі договору оренди землі від 22.09.2014 року, який укладений між вказаним підприємством та батьком позивача - ОСОБА_3 , строк дії договору 25 років. Про існування вказаного договору оренди позивачу стало відомо від приватного нотаріуса під час укладення договору дарування. На момент підписання цього договору дарування батько позивача повідомив, що не укладав даної угоди із зазначеним підприємством. Таким чином, ОСОБА_2 необхідно усунути перешкоди у користуванні належної їй земельною ділянкою. Позивач просить суд усунути позивачу перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька область Хмельницький район, Віньковецька територіальна громада (колишня Нетечинецька сільська рада) та зобов`язати відповідача повернути позивачу вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 12.08.2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05.12.2022 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 29.09.2023 року провадження у справі поновлено для розгляду клопотання експерта.

Ухвалою суду від 25.10.2023 року провадження у справі зупинено для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 13.12.2023 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 04.01.2024 року справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 у судове засіданні не з`явилася, але її представник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що у постанові від 16.06.2020 року Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Тому заявлена позивачем вимога є ефективним способом захисту та підлягає захисту відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 16, 391 ЦК України, ч.2 ст. 152 ЗК України. Крім того, заявив, що протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду надасть докази витрат на професійну правничу допомогу.

Представники відповідача Теліцин А.М. та Дзюба В.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача Теліцин А.М. пояснив, що ОСОБА_3 хоча і не підписував договір оренди земельної ділянки, але отримував орендну плату за вказану земельну ділянку, що свідчить про те, що договір був фактично укладеним. Також звернув увагу суду на правову позицію, що викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 513/879/19 від 29.11.2023 року щодо того, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.Також вказує, що позивачка вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, а тому відсутні підстави для кваліфікації договору оренди земельної ділянки від 22.09.2014 року як неукладеного та відповідно усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її поверненню власнику. Зазначає, що хоча ОСОБА_3 не підписував угоду з відповідачем від 22.09.2024 року, державна реєстрація якої вчинена 22.10.2014 року, водночас вимога про повернення земельної ділянки, з огляду на правову позицію ВП ВС від 29.11.2023 року, є неналежним способом захисту, а відтак з наведених підстав у задоволенні позову необхідно відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання.

Відповідно до частини 1 та 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого земельна ділянка з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га (надалі земельна ділянка) належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 49 від 25.01.2022 року (дата реєстрації 25.01.2022 року) та знаходиться в оренді приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» на підставі договору оренди землі від 22.09.2014 року, строк дії договору 25 років, з правом пролонгації (дата реєстрації 22.10.2014 року).

Вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі договору дарування земельної ділянки від 25.01.2022 року, який укладений між позивачем та її батьком ОСОБА_3 .

Про існування договору оренди земельної ділянки позивачу стало відомо від приватного нотаріуса під час укладення договору дарування земельної ділянки. Позивач стверджує, що батько позивача повідомив, що не укладав договір оренди земельної ділянки з відповідачем та не підписував його.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 22.09.2014 року ОСОБА_3 передав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га в оренду ПП СВ «ВІД-АГРО» строком на 25 років. Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди землі від 22.09.2014 року ОСОБА_3 передав, а ПП СВ «ВІД-АГРО» прийняв земельну ділянку з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га.

Згідно з висновком експерта № 1418/1419/23-26 від 06.12.2023 року підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Орендодавець» на другому аркуші договору оренди земельної ділянки від 22.09.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083, сторонами якого є ОСОБА_3 та приватне підприємство сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. З Зміст права власності у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України закріплений принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У свою чергу, статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із положень частини першої статті 627 ЦК України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 14 закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Вочевидь, виходячи з висновку експерта № 1418/1419/23-26 від 06.12.2023 року ОСОБА_3 , як орендодавець, договір оренди землі б/н від 22.09.2014 року не підписував, відповідно, їх умови не погоджував та, відповідно, волевиявлення щодо такого правочину не було, істотних умов цього правочини він не погоджував, що, з-поміж іншого, суперечить основним засадам укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, визначених Законом України «Про оренду землі», котрий у даному випадку є спеціальним, та згідно з котрим укладення таких договорів здійснюється виключно за згодою орендодавця. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Попри це, відповідач здійснив реєстрацію права оренди на підставі неукладеного договору оренди землі та користується земельною ділянкою позивача, що є порушенням ст. 6 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендарі набувають права оренди земельної ділянки лише на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законом «Про оренду землі» та іншими законами України і договором оренди землі.

У постанові від 16.06.2020 року Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (п.7.26). Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок(п.7.27).

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц Великою Палатою Верховного Суду також зроблено правовий висновок про те, що у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (п.6.49, 6.50).

Судом беззаперечно встановлено, що договір оренди землі № б/н від 22.09.2014 року земельної ділянки площею 1,1383 га з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083 не підписано ОСОБА_3 , а підписаний іншою особою, відповідач умови договору оренди з орендодавцем не узгоджували, а отже сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, зокрема строку його дії, розміру та порядку виплати орендної плати, тощо, а тому такий правочин у формі договору оренди земельної є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Тому порушене право позивача ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки, підлягає захисту в обраний нею належний й ефективний спосіб - зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користування земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки позивачу.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача Теліцина А.М. про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки належним способом захисту згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 513/879/19 від 29.11.2023 року, повинна була вимога про визнання відсутнім у відповідача права оренди, з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Так, предметом спору у справі № 513/879/19, на який посилається представник відповідача, був спір між сторонами договору оренди землі щодо визначення моменту укладення та набрання чинності договором оренди землі, який сторони відразу не зареєстрували, тривалий час належно виконували, а після зміни правового регулювання зареєстрували право оренди. А предметом позову були вимога орендаря до орендодавця про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та орендодавця до орендаря про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про повернення земельної ділянки, посилаюсь на те, що орендодавець договір не підписував, умови договору не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як її власнику, покликаючись на умови договору, підписаних невстановленою особою замість орендодавця, тобто відповідають спірним правовідносинами, що були предметом розгляду у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.24-7.25 Постанови від 16.06.2020 року). Тому предметом розгляду цих справ були різні спірні правовідносини. Крім того, Велика Палата Верховного суду, ухвалюючи постанову у справі № 513/879/19 від 29.11.2023 року, не відступила від висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, а отже посилання представника відповідача на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту є необґрунтованим.

Також суд не бере до уваги як необґрунтовані твердження представника відповідача Теліцина А.М. про те, що ОСОБА_3 отримував орендну плату за земельну ділянку, що свідчить про те, що договір був фактично укладеним, оскільки вказані обставини не доведені належними та достовірними доказами. Досліджені у судовому засіданні відомості про видачу ОСОБА_3 орендної плати за землю не містять посилання на відповідний договір оренди землі чи кадастровий номер земельної ділянки, а у відповідача перебувало в оренді декілька земельних ділянок, які належали ОСОБА_3 . Інших доказів на підтвердження цих обставин відповідачем не надано, тому досліджені судом докази не дають змогу дійти висновку про отримання ОСОБА_3 орендної плати саме за земельну ділянку з кадастровим номером 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га за договором оренди землі від 22.09.2014 року.

З врахуванням норм цивільного законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду сформульованої у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, суд вважає, що позивачем обрано правильний та ефективний спосіб захисту порушеного права у вигляді негаторного позову про усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом заявлення вимоги про повернення позивачу з володіння відповідача, належної йому земельної ділянки, а також належними та допустимими доказами доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп., сплата якого документально підтверджується квитанцією № 9335-3776-7262-0242 від 09.08.2022 року.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 133, ч.2 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 5257 грн 56 коп., сплата яких підтверджується платіжною інструкцією АТКБ «Приватбанк» № 0.0.3032505903.1 від 06.06.2023 року.

Враховуючи, що представником позивача до закінчення судових дебатів у справі зроблена заяву про надання доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів з дня проголошення рішення суду, то відповідно п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України необхідно призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11,16, 202-203, 205, 207, 316, 317, 319, 321, 391, 626, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 78, 152 ЗК України, ст. ст. 6, 14 Закону України «Про оренду землі», ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО», третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов`язати приватне підприємство сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» усунути перешкоди у користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом повернення земельної ділянки ОСОБА_2 .

Стягнути з приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» на користь ОСОБА_2 витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі по 5257 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят сім) гривень 56 копійок.

Призначити судове засідання на 23.05.2024 року на 14 год. 00 хв. для розгляду питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, встановивши позивачу та його представнику строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу - п`ять днів після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - приватне підприємство сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО», ідентифікаційний код юридичної особи 38884757, місце знаходження: вул. Хмельницька, 6, Хмельницький район, Хмельницька область.

Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 01.05.2024 року.

Суддя В.А. Мамаєв