Рішення

від 06.05.2024 по справі 369/1294/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1294/23

Провадження № 2/369/823/24

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Соловюк В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ ІФ», ОСОБА_5 , треті особи Головний сервісний центр МВС про стягнення заборгованості за договором лізингу, про визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу, про скасування державної реєстрації, про реєстрацію транспортного засобу,-

В СТ АН ОВ И Л А:

У січні 2023 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 24 грудня 2021 року він придбав транспортний засіб марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , видане 24.12.2021 ТСЦ 8046.

Цього ж дня, ОСОБА_6 , який діяв від його імені, на підставі довіреності уклав договір лізингу №24/12/21-01 зі ОСОБА_4 . За умовами договору останній прийняв в оплатне володіння та користування транспортний засіб марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , видане 24.12.2021 ТСЦ 8046 з метою здійснення пасажирських перевезень та особистого користування.

Умовами лізингового договору Лізингоодержувач зобов`язується: своєчасно сплачувати лізингові платежі за користування транспортним (у разі прострочення погоджена пеня в розмірі 3% від суми боргу чергового платежу за кожний день прострочення), забезпечити належне зберігання та охорону предмета лізингу. Також встановлена заборона: на використання Транспортного засобу третіми особами; на передавання в оренду; на внесення модифікації в конструкцію без дозволу Лізингодавця. Договором погоджені також інші види забезпечення у разі порушення умов договору.

Оскільки ОСОБА_4 як Лізингоодержувачв порушенняумов договоруне сплативщомісячний лізинговийплатіж таперестав відповідатина телефоннідзвінки,то вінза допомогоюЄдиного державногореєстру транспортнихзасобів (далі ЄДРТЗ)з`ясував,що з23квітня 2022року автомобільмарки BMW,модель 740І,тип загальнийлегковий седан,2016року випуску,колір чорний,кузов НОМЕР_1 ,реєстраційний номер НОМЕР_2 йому вжене належить.У зв`язкуз протиправнимидіями унаслідокяких автомобільвибув зйого володіннядо ВП№1Фастівського РУПГУНП вКиївській поданозаяву провчинення кримінальногоправопорушення (№12022116310000543від 03.07.2022за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.358КК України),а йоговизнано потерпілиму вказаномукримінальному провадженні.

Вказав, що у ході проведення досудового розслідування встановлено, що 23.04.2022 невідома особа шляхом подачі підроблених: договору комісії № 42/2022-1604 від 16.04.2022 укладеного між ТОВ «ЕКСПЕРТ ІФ» в особі ОСОБА_7 та начебто ОСОБА_3 ; акту технічного стану транспортного засобу №8041/22/1/003075 від 16.04.2022; акту приймання передачі транспортних засобів №42/2022-1604 від 16.04.2022; акту огляду реалізованого транспортного засобу № 8041/22/000222 від 17.04.2022, в яких підроблений підпис від імені ОСОБА_3 , уклала договір купівлі продажу СГ № 42/2022-1604 від 17.04.2022, між ТОВ «ЕКСПЕРТ ІФ» та начебто ОСОБА_5 , в якому підроблений підпис від ОСОБА_8 у відповідності з яким здійснено продаж автомобіля марки BMW 740 І», д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , що йому належав на праві власності.

У подальшому ОСОБА_5 звернулась із заявою №519071902 від 23.04.2022 до ТСЦ 3246, де шляхом подачі зазначених вище підроблених документів перереєструвала автомобіль марки «BMW 740 І», д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 на себе та отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Зазначив, що він не підписував жодних документів на продаж даного автомобіля, тобто жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного йому транспортного засобу він не вчиняв, не був присутнім у сервісному центрі МВС під час його переоформлення на нового власника, не видавав з цього приводу жодних довіреностей та не уповноважував жодну особу на вчинення цих дій, а тому автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 вибув з його володіння поза його волею на підставі підроблених документів.

Стверджував, що оскільки провести переговори з ОСОБА_4 не виявилось можливим, так як останній уникає зустрічей, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовною заявою. На час подання позовної заяви заборгованість ОСОБА_4 за договором лізингу №24/12/21-01 від 24.12.2021 становить 943 416 грн. 97 коп., яку слід стягнути в судовому порядку.

Просив суд:

стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором лізингу №24/12/21-01 від 24.12.2021 в розмірі 943 416 грн. 97 коп.;

визнати недійсним договір комісії № 42/2022-1604 від 16 квітня 2022 року, укладений між ТОВ «ЕКСПЕРТ ІФ», в особі ОСОБА_7 як Комісіонером, та ОСОБА_3 , як Комітентом, на продажу автомобіля марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу СГ № 42/2022-1604 від 17 квітня 2022 року, у відповідності з яким ТОВ «ЕКСПЕРТ ІФ» як Продавець продав, а ОСОБА_5 як Покупець придбала автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , за ОСОБА_5 ;

визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 23.04.2022, видане Територіальним сервісним центром №3246 Регіонального сервісного центру МВС України в Київській області про реєстрацію транспортного засобу - автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зареєструвати транспортний засіб - автомобіля марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавши їй повноваження в будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 ;

стягнути з відповідачів на його користь витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

04 квітня 2023 року до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_5 . Не погоджуючись з доводами позову, відповідачка вказала, що вирішення даної справи не можливо до завершення справи, яка розглядається в порядку кримінального судочинства. У даному кримінальному провадженні на підставі ухвал слідчих суддів надано доступ до оригіналів документів щодо перереєстрації транспортного засобу, накладено арешт з забороною відчуження спірного автомобіля. На даний час автомобіль у неї був вилучений та визнаний речовим доказом. Досудове розслідування триває, жодній особі не повідомлено про підозру. Тому лише при судовому розгляді кримінального провадження та оголошення вироку, суд і вирішить питання скасування арешту з майна.

Вказала, що долучення позивачем доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, є по суті розголошенням відомостей досудового розслідування і тягне за собою кримінальну відповідальність. А тому не можуть використовуватись судом при розгляді даної цивільної справи. Просила суд відмовити у задоволенні позову та зупинити розгляд справи до вирішення кримінального провадження.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, вказавши додатково, що позивач самостійно та на власний розсуд обирає спосіб захисту порушеного права та особу, до якої звертається з позовом. Так, право власності є непорушним. Особа має право володіти своїм майном. Оскільки автомобіль вибув з його володіння поза його волею, то найбільш ефективним способом захисту порушеного права є витребування майна, а для уникнення подальших труднощів при перереєстрації права власності та через невизнання його права іншими особами слід визнати за ним право власності на майно. Докази неправомірного вибуття підтверджується поданими ним і висновкам експертиз, проведених в рамках кримінального провадження. Оскільки договір о відчуженню транспортного засобу він не підписував, а підпис є невід`ємним елементом, тому договір вважається неукладеним.

Остаточно просив суд:

стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором лізингу №24/12/21-01 від 24.12.2021 в розмірі 943 416 грн. 97 коп.;

визнати недійсним договір купівлі-продажу СГ № 42/2022-1604 від 17 квітня 2022 року, у відповідності з яким ТОВ «ЕКСПЕРТ ІФ» як Продавець продав, а ОСОБА_5 як Покупець придбала автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ;

визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ;

стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Лішневського І.Г. щодо зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_3

05 червня 2023 року до суду надійшли пояснення Територіального сервісного центру №3246. Просили врахувати, що ТСЦ МВС №3246 не є юридичною особою, не мають процесуальної правоздатності та процесуальної дієздатності і не можуть бути учасником справи.

27 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву про зміну предмету позову. Не погоджуючись з позовними вимогам, відповідачка ОСОБА_5 додатково вказала, що позивач змінив не лише предмет позову, але й підставу позову, що є неприпустимим та не передбачено цивільним процесуальним кодексом.

Вважає, що у позові зовсім відсутній розрахунок заборгованості до відповідача ОСОБА_4 , не доведено, що зміст договору СГ №42/2022-1604 від 17 квітня 2022 року суперечить положенням Цивільного кодексу, та яким самим. Сам же договір укладений з суворим дотримання норм кодексу, з метою реального настання правових наслідків, не суперечить ні нормам права, ні нормам моралі. Оспорюваний договір не порушує права позивача. Вимоги про витребування майна не можуть бути задоволені, оскільки триває досудове розслідування кримінального провадження, докази з якого не можуть використовуватись при розгляді даної справи, так як це є по суті розголошення відомостей досудового розслідування. Просила відмовити в задоволенні позову.

У підготовчому судовому засіданні 20 липня 2023 року за клопотання представника позивача ОСОБА_3 було замінено третю особу ТСЦ МВС №3246 на Головний сервісний центр МВС.

21 серпня 2023 року до суду надійшли пояснення Головний сервісний центр МВС. Вказали, що підставою для скасування державної реєстрації права власності на транспортні засоби необхідне рішення суду про визнання недійсним правочину, на підставі якого проведена така реєстрація. Реєстрація права власності проводиться відповідно до вимог чинного законодавства, тому вимоги про скасування реєстрації та зареєструвати право власності не ґрунтуються на законі. Просили врахувати пояснення та розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Лішневського І.Г. про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду та закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , виданого 24.12.2021 ТСЦ 8046 належить автомобіль марки BMW, модель 740 І, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який він придбав 24 грудня 2021 року.

24 грудня 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 уклав договір лізингу №24/12/21-01 із ОСОБА_4 . У відповідності з яким ОСОБА_4 прийняв в оплатне володіння та користування транспортний засіб марки BMW, модель 740 І, 2016 року випуску, чорного кольору, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , видане 24.12.2021 ТСЦ 8046 з метою здійснення пасажирських перевезень та особистого користування.

Як вказував позивач, що ОСОБА_4 як Лізингоодержувач в порушення умов договору не сплатив щомісячний лізинговий платіж та перестав відповідати на телефонні дзвінки, то за допомогою Єдиного державного реєстру транспортних засобів з`ясовано, що з 23.04.2022 автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип загальний легковий седан, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 йому вже не належить.

За заявою представника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_3 до ВП №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12022116310000543 від 03.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, та ОСОБА_3 залучено потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з пунктів 7, 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на обов`язок саме лізингодавця забезпечити дотримання належної форми і порядку укладання договору, що не був ним виконаний, для покладення на лізингоодержувача ОСОБА_4 , як на винну в розумінні частини другої статті 216 ЦК України особу обов`язку відшкодовувати лізингодавцю збитки, що могли виникнути або виникли внаслідок нікчемності договору фінансового лізингу автомобіля, правових підстав немає.

Нікчемність договору стосується всіх його положень, тому нікчемними є й умови договору щодо плати за користування предметом лізингу.

Більше того позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували позовні вимоги до ОСОБА_4 , а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про визнання договору недійсним та витребування майна.

Встановлено, що під час досудового розслідування кримінального правопорушення №12022116310000543 від 03 липня 2022 року було проведено дві почеркознавчі експертизи.

Так у відповідності до висновка експерта №СЕ-19/111-22/30373-ПЧ від 02 вересня 2022 року: підписи у договорі комісії № 42/2022-1604 від 16.04.2022, у графі «(комітент ОСОБА_3 ) (підпис)»; акті огляду реалізованого транспортного засобу № 8041/22/000222 від 17.04.2022 у графі «(продавець ОСОБА_3 ) (підпис)»; акті приймання передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери між суб`єктами господарювання (його філією) № 42/2022-1604 від 16.04.2022, у графі «(передав суб`єкт господарювання) (підпис)», виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи №32605/32606/22-32 від 13 січня 2023 року: підписи, які містяться у графах: «зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_10

---

, «Здав

---

», «Отримав _____», в заяві №519071902 від 23.04.2022, виконані ОСОБА_5 ; Підписи, які містяться: у графі «покупець:____», в акті огляду реалізованого транспортного засобу № 8041/22/000222 від 17.04.2022 та у розділі «10. Місцезнаходження і реквізити сторін» у графі «ПОКУПЕЦЬ»: ОСОБА_5

---

підпис» в Договорі купівлі продажу транспортного засобу № 42/2022-1604 від 17.04.2022 виконані, імовірно, НЕ ОСОБА_5 , а іншою особою.

Згідно із частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали про призначення експертизи.

При цьому суд враховує той факт, що експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтею 384, 385 КК України.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, як висновками експертів (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вищевказані висновки були досліджені судом як доказами, разом із іншими доказами, наданими сторонами. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки експертів №СЕ-19/111-22/30373-ПЧ від 02.09.2022 та №32605/32606/22-32 від 13.01.2023, відповідачами не надано, власних клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи під час розгляду справи не було заявлено.

При цьому апеляційним судом враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 28 липня 2020 року у справі № 363/2043/16-ц щодо оцінки висновку експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, під час розгляду цивільної справи.

Суд зауважує, що обставини, які вбачаються із висновку почеркознавчих експертиз щодо неналежності підпису ОСОБА_3 у договорі комісії №42/2022-1604 від 16.04.2022, акті огляду реалізованого транспортного засобу № 8041/22/000222 від 17.04.2022, акті приймання передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери між суб`єктами господарювання (його філією) № 42/2022-1604 від 16.04.2022, так і відповідачки ОСОБА_5 в акті огляду реалізованого транспортного засобу №8041/22/000222 від 17.04.2022 в Договорі купівлі продажу транспортного засобу №42/2022-1604 від 17.04.2022 є достатніми для встановлення відсутності волі позивача на вчинення цих правочинів.

Доказів на спростування висновків експертів, відповідач суду не надав.

ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Судом встановлено, що ніяких намірів та дій щодо відчуження спірного автомобіля ОСОБА_3 не здійснював, вказане майно вибуло з його володіння поза його волею внаслідок підроблення його підписів у договорі комісії № 42/2022-1604 від 16.04.2022, акті огляду реалізованого транспортного засобу № 8041/22/000222 від 17.04.2022, акті приймання передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери між суб`єктами господарювання (його філією) №42/2022-1604 від 16.04.2022, що підтверджується висновком експерта №СЕ-19/111-22/30373-ПЧ від 02.09.2022 складеним за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022116310000543 від 03.07.2022. Згодом спірний автомобіль був відчужений особою, яка не мала права ним розпоряджатися без відома позивача на користь відповідачки ОСОБА_5 підпис якої в акті огляду реалізованого транспортного засобу № 8041/22/000222 від 17.04.2022 в Договорі купівлі продажу транспортного засобу № 42/2022-1604 від 17.04.2022 підписи якої відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №32605/32606/22-32від 13.01.2023проведеного у вищевказаному провадження також є підробленими.

Ураховуючи те, що спірний автомобіль вибув з власності ОСОБА_3 поза його волею шляхом відчуження його особою, яка не мала права відчужувати спірне майно, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для витребування автомобіля від останнього набувача.

При цьому суд враховує, що не дивлячись на відсутність судового рішення у кримінальному провадженні яким би було встановлено вину осіб у незаконному заволодінні належним позивачу майном, що п. 3 ч.1 ст.388 ЦК України (вибуття з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом) не потребує в обов`язковому порядку встановлення таких обставин, як наприклад, пункт 2 частини першої статті 388 ЦК України (викрадення майна у власника або особи, якій він передав майно у володіння), що не застосовується до правовідносин сторін. У разі вибуття майна з володіння власника за вищезазначених умов законодавець надає переваги у захисті власнику, а не добросовісному набувачеві.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові від 27 листопада 2019 року в справі 242/972/18.

Суд враховує, що задоволення позовних вимог про витребування у ОСОБА_5 спірного автомобіля не призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки ОСОБА_5 не позбавлена права захищати свої права у спосіб визначений ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц, від 13 лютого 2020 року у справі № 761/8499/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17.

Отже суд приходить до висновку, що витребування автомобіля у ОСОБА_5 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у її право власності, захисть права власника на майн, а позов в цій частині знайшов своє підтвердження під час розгляду справи і підлягає задоволенню.

Разом із тим, суду вважає, що для визнання договору комісії № 42/2022-1604 від 16.04.2022 правових підстав не має виходячи із наступного.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки позивачем оспорюється факт укладання правочину, такий факт може бути спростований не шляхом заявлення позовних вимог про недійсність правочину, а при вирішенні спору про захист права, яке позивач вважав порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, передбачено, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Цей Порядок № 1388 є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх, а відтак скасування самим судом державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21 грудня 2018 року, а також зобов`язання Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві здійснити реєстраційні дії є прямим втручанням в дискреційні повноваження відповідача, встановлені вищенаведеним Порядком.

Крім того, відповідно до п. 5.7.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС України від 11 серпня 2010 року № 379, при скасуванні державної реєстрації свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) таких транспортних засобів та номерні знаки вилучаються. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) анулюється способом, що не дозволяє його повторного використання, і долучається до матеріалів про скасування державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого шляху для відновлення порушеного права.

Враховуючи матеріально-правовий характер спору, належним способом захисту є витребування майна із володіння ОСОБА_5 , яке отримане нею на підставі неукладеного договору, що є підставою для звернення до Регіонального сервісного центру МВС України для здійснення державної реєстрації права власності на транспортний засіб, скасування попередньої реєстрації, відтак в такий спосіб порушене право позивача буде відновлено.

Відповідно до ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Нормами статей 316 - 317 ЦК України визначено, що право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зважаючи на встановлені судом обставини, для ефективного захисту порушеного права позивача, найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача, для уникнення подальших судових спорів, слід за позивачем визнати право власності на спірний автомобіль.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 387, 388, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ ІФ», ОСОБА_5 , треті особи Головний сервісний центр МВС про стягнення заборгованості за договором лізингу, про визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу, про скасування державної реєстрації, про реєстрацію транспортного засобу задоволити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , автомобіль марки BMW, модель 740 І, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб - автомобіль марки марки BMW, модель 740 І, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, 2016 року випуску, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна-2998 см3.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Інформація про відповідача:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 06 травня 2024 року.

Суддя