Рішення

від 23.04.2024 по справі 182/3611/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3611/21

Провадження № 2/0182/916/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.04.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Рунчевої О.В.

за участю: секретаря судового засідання - Власенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Нікопольської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

04 червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Нікопольської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є матір`ю малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є відповідач, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 01 вересня 2017 року. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року шлюб був розірваний.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Сторони проживають окремо та спільного господарства не ведуть. Спільна дитина сторін проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні.

Під час вирішення спору про розірвання шлюбу відповідач не заперечував проти проживання дитини разом з матір`ю, однак згодом він змінив свою точку зору. Коли виникають будь-які питання з приводу дитини, батько дитини не бажає взагалі приймати участі у вирішенні питань щодо виховання та розвитку доньки та перешкоджає позивачці вирішувати ці питання самостійно. Так, батько дитини не надає дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації матері та фактичного проживання. Позивачка позбавлена права оформити ідентифікаційний номер платника податків на дитину для подальшого взяття на облік дитини разом з матір`ю як внутрішньо переміщених осіб, а також оформити документі для здобування загальної освіти та вступу до початкової школи. Через це позивачка була змушена звертатися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з нею.

З урахуванням цього, а також з метою створення усіх умов для проживання, виховання та розвитку доньки, позивачка просила суд задовольнити її позов визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею, ОСОБА_1 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.09.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач ОСОБА_2 з позовними вимогами не погодився та подав до суду заперечення, в яких пояснив, що між ним та позивачкою не існує спору про місце проживання дитини, оскільки він та позивачка дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх спільна дитина, що підтверджується рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_6 , де також зазначено, що за домовленістю сторін, після розірвання шлюбу малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишиться проживати разом з матір`ю ОСОБА_7 . Факт проживання доньки разом з матір`ю також доводиться висновком Служби у справах дітей Нікопольської міської ради.

На думку відповідача, позивачка не навела обставини існування спору між батьками дитини ОСОБА_3 , та не зазначила доказів, які обґрунтовують дану обставину.

Крім того, відповідач вважає, що позивачка звернулася до суду з даним позовом з метою забезпечення можливості безперешкодно і без його, відповідача, відома вивозити дитину за кордон.

Враховуючи викладене у своїх запереченнях, та з огляду на відсутній на момент пред`явлення позову предмету спору, а також відсутнє порушення прав чи інтересів позивачки щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, відповідач просив суд закрити провадження по справі (а.с.48-53).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. При цьому зазначила, що визнання місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю їй необхідно для вирішення питання щодо реєстрації дитини за місцем фактичного проживання, оформлення ідентифікаційного номеру платника податків на дитину для подальшого взяття на облік дитини разом з позивачкою як внутрішньо переміщених осіб, а також оформлення документів для здобуття загальної освіти та вступу до початкової школи. Дані дії позивачка не може здійснити через ненадання відповідачем відповідної згоди щодо реєстрації дитини (а.с.131).

23 квітня 20224 року від відповідача до суду в черговий раз надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату в зв`язку з веденням воєнного стану в Україні та рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022 року щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, та з метою безпеки та збереження життя учасників судового процесу (а.с.132-133).

Суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим та поданим з метою безпідставного затягування розгляду справи, оскільки дана справа перебуває в провадженні суду тривалий час, з 04 червня 2021 року, відповідач мав право відповідно до вимог статті 212 ЦПК України прийнять участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, однак даним правом не скористався.

Представник третьої особи ОСОБА_8 на адресу суду надав заяву в якій просить суд, справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, враховуючи рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 13.10.2021 року (а.с.65).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;

по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М.С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 вересня 2017 року.

Сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_1 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 584 (а.с.4).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.5-7).

Сторони проживають окремо та спільного господарства не ведуть.

Квартира, в якій зареєстрована позивачка, належить на праві власності її батька ОСОБА_9 , за зазначеною адресою зареєстровано 3 особи, що підтверджується актом № 1 та довідкою від 03 червня 2021 року, виданими ОСББ «ЛИДЕР 29 Н» (а.с.9-10).

Згідно з Актом обстеження умов проживання вихованки комунального дошкільного навчального закладу (ясел-садка) № 29 «Райдуга» ОСОБА_3 від 03 червня 2021 року за № 01-25/2021, за адресою: АДРЕСА_2 , за цією адресою проживає та зареєстрований: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - цивільний чоловік ОСОБА_1 . Також проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - мати ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - спільна дитина ОСОБА_10 та ОСОБА_1 . Умови проживання дитини сприятливі. Житло доглянуте, чисте. У квартирі затишно та багато світла. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови: дитина має свою кімнату, все необхідне для життя, навчання та виховання. Багато іграшок, які сприяють всебічному розвитку дитини, книжок, спальне місце та шафу для одягу. ОСОБА_12 в достатній кількості забезпечена сезонним одягом, взуттям, предметами особистої гігієни.

Атмосфера сім`ї та стосунки в ній поважливі, переважає позитивний та комфортний психологічний клімат. Дитина зростає та розвивається у любові та турботі. Порушення прав дитини не виявлено.

Умови утримання, навчання та виховання дитини відповідають нормі (а.с.13-14). За змістом характеристики, наданої 03 червня 2021 року комунальним дошкільним навчальним закладом (ясел-садка) № 29 «Райдуга» Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради Дніпропетровської області за № 01-25/20, ОСОБА_3 з 10 серпня 2020 року відвідує дитячий садок. За цей час проявила себе як добра, доброзичлива, життєрадісна, контактна дитина.

Грається з іграшками та ділиться ними з іншими дітьми. Навички самообслуговування у дитини сформовані. ОСОБА_12 весела, відкрита дівчинка, адекватно реагує на похвалу і критику. Дівчинка проявляє інтерес до навчальних занять, активна і зібрана, вміє концентрувати увагу на поставленому завданню. Добре розкривається в індивідуальному спілкуванні. Мовленнєвий розвиток відповідає віку дитини, дівчинка активно розмовляє реченнями, має добре розвинуту пам`ять. Під час занять ОСОБА_12 проявляє активність. Заняття з художньої діяльності дитині цікаві, під час малювання, ліплення та аплікації вона старанно виконує завдання. Їй подобаються заняття з музичного розвитку, із задоволенням танцює під музику. Матір дівчинки, ОСОБА_1 , уважно ставиться до виховання дитини, до фізичного та психологічного розвитку своєї доньки. Дівчинка завжди доглянута, охайна, відвідує дитячий заклад в гарному настрої та цілком здоровою.

Зауважень, конфліктних ситуацій та непорозумінь за весь час співпраці КДНЗ з ОСОБА_13 не було (а.с.15-16).

Як вбачається з наданих суду документів, позивач ОСОБА_1 має постійне місце роботи та стабільний заробіток (а.с.11-12).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 13 жовтня

2021 року № 920 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування Нікопольської міської ради вважає за доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38-39).

Під час виконання ухвали суду від 09.09.2021 року у зазначеній справі, служба у справах дітей Нікопольської міської ради повідомила, що батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання відома адреса проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з небажанням спілкуватись та надавати будь-які пояснення у телефонному режимі з`ясовано, що спору з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , з його го зору, не існує.

Провести роботу з ОСОБА_2 в межах компетенції служби у справах дітей Нікопольської міської ради не є можливим (а.с.39 зі звороту).

Судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 червня 2018 року з часу припинення шлюбних стосунків подружжям ОСОБА_6 , постійно проживає разом з матір`ю ОСОБА_14 .

Останне місця проживання позивачки разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 .

Житлово-побутові умови за адресою: АДРЕСА_2 відповідають необхідним санітарно-гігієнічним нормам. Комунікації в квартирі в наявності, є необхідні меблі та побутова техніка. Сім`я забезпечена всім необхідним.

Мати створила належні умови для виховання, розвитку, навчання та проживання дитини. У дитини є окрема кімната, ліжко, місце для навчання і розвитку, дівчина забезпечена одягом, взуттям, належним харчуванням, речами першої необхідності.

ОСОБА_3 відвідує комунальний дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 29 «Райдуга» з 10 серпня 2020 року по теперішній час. Батько дитини, ОСОБА_2 до закладу не з`являється, не цікавиться вихованням доньки.

За інформацією комунального некомерційного підприємства «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , відвідує амбулаторію № 8 разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка виконує всі рекомендації.

За інформацією Нікопольського міського центру соціальних служб малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , житлово-побутові умови задовільні, мати піклується про здоров`я, фізичний, духовний, мораль розвиток та навчання дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Службою у справах дітей Нікопольської міської ради було з`ясовано, що мати дитини

ОСОБА_1 не має можливості зареєструвати свою доньку за місцем реєстрації матері та вільно виїжджати з нею за межі України без згоди батька.

В заяві про розгляд справи без участі позивача, ОСОБА_1 зазначила, що визнання місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю їй необхідно для вирішення питання щодо реєстрації дитини за місцем фактичного проживання, оформлення ідентифікаційного номеру платника податків на дитину для подальшого взяття на облік дитини разом з позивачкою як внутрішньо переміщених осіб, а також оформлення документів для здобуття загальної освіти та вступу до початкової школи.

Дані дії позивачка не може здійснити через ненадання відповідачем відповідної згоди щодо реєстрації дитини (а.с.131).

Відповідач ОСОБА_2 у своїх запереченнях на позов вважає, що спору про визначення місця проживання дитини між сторонами по справі не існує, а позивачка звернулася до суду з даним позовом з метою забезпечення можливості безперешкодно і без його, відповідача, відома вивозити дитину закордон.

Суд не може прийняти до уваги дані заперечення відповідача з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами 1,2,4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що батьки малолітньої ОСОБА_3 письмовий договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, не укладали.

Позивачка зареєстрована та постійно мешкає з малолітньою дитиною ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Нікополь Дніпропетровської області.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» визначено перелік територіальних громад, до яких також віднесено Нікопольську міську територіальну громаду. М. Нікополь перебуває під постійними артобстрілами.

Факти обстрілів Нікопольського району є загальновідомими, триваючими, а тому згідно з положеннями статті 82 ЦПК України є такими, які не потребують доказуванню.

Позивачка, перебуваючи з малолітньою дитиною Гаман Златославою в м. Нікополі, який розташований в районі проведення бойових дій, фактично позбавлена можливості без згоди відповідача вирішити питання щодо реєстрації дитини за місцем фактичного проживання, оформлення ідентифікаційного номеру платника податків на дитину для подальшого взяття на облік дитини разом з матір`ю як внутрішньо переміщених осіб, а також оформлення документів для здобуття загальної освіти та вступу до початкової школи.

Добровільно батько дитини ОСОБА_2 відповідної згоди щодо реєстрації дитини і, як наслідок, оформлення ідентифікаційного номеру платника податків на дитину та виконання інший дій, пов`язаних з взяттям на облік внутрішньо переміщеної особи, не надає, та фактично своєю бездіяльністю вживає заході, які можуть зашкодити здоров`ю, життя та розвитку дитини.

Бездіяльність ОСОБА_2 щодо його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, фактично не спрямована на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини та перебування дитини в безпечному середовищі, та не доводить доводи відповідача про відсутність спору про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на всій території України введено воєнний стан.

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Отже, при вирішенні в умовах воєнного стану спору про місце проживання дитини, суд має враховувати пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, невід`ємність і пріоритет права дитини на життя, перебування її в безпечному середовищі.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача в тій частині, що позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом з метою забезпечення можливості вивозити дитину закордон без згоди батька, оскільки у частині 5 статті 157 СК України для того із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, визначений перелік підстав, порядок та строк щодо самостійного вирішення питання тимчасового виїзду дитини за межі України.

До того ж, п. 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, в умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).

Спрощена процедура перетину державного кордону обумовлена ризиками для життя та здоров`я цивільного населення у зв`язку з введенням воєнного стану, а тому, у разі початку активних бойових дій у регіоні місце проживання дитини має відповідати як найкращим її інтересам, щоб не створювалася загроза для її благополуччя та життя.

Варто зазначити, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, оскільки батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, а виїзд дитини за кордон на час військового стану у супроводі того з батьків, з ким дитина проживає та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що під час розгляду справ вказаної категорії суди мають ураховувати цілу низку обставин, зокрема: умови проживання, психоемоційний стан дитини, поведінку батьків щодо дитини, висновок органу опіки та піклування, погляди дитини, її індивідуальне сприйняття, оточення, становище, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан її здоров`я, сталі соціальні зв`язки дитини, місце її навчання, психологічний стан, бажання дитини на проживання з одним із батьків, особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною, можливість створення дитині умов для виховання та розвитку, тощо.

При визначенні місця проживання дитини під час воєнного стану суд враховує пріоритет права дитини на життя, перебування її в безпечному середовищі та інші обставини.

Правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, викладена у Постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, Верховний Суд виходить з того, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини, зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6).

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16 ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

З урахуванням викладених обставин, надавши належну оцінку усім доказам у справі та погодившись з висновком службі у справах дітей Нікопольської міської ради, враховуючи, що в ході розгляду даної справи судом не встановлено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує неможливість передачі дитини матері та винятковість ситуації, при перевазі права матері на проживання з нею дитини, створення матір`ю необхідних умов для розвитку дитини, вік дитини, суд вважає доцільним задовольнити позовні вимоги та визнати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , що буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку у звичному для неї середовищі.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 141,157,160,161 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, статтями 12,13,18,19,76,81,133,259,263-265,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Нікопольської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишивши проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. В. Рунчева