Постанова

від 25.04.2024 по справі 917/1052/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Харків Справа №917/1052/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

прокурор Зливка К.О.,

від позивача-1 не з`явився,

від позивача-2 не з`явився,

від відповідача Токар О.А.,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вх.№254П від 22.01.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1052/21 (м. Полтава, суддя Солодюк О.В.),

за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

2. Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава,

до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Полтавська міська рада, м. Полтава,

про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 11889,48 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся з позовною заявою до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Полтавська міська рада про відшкодування шкоди в розмірі 11 889,48 грн, що заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідачем використовується самовільно земельна ділянка площею 0,6702 га без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 позов задоволено. Стягнуто з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 11 889 грн 48 коп. (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень сорок вісім копійок) на користь Полтавської міської територіальної громади (отримувач: ГУК у Полт. Обл./тг м. Полтава/ 24062200, код ЄДРПОУ отримувача: 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UА908999980314070611000016712, код бюджетної кваліфікації: 24062200 «Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»). Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 на користь Полтавської обласної прокуратури, сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень). Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 з вказаним рішенням суду не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить задовольнити клопотання та поновити Полтавському КАТП-1628 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1052/21; у порядку ч.3 ст.270 ГПК України розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представника Полтавського КАТП-1628 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; задовольнити апеляційну скаргу Полтавського КАТП-1628 та скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1052/21; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Державної екологічної інспекції Центрального округу до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Полтавська міська рада про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, в розмірі 11889,48 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 зазначає наступне:

- на підставі наявних у матеріалах справи актів за результатами проведених Екоінспекцією перевірок під час натурного обстеження виявлено лише факт витікання фільтрату з тіла Полтавського міського звалища ТПВ за межі території сміттєзвалища, при цьому в актах відсутнє будь-яке обґрунтування висновку про самовільне зайняття вказаної земельної ділянки; самовільне витікання фільтрату за межі сміттєзвалища автоматично не свідчить про наявність факту самовільного зайняття земельної ділянки;

- матеріали справи свідчать, що витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища здійснюється поза волею відповідача (за відсутності його вини) та він не здійснює будь-які активні дії, які б свідчили про фактичне використання спірної земельної ділянки;

- підставою для стягнення шкоди у зазначеній та у справі №917/942/21 є один і той самий Акт перевірки від 21.08.2019, що не узгоджується із забороною подвійного притягнення до юридичної відповідальності; за факт забруднення підприємство вже понесло відповідальність, однак таке забруднення автоматично не підтверджує факт самовільного зайняття цієї земельної ділянки, для встановлення цього необхідна певна сукупність законодавчо встановлених ознак;

- оскільки судовим рішенням у справі №917/942/21 встановлено, що у відповідача відсутній обов`язок щодо обкладання протифільтраційного екрана, вказане свідчить що витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища відбувається поза його волею, в тому числі внаслідок дії ряду зовнішніх природніх факторів, що виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки, а тому відсутня вина особи, яка заподіяла шкоду;

- місцевий суд помилково ототожнює поняття «фільтрат» та «відходи» та застосовує положення Закону України «Про відходи», який на момент винесення оскаржуваного рішення суду втратив чинність;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки останній просить стягнути завдану шкоду, але при цьому не заявляє вимогу про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки;

- судом порушено норми процесуального права, оскільки не зазначено мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини справи та мотиви відхилення судом інших доказів, а також не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024, для розгляду справи суддею-доповідачем визначено суддю Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1052/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

16.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1052/21 (вх.№2428).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 поновлено Полтавському комунальному автотранспортному підприємству 1628 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/1052/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вх.№254П від 22.01.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1052/21.

Від Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3118 від 01.03.2024), в якому просить залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1052/21 без змін, а апеляційну скаргу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 - без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція Центрального округу зазначає, що доказів оформлення права власності чи користування на земельну ділянку, на якій розташоване «фільтратне озеро», відповідачем КАТП - 1628 не надало, а тому такі дії КАТП 1628 є самовільним зайняттям земельної ділянки. Позивач-1 вказує, що для експлуатації звалища ТПВ і розміщення на цьому звалищі відходів, відповідач, в силу закону, зобов`язаний використовувати виключно земельну ділянку, на яку у відповідача оформлене право і зобов`язаний не допускати витік відходів за межі звалища ТПВ і, відповідно - за межі земельної ділянки, на якій розташоване звалище ТПВ.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 призначено апеляційну скаргу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вх.№254П від 22.01.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1052/21 до розгляду на « 25» квітня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Задоволено клопотання представника Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 Максименко О.Ф. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1052/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 задоволено клопотання представника Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 Токар О.А. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1052/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №917/1052/21, яке відбудеться на « 25» квітня 2024 р. о 10:00 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 Токар О.А. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Від Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області надійшли пояснення (вх.№5655 від 22.04.2024), в яких просить врахувати останні при прийнятті рішення по справі; оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У вказаних пояснення прокуратура зазначає, що не отримували ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, що позбавило учасника справи можливості подати відзив на апеляційну скаргу у законодавчо встановлені строки. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з інформації в системі «Діловодство спеціалізованого суду», Полтавська окружна прокуратура Полтавської області за кодом ЄДРПОУ у ЄСІТС 0291006026 залучена до учасників справи 22.01.2024 (одночасно із надходженням апеляційної скарги). Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 про відкриття апеляційного провадження доставлена в Електронний кабінет Полтавської окружної прокуратури в системі «Електронний Суд» 21.02.2024 о 00:59 год. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 про призначення справи до розгляду доставлена в Електронний кабінет Полтавської окружної прокуратури в системі «Електронний Суд» 22.03.2024 о 12:02 год.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням вищезазначених законодавчих положень, ухвала про відкриття апеляційного провадження та ухвала про призначення справи до розгляду вручені Полтавській окружній прокуратурі в електронному кабінеті системи «Електронний Суд» 22.02.2024 та 22.03.2024 відповідно.

З огляду на наявність у Полтавської окружної прокуратури зареєстрованого електронного кабінету, у суду відсутній обов`язок з надсилання такому учаснику судових рішень в паперовій формі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення Полтавської окружної прокуратури про розгляд справи.

У поданих поясненнях прокурор зазначає, що порушення відповідачем природоохоронного законодавства встановлено актами та приписами, які в судовому порядку незаконними не визнавалися та не оскаржувались. А вжиття відповідачем заходів щодо усунення виявлених порушень та ліквідації фільтратного озера не є підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки. Також прокурор зазначає, що відповідач посилається на норми права, які є чинними на даний час, а не станом на момент виникнення спірних правовідносин.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.04.2024 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити. Прокурор заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Інші учасники провадження до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 до електронних кабінетів учасників справи.

Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх учасників провадження та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Полтавською окружною прокуратурою, у порядку виконання повноважень, визначених ст. 131 Конституції України, опрацьовано матеріали планової перевірки у діяльності Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 з питань додержання законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

Під час опрацювання інформації встановлено, що Полтавським КАПТ - 1628, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, заподіяно шкоду, розмір якої складає 11 889 грн 48 коп.

Установлено, що Держекоінспекцією Центрального округу у період часу з 08.08.2019 до 21.08.2019 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Полтавським КАПТ-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Даний захід державного нагляду (контролю) здійснювався на виконання наказу Держекоінспекції Центрального округу від 29.07.2019 за №06-01-03/756, відповідно до направлення Держекоінспекції Центрального округу від 29.07.2019 за №06-01-04/749.

За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Полтавським КАПТ-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Держекоінспекцією Центрального округу складено Акт №06-01-04/749 від 21.08.2019.

Пунктом 13, Розділу VІ «Опис виявлених порушень» Акту від 21.08.2019 зафіксовано порушення ст.ст. 45,46 Закону України «Про охорону земель», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 33 Закону України «Про відходи» та констатовано, що «звалище експлуатується без протифільтраційного екрану по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла сміттєзвалища ТПВ, який необхідно встановити згідно Робочого проекту «Реконструкція діючого міського звалища твердих побутових відходів та з послідуючим проведенням робіт щодо його рекультивації». На сміттєзвалищі дренажна система з дренажними трубами та приймальними колодязями (яка передбачена робочим проектом) також відсутня. Під час натурного обстеження виявлено витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища в західній частині. З залученням, з метою встановлення місця розміщення межових знаків земельної ділянки наданої від МВВ, геодезиста КП «Полтавський районний центр земельного кадастру районної ради» Чемшита Михайла Вікторовича з сертифікованим та повіреним прибором GPS «Leice» встановлено, що фільтратне озеро, що витікає з тіла сміттєзвалища знаходиться за межами території сміттєзвалища. З метою підтвердження (заперечення) факту можливого забруднення ґрунтів було відібрано проби ґрунтів».

Пунктом 14, Розділу VІ «Опис виявлених порушень» Акту від 21.08.2019 зафіксовано порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статті 157 Земельного кодексу України та констатовано, що «під час натурного обстеження виявлено витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища в західній його частині. З залученням, з метою встановлення місця розміщення межових знаків земельної ділянки, наданої під МВВ, геодезиста КП «Полтавський районний центр земельного кадастру районної ради» Чемшита Михайла Вікторовича з сертифікованим та повіреним прибором GPS «Leice» встановлено, що фільтратне озеро, що витікає з тіла сміттєзвалища знаходиться за межами території сміттєзвалища, а саме на землях ДП «Полтавське лісове господарство», що є використанням земельної ділянки за межами наданої земельної ділянки, що є самовільним зайняттям земельної ділянки».

Відповідно до листа КП «Полтавський районний центр земельного кадастру» Полтавської районної ради від 11.09.2019 за №244 площа, яка виходить за межі полігону сміттєзвалища, на якій розташоване озеро фільтрату, становить 0,6702 га.

Проби ґрунтів відібрано 19.08.2019, про що складено Акт відбору проб ґрунтів за №08-08-19.

Згідно Акту відбору проб ґрунтів від 19.08.2021 за №08-08-19 та додатку №1 до нього, фільтратне озеро займає ділянку площею 0,6702 га, що межує з земельною ділянкою, відведеною під Полтавське звалище твердих побутових відходів (кадастровий номер земельної ділянки: 5324081900:00:004:0025), цільове призначення якої згідно листа Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.05.2021 за №547/123-21 від 27.05.2021, - для іншого лісогосподарського призначення (підрозділ 09.02 згідно класифікації видів цільового призначення земель).

Згідно листа ДП «Полтавське лісове господарство» від 07.05.2021 за №499/12-03 та доданих до нього картографічних матеріалів, земельна ділянка, зайнята фільтратним озером, знаходиться поза межами земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Полтавський лісгосп».

Згідно вищезазначеного листа Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до даних Державного земельного кадастру, на момент проведення перевірки, земельна ділянка зайнята фільтратним озером, перебувала у комунальній власності в межах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішенням від 29.01.2021 Полтавської міської ради на позачерговій другій сесії восьмого скликання прийнято рішення «Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сульської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем`янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради» Ковалівську сільську раду реорганізовано, шляхом приєднання до Полтавської міської ради. Цим же рішенням Полтавську міську раду визнано правонаступником всього майна, прав та обов`язків Ковалівської сільської ради.

Разом з тим, рішенням Полтавської міської ради третьої сесії восьмого скликання від 19.03.2021 «Про заходи щодо реорганізації Ковалівської сільської ради» затверджено передавальний акт прав, обов`язків, активів, пасивів, зобов`язань перед кредиторами, індивідуально визначеного майна, об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд) Ковалівської сільської ради до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у період часу з 08.08.2019 до 21.08.2019 в діяльності Полтавського КАПТ-1628, Приписом від 28.08.2019 за №37/02.1-23, Полтавське КАПТ-1628 зобов`язано до 30.09.2019 забезпечити відновлення меж земельної ділянки, наданої під Полтавське звалище твердих побутових відходів в натурі на місцевості та закріплення їх межовими знаками (пункт 12 Припису від 28.09.2019), та не допускати витікання та зберігання фільтрату на землі ДП «Полтавське лісове господарство» (не здійснювати самовільне зайняття земельної ділянки ДП «Полтавське лісове господарство» під зберігання фільтрату) (пункт 14 Припису від 28.08.2019).

У зв`язку з відмовою начальника Полтавського КАТП-1628 від отримання припису від 28.08.2019, про що складено відповідний акт, листом від 28.08.2019 за №02/1-17/3143, на адресу Полтавського КАПТ-1628 направлено рекомендованим листом примірник Припису від 28.08.2019 для підписання та виконання.

10.10.2019 Держекоінспекцією Центрального округу здійснено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Розрахунок розміру шкоди виконано відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 за №963.

Загальний розмір шкоди, заподіяний державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 11 889 грн 48 коп.

21.10.2019 Держекоінспекцією Центрального округу до Полтавського КАПТ 1628 скеровано Претензію №136/07-17 з пропозицією відшкодувати збиток, заподіяний державі на суму 11 889 грн 48 коп.

Відповідачем збитки заподіяні державі не відшкодовано.

Актом №06-28/290 від 13.04.2020, складеним за результатами проведення Держекоінспекцією Центрального округу позапланового заходу нагляду (контролю) щодо дотримання Полтавським КАТП-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовищ, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у період часу з 31.03.2020 до 13.04.2020 констатовано, що пункти 12 та 14 Припису №37/02-23 від 28.08.2019, виданого за результатами проведення в період з 08.08.2019 по 21.08.2019 попереднього планового заходу органом державного нагляду (контролю), лишаються невиконаними (п.п. 9, 10, 11 Акту від 13.04.2020).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у період часу з 31.03.2020 до 13.04.2020 в діяльності Полтавського КАПТ-1628, Приписом від 15.04.2020 за №11/2/1-23, Полтавське КАПТ-1628 зобов`язано до 15.06.2020 обладнати протифільтраційний екран по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла звалища ТПВ, не допусками витікання та зберігання фільтрату на землі ДП «Полтавське лісове господарство» (не здійснювати самовільне зайняття земельної ділянки ДП «Полтавське лісове господарство» та забезпечити відновлення меж земельної ділянки, наданої під Полтавське звалище твердих побутових відходів у натурі на місцевості та закріплення їх межовими знаками (пункти 11, 12, 15 Припису від 15.04.2020).

Актом №06-28/107 від 11.03.2021, складеним за результатами проведення Держекоінспекцією Центрального округу позапланового заходу нагляду (контролю) щодо дотримання Полтавським КАТП-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовищ, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у період часу з 25.02.2021 до 11.03.2021, констатовано, що пункти 11 та 12 Припису від 15.04.2020, виданого за результатами проведення в період з 31.03.2020 по 13.04.2020 попереднього планового заходу органом державного нагляду (контролю), лишаються невиконаними (п.п. 9, 10 Акту від 11.03.2021).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у період часу з 25.02.2021 до 11.03.2021 в діяльності Полтавського КАПТ-1628, Приписом від 18.03.2021 за №4/2/1-23, Полтавське КАПТ-1628 зобов`язано до 18.05.2021 забезпечити збір фільтрату, що витікає з тіла звалища ТПВ та його подальшу утилізацію, обладнати протифільтраційний екран по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла звалища ТПВ, не допусками витікання та зберігання фільтрату на землі ДП «Полтавське лісове господарство» (не здійснювати самовільне зайняття земельної ділянки ДҐІ «Полтавське лісове господарство» під зберігання фільтрату та забезпечити відновлення меж земельної ділянки, наданої під Полтавське звалище твердих побутових відходів, у натурі на місцевості та закріплення їх межовими знаками (пункти 10, 11, 12, 14 Припису від 18.03.2021).

Оскільки порушення відповідачем усунуто не було, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Судове рішення мотивовано тим, що факт протиправної поведінки Полтавського КАПТ 1628, а саме зайняття земельної ділянки площею 0,6702 га фільтратним озером, що витікає з тіла сміттєзвалища, яке знаходиться на суміжній земельній ділянці, зафіксовано Актом №06-01-04/749 від 21.08.2019. Суд вказав, що з урахуванням висновків, викладених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №917/942/21, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву у справі №917/1052/21 на протокол №17 дослідження повітря населених місць від 31.05.2021 та протокол №19 дослідження проб ґрунту від 31.05.2021 на підтвердження відсутності порушення є безпідставним та необґрунтованим. Судом встановлено, що при експлуатації звалища твердих побутових відходів відповідачем не забезпечується дотримання норм та правил поводження з відходами, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами та приписами. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено відсутності своєї вини у завданні шкоди, зумовленої самовільним зайняттям земельної ділянки. З урахування вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 11 889,48 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів, надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, серед іншого, Законами України «Про охорону земель», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», Земельним кодексом України.

Відповідно до статей 13,14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Положеннями статті 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст.ст. 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною 1 ст. 211 ЗК України встановлено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

У статті 35 Закону України «Про охорону земель» наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої вказані особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 33 цього ж Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Статтею 43 Закону України «Про відходи» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Вказана норма кореспондується з положеннями статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Згідно п. ґ) ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 91 цього кодексу на власників земельних ділянок покладається обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а згідно п. б ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Отже, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням шістнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 20.07.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», керуючись положеннями ст.ст. 12, 92 ЗК України, Полтавському КАТП-1628 передано в постійне користування земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Полтава площею 17,34000 га, з кадастровим номером 5324081900:00:004:0025 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 11.02) для виробничих потреб (міське звалище).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.05.2021 за №255256985, право постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5324081900:00:004:0025, площею 17,34 га, зареєстровано за Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628.

Вимоги прокурора ґрунтуються на протиправній поведінці Полтавського КАТП - 1628, яке самовільно використовує земельну ділянку площею 0,6702 га без правовстановлюючих документів, яка перебуває у комунальній власності Полтавської міської об`єднаної територіальної громади в особі Полтавської міської ради.

Факт протиправної поведінки Полтавського КАПТ 1628 зафіксовано Актом №06-01-04/749 від 21.08.2019. Так, в п.12 Розділу VІ «Опис виявлених порушень» Акту зазначено, що при натурному обстеженні в північно-західній частині сміттєзвалища виявлено витікання з тіла самого сміттєзвалища фільтрату. Збір фільтрату та вивіз його для подальшої утилізації при експлуатації сміттєзвалища не проводиться. Документи, підтверджуючі його відбір та вивіз відсутні.

Пунктом 13 Розділу VІ «Опис виявлених порушень» Акту від 21.08.2019 зафіксовано порушення відповідачем ст.ст. 45,46 Закону України «Про охорону земель», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 33 Закону України «Про відходи». З метою підтвердження (заперечення) факту можливого забруднення ґрунтів було відібрано проби ґрунтів».

Пунктом 14 Розділу VІ «Опис виявлених порушень» Акту від 21.08.2019 зафіксовано порушення відповідачем ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статті 157 Земельного кодексу України та констатовано, що під час натурного обстеження виявлено витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища в західній його частині та встановлено, що фільтратне озеро, що витікає з тіла сміттєзвалища знаходиться за межами території сміттєзвалища, що є використанням земельної ділянки за межами наданої земельної ділянки, що є самовільним зайняттям земельної ділянки.

19.08.2019 відібрані проби ґрунтів, про що складено акт відбору проб ґрунтів за №08-08-19. У відповідності до протоколу вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 29.08.2019 №08-08-19, складеного відділом інструментально-лабораторноґо контролю Державної екологічної інспекції Центрального округу, у ґрунті виявлено перевищення вмісту фосфору (рухомі форми) у перерахунку на перевищення нормативного вмісту пятиокись фосфору Р205, хлоридів (водна витяжка), амонію (обмінний) у перерахунку на аміній-іон, нітратів у перерахунку на нітрати в порівнянні з фоновими показниками.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у період часу з 08.08.2019 до 21.08.2019 в діяльності Полтавського КАПТ-1628, Приписом від 28.08.2019 за №37/02.1-23, Полтавське КАПТ-1628 зобов`язано до 30.09.2019 забезпечити відновлення меж земельної ділянки, наданої під Полтавське звалище твердих побутових відходів в натурі на місцевості та закріплення їх межовими знаками (пункт 12 Припису від 28.09.2019), та не допускати витікання та зберігання фільтрату на землі ДП «Полтавське лісове господарство» (не здійснювати самовільне зайняття земельної ділянки ДП «Полтавське лісове господарство» під зберігання фільтрату) (пункт 14 Припису від 28.08.2019).

Аналогічні приписи були надані відповідачу Державною екологічною інспекцією Центрального округу 15.04.2020 за №11/2/1-23 та 18.03.2021 за №4/2/1-23, факт невиконання яких в цій частині підтверджується Актами №06-28/290 від 13.04.2020 та №06-28/107 від 11.03.2021, складеними за результатами проведення Держекоінспекцією Центрального округу позапланового заходу нагляду (контролю) щодо дотримання Полтавським КАТП-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовищ, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у період часу з 31.03.2020 до 13.04.2020 та з 25.02.2021 до 11.03.2021 відповідно.

Матеріали справи не містять доказів оскарження та скасування вищезазначених актів та приписів.

Колегія суддів зазначає, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №917/942/21 підтверджено факт допущення Полтавським КАТП-1628 правопорушення у сфері законодавства про відходи, а саме забруднення прилеглої земельної ділянки поза межами території сміттєзвалища фільтратом (тобто, внаслідок витиску фільтрату із тіла сміттєзвалища твердих побутових відходів).

В силу ч.4 статті 75 ГПК України вказані обставини є преюдиційним та не підлягають доказуванню. Наявність «фільтратного озера» на суміжній з відповідачем земельній ділянці не заперечується і самим відповідачем у даній справі.

Законом України «Про відходи» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Статтею 1 вказаного Закону визначено поняття об`єктів поводження з відходами. Це місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів. Відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Приписами статті 17 Закону України «Про відходи» до обов`язків суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами відносяться, зокрема, наступні: з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Відповідно до статті 33 України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

З матеріалів справи, зокрема актів та приписів, вбачається витікання з тіла сміттєзвалища фільтрату. Держекоінспекцією встановлено, що збір фільтрату та вивіз його для подальшої утилізації при експлуатації сміттєзвалища не проводиться; документи підтверджуючі його відбір та вивіз відсутні; фільтратне озеро, що витікає з тіла сміттєзвалища, знаходиться за межами території сміттєзвалища.

З вищевикладених обставин вбачається недотримання відповідачем законодавчо встановлених норм та правил поводження з відходами.

Земельна ділянка площею 0,6702 га, щодо якої прокурор просить суд стягнути з відповідача відшкодування заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не перебуває у володінні і користуванні відповідача, є комунальною власністю та не є частиною сміттєзвалища твердих побутових відходів. Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.

Таким чином, відсутні докази наявності речових прав у відповідача на частину земельної ділянки, де відбулося витікання фільтрату.

Отже, відповідач використовує спірну земельну ділянку за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування та за відсутності відповідного правочину, що є порушенням положень 125, 126 Земельного кодексу України, та у розумінні статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Відповідно до листа КП «Полтавський районний центр земельного кадастру» Полтавської районної ради від 11.09.2019 за №244 площа, яка виходить за межі полігону сміттєзвалища, на якій розташоване озеро фільтрату, становить 0,6702 га. Площа займаної відповідачем земельної ділянки (0,6702 га) також визначена у наведених вище актах, які не оскаржені.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки визначений Держекоінспекцією згідно з нормами Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (далі - Методика).

Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним особам та громадянам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання (далі - розмір шкоди (п. 1 Методики).

У п. 4 Методики встановлені правила визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. А тому до правовідносин у справі №917/1052/21 застосовується пункт 4 Методики.

За наявним в матеріалах справи розрахунком, до стягнення заявлено суму шкоди в розмірі 11 889,48 грн, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Наразі відповідачем зазначена сума не відшкодована. Розрахунок шкоди обґрунтований та здійснений відповідно до Методики, відповідач контррозрахунку шкоди не надав.

Таким чином, відповідачем не дотримано вимог природоохоронного законодавства щодо експлуатації звалища відходів, відбувся витік фільтрату на суміжну земельну ділянку, що не перебуває у власності чи користуванні відповідача, що є самовільним зайняттям земельної ділянки. Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Враховуючи те, що земельна ділянка площею 0,6702 га, яка самовільно використовувалася Полтавським КАТП-1628 без правовстановлюючих документів, перебуває у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, то саме Полтавська міська рада має право на відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, в сумі 11 889 грн. 48 коп, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Апелянт заперечує проти наявності факту самовільного зайняття земельної ділянки та його вини з підстав того, що витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища за його межі відбувається під впливом зовнішніх факторів, тобто поза волею відповідача та відсутності здійснення будь-яких активних дій, які б свідчили про фактичне використання спірної земельної ділянки. Колегія суддів не погоджується з таким доводом скаржника з огляду на наступне.

Із раніше зазначених законодавчих норм щодо охорони навколишнього природного середовища та відвернення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище вбачається, що на відповідача, як виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території Полтавської міської територіальної громади та користувача земельної ділянки, на якій розташовано сміттєзвалище, покладено обов`язок з дотримання правил поводження з відходами. Зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах, здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення відходів. А тому витікання фільтрату є негативним наслідком неправомірного поводження з відходами.

Обставини щодо походження та природи фільтрату, а саме утворення останнього внаслідок захоронення твердих побутових відходів та впливу погодних умов, не спростовують вищенаведені обов`язки із запобігання негативним наслідкам від відходів.

Здійснення відповідачем заходів із ліквідації фільтратного озера на виконання приписів Держекоінстанції не спростовує факту встановлених порушень, зокрема за актом та приписом 2019 року. Крім того, апелянт вказує, що на даний час проводиться будівництво нового обвалування периметру звалища з щільного інертного матеріалу для ліквідації та запобігання в подальшому витоків фільтрату за межі звалища. Вказані обставини додатково підтверджують можливість усунення порушень відповідачем та запобігання негативним наслідкам у вигляді витікання фільтрату.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що встановлення Східним апеляційним господарським судом у справі №917/942/21 використання та експлуатації відповідачем звалища побутових відходів, а не полігона твердих побутових відходів, та відсутність обов`язку із встановлення протифільтраційного екрану, не звільняє відповідача від обов`язку дотримання вимог природоохоронного законодавства та відповідальності за порушення таких вимог.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність відсутності вини у відповідача є законним та обґрунтованим.

Щодо твердження апелянта про те, що підставою для стягнення шкоди у даній справі та у справі №917/942/21 є один і той самий Акт перевірки від 21.08.2019, що не узгоджується із забороною подвійного притягнення до юридичної відповідальності, колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Держекоінспекцією з 08.08.2019 по 21.08.2019 здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Полтавським КАТП - 1628, яке здійснює захоронення твердих побутових відходів на місці видалення відходів (акт №06-01- 04/749 від 21.08.2019).

Перевірками виявлено систему порушень природоохоронного законодавства під час експлуатації місць видалень відходів, для усунення яких Держекоінспекцією видані обов`язкові для виконання приписи від 28.08.2019 №37/02.1-23 та від 15.04.2020 №11/21-23.

Зокрема, такими порушеннями є: забруднення земельної ділянки та самовільне зайняття земельної ділянки.

У справі №917/942/21, на яку посилається скаржник, предметом спору, зокрема, є стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства від забруднення земель у розмірі 20383,26 грн. Вказана шкода розрахована на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

У дані справі предметом позову є відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 11 889,48 грн, розрахованої на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.

Таким чином, у справі №917/942/21 встановлено відповідальність Полтавського КАТП-1628 за забруднення земель, а у даній справі позовні вимоги стосуються відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, що є різними порушеннями. Встановлення вказаних порушень Держекоінспекцією в одному акті не дає підстави для висновку про подвійне притягнення відповідача до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Стосовно доводів скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме помилкове ототожнення поняття «фільтрат» та «відходи» та застосування положення Закону України «Про відходи», який на момент винесення оскаржуваного рішення суду втратив чинність, колегія суддів вказує про наступне.

Відповідач вказує, що фільтрат є рідкою речовиною, що утворюється внаслідок захоронення твердих побутових відходів, тобто є похідною від самих відходів. Водночас, колегія суддів вказує, що саме неналежне поводження з відходами стало причиною утворення та витікання фільтрату на суміжну земельну ділянку із сміттєзвалищем. Таким чином, обставини стосовно природи походження фільтрату не спростовують висновків суду щодо наявності протиправної поведінки та завданої шкоди порушенням вимог у сфері охорони земель.

Доводи апелянта щодо неправомірності застосування судом нормативно-правових актів, які втратили чинність на момент прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими з огляду на таке.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у 2019 році. А тому до подій та фактів у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України «Про відходи», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Вказаний закон втратив чинність на підставі Закону України «Про управління відходами» №2320-IX від 20.06.2022. Таким чином, у суду першої інстанції відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про управління відходами», про що помилково стверджує апелянт.

Отже, судом першої інстанції не порушено норми матеріального права та правильно застосовано закон з урахуванням правил темпоральної дії законодавчих актів.

Доводи скаржника щодо неефективного способу захисту через незаявлення прокурором вимоги про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До таких способів відноситься, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Отже, згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. ЦК України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений статтею 16 ЦК України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 ЦК і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що саме особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб (постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/17, від 28.05.2020 у справі №917/750/19).

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 212 Господарського процесуального кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням фактичних обставин даної справи, а саме того, що самовільне зайняття земельної ділянки відбулося внаслідок витікання фільтрату із сміттєзвалища, зроблених висновків щодо наявного правопорушення, а також зважаючи на предмет позовних вимог у справі №917/942/21 в частині усунення витікання фільтрату та відновлення стану земельної ділянки, зайнятої фільтратним озером, позовні вимоги прокурора про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки у даному випадку є ефективним способом захисту.

Апелянт стверджує, що судом порушено норми процесуального права оскільки не зазначено мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини справи та мотиви відхилення судом інших доказів, а також не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

Згідно з розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, №303-A, §§ 29-30).

У справі «Салов проти України» (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява №65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, заява № 49684/99). Разом із тим статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Отже, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (пункт 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v.» від 09.12.1994, заява серія A № 303-A).

У даному випадку, судом першої інстанції оцінено доводи та аргументи сторін, що покладені в основу судового рішення та які здатні вплинути на вирішення спору. Протилежного скаржником не доведено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів.

Щодо неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом положення містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

У рішенні у справі «Тудор проти Румунії» Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль.

Однак тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, - одночасно і процесуальне право, і обов`язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.

Таким чином, при врахуванні правових висновків Верховного Суду мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.

Судова колегія, оцінюючи доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду відзначає, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Так, висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник не спростовують правильності оскаржуваного судового рішення з урахуванням фактичних обставин даної справи та наданих доказів.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Відповідно до ч.6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1052/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.05.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук