Ухвала

від 01.05.2024 по справі 915/1016/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

01 травня 2024 року Справа № 915/1016/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД від 02.04.2024 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23

за позовом: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001)

в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД (вул. Новозаводська, 9, м. Миколаїв, 54028)

про: стягнення коштів пайової участі,

за участі представників учасників справи:

від заявника: Бортик Р.О.,

від позивача: не з`явився,

прокурор: Цвікілевич Н.В.,

В С Т А Н О В И В:

02.04.2024 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД від 02.04.2024 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23.

Зокрема боржник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23 встановивши таку послідовність його виконання:

- Квітень 2024 року виплата витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду у сумі 13665,70 грн на користь Миколаївської обласної прокуратури;

- Травень 2024 січень 2025 року (9 місяців), щомісяця в рівних частках до повного погашення боргу, виплата коштів в сумі 911046,53 грн на користь Миколаївської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2 ст.331 ГПК України).

Ухвалою від 03.04.2024 суд постановив: судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД від 02.04.2024 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23 призначити на 12 квітня 2024 року о 12:00 год.

12.04.2024 судове засідання у справі № 915/1016/23 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.

Ухвалою від 15.04.2024 судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД від 02.04.2024 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23 призначено на 26 квітня 2024 року о 10:15.

Заявою від 29.04.2024 представник Миколаївської міської ради просить суд проводити судове засідання без його участі.

26.04.2024 судове засідання у справі №915/1016/23 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.

Ухвалою від 29.04.2024 судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД від 02.04.2024 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23 призначено на 01 травня 2024 року о 10:20 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про розстрочення виконання рішення у справі, просить суд її задовольнити.

Прокурор проти задоволення заяви відповідача заперечує посилаючись на те, що заявником не зазначено у заяві жодних виключних обставин, які можна вважати підставою для розстрочення виконання рішення.

На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 911046,53 грн та на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду у сумі 13665,70 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №915/1016/23 рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На виконання вказаного рішення 03.04.2024 судом видано відповідні накази.

Як зазначено вище, 02.04.2024 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД від 02.04.2024 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23.

Зокрема боржник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23 встановивши таку послідовність його виконання:

- Квітень 2024 року виплата витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду у сумі 13665,70 грн на користь Миколаївської обласної прокуратури;

- Травень 2024 січень 2025 року (9 місяців), щомісяця в рівних частках до повного погашення боргу, виплата коштів в сумі 911046,53 грн на користь Миколаївської міської ради.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду боржник посилається на те, що протягом 2022 року загальний дохід товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД (за вирахуванням непрямих податків) склав 606758 грн, а протягом 2023 року 728046 грн, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства та фінансовою звітністю підприємства; негайне, як це передбачає закон, виконання рішення суду у справі № 915/1016/23 для товариства з обмеженою відповідальністю «МІДГАРД», є неможливим.

Суд бере до уваги, що прокурор проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення заперечив, зазначаючи, зокрема, що запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Проаналізувавши обставини справи та доводи сторін в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Господарський суд дослідивши подані Відповідачем докази, констатує відсутність очевидного причинного зв`язку між обставинами, про які вони свідчать, а саме фінансовими результатами підприємства - боржника за минулі 2022 та 2023 роки та обставинами, з якими наведені вище норми закону пов`язують можливість висновку про ускладнення або неможливість виконання рішення суду на момент розгляду відповідної заяви та існування відповідних обставин.

Зазначені обставини не можуть бути встановлені виключно на підставі припущень.

Зокрема, для наявності підстав для висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду з урахуванням зазначених вище принципів, потрібно бути доведено факт, а не припущення неможливості виконання рішення у встановленому порядку, а прогноз боржника щодо фінансових результатів своєї діяльності в період примусового виконання рішення суду має бути також за загальним правилом підтверджений належними доказами, зокрема, фінансовими аналізами, висновками експертиз тощо.

Виходячи з наведеного, господарським судом не встановлено обставин, з якими ст. 331 ГПК України, пов`язують висновок про ускладнення або неможливість виконання рішення суду в цій справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МІДГАРД від 02.04.2024 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі №915/1016/23 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.05.2024.

Суддя В.О.Ржепецький