Рішення

від 18.04.2024 по справі 916/2430/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2430/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С.П. адвокат (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: Бороган В.В. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 29-А, код ЄДРПОУ 22500045) про стягнення 568538,78грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» 568538,78грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилається на неналежне виконання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 відкрито провадження у справі №916/2430/23, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовчого засідання на 27.06.2023 о 11:10.

В підготовчому засіданні від 07.06.2023 було оголошено перерву на 01.08.2023 о 12:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. у відпустці з 03.07.2023 по 17.08.2023 включно, підготовче засідання 01.08.2023 о 12:20 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 15.08.2023 призначено підготовче засідання на 29.08.2023 о 11:50.

18.08.2023 за вх.суду№28238/23 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

29.08.2023 за вх.суду№29461/23 відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

В підготовчому засіданні від 29.08.2023 було оголошено перерву на 14.09.2023 о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2023 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

08.09.2023 за вх.суду№30965/23 позивач надав до суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 12.09.2023 по 20.09.2023р включно, підготовче засідання 14.09.2023 о 12:00 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2023 призначено підготовче засідання на 19.10.2023 о 11:50.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.10.2023, підготовче засідання 19.10.2023 о 11:50 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 25.10.2023 призначено підготовче засідання на 16.11.2023 о 11:50.

В підготовчому засіданні від 16.11.2023 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №916/2430/23, призначено справу до розгляду по суті на 12.12.2023 о 12:50 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

12.12.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду згідно з наказом керівника апарату суду від 30.11.2023 року. Згідно наказу керівника апарату суду від 07.12.2023 з 08.12.2023 роботу суду відновлено, однак відновлювальні роботи по забезпеченню роботи функціонування залів судових засідань тривають. Розгляд судових справ у судових засіданнях розпочнеться з 15.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2023 призначено судове засідання на 23.01.2024 о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 18.01.2024, судове засідання 23.01.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 30.01.2024 призначено судове засідання на 15.02.2024 о 12:50.

13.02.2024 позивач надав пояснення щодо часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі 162829,71грн.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 13.02.2024, судове засідання 15.02.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 16.02.2024 призначено судове засідання на 07.03.2024 о 12:40.

В судовому засіданні від 07.03.2024 було оголошено перерву на 19.03.2024 о 12:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 14.03.2024, судове засідання 19.03.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 22.03.2024 призначено судове засідання на 18.04.2024 о 11:20.

В судовому засіданні від 18.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2430/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

30.09.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» (відповідач, Споживач) було укладено договір постачання природного газу №20/21-3235-ТЕ-23, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Згідно з п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року в кількості 134,000тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2020 року 10,000, листопад 2020 року 22,000тис.куб.метрів, грудень 2020 року 25,000тис.куб.метрів, січень 2021 року 25,000тис.куб.метрів, лютий 2021 року 22,000тис.куб.метрів, березень 2021 року 22,000тис.куб.метрів, квітень 2021 року 8,000тис.куб.метрів, всього 134,000тис.куб.метрів.

У відповідності до п.4.2. ціна за 1000куб.м газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Згідно з п.4.4. договору загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Відповідно до 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення Споживачем оплати згідно п.п. 5.1., 5.6. договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 9.3. договору сторони встановили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п`ять років.

Відповідно до п.11.1 договору даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Як вказує позивач, на виконання умов договору він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 872829,71грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 362829,71грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати спожитого природного газу, позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував останньому пеню у розмірі 37460,17грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 23991,36грн та 144257,54грн інфляційних втрат.

Під час розгляду справи позивач надав пояснення в яких зазначає, що відповідачем частково сплачена заборгованість у сумі 200000,00грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 200000,00грн основного боргу, 37460,17грн пені, 23991,36грн 3% річних, 144257,54грн інфляційних втрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що частина суми основного боргу у розмірі 162829,71грн погашена відповідачем.

Відповідач зазначає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) п. 8, ч. 2 ст. 258 ЦК України. Договір було укладено на опалюваний період 2020- 2021 роки до квітня 2021 року. Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 30.11.2020), позивач передав відповідачу в період з 01.10.2020 по 30.04.2021 замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 1,99тис.куб.м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму) наведено в п. 2.1 договору та підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Тобто з моменту останньої поставки природного газу за цим договором (квітень 2021) року пройшло більше двох років.

Також Відповідач просить не брати до уваги пункт договору 7.2 (в редакції Додаткової угоди №6 від 26.03.2021) якою визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, про збільшення позовної давності, оскільки інший варіант договору неможливо отримати на підписання та отримати газ, оскільки даний договір був укладений проти волі позивача та здійснювався під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, а саме підписати договір на вкрай невигідних умовах, оскільки у разі неукладення такого договору ОСББ. а значить і всі квартири разом з мешканцями будинку залишилися без опалення, що є загрозою життю та здоров`ю людей в холодну пору року.

Відповідач зазначає, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, 29-А» є неприбутковою організацією та не є суб`єктом господарювання. Джерелом фінансування діяльності Об`єднання є внески співвласників на відшкодування витрат, які понесені Об`єднанням в процесі утримання будинку та прибудинкової території, опалення, тощо. Ситуація з несвоєчасної сплати платежів позивачу пов`язана саме з не проведенням співвласниками вчасного розрахунку з Об`єднанням за послуги опалення. Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд має врахувати перш за все направленість неустойки, яка має стимулювати боржника своєчасно виконувати взяті на себе, зокрема, грошові зобов`язання. Оцінюючи можливість зменшення суми пені. Відповідач просить врахувати суд також, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, 29-А» є неприбутковою організацією, при цьому, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, фізичними особами, за отримані ними послуги. При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансовою стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, впмої п про стягнення збитків позивачем не заявлялись, пеня не є основним доходом АТ "НАК "Нафтогаз України" і не може впливати па його господарську діяльність.

Як вказує відповідач, позивачем не було здійснено досудове врегулювання відповідного спору. Більше того, відповідач до цього моменту навіть не знав про факт існування такого роду заборгованості, адже починаючи з 2020 року від АТ «НАК «Нафтогаз України» не було направлено жодних офіційних претензій про сплату заборгованості та було укладено подальші договори та акти з Об`єднанням Співвласників Багатоквартирного Будинку «ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, 29-А, в яких не згадувалося про жодні заборгованості. Згідно зі ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Вдповідно до Розділу 2, пункту 23 «Правил постачання природного газу, що затверджені Постановою «Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» №2496 від 30.09.2015. «Спірні питання між споживачем і постачальником щодо постачання природного газу, оплати послуг постачальника, відшкодування збитків тощо мають вирішуватися шляхом переговорів, а у разі иедосягнеиия згоди - у судовому порядку. Відповідно до пункту 9.1 та 9.2 договору у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнепня сторонами згоди спори (розбіжності) розв`язуються у судовому порядку. Постачальник зобов`язався у випадку виникнення спорів або розбіжностей вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій із Споживачем. Будь-яка із сторін мала право ініціювати такі переговори, і лише у разі недосягнення згоди - спори (розбіжності) підлягали вирішенню у судовому порядку. Постачальник не звертався до Споживача з ініціативою врегулювати питання погашення боргу з оплати поставленого природного газу майже 2 роки підряд від дати його виникнення у 2020 році, тоді як не тільки знав, про існування боргу, але й про фактичні обставини використання Споживачем придбаного природного газу для задоволення потреб фізичних осіб - споживачів. Таким чином, позивач, в порушення норм Правил постачання природного газу та пунктів укладеного між сторонами договору позивач звернувся за вирішенням спірного на його думку питання одразу до суду, не провівши досудове врегулювання спору, не ініціювавши переговори або консультації, чим спричинив надмірну судову тяганину.

Відповідач зазначає, що для регулювання правовідносин з постачання природного газу, між позивачем та відповідачем було укладено договір, розділ 7 відповідного договору передбачає відповідальність Сторін за порушення умов договору. Так. в п. 7.2. договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Таким чином, умовами договору передбачено виключно стягнення пені з споживача у разі проведення несвоєчасної оплати. В той же час, позивач в своєму зверненні до суду, також, вимагає стягнення трьох відсотків річних та інфляційні витрати, тобто застосувати до відповідача санкції, які не передбачені положеннями договору, що укладений між сторонами. Суд має застосувати при вирішенні справи в цій частині норму основного акту цивільного законодавства України - Цивільного кодексу України, та відмовити у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, відповідач просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних та покликається на положення ст.ст. 256-267, ЦК України (застосування строку позовної давності) і вказує, що суд має застосувати при вирішенні справи Цивільний кодекс України та відмовити у стягнення пені, 3% річних та інфляційних. На думку відповідача, відносно заявлених позовних вимог про стягнення пені сплив спеціальний строк позовної давності в один рік.

Щодо посилання відповідача на стягнення та зменшення пені, позивач зазначає, що п. 7.2 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 5.1 договору він зобов`язується сплатити Позивачу пеню в розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Щодо строку позовної давності, заявленої відповідачем, позивач зазначає, що у відповідності до п. 19 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Предметом спору по справі №916/2430/23 є стягнення заборгованості у загальній сумі 568538,78грн, у тому числі: основний борг у сумі 362829,71грн, пеня у сумі 37460,17грн; 3% річних у сумі 23991,36грн; інфляційні втрати у сумі 144257,54грн за договором №20/21-3235-ТЕ-23 постачання природного газу від 30.09.2020 року.

Позивач вказує, що п.9.3 вказаного договору передбачає наступні умови: строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років. Тобто, при укладенні договору №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 року, сторони в добровільному порядку погодили збільшену позовну давність. За актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2020 за зобов`язаннями жовтня 2020 року оплата мала бути проведена до 25.11.2020 року (включно), але проведена з порушенням строку, визначеному у п. 5.1 договору, лише 29.01.2021 в сумі 22841,96грн, тому на суму боргу в розмірі 22841,96грн були нараховані штрафні санкції за період з 26.11.2020 по 28.01.2021 пеня у сумі 479,88грн, 3% річних у сумі 119,97грн та за період з 26.11.2020 по 31.12.2020 нараховані інфляційні втрати в розмірі 205,58грн. Таким чином, дотримано 6-місячний строк нарахування пені. Позивач дізнався про своє порушене право 26.11.2020 року, коли відповідач прострочив оплату за поставлений природний газ. Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з 26.11.2020 року.

Щодо заперечень відповідача про нарахування передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, позивач зазначає, що оскільки відповідачем своєчасно не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції (є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Позивач вказує, що розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 144257,54грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку і наданого до позову. Щодо 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Сума, на яку збільшився борг внаслідок нарахування 3% річних складає 23991,36грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку і наданого до позову.

Позивач зазначає, що згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Тобто, частина 1 зазначеної статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов`язання у зв`язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов`язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки.

У своїх поясненнях відповідач зазначає, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2). Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022 ( Указ затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 р. ) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 19.02.2023 р. строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 р.. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Позивачем нараховано відповідачу до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період дії карантину та воєнного стану, що не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів. При цьому, позивач не спростовує того, що, поставляючи за Договором природний газ, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір постачання природного газу має своїм предметом постачання газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Тож, звертаючись з позовом до відповідача про стягнення заборгованості і штрафних санкцій з посиланням на не виконання умов Договору постачання природного газу №20/21-3235-ТЕ-23 від 30.09.2020 р., позивач не врахував, що поставляючи за Договором природний газ, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір постачання природного газу має своїм предметом постачання газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. З огляду на викладене, враховуючи положення названих нормативно-правових актів, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період дії карантину та воєнного стану задоволенню не підлягають, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням названих положень є обґрунтованими частково за період до введення воєнного стану у розмірі: сума 3% річних в межах визначеного позивачем періоду до 23.02.2022 становить 12003,08грн; сума інфляційних втрат за період до 23.02.2022 становить 38336,61грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 30.09.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу №20/21-3235-ТЕ-23, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Під час розгляду справи, відповідач сплатив частину основного боргу у розмірі 162829,71грн.

Позивач підтверджує надходження коштів у сумі 162829,71грн в рахунок погашення основного боргу за договором.

Відповідно до п.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем сплачена сума основного боргу у розмірі 162829,71грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №916/2430/23 в частині вимог позивача про стягнення основного боргу у сумі 162829,71грн.

Станом на день розгляду справи залишок заборгованості у сумі 200000,00грн відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим заборгованість у сумі 200000,00грн підлягають стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 37460,17грн слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення Споживачем оплати згідно п.п. 5.1., 5.6. договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 37460,17грн за період з 26.11.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 22841,96грн, за період з 29.12.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 104429,47грн, за період з 29.01.2021 по 23.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 67271,43грн, за період з 24.02.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 57271,43грн, за період з 26.01.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 151539,12грн, за період з 01.03.2021 по 16.03.2021 на суму заборгованості у розмірі 148810,55грн, за період з 17.03.2021 по 18.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 118810,55грн, за період з 19.04.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 68810,55грн, за період з 26.02.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 185752,04грн, за період з 11.05.2021 по 16.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 114562,59грн, за період з 17.05.2021 по 18.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 44562,59грн, за період з 26.03.2021 по 16.06.2021 на суму заборгованості у розмірі 148153,04грн, за період з 19.05.2021 по 16.06.2021 на суму заборгованості у розмірі 14715,63грн, за період з 17.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 102715,63грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 37460,17грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір пені посилаючись на те, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, 29-А» є неприбутковою організацією та не є суб`єктом господарювання. Джерелом фінансування діяльності Об`єднання є внески співвласників на відшкодування витрат, які понесені Об`єднанням в процесі утримання будинку та прибудинкової території, опалення, тощо. Ситуація з несвоєчасної сплати платежів позивачу пов`язана саме з не проведенням співвласниками вчасного розрахунку з Об`єднанням за послуги опалення.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020 по справі №918/116/19).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Доводи відповідача проте, що він є неприбутковою організацією та не є суб`єктом господарювання не є обґрунтованою підставою для зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені п. 8, ч. 2 ст. 258 ЦК України та просить суд не брати до уваги п. 7.2 договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 26.03.2021) якою визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, про збільшення позовної давності, оскільки інший варіант договору неможливо отримати на підписання та отримати газ посилаючись на те, що даний договір був укладений проти волі відповідача та здійснювався під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, а саме підписати договір на вкрай невигідних умовах, оскільки у разі неукладення такого договору ОСББ. а значить і всі квартири разом з мешканцями будинку залишилися без опалення, що є загрозою життю та здоров`ю людей в холодну пору року.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені п. 8, ч. 2 ст. 258 ЦК України, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно розрахунку пені період нарахування був здійснений за період з 26.11.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 22841,96грн, за період з 29.12.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 104429,47грн, за період з 29.01.2021 по 23.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 67271,43грн, за період з 24.02.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 57271,43грн, за період з 26.01.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 151539,12грн, за період з 01.03.2021 по 16.03.2021 на суму заборгованості у розмірі 148810,55грн, за період з 17.03.2021 по 18.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 118810,55грн, за період з 19.04.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 68810,55грн, за період з 26.02.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 185752,04грн, за період з 11.05.2021 по 16.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 114562,59грн, за період з 17.05.2021 по 18.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 44562,59грн, за період з 26.03.2021 по 16.06.2021 на суму заборгованості у розмірі 148153,04грн, за період з 19.05.2021 по 16.06.2021 на суму заборгованості у розмірі 14715,63грн, за період з 17.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 102715,63грн,

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

24.04.2021р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №405, якою продовжено дію надзвичайної ситуації та загальнонаціонального карантину на території України до 30.06.2021р.

В подальшому дію карантину було продовжено.

27.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, на період нарахування пені по даній справі діяв Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

Доводи відповідача щодо неприйняття до уваги п. 7.2. договору, яким встановлено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.п. 5.1., 5.6. договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, оскільки договір було підписано збоку відповідача проти його волі та здійснювався під тиском тяжких обставин, суд до уваги не приймається, як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування спеціальної позовної давності.

Щодо стягнення з відповідача 23991,36грн 3% річних, 144257,54грн інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 23991,36грн за період з 26.11.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 22841,96грн, за період з 29.12.2020 по 28.01.2021 на суму заборгованості у розмірі 104429,47грн, за період з 29.01.2021 по 23.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 67271,43грн, за період з 24.02.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 57271,43грн, за період з 26.01.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 151539,12грн, за період з 01.03.2021 по 16.03.2021 на суму заборгованості у розмірі 148810,55грн, за період з 17.03.2021 по 18.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 118810,55грн, за період з 19.04.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 68810,55грн, за період з 26.02.2021 по 10.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 185752,04грн, за період з 11.05.2021 по 16.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 114562,59грн, за період з 17.05.2021 по 18.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 44562,59грн, за період з 26.03.2021 по 16.06.2021 на суму заборгованості у розмірі 148153,04грн, за період з 19.05.2021 по 16.06.2021 на суму заборгованості у розмірі 14715,63грн, за період з 17.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 102715,63грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 23991,36грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 144257,54грн за період з 26.11.2020 по 31.12.2020 на суму заборгованості у розмірі 22841,96грн, за період з 26.01.2021 по 28.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 151539,12грн, за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 на суму заборгованості у розмірі 118810,55грн, за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 68810,55грн, за період з 26.02.2021 по 30.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 185752,04грн, за період з 26.03.2021 по 30.04.2021 на суму заборгованості у розмірі 148153,04грн, за період з 01.05.2021 по 31.05.2021 на суму заборгованості у розмірі 147715,63грн, за період з 01.06.2021 по 31.03.2023 на суму заборгованості у розмірі 102715,63грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 144257,54грн.

Щодо заперечень відповідача про нарахування передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що оскільки відповідачем своєчасно не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції (є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 144257,54грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку і наданого до позову. Щодо 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Сума, на яку збільшився борг внаслідок нарахування 3% річних складає 23991,36грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку і наданого до позову.

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Тобто, частина 1 зазначеної статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов`язання у зв`язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов`язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки.

У своїх поясненнях (вх.суду№9679/24 від 07.03.2024) відповідач просить розстрочити виконання рішення по справі №916/2430/23 на шість місяців шляхом сплати 33333,33грн на користь позивача щомісячно.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що природний газ ОСББ використовує виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (підігрів гарячої води) населенню за допомогою котельні, яка перебуває на балансі ОСББ. Скрутне фінансове становище пов`язане з тим, що власники квартир ОСББ здійснюють платежі з оплати житлово-комунальних послуг (у т.ч. теплопостачання) несвоєчасно; наявна заборгованість по утриманню будинку за період жовтня 2021 квітень 2023 становить 413618,26 грн; грошові зобов`язаннями відповідача перед АТ «НАК «Нафтогаз України» станом на 06.03.2024 становлять 200 тис. грн; залишок коштів на рахунку станом на 06.03.2024 становить 70025,79 грн.

Відповідач зазначає, що ОСББ здійснювало оплати за спожитий газ по мірі надходження коштів від мешканців квартир, що підтверджується також проведеними оплотами під час розгляду даного спору. Та й окрім основного, звертаю увагу суду на те, що позивач просить стягнути з відповідача ще й передбачені ст.625 ЦК України нарахування.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, зазанчає наступне.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При цьому, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у пункті 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Європейський Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку, за результатом розгляду заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду судом встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.

У той же час згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, посилання на скрутне фінансове становище пов`язане з тим, що власники квартир ОСББ здійснюють платежі з оплати житлово-комунальних послуг (у т.ч. теплопостачання) несвоєчасно не можуть бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та Бакалов проти України та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі Агрокомплекс проти України зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить майно позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Отже, заявником не подано суду належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження наявності виняткових обставин для надання відстрочки.

Інших підстав для надання відповідачу розстрочення виконання рішення суду відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд закриває провадження у справі Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» в частині стягнення основного боргу у сумі 162829,71грн, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» про стягнення 200000,00грн основного боргу, 37460,17грн пені, 23991,36грн 3% річних, 144257,54грн інфляційних втрат, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8528,08грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п. 2 ст. 231, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/2430/23 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 29-А, код ЄДРПОУ 22500045) в частині стягнення 162829,71грн основного боргу закрити.

2. У задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 29-А, код ЄДРПОУ 22500045) про застосування позовної давності відмовити.

3. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 29-А, код ЄДРПОУ 22500045) про стягнення 200000,00грн основного боргу, 37460,17грн пені, 23991,36грн 3% річних, 144257,54грн інфляційних втрат задовольнити.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-А» (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 29-А, код ЄДРПОУ 22500045) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 200000,00грн основного боргу, 37460,17грн пені, 23991,36грн 3% річних, 144257,54грн інфляційних втрат, 8528,08грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 06 травня 2024 р. у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 24.04.2024.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова