Рішення

від 02.05.2024 по справі 569/2045/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2045/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янка М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради

про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та стягнення моральної шкоди

В засіданні приймали участь:

представник позивача: ОСОБА_2 ;

представник відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона відповідно до умов контракту від 10.10.2019, укладеного з Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, до 02.06.2021 обіймала посаду директора Закладу дошкільної освікти (ясел-садка) №4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради. 26.05.2021 її під підпис було ознайомлено з наказом Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.05.2021 №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " згідно з п. 8 ст. 38 КзПП України, у зв`язку з порушенням умов контракту та чинного законодавства. Не погодившись із вказаним наказом вона оскаржила його у судовому порядку.У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа №569/12391/21 за її позовом до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за результатом розгляду якого 06.12.2021 було прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Згодом, 22.11.2022 постановою Рівненського апеляційного суду за результатом судового розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 вищевказане рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2021 було скасовано й ухвалено нове, яким її позов до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково, визнано незаконним і скасовано наказ Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 26.05.2021 № 316. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради з 03 червня 2021 року, стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату ухвалення рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 331 895,20 грн., стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. (десять тисяч), в решті позовних вимог відмовлено. На виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 22.11.2022 відповідачем було прийнято наказ від 24 листопада 2022 року № 88-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », згідно з п. 2 яким її поновлено на посаді з 03.06.2021. Згідно з п.3 наказу від 24.11.2022 № 88-к, за поновленим працівником зберігаються умови праці згідно з чинним законодавством та контракту від 10.10.2019.

Також зазначає, що до звільнення із займаної посади директора ЗДО № 4 наказом відповідача від 26.05.2021 вона була членом первинної профспілкової організації ЗДО № 4, сплачувала профспілкові внески, про що свідчать відрахування із заробітної плати в розмірі 1%. Однак, з текстового аналізу відповіді Рівненської міської організації профспілки працівників від 03.11.2023 № 01-09 вбачається, що після поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді директора ЗДО № 4 наказом відповідача від 24.11.2022 № 884-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 », її членство у профспілці всупереч вимог чинного законодавства України не було автоматично поновлено, що є порушенням трудового законодавства.

Згодом за результатом розгляду касаційної скарги Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради 30.08.2023 Верховним судом України було прийнято постанову у справі № 569/12193/21, якою зокрема постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасовано, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2021 залишено в силі.

З 26.11.2022 року (фактичного виходу на роботу після поновлення з 03.06.2021) і по дату виходу у чергову щорічну відпустку з 04.09.2023 по 22.09.2023 вона сумлінно виконувала покладені на неї обов`язки директора ЗДО № 4. Саме у період перебування у черговій щорічній відпустці згідно з наказом Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.08.2023 № 648-к «Про надання відпустки ОСОБА_4 » позивачці з офіційного сайту «Судової влади України» стало відомо про існування вищевказаної постанови Верховного суду від 30.08.2023 у справі №569/12193/21. Під час перебування у щорічній відпустці через отриману травму за станом здоров`я лікарями ортопедами-травматологами для неї було надано медичні висновки про непрацездатність з 23.09.2023 по 02.10.2023, з 02.10.2023 по 13.10.2023.

Згодом на її зарплатну картку у AT КБ «Приватбанку» надійшла транзакція - від 27.09.2023 на суму 3444 грн. 89 коп., призначення платежу - зарплата з коментарем платежу - відпускні. По закриттю медичного висновку про непрацездатність у перший же робочий день 16.10.2023 вона прибула на своє робоче місце до ЗДО № 4 та виявила там нового директора закладу. Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради ані у телефонному режимі, ані у будь-який інший спосіб не повідомило позивачку про фактичне звільнення під час перебування на листку непрацездатності про необхідність передання документів та звільнення робочого кабінету, не видало на руки у день звільнення трудову книжку, не провело відповідні повні розрахунки, зокрема, не виплатило грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, не оплатило лікарняний. Вона отримала під підпис 28.10.2023 наказ Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.09.2023 № 758-к «Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_4 », трудову книжку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримано 28.12.2023.

Враховуючи все вищевказане, просить скасувати накази, поновити на роботі, зобов`язати виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2024 було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

20лютого 2024року відпредставника відповідачанадійшов відзивна позовнузаяву,в якомувона вказує,що наїхню дуку позивачка намагається ухилитись від виконання постанови суду касаційної інстанції, яка набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 30.08.2023 у справі №569/12193/21 постановив касаційну скаргу Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити, постанову Рівненського апеляційного суду від 22.11.2022 скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2021 щодо правомірності звільнення з роботи директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради Карашевич Наталії Леонтіївни залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 12.09.2023 Управлінням освіти отримано дану Постанову Верховного суду України. Відповідно до чинного законодавства, якщо судове рішення немайнового характеру після його виконання скасоване і справу повернуто на новий розгляд, а під час нового розгляду справи в позові відмовлено, зобов`язання, вчинені під час виконання рішення суду, мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду. Тобто, наказ про поновлення працівника на роботі, виданий на виконання рішення Верховного Суду, має бути скасований.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у щорічній основній відпустці з 04.09.2023 по 22.09.2023, відповідно до наказу від 23.08.2023 № 648-к, було прийнято рішення про недопущення її до роботи саме з 26.09.2021. 21.09.2023, керуючись статтею 24 Закону України «Про відпустки», відповідачем було видано наказ №758-к «Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки», відповідно до даного наказу доручено головному бухгалтеру ЗДО № 4 виплатити компенсацію ОСОБА_1 за 8 днів невикористаної відпустки за період роботи з 03.06.2022 по 25.09.2023, в межах фонду заробітної плати.

22.09.2023 Управлінням освіти було направлено на офіційну електронну пошту ЗДО № 4 накази № 758-к від 21.09.2023 та №734-к від 20.09.2023, з якими ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись, оскільки на той момент була керівником закладу та мала доступ до офіційної електронної пошти закладу. З огляду на відсутність позивачки на робочому місці 25.09.2023 та неможливістю ознайомити її з наказом безпосередньо в закладі, відповідачем було прийнято рішення про виконання постанови Верховного Суду та направлення даного наказу засобами поштового зв`язку. 25.09.2023 відповідачем було направлено повідомлення з описом документів для ОСОБА_1 про необхідність отримання її трудової книжки у зв`язку з набранням законної сили Постанови Верховного Суду України від 30.08.2023 у справі №569/12193/21, наказ від 20 вересня 2023 року № 734-к та наказ від 21.09.2023 № 758-к. Станом на 17.10.2023 позивачка не з`явилася у відділі кадрів управління освіти для отримання трудової книжки, тому 17.10.2023 відповідачем було повторно направлено лист для ОСОБА_1 про необхідність отримання її трудової книжки. 05.12.2023 відповідач уже втретє надіслав для позивачки лист про необхідність отримання її трудової книжки. 21.12.2023 від позивачки надійшла Заява-згода про надання дозволу-згоди на направлення належної позивачці трудової книжки серії НОМЕР_1 послугами Укрпошти. У зв`язку з отриманням даної заяви, 22.12.2023 Управлінням освіти було направлено позивачці лист про надіслання трудової книжки та вкладеної до неї довідки ВАТ «Рівнельон», оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 , довідку ВАТ «Рівнельон» № 174 від 27.07.2005, а також завірені згідно з оригіналом дані документи.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, представниця відповідача зазначає, що позивачка у прохальній частині своєї позовної заяви не вказує кількість днів, за які вона хоче отримати компенсацію, її розрахунок щодо ненаданих їй днів відпустки обраховано невірно, оскільки позивачка зазначає період роботи до 02.06.2024, а не до 25.09.2023. Проте, оплата праці визначається пропорційно до відпрацьованого періоду. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 18.03.2024 витребувано з Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради додаткові докази.

Представник позивачки в судовому засіданні 02.05.2024 позов підтримала з мотивів у ньому наведених та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.05.2024 позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд встановив таке.

Згідно з приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України перебачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже особа, яка звернулася до суду з відповідними позовними вимогами повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси особи безпосередньо порушені відповідачем (відповідачами), і які майнові права особи буде захищено та відновлено у разі задоволення позову.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку встановлено, що до видання оскаржуваного наказу від 20.09.2023 №734-к "Про виконання постанови Верховного суду від 30.08.2023 у справі №569/12193/23", позивач працювала на посаді директора Закладу дошкільної освікти (ясел-садка) №4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради на підставі наказу відповідача №884-к від 24.11.2022 "Про поновлення на роботі ОСОБА_4 ". Указаний наказ виданий на виконання судового рішення - постанови Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 22.11.2022. Водночас постановою Верховного Суду від від 30.08.2023 постанову Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 22.11.2022 скасовано, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2021 залишено в силі. Тобто судовим рішення суду касаційної інстанції залишено в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2021 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення її на роботі. Цим самим констатовано про правомірність звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі наказу від 26.05.2021 №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " згідно з п. 8 ст. 38 КзПП України, у зв`язку з порушенням умов контракту та чинного законодавства.

Чинним КЗпП України не врегульована ситуація пов`язана із скасуванням судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду про поновлення на роботі, яке на той час уже виконане, та залишенням у силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні прозову.

У такому випадку слід виходити із загальних засад судочинства, серед яких розумність та справедливість.

На думку суду якщо судове рішення немайнового характеру (до яких відноситься поновлення працівника на роботі) після його виконання скасоване і в позові відмовлено, то зобов`язання, вчинені під час виконання рішення суду, мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду.

Тобто чинність наказу про поновлення на роботі працівника припиняється з дати його видання, і трудові відносини, що були укладені відповідно до цього наказу, вважаються такими, що не відбулися.

Таким чином, з моменту ухвалення судового рішення Верховним Судом від 30.08.2023 слід виходити з того, що звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу від 26.05.2021 №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " згідно з п. 8 ст. 38 КзПП України, у зв`язку з порушенням умов контракту та чинного законодавства є правомірним, а трудові відносини між позивачем і відповідачем, які виникли на підставі наказу відповідача №884-к від 24.11.2022 "Про поновлення на роботі ОСОБА_4 ", вважаються такими, що не відбулися.

Відтак на думку суду оскаржуваний наразі наказ від 20.09.2023 №734-к "Про виконання постанови Верховного суду від 30.08.2023 у справі №569/12193/23", яким, зокрема, визнано таким, що втратив чинність наказ Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради №554-к від 24.11.2022 "Про поновлення на роботі ОСОБА_4 ", не порушує наразі (та й на момент пред`явлення нею позову 29.01.2024) жодних трудових прав позивача, а отже відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про його скасування. З цих же підстав відсутні підстави й для поновлення ОСОБА_1 на роботі, позаяк така вважається правомірно звільненою на підставі наказу відповідача від 26.05.2021 №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ", а отже така позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу відповідача від 21.09.2023 №758-к "Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_4 ", зобов`язавши виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до Постанови КМУ від 14 квітня 1997 р. №346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» тривалість щорічної основної відпустки директора закладу дошкільної освіти становить 42 календарних дні.

3 03.06.2021 ОСОБА_1 була поновлена на роботі, відповідно до наказу від 24.11.2022 №884-к. Отже, обчислення періоду, який надає право на щорічну основну відпустку, починається з дати, від якої визначено поновлення на роботі ОСОБА_1 , а саме з 03.06.2021.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про відпустки", щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

За змістогм пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про відпустки» та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27.01.2011 №14/13/116-11, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 фактично приступила до виконання обов?язків директора з 26.11.2022 року. Таким чином, обчислення періоду, який надає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день, яка надається відповідно до умов колективного договору, починається саме з 26.11.2022 року.

Згідно з розрахунком відповідача, позивачем перевикористано 1 день основної щорічної відпустки та 2 дні додатковї відпустки, а також отримано компенсацію за 8 днів відпустки відповідно до наказу від 21.09.2023 №758-к "Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки".

Суд приймає до уваги проведений відповідачем розрахунок. Альтернативного розрахунку позивачем суду не надано.

За наведеногопозовна вимогапро скасування наказу відповідача від 21.09.2023 №758-к "Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_4 ", зобов`язавши виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Крім того, твердження представника позивача про необґрунтованість наказів відповідача про надання позивачу відпусток в частині кількості наданих днів, всупереч відповідним заявам позивачки, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 накази відповідача про надання відпусток не оскаржувалися у судовому порядку, та таких вимог під час розгляду цього спору останньою заявлено не було.

Окрім того,позовна вимогапро стягненняморальної шкодиє похідноювід попередніх вимог, а тому оскільки позовні вимоги про скасування наказів, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки є необґрунтованими, то позовна вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає до задоволення.

З огляду на те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, буд. 30, м. Рівне, 33028, ІК 25675242).

Повне судове рішення складене та підписане 06.05.2024.

Суддя Левчук О. В.