Постанова

від 24.09.2024 по справі 569/2045/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/2045/24

Провадження № 22-ц/4815/930/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Левчук О.В.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 16 год. 46 хв. 02 травня 2024 року у м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 06 травня 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області;

за участі: позивача і представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області (далі Управління освіти міськвиконкому) про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що за умовами укладеного між сторонами контракту від 10 жовтня 2019 року вона до 02 червня 2021 року обіймала посаду директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради (далі ЗДО Ясла-садок). 26 травня 2021 її під підпис було ознайомлено з наказом Управління освіти міськвиконкому від того ж дня №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " на підставі п. 8 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням умов контракту та чинного законодавства. Не погодившись із цим наказом, вона оспорила його у судовому порядку.

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа №569/12391/21 за її позовом до Управління освіти міськвиконкому про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за наслідками розгляду якої 06 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Згодом, 22 листопада 2022, постановою Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року скасовано й ухвалено нове, яким визнано незаконним і скасовано наказ Управління освіти міськвиконкому «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 26 травня 2021 року № 316. Поновлено її на посаді директора ЗДО Ясла-садок з 03 червня 2021 року, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату ухвалення рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 331 895,20 гривень, стягнуто з Управління освіти міськвиконкому на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень, а в решті позовних вимог відмовлено. На виконання постанови апеляційного суду відповідачем було прийнято наказ від 24 листопада 2022 року № 88-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », відповідно до п. 2 якого її поновлено на посаді з 03 червня 2021 року. Згідно з п.3 наказу від 24 листопада 2022 року № 88-к за поновленим працівником зберігаються умови праці згідно з чинним законодавством та контрактом від 10 жовтня 2019 року.

Звертала увагу, що до звільнення із займаної посади директора ЗДО Ясла-садок наказом відповідача від 26 травня 2021 року вона була членом первинної профспілкової організації ЗДО Ясла-садок, сплачувала профспілкові внески, про що свідчать відрахування із заробітної плати в розмірі 1 процента. Натомість з аналізу письмової відповіді Рівненської міської організації профспілки працівників від 03 листопада 2023 року № 01-09 вбачається, що після поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді директора ЗДО Ясла-садок наказом роботодавця від 24 листопада 2022 року № 884-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » її членство у профспілці всупереч вимог чинного законодавства України не було автоматично поновлено, що є порушенням трудового законодавства.

В подальшому, 30 серпня 2023 року, касаційну скаргу Управління освіти міськвиконкому Верховним Судом задоволено, постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасовано, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року залишено в силі.

Вважає, що з 26 листопада 2022 року, тобто з дня фактичного виходу на роботу після поновлення її на посаді з 03 червня 2021 року, і по день виходу у чергову щорічну відпустку з 04 вересня 2023 року по 22 вересня 2023 року вона сумлінно виконувала покладені на неї обов`язки директора ЗДО Ясла-садок. Саме у період перебування у черговій щорічній відпустці згідно з наказом Управління освіти міськвиконкому від 23 серпня 2023 року № 648-к «Про надання відпустки ОСОБА_2 » позивачу з офіційного сайту «Судова влада України» стало відомо про існування постанови Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №569/12193/21. Під час перебування у щорічній відпустці через отриману травму за станом здоров`я лікарями ортопедами-травматологами для неї було надано медичні висновки про непрацездатність з 23 вересня 2023 року по 02 жовтня 2023 року і з 02 жовтня 2023 року по 13 жовтня 2023 року.

Згодом на її зарплатну картку у Aкціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк» надійшла транзакція від 27 вересня 2023 року на суму 3 444, 89 гривень, призначення платежу: зарплата з коментарем платежу "Відпускні". По закриттю медичного висновку про непрацездатність у перший же робочий день 16 жовтня 2023 року вона прибула на своє робоче місце до ЗДО Ясла-садок та виявила там новопризначеного директора закладу. Управління освіти міськвиконкому у будь-який комунікаційний спосіб не повідомило позивача про фактичне звільнення під час її непрацездатності, необхідність передання документів та звільнення робочого кабінету, не видало на руки у день звільнення трудову книжку, не провело відповідні повні розрахунки, зокрема, не виплатило грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, не оплатило лікарняний. Вона отримала під підпис 28 жовтня 2023 року копію наказу роботодавця від 21 вересня 2023 року № 758-к «Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_2 », а трудову книжку серії НОМЕР_1 нею отримано 28 грудня 2023 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Управління освіти міськвиконкому про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі позивач, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати, поновивши її на посаді директора ЗДО Ясла-садок, скасувавши наказ роботодавця "Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_2 " від 21 вересня 2023 року №758-к, зобов`язавши відповідача виплатити на її користь грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за час роботи з 03 червня 2021 року по 25 вересня 2023 року і стягнувши з Управління освіти міськвиконкому на користь позивача 120 000 гривень моральної шкоди та судові витрати.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що відповідно до постанови Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року її правове становище повинно було бути відновлено з 03 червня 2021 року, а не з 26 листопада 2022 року, і по дату виходу у чергову щорічну відпустку з 04 вересня 2023 року по 22 вересня 2023 року. Також 6 днів згідно з колективним договором за час із 2021-2022 років + 7 днів відповідно до колективного договору за період 2023-2024 років, а тому залишок склав 13 днів додаткової відпустки.

Заявник покликалася на відсутність підстав оспорювати постанову Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №569/12193/21, проте вважає, що Кодексом законів про працю України не узгоджено питання виконання судового рішення у разі, коли судом касаційної інстанції скасовано судове рішення суду апеляційної інстанції. Тобто звільнення позивача не могло відбуватися під час тимчасової непрацездатності працівника.

У поданому відзиві Управління освіти міськвиконкому, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки постановою Верховного Суду встановлено правильність рішення суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про поновлення на роботі і залишено його без змін, тоді як постанову Рівненського апеляційного суду, якою поновлено на посаді ОСОБА_1 та стягнуто із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, скасовано.

Отже, касаційним судом констатовано факт правомірності припинення трудових відносин ОСОБА_1 і Управління освіти міськвиконкому відповідно до наказу від 26 травня 2021 року №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " на підставі п. 8 ст. 38 КЗпП України, а саме в зв`язку із порушенням працівником умов контракту і чинного законодавства.

Оскільки суб`єктивні права позивача на працю у спірних правовідносинах не порушуються роботодавцем, тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасуваннянаказу,поновлення нароботі,зобов`язання виплатитигрошову компенсаціюза невикористанідні відпусткита відшкодуванняморальної шкоди відмовлено.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Як з`ясовано судом, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у позові до Управління освіти міськвиконкому про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року скасовано.

Позов задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ Управління освіти міськвиконкому "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " від 26 травня 2021 року №316.

Поновлено позивача на посаді директора ЗДО Ясла-садок з 03 червня 2021 року.

Стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_1 331 895 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день прийняття постанови.

Зобов`язано відповідача при виконанні судового рішення нарахувати та утримати з нарахованої суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові збори та внески.

Стягнуто із Управління освіти міськвиконкому на користь ОСОБА_1 10 000 гривень моральної шкоди.

В решті вимог позивачу відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року касаційну скаргу Управління освіти міськвиконкому задоволено.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасовано, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року залишено без змін.

В подальшому, 20 вересня 2023 року роботодавцем видано наказ №734-к "Про виконання постанови Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №569/12193/23".

На час видачі оспорюваного наказу ОСОБА_1 працювала на посаді директора ЗДО Ясла-садок на підставі наказу відповідача №884-к від 24 листопада 2022 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ". Даний наказ виданий на виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року. Однак постановою Верховного Суду від від 30 серпня 2023 року постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасовано, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року - залишено в силі.

Отже, як правильно посилається суд попередньої інстанції, судовим рішенням касаційного суду констатовано факт законного звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі наказу від 26 травня 2021 року №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " відповідно до п. 8 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням умов контракту та чинного законодавства.

Обгрунтовано судом враховано і те, що Кодексом законів про працю України не врегульовано правовідносини, пов`язані зі скасуванням судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду про поновлення на роботі, яке на той час уже виконане, та залишенням у силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні прозову.

Тобто у разі, якщо судове рішення немайнового характеру (до яких відноситься поновлення працівника на роботі) після його виконання скасоване і в позові відмовлено, то зобов`язання, вчинені під час виконання рішення суду, мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду.

Тому чинність наказу про поновлення на роботі працівника припиняється з дати його видання, а трудові відносини між сторонами, що виникли відповідно до цього наказу, вважаються такими, що не відбулися.

З моменту ухвалення 30 серпня 2023 року судового рішення Верховним Судом слід виходити з того, що звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу від 26 травня 2021 року №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " згідно з п. 8 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням умов контракту та чинного законодавства, є законним, а трудові відносини між сторонами, які виникли відповідно до наказу №884-к від 24 листопада 2022 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ", вважаються такими, що не відбулися.

Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів бере до уваги, що наказ від 20 вересня 2023 року №734-к "Про виконання постанови Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №569/12193/23", яким, в т.ч. визнано таким, що втратив чинність наказ Управління освіти міськвиконкому №554-к від 24 листопада 2022 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ", не порушує жодних трудових прав позивача.

Тому не порушувалися права на працю позивача і на час пред`явлення ОСОБА_1 позову 29 січня 2024 року.

Отже, відсутні правові і фактичні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного наказу незаконним та його скасування. З цих же міркувань відсутні підстави й для поновлення ОСОБА_1 на роботі, адже позивач вважається звільненою на законних підставах відповідно до наказу від 26 травня 2021 року №316 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ". Тобто ця вимога також задоволенню не підлягає.

Правильно суд першої інстанції вирішив позовну вимогу ОСОБА_1 про скасування наказу Управління освіти міськвиконкому від 21 вересня 2023 року №758-к "Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_2 " і зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, відмовивши у її задоволенні.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» передбачено, що тривалість щорічної основної відпустки директора закладу дошкільної освіти становить 42 календарних дні.

3 03 червня 2021 року позивача було поновлено на роботі відповідно до наказу від 24 листопада 2022 року №884-к. Отже, обчислення періоду, який надає право на щорічну основну відпустку, починається з дня, з якого визначено поновлення на роботі ОСОБА_1 , а саме з 03 червня 2021 року.

Згідно із до пунктом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про відпустки" щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

За пунктом 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про відпустки» та відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27 січня 2011 року №14/13/116-11 до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.

Судом зауважено, що ОСОБА_1 фактично приступила до виконання обов?язків директора з 26 листопада 2022 року. Тому обчислення періоду, що надає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день, яка надається відповідно до умов колективного договору, починається саме з 26 листопада 2022 року.

З розрахунку відповідача ОСОБА_1 перевикористано 1 день основної щорічної відпустки та 2 дні додаткової відпустки, а також отримано компенсацію за 8 днів відпустки відповідно до наказу від 21 вересня 2023 року №758-к "Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки". При цьому судом ураховано, що на заперечення проти наданого роботодавцем розрахунку своїх доказів на його спростування позивач не надала, а матеріали справи їх не містять, тобто інших фактичних даних з цього приводу не існує.

Тому суд попередньої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо скасування оспорюваного наказу від 21 вересня 2023 року №758-к "Про виплату компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_2 " і зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.

Крім іншого, покликання позивача на необґрунтованість наказів Управління освіти міськвиконкому про надання позивачу відпусток в частині кількості наданих днів усупереч відповідним заявам ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки накази відповідача про надання відпусток нею не оскаржувалися у судовому порядку. При цьому таких вимог під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 заявлено не було.

З урахуванням тих обставин, щопозовна вимогапро відшкодуванняморальної шкодиє похідноювід попередніх вимог і є пов`язаною з ними, тому вона також не підлягає до задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання судом норм процесуального права, то з ними погодитися не можна.

Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про такі процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання трудового спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

З приводу помилкового незастосування норм матеріального права при вирішенні справи як на цьому наполягає ОСОБА_1 , то ці покликання спростовуються правильністю висновків суду першої інстанції.

Не погоджується колегія суддів і з аргументами заявника про помилкову оцінку доказів у справі.

Так, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Решта тверджень автора апеляційної скарги є також необґрунтованими і тому апеляційним судом відхиляються.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив вимоги ОСОБА_1 без задоволення.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.09.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.С.Шимків