Рішення

від 06.05.2024 по справі 320/40795/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2024 року м. Київ № 320/40795/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до1.Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

2. Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області;

3. Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 червня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1/ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:

- визнати неправомірними та протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах (Список 1) ОСОБА_1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка викладена у рішенні №101650004630 від 22.03.2023;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Київ призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах Списку №1 на підставі частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13 березня 2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 позовна заява розподілена судді Жуковій Є.О.

07 листопада 2023 року зазначену позовну заяву фактично передано судді Жуковій Є.О .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 13.03.2023 у віці 50 років, звернувся до органів Пенсійного фонду України (Обухівське відділення) із заявою (№1118) про призначення йому пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. До заяви позивач додав усі необхідні документи та копії, передбачені чинним законодавством України, а саме: паспорт, трудову книжку, довідку про РНОКПП, диплом про освіту, інші документи на вимогу пенсійного органу. Рішенням від 22.03.2023 ГУ ПФУ в Закарпатській області №101650004630 у призначенні пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 було відмовлено.

Із відмовою, зазначеною у рішенні від 22.03.2023 ГУ ПФУ в Закарпатській області №101650004630 позивач не погоджується. Вважає таку відмову неправомірною, прийнятою на незаконних підставах, та такою, що порушує конституційне право позивача на отримання пенсії, встановлене статтею 46 Конституції України. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16 листопада 2023 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №320/40795/23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 відкрито провадження у справі №320/40795/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження» від 24.11.2023 у справі №320/40795/23 доставлено до електронного кабінету ГУ ПФУ в Закарпатській області 06.12.2023.

Копію ухвали від 24.11.2023 та позовної заяви з додатками отримано представником відповідача 1 в приміщенні суду 05.12.2023, що підтверджується відповідною розпискою.

08 грудня 2023 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшло повідомлення про відсутність в базі управління листування із позивачем.

21 грудня 2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшло клопотання про заміну первісного відповідача, а саме: змінити відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

02 січня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в Закарпатській області (далі - відповідач 2/ГУ ПФУ в Закарпатській області) надійшов відзив на позовну заяву.

В своєму відзиві відповідач 2 зазначає, що за результатами розгляду заяви від 13.03.2023 та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про що винесено рішення №101650004630 від 22.03.2023, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Зазначає, що страховий стаж заявника становить 33 роки 05 місяців 02 днів. Відсутній пільговий стаж за Списком 1, так як відсутні виписки по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та відсутні уточнюючі довідки підприємств про період роботи в пільгових умовах (додаток №5 постанови Кабінету Міністрів України № 637). Будь-яких інших документів про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 не надав. Для призначення пільгової пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV всі умови повинні бути дотримані одночасно, тобто після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Враховуючи вищевикладене, рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №101650004630 від 22.03.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком - із зниженням пенсійного віку відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вважає законним та обґрунтованим. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

05 січня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від представника позивача - адвоката Вдовиченка В.О. відповідь на відзив відповідача 2.

В своїй відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачем 2 не було враховано та не надано належної оцінки тому, що позивачем підтверджено наявність у нього пільгового страхового (трудового) стажу на основі даних трудової книжки. Пільговий стаж позивача складає 29 років, 4 місяці, 4 дні, що є достатнім для призначення пільгової пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, про що також зазначено Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач дійсно працював у період: з 19.07.1993 по 13.03.2023 на посадах, які дозволяють нараховувати пільговий страховий стаж. Крім того, у трудовій книжці позивача є посилання на відповідні накази, розпорядження, як на підставу внесення записів, які не містять виправлень, підчисток, тобто дефектів їх вчинення, мають відповідні печатки та штампи.

Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт робота позивача у періоди з 1993-го по 2023-й рік підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 залучено до участі у справі №320/40795/23 в якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 3).

08 березня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач 3 в своєму відзиві зазначає, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, вік позивача становить 50 років. Підтверджений страховий стаж роботи становить 33 роки 5 місяців 2 дні, пільговий стаж за Списком 1 становить 0 років 0 місяців 0 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що позивач не надав підтверджувальних документів про пільговий стаж, а саме відсутня пільгова довідка, передбачена Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (із змінами), а в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років. Також в Формі ОК-5 відсутні відомості, як підтверджують пільговий стаж.

На момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України, за наданими документами не можливо призначити пенсію на пільгових умовах, оскільки заявник для підтвердження спеціального трудового стажу не надав уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Виходячи з вищевикладеного, відсутні законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 розділ XIV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач, представник позивача правом надання відповіді на відзив відповідача 3 відповідно до статті 163 КАС України не скористались.

Відповідач 2 правом надання заперечень відповідно до статті 164 КАС України не скористався.

Відповідач 1 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв`язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 , виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 13.03.1998.

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.07.2022 №3255-5001823194 позивач перемістився з м. Маріуполя Донецької області до м. Обухів, Київської області.

11 березня 2023 року позивачу виповнилося 50 років.

13 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1) відповідно до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Закарпатській області.

16 серпня 2023 року за результатами розгляду вказаної заяви позивача ГУ ПФУ у Закарпатській області прийнято рішення №262240008481, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно наданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 02.08.1983 по 31.12.1994, оскільки запис про звільнення завірений печаткою УРСР.

Вважаючи відмову, зазначену в рішенні від 22.03.2023 ГУ ПФУ в Закарпатській області №101650004630 неправомірною, прийнятою на незаконних підставах, та такою, що порушує конституційне право позивача на отримання пенсії, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Статтею 114 Закону №1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Стаття 45 Закону №1058-IV визначає серед іншого, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В свою чергу, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно вимог статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку визначено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Однак, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.

Суд наголошує, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить наступні записи про роботу позивача:

з 19.07.1993 по 03.12.1993 - фірма «Азовремонт» концерну «Азовмаш», посада - обмотувальник (обмотчик) елементів електричних машин 3 розряду;

з 03.12.1993 по 30.01.1996 - концерн «Азовмаш», посада - електромонтер з ремонту та обслуговування електроприладів;

з 15.02.1996 по 01.08.2013 - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат імені Ілліча», посада електромонтер з ремонту та обслуговування електроприладів 5 розряду;

з 01.08.2013 по 15.12.2014 - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат імені Ілліча», переведений в інший цех комбінату на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроприладів 6 розряду;

з 15.12.2014 по 25.08.2015 - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат імені Ілліча» переведений в цех сервісного обслуговування на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроприладів 6 розряду;

з 26.08.2015 по 18.10.2016 - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат імені Ілліча», цех сервісного обслуговування, переведений в іншу бригаду на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроприладів 6 розряду;

з 18.10.2016 по 26.05.2017 - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат імені Ілліча», цех сервісного обслуговування, переведений в іншу бригаду на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроприладів 6 розряду;

з 26.05.2017 по 19.11.2018 - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат імені Ілліча», цех сервісного обслуговування, переведений на інший «дільницю» на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроприладів 6 розряду;

19.11.2018 року позивача було звільнено із останньої займаної посади за власним бажанням;

з 28.11.2018 по 31.05.2022 - ТОВ «МЕЙКБУР», на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду;

31.05.2022 року позивача було звільнено із останньої займаної посади за власним бажанням.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкція №58), трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Наведені записи трудової книжки читабельні, не містять виправлень/підчищень/закреслень, скріплені печаткою, зазначені реквізити наказів на підставі яких вони вносились. Відповідачем це не оспорюється.

На підставі викладеного, суд вважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, враховуючи, що записами в трудовій книжці підтверджено, що ОСОБА_1 працював на посадах, що віднесені до професії із шкідливими і важкими умовами праці в період з 19.07.1993 по 31.05.2022, ці періоди є пільговими.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача з 19.07.1993 по 31.05.2022 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Записи у трудовій книжці позивача у спірний період з 19.07.1993 по 31.05.2022 містять інформацію про роботу позивача, про прийняття на роботу та звільнення з роботи.

Окрім даних з трудової книжки позивача, відповідно до відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб до трудової діяльності ОСОБА_1 також входить робота:

з 25.04.2022 по 26.04.2022 - КП «Водоканал», на посаді електромонтера з обслуговування електроустаткування;

з 01.09.2022- АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ КИЇВОБЛГАЗ» на посаді Майстер Групи ЕХЗ Служба контролю за виробництвом управління експлуатації. Де позивач і продовжує працювати станом на момент звернення до суду.

Проте, відповідачем 2 було проігноровані наявні відомості і не було надано відповідної оцінки даним періодам роботи позивача на предмет зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає позивачу право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач 2 наділений законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.

Крім того, у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92787211) Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Проте, відповідач 2 під час розгляду справи не надав суду доказів того, що ним вчинялися дії з метою з`ясування відповідності записів про роботу позивача у спірний період з метою усунення сумнівів щодо дійсності цього факту, зокрема, шляхом направлення запитів до роботодавця позивача або архівних установ задля перевірки обґрунтованості відповідних записів.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.03.2023 №101650004630 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про визнання дій відповідача 2 неправомірними та протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах (Список 1) ОСОБА_1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.

З системного аналізу положень КАС України можна дійти висновку, що наслідком скасування індивідуального акту суб`єкта владних повноважень є зобов`язання саме цього суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позовні вимоги звернені до ГУ ПФУ в м. Києві задоволенню не підлягають, оскільки спірне рішення цим органом ПФУ не приймалося і порушень прав ГУ ПФУ в м. Києві по відношенню до позивача під час розгляду справи судом не встановлено.

Щодо позовних вимог про зобов`язання здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списку №1 на підставі частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13 березня 2023 року суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.03.2023 №101650004630;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи з 19.07.1993 по 31.05.2022;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 про призначення пенсії за віком згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.

Крім того, суд звертає увагу, що твердження відповідача 2 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не підтверджується матеріалами справи, оскільки як вбачається із відмітки АТ «Укрпошта», що міститься на поштовому конверті в якому надійшла позовна заява ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду в межах встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 2147,20 грн згідно квитанції від 31.05.2023.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У частині восьмій статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок протиправого рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.03.2023 №101650004630 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи з 19.07.1993 по 31.05.2022.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.