Рішення

від 29.04.2024 по справі 940/1246/23

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.04.2024 Провадження по справі № 2/940/52/24

Справа № 940/1246/23

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.

з участю адвоката: Герасимової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тетіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», яким вирішено звернутися до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , земельна ділянка комунальної форми власності, кадастровий номер 3224610100:01:097:0001, та подати оголошення в місцевому друкованому засобі масової інформації про взяття на облік зазначеного нерухомого майна.

Свої вимоги мотивує тим, що даним рішенням виконавчий комітет Тетіївської міської ради вирішив взяти на облік безхазяйного майна будівлю Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області, в будівництві якого він на підставі договору про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна православного храму від 19.05.2008 року прийняв пайову участь на загальну суму 216000 гривень, а отже фактично є інвестором будівництва та володільцем майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Зважаючи на те, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідачем не було вжито заходів для встановлення власника нерухомого майна, що унеможливило заявлення позивачем своїх майнових прав на даний об`єкт, останній просить про захист свого права в судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна» (позовна заява т. 1 а.с. 1-9).

14.11.2023 року відповідачем виконавчим комітетом Тетіївської міської ради було надано відзив на позовну заяву, в якому останній позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами того, що прийняття оскаржуваного рішення призвело до порушення його права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (його частину) - будівлю Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області, доказів на підтвердження своєї пайової участі в будівництві та оздобленні храму, сплати пайових внесків суду не надано. Більше того, навіть якщо внески позивача і були, то вони в розумінні ст. 18 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» є пожертвуваннями та власністю релігійної організації. Також, позивачем не додано доказів того, що саме Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, з якою було укладено договір про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна православного храму від 19.05.2008 року, є замовником будівництва храму. Разом з цим, рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна» не встановлює, не визначає нічиїх прав чи обов`язків і за своїм змістом не може порушувати їх, так як будь-яка особа після винесення даного рішення відповідно до ст. 335 ЦК України протягом року має право заявити про свої права на майно, яке взято на облік як безхазяйне (т. 1 а.с. 62-64).

18.12.2023 року відповідачем виконавчим комітетом Тетіївської міської ради надано додаткове письмове пояснення, в якому останній вказує, що позивач в силу закону не може бути стороною договору про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна православного храму, а саме культової споруди, яка призначена для задоволення релігійних потреб громадян та не відноситься до будівель житлового фонду (т. 1 а.с. 82-84).

18.12.2023 року представником позивача адвокатом Біланом А.В. до суду надано відповідь на відзив, в якому останній вказує, що детальні підтвердження внесення пайових внесків позивачем у будівництво храму наявні лише у розпорядженні Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, яка про їх розмір видала довідку № 07/23 від 04.10.2023 року. Дані внески позивача не є пожертвуваннями, а є саме пайовими внесками. Крім того, відповідачем порушено не тільки права позивача, а й саму процедуру прийняття оскаржуваного рішення (т. 1 а.с. 91-96).

22.01.2024 року до суду надано пояснення третьої особи, в якому Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує. Вказує, що Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області є юридичною особою та вже понад 15 років здійснює будівництво, оздоблення та утримання Свято-Успенського храму міста Тетіїв, що знаходиться по вул. Соборна в м. Тетієві Білоцерківського району Київської області. При цьому позивач відповідно до умов договору про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна православного храму від 19.05.2008 року здійснював пайові внески грошовими коштами, майном, власними силами тощо. На даний час будівля храму в експлуатацію не введена, а є об`єктом незавершеного будівництва, в результаті чого вона не може бути визнана безхазяйним майном (т. 1 а.с. 121-128).

20.02.2024 року відповідачем виконавчим комітетом Тетіївської міської ради надано додаткове письмове пояснення, в якому останній вказує, що позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки, за умови внесення ним пайових внесків в будівництво, належним способом захисту буде визнання за ним майнових прав на об`єкт інвестування (т. 1 а.с. 190-192).

06.03.2024 року відповідачем виконавчим комітетом Тетіївської міської ради надано додаткове письмове пояснення, в якому останній вказує, що позивачем в даній справі жодним чином не доведено, що прийнятим рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна» було порушено його право на власність (т. 2 а.с. 1-4).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Герасимова Т.І. позовні вимоги пітримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. Крім того, суду пояснила, що договір про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна православного храму від 19.05.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною громадою Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, на даний час не розірваний, недійсним не визнаний, а отже є чинним та підлягає виконанню. При цьому доказів про будівництво храму (договорів із забудовником, дозволів на будівництво, проектно-кошторисної документації тощо) позивач не має. Порушенням прав позивача вважає порушення його права власності, так як він є співвласником об`єкту будівництва, порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, а також те, що об`єкт будівництва є культовою спорудою і не може знаходитись у власноті відповідача.

Представник відповідача виконавчого комітету Тетіївської міської ради Гричанюк О.І. позовних вимог не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях та зазначаючи, що позивачем в даній справі жодним чином не підтверджено порушення його прав оскаржуваним рішенням, яким вирішено звернутися до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . При прийнятті даного рішення доказів про те, що дана нежитлова будівля є культовою спорудою, не було, як і немає на даний час.

Представник відповідача виконавчого комітету Тетіївської міської ради Складена Н.М. позовних вимог не визнала, підтримавши всі надані письмові пояснення та пояснила, що при прийнятті рішення № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна» виконавчим комітетом Тетіївської міської ради було дотримано вимоги Порядку взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Представник третьої особи Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області Волянюк В.В. позовні вимоги підтримав, посилаючись на письмове пояснення третьої особи. Суду пояснив, що він є настоятелем храму, що в АДРЕСА_1 , будівництво якого на даний час ще не завершено, триває облагородження храму. ОСОБА_1 є постійним прихожанином храму та пожертводавцем, постійно допомагав в багатьох питаннях. В 2008 році з ним було укладено договір про пайову участь за бажанням обох сторін, хоча в Статуті Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області такого права юридичної особи чітко не передбачено. Пайова участь ОСОБА_1 в будівницві Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області ніде не фіксувалася, останній надавав кошти в разі потреби, при цьому на розрахунковий рахунок він їх не вносив, а книги реєстрації внесків, квитанцій тощо немає, це була пожертва. Довідка про пайову участь ОСОБА_1 на суму 216000 гривень була видана, вочевидь, згідно даних позивача.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що є дружиною настоятеля Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області ОСОБА_3 . ОСОБА_1 це прихожанин храму, який в 2008 році захотів укласти договір про пайову участь та фінансувати будівництво храму. Надані кошти ніде зафіксовані не були.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що є засновником Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, постійним прихожанином та членом Парафіяльної ради. Він приймав участь у будівництві храму всіма можливими способами власними силами та фінансово. ОСОБА_1 теж є прихожанином, членом Парафіяльної ради та приймав участь у будівництві храму. Про договір про пайову участь, укладений з ОСОБА_1 , він знає лише зі слів настоятеля ОСОБА_3 .

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи та свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 15 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, суд зауважує, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Отже, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.

Судом встановлено, що Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області з 02.11.2007 року зареєстрована як юридична особа у формі релігійної організації з ідентифікаційним кодом 35216348, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 20-25).

19.05.2008 року між Релігійною громадою Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області та ОСОБА_1 було укладено договір про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна православного храму, предметом якого є спільна пайова участь сторін в будівництві та облаштуванні об`єкту нерухомого майна Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області по вул. Леніна (перейменовано на вул. Соборна) в м. Тетієві (центральна площа міста) з наступною передачею частини об`єкту ОСОБА_1 (а.с. 16-18).

Згідно повідомлення Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області № 07/23 від 04.10.2023 року, розмір здійснених ОСОБА_1 пайових внесків у будівництво та оздоблення Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області за договором від 19.05.2008 року становить 216000 гривень (а.с. 29).

Із пояснень учасників справи вбачається, що на даний час будівля Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області збудована, проте в есплуатацію не введена та не зареєстрована у встановленому законом порядку.

Рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», вирішено звернутися до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , земельна ділянка комунальної форми власності, кадастровий номер 3224610100:01:097:0001, та подати оголошення в місцевому друкованому засобі масової інформації про взяття на облік зазначеного нерухомого майна (а.с. 19).

Вважаючи, що даним рішенням було порушено його права як володільця майнових прав на вказану будівлю, позивач просить про захист свого права в судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна».

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Проте, перевіряючи та оцінюючи доводи сторони позивача, суд вважає, що останнім не доведено належними та допустимими доказами правомірності своїх позовних вимог, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 335ЦК Українивизначено,щобезхазяйною єріч,яка немає власникаабо власникякої невідомий. Безхазяйнінерухомі речіберуться наоблік органом,що здійснюєдержавну реєстраціюправ нанерухоме майно,за заявоюоргану місцевогосамоврядування,на територіїякого вонирозміщені.Про взяттябезхазяйної нерухомоїречі наоблік робитьсяоголошення удрукованих медіа. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Таким чином, законодавством визначено порядок визнання нерухомого майна безхазяйним, згідно якого особи, які претендують на безхазяйну нерухому річ чи свої права на неї, можуть протягом року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі пред`явити свої права на неї.

Проте позивач вказаного порядку не дотримався, свої права на майнові права об`єкту незавершеного будівництва - будівлі Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області не пред`явив, до органу місцевого самоврядування з даного питання не звертався, а подав до суду позов про визнання протиправним та скасуваня рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», яким, з огляду на викладене, його права порушені не були, оскільки даним рішенням будівля Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області безхазяйною не визнана, а лише вирішено звернутися до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Разом з цим, сам факт володіння майновими правами на даний об`єкт незавершеного будівництва позивачем не підтверджений належними доказами, а саме не підтверджено того, що останній прийняв пайову участь в будівницві храму на загальну суму 216000 гривень згідно договору про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна православного храму від 19.05.2008 року будь-яких розрахункових документів чи книги реєстрації внесків тощо до матеріалів справи не додано.

Додане до матеріалів справи повідомлення Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області № 07/23 від 04.10.2023 року про те, що розмір здійснених ОСОБА_1 пайових внесків у будівництво та оздоблення Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області за договором від 19.05.2008 року становить 216000 гривень, суд не приймає як належний доказ у справі, оскільки як встановлено в судовому засіданні, дана сума нічим не підтвержена та невідомо звідки взялася, оскільки позивач у відповіді на відзив від 18.12.2023 року зазначає, що детальні підтвердження внесення ним пайових внесків у будівництво храму наявні лише у розпорядженні Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, а представник Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області настоятель храму Волянюк В.В. в судовому засіданні вказав, що жодних підтверджень внесених сум немає, що підтвердила і свідок ОСОБА_2 .

Крім того, представник Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області настоятель храму Волянюк В.В. в судовому засіданні пояснив, що внесені ОСОБА_1 грошові кошти в будівництво храму були пожертвуваннями, а отже відповідно до ст. 18 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» не оподатковуються та є власністю релігійної організації.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та четвертій статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18.

Проте, в даній справі порушення прав та інтересів позивача у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», доведено не було, з огляду на що суд в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Інші доводи як сторони позивача, так і сторони відповідача суд до уваги не бере та не оцінює в контексті позовних вимог, оскільки останні не стосуються порушення чи не порушення майнових прав позивача на об`єкт незавершеного будівництва - будівлю Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна».

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Крім того,відповідно дочастин 9,10ст.158ЦПК Україниу випадкузалишення позовубез розгляду,закриття провадженняу справіабо увипадку ухваленнярішення щодоповної відмовиу задоволенніпозову суду відповідномусудовому рішеннізазначає проскасування заходівзабезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 25.10.2023 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпеченняйого позовудо виконавчогокомітету Тетіївськоїміської ради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Релігійна громадаУкраїнської ПравославноїЦеркви Свято-Успенськоїпарафії м.Тетіїв Київськоїобласті,про визнанняпротиправним таскасування рішення та зупинено дію рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», заборонивши державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі даного рішення.

А тому, враховуючи повну відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд вжиті заходи забезпечення скасовує.

Керуючись ст.ст. 81, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тетіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна» відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 25.10.2023 року, у вигляді зупинення дії рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна» та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі даного рішення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 08.05.2024 року.

Суддя: Т.П.Косович