Постанова

від 24.09.2024 по справі 940/1246/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №940/1246/23 Головуючий у І інстанції - Косович Т.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/13127/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тетіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області із позовом до виконавчого комітету Тетіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», останній вирішив взяти на облік безхазяйного майна будівлю Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області, в будівництві якого позивач на підставі договору про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна - православного храму від 19 травня 2008 року прийняв пайову участь на загальну суму 216000 гривень, а отже фактично є інвестором будівництва та володільцем майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Зважаючи на те, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідачем не було вжито заходів для встановлення власника нерухомого майна, що унеможливило заявлення позивачем своїх майнових прав на даний об`єкт, останній просить про захист свого права в судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна».

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він являється інвестором будівництва, та, відповідно володільцем майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області.

Так, 19 травня 2008 року між Релігійною громадою Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, яка зареєстрована за місцем знаходження храму, з одного боку та позивачем - з іншого боку було укладено Договір про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна - православного храму, за яким позивач набуває належну йому частку в будівництві об`єкту нерухомого майна - Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області по вул. Леніна в м. Тетієві за цим Договором, який є підставою для виникнення у позивача речового права на об`єкт нерухомого майна - Свято-Успенського храму м. Тетіїв Київської області по вул. Леніна в м. Тетієві.

02 травня 2023 року Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради прийнято рішення №98 «Про взяття на облік безхазяйного майна», яким вирішено звернутися до органу державної реєстрації із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться по вул. Соборна в м. Тетієві Білоцерківського району Київської області , земельна ділянка комунальної форми власності, кадастровий номер 3224610100:01:097:0001, тобто приміщення Свято-Успенського храму м. Тетіїв.

Суб`єктність позивача як особи, права та законні інтереси якої порушено рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна» випливає з преюдиції про наявність прямого відношення та особистого майнового і немайнового інтересу позивача до будівництва Свято-Успенського храму як в якості інвестора такого будівництва за договором від 19 травня 2008 року, так і в якості замовника, діючого постійного члена та представника Парафіяльної ради Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, яка зареєстрована за місцем знаходження храму та здійснювала і продовжує здійснювати його будівництво.

Сам факт наявного у позивача прямого відношення до релігійної громади, яка здійснювала будівництво спірного об`єкта нерухомого майна, вказує на порушення прав позивача в результаті прийняття рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», яким відповідний об`єкт нерухомості де-факто визнаний безхазяйним.

Прийняте відповідачем рішення за своїм змістом спрямоване ні на що інше, як на прийняття культової споруди в комунальну власність, тобто власність відповідача, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право володіння таким майном.

Позивач протягом багатьох років будівництва храму та активної участі у такому будівництві як в ролі його інвестора за договором, так і в ролі постійного члена релігійної громади та її Парафіяльної ради, мав легітимні очікування щодо реєстрації права власності на будівлю храму за релігійною громадою з часткою позивача у будівництві такого храму.

Вважає доведеним факт порушення прав позивача внаслідок прийняття рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», що втілюється, серед іншого, в знищенні легітимних очікувань позивача відносно об`єкту нерухомого майна - Свято-Успенського храму, будівництво якого здійснювалось за інвестиційної участі позивача на підставі діючого Договору.

Крім того, зазначає, що відповідачем було порушено процедуру (порядок) прийняття оскаржуваного рішення, що є безумовною підставою для його скасування.

Так, Тетіївською міською радою не було оприлюднено ані проекту рішення №98 «Про взяття на облік безхазяйного майна», ані самого оскаржуваного рішення до його прийняття та після його прийняття.

Просив скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На вказану апеляційну скаргу виконавчий комітет Тетіївської міської ради подав відзив, обґрунтовуючи його тим, що ні позивачем, ні третьою особою по справі не було надано суду доказів здійснення Релігійною громадою Української православної церкви Свято-Успенської парафії будівництва Свято-Успенського православного храму відповідно до постанови КМУ від 08 жовтня 2008 року №923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», та згідно з містобудівною та проектною документацією, звернення до уповноважених органів згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою КМУ від 13 квітня 2011 року зі змінами.

Отже, матеріали справи не містять жодних допустимих доказів будівництва Свято-Успенського православного храму в м. Тетієві Релігійною громадою Української православної церкви Свято-Успенської парафії м. Тетієві по вул. Леніна (Соборна), 15-а.

Згідно архівних довідок від 20 квітня 2023 року №28-04-45/188, від 03 травня 2023 року №28-01-45/20, поштова адреса вул. Леніна, 15-а (нині Соборна) Свято-Успенському православному храму не присвоювалась, як і не присвоювалась самій релігійній громаді.

Наголошує, що ні позивач у справі, ні третя особа не виступали замовниками будівництва Свято-Успенського православного храму в м. Тетієві по вул. Леніна (нині Соборна) 15-а, не одержували в установленому порядку земельної ділянки під його будівництво та не виготовляли проектно-кошторисної документації, а отже не можуть вважатися замовниками будівництва Свято-Успенського православного храму в м. Тетієві по вул. Леніна, 15-а.

Крім цього, в матеріалах справи відсутній Статут Релігійної громади Української православної церкви Свято-Успенської парафії м. Тетієві з якого вбачалося б право цієї Релігійної громади укладати з громадянами (прихожанами) договори про пайову участь в будівництві культових споруд та набуття на них ними майнових (речових прав).

Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області з 02 листопада 2007 року зареєстрована як юридична особа у формі релігійної організації з ідентифікаційним кодом 35216348, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19 травня 2008 року між Релігійною громадою Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області та ОСОБА_1 було укладено договір про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна - православного храму, предметом якого є спільна пайова участь сторін в будівництві та облаштуванні об`єкту нерухомого майна - Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області по вул. Леніна (перейменовано на вул. Соборна) в м. Тетієві (центральна площа міста) з наступною передачею частини об`єкту ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області №07/23 від 04 жовтня 2023 року, розмір здійснених ОСОБА_1 пайових внесків у будівництво та оздоблення Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області за договором від 19 травня 2008 року становить 216000 грн.

На час розгляду справу у суді першої інстанції, будівля Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області збудована, проте в есплуатацію не введена та не зареєстрована у встановленому законом порядку.

Рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», вирішено звернутися до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться по вул. Соборна в м. Тетієві Білоцерківського району Київської області , земельна ділянка комунальної форми власності, кадастровий номер 3224610100:01:097:0001, та подати оголошення в місцевому друкованому засобі масової інформації про взяття на облік зазначеного нерухомого майна.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення прав та інтересів позивача у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», доведено не було.

З висновками викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних.

Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами правомірності своїх позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 335 ЦК України визначено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.

Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Таким чином, законодавством визначено порядок визнання нерухомого майна безхазяйним, згідно якого особи, які претендують на безхазяйну нерухому річ чи свої права на неї, можуть протягом року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі пред`явити свої права на неї.

Разом з тим, позивач вказаного порядку не дотримався, свої права на майнові права об`єкту незавершеного будівництва - будівлі Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області не пред`явив, до органу місцевого самоврядування з даного питання не звертався, а лише подав до суду позов про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», яким, з огляду на викладене, його права порушені не були, оскільки даним рішенням будівля Свято-Успенського православного храму міста Тетіїв Київської області безхазяйною не визнана, а лише вирішено звернутися до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться по вул. Соборна в м. Тетієві Білоцерківського району Київської області .

Попри це, сам факт володіння майновими правами на даний об`єкт незавершеного будівництва позивачем не підтверджений належними доказами, а саме не підтверджено того, що останній прийняв пайову участь в будівництві храму на загальну суму 216000 грн згідно договору про пайове будівництво об`єкту нерухомого майна - православного храму від 19 травня 2008 року - будь-яких розрахункових документів чи книги реєстрації внесків тощо до матеріалів справи не додано.

Додане до матеріалів справи повідомлення Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області №07/23 від 04 жовтня 2023 року про те, що розмір здійснених ОСОБА_1 пайових внесків у будівництво та оздоблення Свято-Успенського храму міста Тетіїв Київської області за договором від 19 травня 2008 року становить 216000 грн, колегія суддів оцінює критично, оскільки дана сума нічим не підтверджена та невідомо звідки взялася, оскільки позивач у відповіді на відзив від 18 грудня 2023 року зазначав, що детальні підтвердження внесення ним пайових внесків у будівництво храму наявні лише у розпорядженні Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області, а представник Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області настоятель храму ОСОБА_3. в судовому засіданні суду першої інстанції вказував, що жодних підтверджень внесених сум немає, що також підтвердила в суді першої інстанції і свідок ОСОБА_2 .

Крім того, представник Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенської парафії м. Тетіїв Київської області настоятель храму ОСОБА_3. в судовому засіданні суду першої інстанції пояснював, що внесені ОСОБА_1 грошові кошти в будівництво храму були пожертвуваннями, а отже відповідно до ст. 18 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» не оподатковуються та є власністю релігійної організації.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №903/857/18, від 20 серпня 2019 року у справі №911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі №914/73/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В справі, яка переглядається, порушення прав та інтересів позивача у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №98 від 02 травня 2023 року «Про взяття на облік безхазяйного майна», ним доведено не було.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба