Постанова

від 30.04.2024 по справі 214/2669/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/320/24 Справа № 214/2669/21 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд ускладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони справи

позивач ОСОБА_1

відповідач Держава України в особі Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог:Криворізьке районне управління ГУНП в Дніпропетровській області, Дніпропетровська обласна прокуратура, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Домбровська Євгенія Василівна на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2023 року, ухваленого суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі, Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні в матеріалах справи),

УСТАНОВИВ

У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 410000 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.11.2010 року працівниками слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу за ст.301 ч.3 КК України

ОСОБА_1 по даній кримінальній справі був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В подальшому, 25.11.2010 року позивачу було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину за ч.3 ст.301 КК України. 04.03.2011 року кримінальна справа №36101107 від 03.11.2010 року, за обвинуваченням позивача та інших осіб, направлена на розгляд в Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Постановою судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області Свистунової О.В. від 19.11.2012 року, кримінальну справу за обвинуваченням позивача та інши хосіб у вчиненні злочину за ст.301. ч.3 КК України, направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування. Залишено попередній запобіжний захід - підписка про невиїзд.

Дане кримінальне правопорушення відносно позивача було внесено 11.06.2013 року до ЄРДР за №12013040000000366, за ст.301 ч.3 КК України.

Постановою слідчого СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровські області Лопух Г.В. від 31.03.2014 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013040000000366 від 11.06.2013 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.301 КК України.

З 03.11.2010 року по 31.03.2014 року, позивач перебувала під слідством, та обвинувачувалась у вчиненні злочинів, а це означає що 3 років 4 місяців 28 днів (41 місяців) поспіль постійно принижувалась її честь та людська гідність.

В ході проведення досудового слідства по даній кримінальній справі було допитано ряд свідків, проведено обшук та ряд слідчих дій та експертиз, однак доказів вини позивача слідством не знайдено. Напроти, було доведено в ході судового слідства ряд фальсифікацій та порушень, які були вчинені працівниками міліції з метою незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивача.

Незаконне притягнення позивача в якості обвинуваченої, підписка про невиїзд,проведення незаконнихобшуків,арешт майна,становлять підвищенусуспільну небезпеку,викликали глибокіморальні довгостроковістраждання,через усвідомлення,що позивачє безвиннообвинуваченою увчиненні злочинута засудженоюдо покаранняіз позбавленням волі. В свою чергу, це принижувало честь, гідність та ділову репутацію позивача. Ці дії призвели до обмеження її конституційного права на вільне пересування, вільне користування майном яке їй належить, позбавило можливості реалізувати свої права та бажання, погіршили відносини з оточуючими людьми, спричинили довгострокові моральні та фізичні страждання.

Такі незаконні дії працівників досудовогослідства, прокуратури та суду заподіяли позивачу значну моральну шкоду, обсяг якої безмежний.

Страждання проявились в душевних переживаннях і занепокоєності, постійному нервуванні, соромі, приниженості, страху, відчаю, на нервовому ґрунті позивач відчувала страх потрапляння в місця позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості позивачем визначено розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню виходячи із 10000 гривень за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що буде в цілому складати 410000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2023 року позовні вимоги представника ОСОБА_1 адвоката Домбровської Євгенії Василівни до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Криворізьке районне управління ГУНП в Дніпропетровській області, Дніпропетровська обласна прокуратура, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду задоволені частково.

Стягнуто з Держави України, в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України (ЄДРПОУ 37567646), передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 274700 (двісті сімдесят чотири тисячі) грн.

Додатковим рішенням від 04 грудня 2023 року вирішено питання судових витрат, які віднесено за рахунок держави.

Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, що не допускається стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів. Вказує, що оскільки Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з нею не вступало, отже не може нести відповідальність за шкоду, заподіяну діями органів досудового слідства. Скаржник вважає, що рішення суду щодо стягнення шкоди з відповідного рахунку Казначейства є необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.

Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, встановлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення зв`язків. Прецидентна практика Європейського суду з прав людини, вказує на те, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Єрошкіна проти України» визначено, що встановлення факту порушення само по собі становить достатню справедливу сатисфакцію в частині відшкодування моральної шкоди, якої зазнала заявниця».

В апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Домбровська Є.В., посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого при неправильному застосуванні норм матеріального права, невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, просить змінити рішення, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі в розмірі 410000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача наголошує на тому, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди позивачу не врахував встановлені судом факти, а саме обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, тривалість досудового розслідування, обмеження пов`язані із перебуванням під слідством та судом, тощо, що призвело до неправильного розрахунку моральної шкоди, так виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, встановленим та доведеним при розгляді даної справи в суді першої інстанції є сума моральної шкоди, виходячи з 10000 грн. за кожен місяць перебування під слідством та судом, що в цілому складає 410000 грн.

Відзиви на апеляційні скарги не подано.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_2 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, просила змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір моральної шкоди до заявлених у позові вимог та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законністьі обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню,з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.03.11.2010 року слідчою ОСОБА_3 винесено постанову №63101107 про порушення кримінальної справи по відношення щодо невстановлених осіб по факту виготовлення з метою збуту. Збут та розповсюдження відеоматеріалів порнографічного характеру, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України ( а.с. 6)

Зідно постанови слідчого ОСОБА_3 від 25.11.2010 року відносно ОСОБА_1 складено постанову про притягнення в якості обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України ( а.с. 7 та зворот).

Відповідно до супровідного листа від 04.03.2011 року кримінальна справа №36101107 від 03.11.2010 року, за обвинуваченням позивача разом з обвинувальним висновком щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 301 КК України направлена для розгляду в Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ( а.с. -12).

Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.11.2012 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших осіб у вчиненні злочину заст.301 ч.3 КК України, направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування. Залишено попередній запобіжний захід - підписка про невиїзд ( а.с.13-18).

Відповідно до постанови слідчого СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Лопух Г.В. від 31.03.2014 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12013040000000366 зач. 3 ст. 301 КК України, відносно обвинуваченої ОСОБА_1 та інших осіб, закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 301 КК України (а.с. 19-24).

Таким чином, з 03.11.2010 року по 31.03.2014 року ОСОБА_1 знаходилась під слідством, та обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.301 КК України, тобто 40 місяців 28 днів.

Суд першоїінстанції частковозадовольняючи позовнівимоги ОСОБА_1 та визначаючирозмір моральноїшкоди,виходив звстановлених обставинсправи,зокрема судврахував,що позивачпротягом 41місяців незаконноперебувала підслідством тасудом,щодо неїбуло застосованозапобіжний західу виглядіпідписки проневиїзд,взяв доуваги глибину та тривалість моральних страждань позивача та керуючись засадами розумності та справедливості, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування за кожен місяць перебування під слідством та судом визначив до стягнення 274700 грн. (41 міс. Х 6700грн.).

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача, як і погоджується з визначеним судом до стягнення розміром моральної шкоди та не погоджується з доводами представника позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди та відповідача щодо незаконності судового рішення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від

01 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру

у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом Українивід 01 грудня 1994 року №266/94-ВР, виникає, зокрема, у випадкузакриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи

у суді і вичерпанням можливостей їх отримати(пункт 2 частини першої статті 2 цього Закону).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди, оскільки постановою слідчого СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Лопух Г.В. від 31.03.2014 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12013040000000366 за ч.3 ст.301 КК України, відносно обвинуваченої ОСОБА_1 та інших осіб, закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст.301 КК України.

Статтею 4Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України

у справі №6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі

№686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18).

Зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування.

Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений

у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, взявши до уваги те, що позивач перебувала під слідством 41 місяць, урахувавши вимоги розумності та справедливості відшкодування моральної шкоди, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави, зробив правильний висновок, визначивши розмір моральної шкоди в сумі 274 700 грн., виходячи з мінімального розміру заробітної плати 6700 грн. за кожен місяць перебування позивача під слідством та судом - 41 місяць.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року

№460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,

є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває

і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

Такими органами у цій справі є Криворізьке районне управління ГУНП в Дніпропетровській області, Дніпропетровська обласна прокуратура та Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області (дії посадових осіб якої призвели до незаконного перебування позивача під слідством та судом) і Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету).Кошти на відшкодування державою шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що оскільки Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з нею не вступало, отже не може нести відповідальність за шкоду, заподіяну діями органів досудового слідства, оскільки боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, а Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги відповідача Держави Україна в особі Державної казначейськоїслужби України,позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє представник ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 травня 2024 року.

Головуючий:

Судді: