Постанова

від 29.04.2024 по справі 916/2888/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2888/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Білгород-Дністровськтеплоенерго

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 (повний текст складено та підписано 25.01.2024)

по справі №916/2888/23

за позовом Комунального підприємства Білгород-Дністровськтеплоенерго

до Комунального некомерційного підприємства Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф Одеської обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального некомерційного підприємства Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф Одеської обласної ради

про стягнення 346 680,79 грн.,

(суддя першої інстанції: Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 15.01.2024 року, Господарський суд Одеської області),

У липні 2023 року Комунальне підприємство „Білгород-Дністровськтеплоенерго (далі КП „Білгород-Дністровськтеплоенерго) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства „Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб Одеської обласної ради (далі КНП „Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб Одеської обласної ради) про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 346 680,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти №222/22 від 15.02.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 по справі №916/2888/23 у позові відмовлено.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказує, що не було надано суду жодного доказу на підтвердження виконання сторонами договору №222/22 від 15.02.2022 протягом 2022 року. Так, лише з наданих відповідачем платіжних доручень на загальну суму 214 225,00 грн. суд може встановити, що послуги за договором дійсно надавались, а, отже, договір виконувався сторонами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 214 225,00 грн.

Суд першої інстанції вказав, що Акт звірки взаємних розрахунків від 27.06.2023, підписаний обома сторонами, згідно якого борг відповідача становить 341557,43 грн., не може бути достатнім та єдиним доказом на підтвердження обґрунтованості вимог позивача, оскільки не є первинним документом з огляду на приписи ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, суд зазначає, що акт складений без урахування здійснених відповідачем оплат на суму 214 225,00 грн.

Судом зазначено, що з огляду на відсутність первинних документів, які можуть підтвердити надання позивачем послуг на суму 158,00 грн. (214 383,00 грн. - 214 225,00 грн. = 158,00 грн.), у задоволенні вимог позивача про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 158,00 грн. також слід відмовити.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача до Лікувального центру про стягнення 132 297,79 грн. (346 680,79 грн. - 214 383,00 грн. = 132 297,79 грн.), тобто боргу, сплата якого не була передбачена договором, оскільки перевищує суму договору, укладеного на виконання Закону України «Про публічні закупівлі», господарський суд вказав, що з урахуванням суми укладеного договору №222/22 від 15.02.2022, відсутні правові підстави для стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 132 297,79 грн., оскільки оплата послуг та оплата теплової енергії за відповідні періоди не передбачена умовами договору, а, отже, заявлена до стягнення сума не може бути кваліфікована як заборгованість за цим договором.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/2888/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Комунальне підприємство «Білгород-Дністровськтеплоенерго» не погоджується з рішенням щодо відмови в задоволенні позовних вимог, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житловокомунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Проте, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц, 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, 18 грудня 2019 року у справі № 522/2625/16-ц, 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18-ц, 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8196/20 від 7 липня 2020 року. Велика Палата Верховного Суду у справі № 712/8196/20 погоджується про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги

Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, апелянт вказав, що відповідач не надав до суду доказів намірів розірвати договірні відносини по отриманню теплової енергії, або підтвердження від`єднання від мереж централізованого опалення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 по справі №916/2888/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2888/23.

28.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2888/23.

08.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Комунального некомерційного підприємства Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб Одеської обласної ради.

Відповідач у відзиві зазначив, що лише з наданих відповідачем платіжних доручень на загальну суму 214 225,00 грн. суд зміг встановити, що послуги за цим договором дійсно надавались, а, отже, договір виконувався сторонами.

Крім того, позивачем не були надані суду будь-які докази на підтвердження виконання зазначеного вище Договору №222/22 від 15.02.2022, як і не були надані докази надання послуг у 2021 році на суму 43 332,10 грн. та поставки теплової енергії у березні, листопаді, грудні 2022 році на загальну суму 132 297,79 грн. З огляду на всі вищеперераховані обставини, з урахуванням суми укладеного договору №222/22 від 15.02.2022 року в розмірі 214 383,00 грн., суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Крім того, 11.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф Одеської обласної ради надійшло клопотання про заміну відповідача у справі №916/2888/23 Комунальним некомерційним підприємством «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради» , юридична адреса: 65026, Одеська обл.,м. Одеса, вул. Гаванна, буд. 1, код ЄДРПОУ 20991240), яке залучене до участі у цій справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Відповідача.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначається, що відповідно до Рішення Одеської обласної ради від 03 березня 2023 року № 505- VІІІ «Про припинення Комунального некомерційного підприємства «Лікувальнодіагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Одеській обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради», після затвердження Одеською обласною радою передавального акту про припинення Позивача по цій справі - Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради», Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради» буде являтись правонаступником всього майна, прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради», в тому числі і по правовідносинам з Позивачем, які є предметом цього господарського спору.

В подальшому рішенням Одеської обласної ради від 01 березня 2024 року №641-VIІІ «Про затвердження передавального акту Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради» був затверджений передавальний акт Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради» ( код ЄДРПОУ 05446568), що припиняється шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Одеській обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради» (код ЄДРПОУ 20991240). Зазначене рішення Одеської обласної ради було оприлюднено 08.03.2024 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 по справі №916/2888/23 призначено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства Білгород-Дністровськтеплоенерго на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 по справі №916/2888/23 на 29.04.2024 року об 11-30 год.

Щодо заявленого клопотання про заміну відповідача у справі №916/2888/23 Комунальним некомерційним підприємством «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради» , юридична адреса: 65026, Одеська обл.,м. Одеса, вул. Гаванна, буд. 1, код ЄДРПОУ 20991240), судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає наявними підстави для задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.

Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Частиною першою ст. 334 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

З огляду на зазначене, враховуючи матеріали та обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача у справі Комунальним некомерційним підприємством «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради» , юридична адреса: 65026, Одеська обл.,м. Одеса, вул. Гаванна, буд. 1, код ЄДРПОУ 20991240).

В судове засідання 29.04.2024 представники сторін не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2022 між Комунальним підприємством „Білгород-Дністровськтеплоенерго (Учасник) та Лікувальним центром (Замовник) було укладено Договір про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти №222/22.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору Учасник зобов`язується надавати Замовнику у 2022 році послуги з постачання теплової енергії згідно ДК021-2015-09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» для потреб опалення, відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а Замовник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу в строки та на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. п. 6, 7 Договору №222/22 від 15.02.2022 сума договору становить 214383,00 грн., в тому числі ПДВ 35 730,50 грн. Сума цього договору може бути зменшена /збільшена в залежності від реального фінансування видатків шляхом оформлення додаткової угоди.

Умовами п. п. 14, 20 Договору №222/22 від 15.02.2022 передбачено, що обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. Зняття показань засобів вимірювальної техніки здійснюється щомісячно 25 числа Учасником у присутності Замовника або його представника, крім випадків коли зняття таких показань здійснюється Учасником за допомогою системи дистанційного зняття показників.

Відповідно до п. п. 23, 24 Договору №222/22 від 15.02.2022 Замовник вносить плату Учаснику, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу Учасник у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживача з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Пунктом 26 Договору №222/22 від 15.02.2022 передбачено, що Учасник формує та не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше, ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п. п. 27, 28 Договору №222/22 від 15.02.2022 Замовник здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням Замовника оплата послуги може оплачуватись шляхом внесення авансових платежів.

Умовами п. 42 Договору №222/22 від 15.02.2022 встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання двома сторонами і діє по 31.12.2022 року. При цьому, відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.01.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Пунктом 43 Договору №222/22 від 15.02.2022 передбачено, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У Додатку №1 до Договору №222/22 від 15.02.2022 сторонами було визначено обсяги надання послуги з постачання теплової енергії протягом періоду з 01.01.2022 по 31.12.2022. Згідно орієнтовного розподілу теплової енергії Підприємство надає послуги з теплової енергії лише у січні та лютому. При цьому, з січня по грудень Лікувальний центр сплачує вартість абонентського обслуговування.

Слід зазначити, що до відзиву на позовну заяву відповідачем було надано документи, які стосуються переговорної процедури, яка передувала укладенню Договору №222/22 від 15.02.2022.

На підставі платіжних доручень №57 від 17.02.2022 на суму 99869,00 грн., №61 від 14.03.2022 на суму 89642,76 грн., №62 від 14.03.2023 на суму 24 713,24 грн. Лікувальним центром на виконання Договору №222/22 від 15.02.2022 та актів наданих послуг було сплачено на рахунок Підприємства грошові кошти у загальному розмірі 214 225,00 грн.

03.03.2023 Одеською обласною радою було прийнято рішення №505-VIII про припинення Лікувального центру та Обласного центру, тобто третю особу, правонаступником всього майна, прав та обов`язків відповідача.

17.04.2023 Підприємство звернулось до Лікувального центру із претензією №129, відповідно до якої позивач, посилаючись на договір №222/22 від 15.02.2022, просив сплатити заборгованість у розмірі 341557,43 грн., яка виникла за період з 01.01.2022 по 01.01.2023.

17.05.2023 Лікувальний центр листом №317 у відповідь на претензію позивача повідомив, що сума договору №222/22 від 15.02.2022 складає 214 383, 00 грн., з яких 214 225,00 грн. відповідачем було сплачено згідно платіжних доручень №57 від 17.02.2022 на суму 99869,00 грн., №61 від 14.03.2022 на суму 89642,76 грн., №62 від 14.03.2023 на суму 24 713,24 грн. Таким чином, непогашена частка заборгованості складає 158,00 грн. Відповідачем наголошено, що за умовами договору позивач мав поставляти теплову енергію у січні-лютому 2022 року. Проте, згідно розрахунку заборгованості нарахування позивачем здійснено за поставку теплоенергії в березні, листопаді і грудні 2022 року, що не було передбачено умовами договору. Крім того, відповідачем було наголошено, що сума боргу була розрахована з урахуванням дебіторської заборгованості за 2021 рік в розмірі 43 332,10 грн., погашення якої договором не передбачено.

27.06.2023 між Підприємство та Лікувальним центром від імені якого діяв т.в.о керівника, було підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 341 557,43 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного Підприємством станом на 01.01.2023, борг Лікувального центру становив 341 557,43 грн., з яких 43332,10 грн. дебіторська заборгованість станом на 01.01.2022; заборгованість за період з січня по грудень 2022 року - 298 225,33 грн. При цьому, в розрахунку зазначено, що загальна вартість наданих у 2022 році послуг складає 512 450,33 грн., які частково були оплачені на суму 214 225,00 грн.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом позовних вимог в даному випадку є вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 346 680,79 грн., підставою звернення позивача до суду із даними позовними вимогам є невиконання відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти №222/22 від 15.02.2022 в частині оплати вартості наданих послуг теплопостачання.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Умовами Договору №222/22 від 15.02.2022 визначено, що позивач має щомісячно до 25 числа здійснювати зняття показань засобів вимірювальної техніки; Підприємство має виставити Лікувальному центру рахунок на оплату послуги не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. В свою чергу, Лікувальний центр має оплатити виставлені позивачем рахунки не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (з наступними змінами) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Разом з тим сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах (зазначений висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження виконання сторонами Договору №222/22 від 15.02.2022 протягом 2022 року. З наданих відповідачем платіжних доручень на загальну суму 214 225,00 грн. є можливість встановити, що послуги за договором дійсно надавались, а, отже, договір виконувався сторонами.

З огляду на надані Лікувальним центром платіжні доручення на загальну суму 214 225,00 грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 214 225,00 грн.

Судова колегія зазначає, що Акт звірки взаємних розрахунків від 27.06.2023, підписаний обома сторонами, згідно якого борг відповідача становить 341 557,43 грн., не може бути достатнім та єдиним доказом на підтвердження обґрунтованості вимог позивача, оскільки не є первинним документом з огляду на приписи ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, вказаний акт складений без урахування здійснених відповідачем оплат на суму 214 225,00 грн.

Враховуючи, що сума укладеного Договору №222/22 від 15.02.2022 становить 214 383,00 грн., а також те, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, які можуть підтвердити надання позивачем послуг на суму 158,00 грн. (214 383,00 грн. - 214 225,00 грн. = 158,00 грн.), у задоволенні вимог позивача про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 158,00 грн. суд першої інстанції правомірно відмовив.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 132 297,79 грн. (346 680,79 грн. - 214 383,00 грн. = 132 297,79 грн.), судова колегія зазначає наступне.

Вказана сума боргу не передбачена умовами укладеного між сторонами договору та перевищує суму договору, укладеного на виконання Закону України «Про публічні закупівлі».

В даному випадку наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення будь-яких правовідносин, що виникають між сторонами, до категорії договірних. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження виконання позивачем договору, а також доказів надання послуг у 2021 році на суму 43 332,10 грн. та поставки теплової енергії у березні, листопаді, грудні 2022 року, у зв`язку з чим, з урахуванням суми укладеного Договору №222/22 від 15.02.2022, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 132 297,79 грн.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що отримання відповідачем у 2021 році та в березні, листопаді, грудні 2022 року теплової енергії може бути підставою для пред`явлення позивачем вимог згідно з приписами глави 83 ЦК України, якою врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Проте, з огляду на предмет та підстави даного спору, підстави для застосування приписів глави 83 Цивільного кодексу України під час вирішення даного спору відсутні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи та надані сторонами докази, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білгород-Дністровськтеплоенерго на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 по справі №916/2888/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 по справі №916/2888/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2024 у зв`язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці з 30.04.2024 по 03.05.2024.

Головуюча суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош