Рішення

від 07.05.2024 по справі 910/358/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2024Справа № 910/358/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Струм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтопрофіт Райт»

про стягнення 81842,10 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Струм» (далі - позивач, ТОВ «Український Струм») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтопрофіт Райт» (далі - відповідач, ТОВ «Альтопрофіт Райт») про стягнення 81 842,10 грн збитків, з яких: 340,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 07.09.2022 № 209660414; 1 020,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 22.09.2022 № 232940414; 33 370,94 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 18.04.2023 № 269000413; 27,18 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 08250624025; 326,24 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 08250324025; 1 127,19 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 00837920701; 1 837,55 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 00837940701; 43 793,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 00837900701.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 01/12-21 про надання послуг від 01.12.2021 в частині введення бухгалтерського обліку позивача, у зв`язку з чим актами перевірки контролюючих органів встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких складено податкові повідомлення-рішення та нараховані штрафні санкції. Оскільки позивачем були оплачені вказані штрафні санкції, ним були понесені збитки, передбачені частиною першою ст. 906 ЦК України, які останній просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/358/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду документи для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем, у строк встановлений судом, подано заяву про усунення недоліків з долученням відповідних документів.

Ухвалою суду від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що жодних претензій з боку позивача щодо якості наданих послуг на адресу відповідача не надходило, а позивачем, згідно з п. 8.5. Договору, не надано належних доказів та аргументів щодо умислу або грубої недбалості/необережності відповідача при виконання Договору, у зв`язку з чим відсутні підстави відшкодування штрафних санкцій відповідачем. Запровадження воєнного стану в Україні, як надзвичайної обставини, ракетні удари, небезпека працівників, відсутність електропостачання, ускладнило виконання працівниками відповідача своїх обов`язків, та свідчать про наявність поважної причини та не може вважатись виключно як умисел або груба недбалість/необережність відповідача щодо виконання деяких положень договору.

Також відповідач зазначав про постійне порушення позивачем п. 6.2. Договору, оскільки документи передавались із запізненнями, інколи після закінчення звітного періоду та/або вносились корективи у вже надані документи за день-два до реєстрації відповідних податкових накладних або розрахунків-коригувань; порушення умов п. 7.2. Договору, оскілки без попередження відповідача про припинення договору або його розірвання, позивачем було закрито усі доступи до бази 1С Бухгалтерія та системи передачі електронної звітності та обміну документами Медок, що унеможливило належним чином перевірити та підготувати для передачі документацію, регістри бухгалтерського та податкового обліку, декі первинні документи, а також перевірити цілісність, коректність та обсяги всієї звітності, що була підготовлена в рамках договору. При цьому, у позивача були інші позаштатні фахівці з бухгалтерії, з якими безпосередньо контактував відповідач та паралельно із ним надавали бухгалтерські послуги позивачу.

Крім того, на думку відповідача, акти перевірок контролюючих органів та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути належними доказами неякісного надання послуг відповідачем, оскільки, враховуючи положення п. 77.4 ст. 77 ПК України, позивач позбавив можливості відповідача надати відповідні пояснення та докази його невинуватості, а також у разі необхідності, подати уточнюючи розрахунки та доплатити податки або збори, а надіслав лише акти планових документальних перевірок, перелік ППР, в яких зазначені суми штрафних санкцій. Відповідачем наведені заперечення щодо висновків, викладених в наданих актах перевірки.

07.02.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував щодо аргументів відповідач, посилаючись на те, що ним відповідно до п. 8.4. Договору, було розірвано договір без оплати наданих послуг саме через наявність суттєвих недоліків у наданих відповідачем послугах, при цьому конкретного порядку розірвання договір не передбачав та факт розірвання не впливає на завдані позивачу збитки. Твердження відповідача щодо форс-мажору спростовується постановою Верховного суду України від 06.04.2023 у справі № 914/675/23. Сканкопія повідомлення, наданого на підтвердження порушення позивачем п. 6.2. Договору, та інші докази (повідомлення, переписки) з електронної пошти Gmail, були здійснені не працівниками відповідача, а також надіслані не на офіційну пошту ТОВ «Український Струм» та не на пошту, зазначену у договорі. ТОВ «Український Струм» не має працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на яких посилається відповідач.

12.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких останній зазначав, що розірвання договору відповідно до п. 10.4. Договору регулюються нормами чинного в Україні законодавств та виклав позицію щодо наявності безпосередньої участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в господарській діяльності ТОВ «Український Струм».

Частиною першою ст. 252 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 між ТОВ «Український Струм» (далі - Замовник) та ТОВ «Альтопрофіт Райт» (далі - Виконавець) було укладено Договір № 01/12-21 про надання послуг від 01.12.2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, цим Договором регулюються цивільно-правові відносини, в межах яких Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець бере на себе зобов`язання з надання інформаційно-консультаційних та послуг з часткового ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Детальний перелік послуг, що надаються за цим Договором, визначений Сторонами у Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору Виконавець, з урахуванням положень п. 1.2. цього Договору бере на себе зобов`язання щодо надання наступних послуг з ведення бухгалтерського обліку: відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій Замовника, зазначених у додатку 1; забезпечення своєчасної та в повному обсязі подачі звітності, що стосується зарплати та кадрів на підприємстві Замовника; своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов`язаних з їх рухом, облік втрат, пов`язаних з ними; забезпечення правильного нарахування й перерахування податків і зборів (податкових платежів), внесків на соціальне страхування, заробітної плати робітників та інших виплат і платежів, погашення в установленні строки заборгованості у разі її наявності; забезпечення збереження бухгалтерських документів; забезпечення своєчасного складання бухгалтерської та податкової звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, подання їх в установленому порядку до відповідних органів; надання інформаційно-консультаційних послуг та методичної допомоги працівникам підприємства Замовника з питань бухгалтерського обліку, контролю звітності; здійснення контролю за зміною рахунків, на які перераховуються податки та збори (обов`язкові платежі); здійснення контролю за змінами чинного податкового, фінансового та іншого законодавства, що безпосередньо пов`язані із суттю послуг, які надаються Виконавцем за цим Договором.

Умовами п. 2.2. Договору передбачено, що при наданні послуг за цим Договором Виконавець зобов`язується, зокрема, усувати допущені відхилення від умов цього Договору або недоліки у наданих послугах, що погіршують їх результат.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Замовник зобов`язується протягом п`яти календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором, а в подальшому не пізніше п`ятого календарного дня кожного місяця надати Виконавцю копії документів необхідних йому для виконання передбачених цим Договором обов`язків. Передача документів може здійснюватись як шляхом їх передачі засобами електронного зв`язку, та і на паперових носіях. При цьому Замовник підтверджує, що копії первинних документів повністю відповідають їх оригіналам. Оригінали документів зберігаються у Замовника.

Замовник має право на здійснення перевірки якості надання послуг, за умови, що такі перевірки не становлять необґрунтованого втручання у господарську діяльність Виконавця (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору, здача-приймання наданих послуг здійснюється Сторонами з періодичністю в один календарний місяць за актом здачі-приймання протягом десяти календарних днів після закінчення звітного місяця.

У термін 5 робочих поточного місяця Замовник зобов`язаний передати Виконавцеві всі копії первинних бухгалтерських документів за звітний місяць для виконання зобов`язань за цим Договором, а також іншу документацію, що стосується Замовника для надання за цим Договором послуг (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із Сторін не повідомить письмово іншій Стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на наступний рік (п. 7.2. Договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством (п. 8.1. Договору).

Згідно з п. 8.2. Договору, Сторони не несуть від повільність за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно склалось не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язань.

Умовами п. 8.4. Договору передбачено, що за наявності суттєвих недоліків у наданих послугах Замовник має право розірвати цей договір без оплати наданих послуг. Суттєвими недоліками вважаються: неодноразові випадки несвоєчасного подання/неподання звітності у контролюючі органи, систематичне неправильне обчислення податків, внесків та зборів, та інші умисні дії, що призводять до фінансових та матеріальних втрат замовника.

Відповідно до п. 8.5. Договору, у разі застосування контролюючими органами фінансових санкцій до Замовника або адміністративних штрафів до його посадових внаслідок несвоєчасного подання/неподання звітності, останній зобов`язаний відшкодувати розмір сплачених Замовником чи посадовими особами санкцій у повному обсязі. Підставою такої відповідальності може бути виключно умисел або груба недбалість/необережність Виконавця. Виконавець не несе відповідальності, передбаченої цим пунктом Договору, якщо він діяв за прямою вказівкою Замовника або в межах прийнятного ризику, що звичайно має місце наданні аналогічних послуг.

Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства (п. 10.4. Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався не неякісне надання відповідачем послуг, у зв`язку з чим, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі актів перевірки № 20915/Ж5/26-15-04-14-03 від 26.08.2022, № 25128/Ж5/26-15-04-14-03 від 15.09.2022, № 20596/Ж5/26-15-04-13-03/44378553 від 24.03.2023 та № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023 були винесені податкові повідомлення-рішення про встановлення порушення норм Податкового кодексу України, на підставі яких позивачу нараховані відповідні штрафні санкції у загальному розмірі 81 842,10 грн, а саме: від 07.09.2022 № 209660414 (штрафні санкції у розмірі 340,00 грн); від 22.09.2022 № 232940414 (штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн); від 18.04.2023 № 269000413 (штрафні санкції у розмірі 33 370,94 грн); від 25.12.2023 № 08250624025 (штрафні санкції у розмірі 27,18 грн); від 25.12.2023 № 08250324025 (штрафні санкції у розмірі 326,24 грн); від 29.12.2023 № 00837920701 (штрафні санкції у розмірі 1 127,19 грн); від 29.12.2023 № 00837940701 (штрафні санкції у розмірі 1 837,55 грн); від 29.12.2023 № 00837900701 (штрафні санкції у розмірі 10 948,00 грн).

ТОВ «Український Струм» було сплачено вищезазначені штрафні санкції, що підтверджується платіжними інструкціями № 326 від 12.10.2022 у розмірі 1 020,00 грн, № 245 від 13.09.2022 у розмірі 340,00 грн, № 1185 від 25.04.2023 у розмірі 33 370,94 грн, № 3268 від 04.01.2024 у розмірі 1 837,55 грн, № 3269 від 04.01.2024 у розмірі 1 127,19 грн, № 3270 від 04.01.2024 у розмірі 27,18 грн, № 3271 від 04.01.2024 у розмірі 326,24 грн, № 3273 від 04.01.2024 у розмірі 43 793,00 грн, копії яких надані в матеріли справи.

Оскільки, на думку позивача, порушення норм податкового законодавства при бухгалтерському обліку господарської діяльності товариства виникли через неякісне (неналежне) виконання відповідачем умов договору про надання послуг за плату, чим завдано позивачу збитки у вигляді сплачених ним штрафних санкцій, які мають бути відшкодовані відповідачем, і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір № 01/12-21 про надання послуг від 01.12.2021.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із Сторін не повідомить письмово іншій Стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на наступний рік (п. 7.1. та п. 7.2. Договору).

Оскільки матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення однієї зі сторін про відмову від цього договору, в силу положень п. 7.2. Договору, цей Договір продовжив свою дію після 31.12.2022 на наступний рік.

Суд критично оцінює твердження позивача про розірвання вказаного Договору без оплати наданих послуг через наявність суттєвих недоліків у наданих відповідачем послугах відповідно до п. 8.4. Договору та відсутність у Договорі передбаченого конкретного порядку розірвання, оскільки умовами п. 10.4. Договору сторонами погоджено, що усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази розірвання Договору в порядку передбаченому положеннями ст.ст. 651, 654, 907 ЦК України та ст. 188 ГК України.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

Згідно з частиною першою ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов Договору, позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов`язання з надання, зокрема, послуг з часткового ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неякісне надання відповідачем послуг ведення бухгалтерського обліку (неналежне виконання договору про надання послуг за плату), у зв`язку з чим позивачу завдані збитки у вигляді сплачених ним штрафних санкцій за порушення норм податкового законодавства при бухгалтерському обліку господарської діяльності товариства, встановлених податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у м. Києві на підставі актів перевірки.

Частиною першою ст. 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 8.5. Договору, у разі застосування контролюючими органами фінансових санкцій до Замовника або адміністративних штрафів до його посадових внаслідок несвоєчасного подання/неподання звітності, останній зобов`язаний відшкодувати розмір сплачених Замовником чи посадовими особами санкцій у повному обсязі. Підставою такої відповідальності може бути виключно умисел або груба недбалість/необережність Виконавця. Виконавець не несе відповідальності, передбаченої цим пунктом Договору, якщо він діяв за прямою вказівкою Замовника або в межах прийнятного ризику, що звичайно має місце наданні аналогічних послуг.

Сторони не несуть від повільність за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно склалось не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язань (п. 8.2. Договору).

За приписами ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною (частина друга ст. 224 ГК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (частина перша ст. 225 ГК України).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 73, частина перша ст. 74, частина перша ст. 76, частина перша ст. 77 ГПК України).

Як зазначалось, у даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 81 842,10 грн посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг за плату, яке полягало у порушенні норм податкового законодавства при бухгалтерському обліку господарської діяльності товариства, і як, наслідок, нарахування податковим органом штрафних санкцій позивачу відповідно податкових повідомлень-рішень, складених на підставі актів перевірки Головного управління ДПС у м. Києві № 20915/Ж5/26-15-04-14-03 від 26.08.2022, № 25128/Ж5/26-15-04-14-03 від 15.09.2022, № 20596/Ж5/26-15-04-13-03/44378553 від 24.03.2023 та № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023, а саме:

1. від 07.09.2022 № 209660414 - несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2021 року від 17.11.2021 (штрафні санкції у розмірі 340,00 грн);

2. від 22.09.2022 № 232940414 - несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року від 17.11.2021 (штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн);

3. від 18.04.2023 № 269000413 - порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН (затримку реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних за період червень-грудень 2022 року на суму податку на додану вартість у розмірі 309 007,75 грн (штрафні санкції у розмірі 33 370,94 грн);

4. від 25.12.2023 № 08250624025 - несплата до бюджету військового збору за листопад 2022 року у розмірі 108,72 грн (штрафні санкції у розмірі 27,18 грн);

5. від 25.12.2023 № 08250324025 - несплата до бюджету податку на доход фізичних осіб за листопад 2022 року у розмірі 1 304,95 грн (штрафні санкції у розмірі 326,24 грн);

6. від 29.12.2023 № 00837920701 - порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за листопад 2022 року (штрафні санкції у розмірі 1 127,19 грн);

7. від 29.12.2023 № 00837940701 - несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року у розмірі 36 751,00 грн (штрафні санкції у розмірі 1 837,55 грн);

8. від 29.12.2023 № 00837900701 - збільшення грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість за жовтень 2022 року та грудень 2022 року у розмірі 43 793,00 грн (штрафні санкції у розмірі 10 948,00 грн).

Положеннями абз. першого п. 109.1 ст. 109 ПК України передбачено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (абз. перший п. 109.2 ст. 109 ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО (абз. перший пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абз. перший пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).

Отже, факт вчинення податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/20686/20 та від 07.06.2023 у cправі № 916/334/22.

Актами Головного управління ДПС у м. Києві № 20915/Ж5/26-15-04-14-03 від 26.08.2022 та № 25128/Ж5/26-15-04-14-03 від 15.09.2022 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість, встановлено несвоєчасність подання ТОВ «Український Струм» податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2021 року та вересень 2021 року (від 17.11.2021).

На підставі вказаних Актів були складені податкові повідомлення-рішення від 07.09.2022 № 209660414 та від 22.09.2022 № 232940414 про несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2021 року та вересень 2021 року від 17.11.2021 (штрафні санкції у розмірі 340,00 грн та у розмірі 1 020,00 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання відповідача з надання послуг з часткового ведення бухгалтерського обліку виникли на підставі укладеного між сторонами Договору № 01/12-21 про надання послуг від 01.12.2021, що не заперечується позивач та відповідачем.

Проте, вказаними актами перевірки встановлено несвоєчасність подання ТОВ «Український Струм» податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2021 року та вересень 2021 року від 17.11.2021, тобто в період бухгалтерського обліку господарської діяльності позивача до укладання з відповідачем Договору № 01/12-21 про надання послуг від 01.12.2021.

Доказів протилежного в матеріли справи надано не було.

Таким чином, твердження позивача про неналежне викання відповідачем зобов`язань з подання податкової звітності ТОВ «Український Струм» з податку на додану вартість за серпень та вересень 2021 року (від 17.11.2021) спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн та у розмірі 1 020,00 грн, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень від 07.09.2022 № 209660414 та від 22.09.2022 № 232940414, не підлягають задоволенню.

Актом Головного управління ДПС у м. Києві № 20596/Ж5/26-15-04-13-03/44378553 від 24.03.2023 про результати камеральної перевірки встановлено порушення ТОВ «Український Струм» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201, пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу за період червень-грудень 2022 року.

На підставі вказаного Акту було складено податкові повідомлення-рішення від 18.04.2023 № 269000413 - порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН (затримку реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних за період червень-грудень 2022 року на суму податку на додану вартість у розмірі 309 007,75 грн (штрафні санкції у розмірі 33 370,94 грн).

Актом Головного управління ДПС у м. Києві № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Український Струм» встановлено порушення:

1. Занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 793 грн, у тому числі за жовтень 2022 року в сумі 25 000 грн, та за грудень 2022 року в сумі 18 793 гривень (п. 50.1 ст. 50, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 1 розділу 4 Наказу від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»).

2. Порушення граничного терміну реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п. 201.10 ст. 201 ПК України);

3. Порушення термінів сплати визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (п. 57.1 ст. 57 ПК України);

4. Не своєчасно подано 2 повідомлення про об`єкт оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (п. 63.3 ст. 63 Кодексу (порядок подання передбачено п. 8.4, п. 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів);

5. Несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету за 2021-2022 роки у сумі 23 219,36 грн та несплата цього ж податку у сумі 1 304,95 грн (пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України);

6. Несвоєчасно сплачено (перераховано) утримані суми військового збору до бюджету за 2021-2022 роки у сумі 1 837,44 грн та несплати цього ж збору у сумі 108,72 грн за листопад 2022 року.

На підставі вказано Акту перевірки були складені податкові повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 08250624025 - несплата до бюджету військового збору за листопад 2022 року у розмірі 108,72 грн (штрафні санкції у розмірі 27,18 грн); від 25.12.2023 № 08250324025 - несплата до бюджету податку на доход фізичних осіб за листопад 2022 року у розмірі 1 304,95 грн (штрафні санкції у розмірі 326,24 грн); від 29.12.2023 № 00837920701 - порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за листопад 2022 року (штрафні санкції у розмірі 1 127,19 грн); від 29.12.2023 № 00837940701 - несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року у розмірі 36 751,00 грн (штрафні санкції у розмірі 1 837,55 грн); від 29.12.2023 № 00837900701 - збільшення грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість за жовтень 2022 року та грудень 2022 року у розмірі 43 793,00 грн (штрафні санкції у розмірі 10 948,00 грн).

Слід зазначити, що Актом Головного управління ДПС у м. Києві № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023 про результати документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, зниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 793,00 грн, у тому числі за жовтень 2022 року в сумі 25 000,00 грн та за грудень 2022 року в сумі 18 793,00 гривень.

На підставі вказаного акту було складено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 00837900701 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість за жовтень та грудень 2022 року у розмірі недоплати 43 793,00 грн та нараховані штрафні санкції у розмірі 10 948,00 грн, у зв`язку з чим сума донарахованого податку зі штрафними санкціями складає 54 741,00 грн (43 793,00 грн недоплати та 10 948,00 грн штрафних санкцій), що підтверджується розрахунком штрафних санкцій до акта перевірки від 11.12.2023 № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553.

В якості доказів понесення позивачем збитків за вказаним податковим повідомленням-рішенням була надана копія платіжної інструкції № 3273 від 04.01.2024 про оплату 43 793,00 грн із призначенням платежу: сплата грошового зобов`язання за актом перевірки № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023.

Проте, враховуючи дані, відображені та встановлені вказаними документами, позивачем було сплачено та заявлено до стягнення у вигляді збитків не розмір штрафних санкцій у розмірі 10 948,00 грн, а суму зобов`язання зі сплати ПДВ за відповідний період, передбаченого для позивача податковим законодавством, у розмірі недоплати ПДВ у розмірі 43 793,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 43 793,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки не є збитками у розумінні положень чинного законодавства, а становлять суму невчасно виконаного позивачем податкового зобов`язання з оплати податку на додану вартість.

Здійснення бухгалтерського обліку ТОВ «Український Струм» згідно Договору в періоди господарської діяльності, які були предметом перевірки контролюючи органів та по яким встановлені порушення податкового законодавства (нараховані штрафні санкції у загальному розмірі 36 689,10 грн, з яких: 33 370,94 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 18.04.2023 № 269000413; 27,18 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 08250624025; 326,24 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 08250324025; 1 127,19 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 00837920701; 1 837,55 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 00837940701), відповідачем не заперечується.

В якості доказів понесення збитків позивачем були надані копії платіжних інструкцій № 1185 від 25.04.2023 у розмірі 33 370,94 грн, № 3268 від 04.01.2024 у розмірі 1 837,55 грн, № 3269 від 04.01.2024 у розмірі 1 127,19 грн, № 3270 від 04.01.2024 у розмірі 27,18 грн та № 3271 від 04.01.2024 у розмірі 326,24 грн, про сплату вищезазначених штрафних санкцій.

Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав про неправомірність звинувачень щодо неякісного виконання ним послуг та відсутність грубого умислу чи недбалості у виконання своїх обов`язків, оскільки чесно та сумлінно виконував свої обов`язки за Договором, зокрема: своєчасно повідомляв позивача про суми податків, які підлягали сплаті за листопад 2022 року, в тому числі і військового збору та податку на доходи фізичних осіб; про суми зобов`язань з ПДВ, що підлягали сплаті за березень-квітень 2022 року; про поповнення рахунку з ПДВ, необхідні для реєстрації податкових накладних; про зупинення реєстрації податкової накладної, що підтверджується скріншотами переписки з працівником позивача ОСОБА_5 в телеграмі, скріншотами електронної переписки з прикріпленими файлами на електрону пошту ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_3 , а також тим, що вся звітність відповідача подавалась своєчасно та в повному обсязі, про що свідчить відсутність штрафних санкцій з боку контролюючих органів за період співпраці з позивачем.

Проте, актами перевірок контролюючих податкових органів, наявними в матеріалах справи, встановлено порушення норм податкового законодавства позивачем та застосовано до нього відповідні штрафні санкції саме за період співпраці з позивачем, тобто за період виконання відповідачем своїх обов`язків з ведення бухгалтерського обліку позивача за Договором.

Згідно з частиною першою ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Частиною другою ст. 226 ГК України передбачено, що сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше (частина третя ст. 226 ГК України).

При цьому, з наданих відповідачем скріншотів переписки з ОСОБА_5 в телеграмі, скріншотів електронної переписки з прикріпленими файлами на електрону пошту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) не можливо встановити по яким договірним відносинам, яким саме господарським операціям велись перемовини, яких документів бухгалтерського обліку вони стосуються та чи відносяться вони саме до господарських операцій по яким контролюючим органом встановлено порушення норм податкового законодавства.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо представництва інтересів та ведення господарської діяльності від імені ТОВ «Український Струм».

Також, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на відсутність жодних претензій з боку позивача щодо якості наданих послуг та ненадання позивачем згідно з п. 8.5. Договору належних доказів та аргументів щодо умислу або грубої недбалості/необережності відповідача при виконання Договору, у зв`язку з чим відсутні підстави відшкодування штрафних санкцій відповідачем.

Слід зазначити, що умовами п. 8.5. Договору сторонами погоджено підставу відшкодування розміру сплачених позивачем санкцій, а саме: у разі застосування контролюючими органами фінансових санкцій до позивача внаслідок несвоєчасного подання/неподання звітності, можливість відповідальності за яку визначено виключно умисел або груба недбалість/необережність відповідача.

Проте, поміж умов, обумовлених Договором, позивачем не враховано положення, передбачені цивільним законодавством, а саме частиною першою ст. 906 ЦК України, згідно з якою, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача стосовно застосування умов п. 8.2. Договору через запровадження воєнного стану в Україні (ракетні удари, небезпека працівників, знищення об`єктів інфраструктури, які забезпечують електропостачання, ускладнення виконання працівниками відповідача своїх обов`язків), як надзвичайної обставини (форс-мажору) щодо виконання деяких положень договору, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, оскільки форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Згідно висновків Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, через які позивачу завдано збитків у вигляді застосування до нього штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, у зв`язку з чим матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано понесення позивачем збитків у вигляді штрафних санкцій, нарахованих позивачу контролюючими органами через неналежне виконання відповідачем послуг з ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності позивача у загальному розмірі 36 689,10 грн, з яких: 33 370,94 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 18.04.2023 № 269000413; 27,18 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 08250624025; 326,24 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 08250324025; 1 127,19 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 00837920701; 1 837,55 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 00837940701.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 36 689,10 грн.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтопрофіт Райт» (04116, м.Київ, вул.Гаврилишина Богдана, буд.7, оф.509, ідентифікаційний код 40556021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Струм» (01133, м.Київ, вул.Алмазова Генерала, буд.18/7, ідентифікаційний код: 44378553) збитки у розмірі 36689 (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 10 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1357 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) грн 43 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова