Постанова

від 22.10.2024 по справі 910/358/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа № 910/358/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтопрофіт Райт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 (суддя Смирнова Ю.М.)

у справі № 910/358/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Струм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтопрофіт Райт"

про стягнення 81 842,10 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Струм" (далі - ТОВ "Український Струм", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтопрофіт Райт" (далі - ТОВ "Альтопрофіт Райт", відповідач) про стягнення 81 842,10 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 01/12-21 про надання послуг від 01.12.2021 (далі - Договір) у частині ведення бухгалтерського обліку позивача, у зв`язку із чим актами перевірки контролюючих органів встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких складено податкові повідомлення-рішення та нараховані штрафні санкції. Оскільки позивачем були оплачені вказані штрафні санкції, ним, відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), були понесені збитки, які останній просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/358/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Альтопрофіт Райт" на користь ТОВ "Український Струм" збитки в розмірі 36 689,10 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 357,43 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано понесення позивачем збитків у вигляді штрафних санкцій, нарахованих позивачу контролюючими органами через неналежне виконання відповідачем послуг з ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності позивача, у загальному розмірі 36 689,10 грн, з яких: 33 370,94 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2023 № 269000413; 27,18 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2023 № 08250624025; 326,24 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2023 № 08250324025; 1 127,19 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2023 № 00837920701; 1 837,55 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2023 № 00837940701.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись частково з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/358/24, ТОВ "Альтопрофіт Райт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 36 689,10 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 357,43 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на таке:

- вся звітність позивача подавалась до контролюючих органів своєчасно та в повному обсязі, всі податки та збори обчислювались правильно відповідно до діючих норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), проте від відповідача ніяким чином не залежала та не могла залежати їх своєчасна сплата. Виконуючи сумлінно свою частину Договору, відповідач своєчасно повідомляв відповідальних осіб позивача про терміни сплати податків та зборів, а також своєчасно повідомляв останнього про суми поповнення електронного рахунку для реєстрації податкових накладних та розрахунків-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відповідач не вбачає своєї вини щодо завдання збитків замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, оскільки діяв у межах норм укладеного двостороннього Договору та забезпечував таку якість надаваних послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до аналогічних послуг;

- відповідач не заперечує, що штрафні санкції до позивача були застосовані контролюючим органом у період співпраці з позивачем, але вони стали наслідком саме діяльності або бездіяльності позивача, який не виконував настанови та письмові рекомендації відповідача в частині своєчасної сплати податків та зборів та/або поповнення спецрахунку з ПДВ. Як видно із оскаржуваних рішень, то всі вони стосуються саме сплати податків, а не їх обчислення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альтопрофіт Райт" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/358/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 10.07.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, планові та екстрені відключення електроенергії по місту Києву, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.12.2021 між ТОВ "Український Струм" (Замовник) та ТОВ "Альтопрофіт Райт" (Виконавець) було укладено договір № 01/12-21 про надання послуг від 01.12.2021 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого цим Договором регулюються цивільно-правові відносини, в межах яких Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець бере на себе зобов`язання з надання інформаційно-консультаційних та послуг Із часткового ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Детальний перелік послуг, що надаються за цим Договором, визначений Сторонами у Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору Виконавець з урахуванням положень п. 1.2 цього Договору бере на себе зобов`язання щодо надання наступних послуг з ведення бухгалтерського обліку: відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій Замовника, зазначених у додатку 1; забезпечення своєчасної та в повному обсязі подачі звітності, що стосується зарплати та кадрів на підприємстві Замовника; своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов`язаних з їх рухом, облік витрат, пов`язаних з ними; забезпечення правильного нарахування й перерахування податків і зборів (податкових платежів), внесків на соціальне страхування, заробітної плати робітників та інших виплат і платежів, погашення в установлені строки заборгованості в разі її наявності; забезпечення збереження бухгалтерських документів; забезпечення своєчасного складання бухгалтерської та податкової звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, подання їх в установленому порядку до відповідних органів; надання інформаційно-консультаційних послуг та методичної допомоги працівникам підприємства Замовника з питань бухгалтерського обліку, контролю звітності; здійснення контролю за зміною рахунків, на які перераховуються податки та збори (обов`язкові платежі); здійснення контролю за змінами чинного податкового, фінансового та іншого законодавства, що безпосередньо пов`язані із суттю послуг, які надаються Виконавцем за цим Договором.

Умовами п. 2.2 Договору передбачено, що при наданні послуг за цим Договором Виконавець зобов`язується, зокрема, усувати допущені відхилення від умов цього Договору або недоліки у наданих послугах, що погіршують їх результат.

Відповідно до п. 2.3 Договору Замовник зобов`язується протягом п`яти календарних днів із моменту набуття чинності цим Договором, а в подальшому не пізніше п`ятого календарного дня кожного місяця надати Виконавцю копії документів, необхідних йому для виконання передбачених цим Договором обов`язків. Передача документів може здійснюватись як шляхом їх передачі засобами електронного зв`язку, та і на паперових носіях. При цьому Замовник підтверджує, що копії первинних документів повністю відповідають їх оригіналам. Оригінали документів зберігаються у Замовника.

Замовник має право на здійснення перевірки якості надання послуг, за умови, що такі перевірки не становлять необґрунтованого втручання у господарську діяльність Виконавця (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору здача-приймання наданих послуг здійснюється Сторонами з періодичністю в один календарний місяць за актом здачі-приймання протягом десяти календарних днів після закінчення звітного місяця.

У термін до 5 робочих поточного місяця Замовник зобов`язаний передати Виконавцеві всі копії первинних бухгалтерських документів за звітний місяць для виконання зобов`язань за цим Договором, а також іншу документацію, що стосується Замовника для надання за цим Договором послуг (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не повідомить письмово іншій Стороні про відмову від цього Договору, він вважається продовженим на наступний рік (п. 7.2 Договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 8.1 Договору).

Згідно з п. 8.2 Договору Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Умовами п. 8.4 Договору передбачено, що за наявності суттєвих недоліків у наданих послугах Замовник має право розірвати цей Договір без оплати наданих послуг. Суттєвими недоліками вважаються: неодноразові випадки несвоєчасного подання/неподання звітності у контролюючі органи, систематичне неправильне обчислення податків, внесків та зборів, та інші умисні дії, що призводять до фінансових та матеріальних втрат Замовника.

Відповідно до п. 8.5 Договору, у разі застосування контролюючими органами фінансових санкцій до Замовника або адміністративних штрафів до його посадових осіб внаслідок несвоєчасного подання/неподання звітності, останній зобов`язаний відшкодувати розмір сплачених Замовником чи посадовими особами санкцій у повному обсязі. Підставою такої відповідальності може бути виключно умисел або груба недбалість/необережність Виконавця. Виконавець не несе відповідальності, передбаченої цим пунктом Договору, якщо він діяв за прямою вказівкою Замовника або в межах прийнятного ризику, що звичайно має місце при наданні аналогічних послуг.

Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства (п. 10.4 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на неякісне надання відповідачем послуг, у зв`язку із чим Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі актів перевірки № 20915/Ж5/26-15-04-14-03 від 26.08.2022, № 25128/Ж5/26-15-04-14-03 від 15.09.2022, № 20596/Ж5/26-15-04-13-03/44378553 від 24.03.2023 та № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023 були винесені податкові повідомлення-рішення про встановлення порушення норм ПК України, на підставі яких позивачу нараховані відповідні штрафні санкції у загальному розмірі 81 842,10 грн, а саме: від 07.09.2022 № 209660414 (штрафні санкції в розмірі 340,00 грн); від 22.09.2022 № 232940414 (штрафні санкції в розмірі 1 020,00 грн); від 18.04.2023 № 269000413 (штрафні санкції в розмірі 33 370,94 грн); від 25.12.2023 № 08250624025 (штрафні санкції в розмірі 27,18 грн); від 25.12.2023 № 08250324025 (штрафні санкції в розмірі 326,24 грн); від 29.12.2023 № 00837920701 (штрафні санкції в розмірі 1 127,19 грн); від 29.12.2023 № 00837940701 (штрафні санкції в розмірі 1 837,55 грн); від 29.12.2023 № 00837900701 (штрафні санкції в розмірі 10 948,00 грн).

ТОВ "Український Струм" було сплачено вищезазначені штрафні санкції, що підтверджується платіжними інструкціями № 326 від 12.10.2022 у розмірі 1 020,00 грн, № 245 від 13.09.2022 у розмірі 340,00 грн, № 1185 від 25.04.2023 у розмірі 33 370,94 грн, № 3268 від 04.01.2024 у розмірі 1 837,55 грн, № 3269 від 04.01.2024 у розмірі 1 127,19 грн, № 3270 від 04.01.2024 у розмірі 27,18 грн, № 3271 від 04.01.2024 у розмірі 326,24 грн, № 3273 від 04.01.2024 у розмірі 43 793,00 грн, копії яких надані до матерілів справи.

На думку позивача, порушення норм податкового законодавства при бухгалтерському обліку господарської діяльності товариства виникли через неякісне (неналежне) виконання відповідачем умов договору про надання послуг за плату, чим завдано позивачу збитки у вигляді сплачених ним штрафних санкцій, які мають бути відшкодовані відповідачем.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Як встановлено вище, укладений між сторонами Договір, відповідно до п. 7.1, 7.2, набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не повідомить письмово іншій Стороні про відмову від цього Договору, він вважається продовженим на наступний рік.

Оскільки матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення однієї зі сторін про відмову від Договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в силу положень п. 7.2 Договору цей Договір продовжив свою дію після 31.12.2022 на наступний рік.

При цьому апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції, критично оцінює твердження позивача про розірвання Договору без оплати наданих послуг через наявність суттєвих недоліків у наданих відповідачем послугах відповідно до п. 8.4 Договору та відсутність у Договорі передбаченого конкретного порядку розірвання, оскільки умовами п. 10.4 Договору сторонами погоджено, що усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.

Проте, як правильно зауважив місцевий господарський суд, у матеріалах справи відсутні докази розірвання Договору в порядку, передбаченому положеннями ст. 651, 654, 907 ЦК України та ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений Договір за своїми змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 8.2, 8.5 Договору, в разі застосування контролюючими органами фінансових санкцій до Замовника або адміністративних штрафів до його посадових осіб внаслідок несвоєчасного подання/неподання звітності, останній зобов`язаний відшкодувати розмір сплачених Замовником чи посадовими особами санкцій у повному обсязі. Підставою такої відповідальності може бути виключно умисел або груба недбалість/необережність Виконавця. Виконавець не несе відповідальності, передбаченої цим пунктом Договору, якщо він діяв за прямою вказівкою Замовника або в межах прийнятного ризику, що звичайно має місце при наданні аналогічних послуг. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно склалось не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

У силу положень ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 81 842,10 грн, посилаючись на обставини неналежного виконання відповідачем умов Договору, яке полягало в порушенні норм податкового законодавства при бухгалтерському обліку господарської діяльності товариства, і як, наслідок, нарахування податковим органом штрафних санкцій позивачу відповідно до податкових повідомлень-рішень, складених на підставі актів перевірки Головного управління ДПС у м. Києві № 20915/Ж5/26-15-04-14-03 від 26.08.2022, № 25128/Ж5/26-15-04-14-03 від 15.09.2022, № 20596/Ж5/26-15-04-13-03/44378553 від 24.03.2023 та № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023, а саме:

1. від 07.09.2022 № 209660414 - несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2021 року від 17.11.2021 (штрафні санкції у розмірі 340,00 грн);

2. від 22.09.2022 № 232940414 - несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2021 року від 17.11.2021 (штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн);

3. від 18.04.2023 № 269000413 - порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН (затримка реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за період червень-грудень 2022 року на суму податку на додану вартість у розмірі 309 001,75 грн (штрафні санкції у розмірі 33 370,94 грн);

4. від 25.12.2023 № 08250624025 - несплата до бюджету військового збору за листопад 2022 року у розмірі 108,72 грн (штрафні санкції у розмірі 27,18 грн);

5. від 25.12.2023 № 08250324025 - несплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб за листопад 2022 року у розмірі 1 304,95 грн (штрафні санкції у розмірі 326,24 грн);

6. від 29.12.2023 № 00837920701 - порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за листопад 2022 року (штрафні санкції у розмірі 1 127,19 грн);

7. від 29.12.2023 № 00837940701 - несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року у розмірі 36 751,00 грн (штрафні санкції у розмірі 1 837,55 грн);

8. від 29.12.2023 № 00837900701 - збільшення грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість за жовтень 2022 року та грудень 2022 року у розмірі 43 793,00 грн (штрафні санкції у розмірі 10 948,00 грн).

Як визначено абз. 1 п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (абз. 1 п. 109.2 ст. 109 ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО (абз. 1 підп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абз. 1 підп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).

Отже, факт вчинення податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/20686/20 та від 07.06.2023 у cправі № 916/334/22.

Актами Головного управління ДПС у м. Києві № 20915/Ж5/26-15-04-14-03 від 26.08.2022 та № 25128/Ж5/26-15-04-14-03 від 15.09.2022 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлено несвоєчасність подання ТОВ "Український Струм" податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2021 року та вересень 2021 року (від 17.11.2021).

На підставі вказаних Актів були складені податкові повідомлення-рішення від 07.09.2022 № 209660414 та від 22.09.2022 № 232940414 про несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2021 року та вересень 2021 року від 17.11.2021 (штрафні санкції в розмірі 340,00 грн та в розмірі 1 020,00 грн).

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи, зобов`язання відповідача з надання послуг із часткового ведення бухгалтерського обліку виникли на підставі укладеного між сторонами Договору від 01.12.2021, що не заперечується позивачем та відповідачем.

Проте, вказаними Актами перевірки встановлено несвоєчасність подання ТОВ "Український Струм" податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2021 року та вересень 2021 року від 17.11.2021, тобто в період бухгалтерського обліку господарської діяльності позивача до укладання з відповідачем Договору. Доказів протилежного матеріли справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про неналежне викання відповідачем зобов`язань з подання податкової звітності ТОВ "Український Струм" з податку на додану вартість за серпень та вересень 2021 року (від 17.11.2021), у зв`язку із чим відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн та в розмірі 1 020,00 грн, нарахованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.09.2022 № 209660414 та від 22.09.2022 № 232940414.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині висновків суду щодо відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн та в розмірі 1 020,00 грн, нарахованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.09.2022 № 209660414 та від 22.09.2022 № 232940414, рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

Щодо решти позовних вимог слід зазначити таке.

Актом Головного управління ДПС у м. Києві № 20596/Ж5/26-15-04-13-03/44378553 від 24.03.2023 про результати камеральної перевірки встановлено порушення ТОВ "Український Струм" граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201, підп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, за період червень-грудень 2022 року.

На підставі вказаного Акта було складено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2023 № 269000413 - порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН (затримка реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних за період червень-грудень 2022 року на суму податку на додану вартість у розмірі 309 001,75 грн (штрафні санкції в розмірі 33 370,94 грн).

Актом Головного управління ДПС у м. Києві № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Український Струм" встановлено порушення:

1. Занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 793 грн, у тому числі за жовтень 2022 року в сумі 25 000 грн та за грудень 2022 року в сумі 18 793 грн (п. 50.1 ст. 50, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 1 розділу 4 Наказу від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість");

2. Порушено граничний термін реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п. 201.10 ст. 201 ПК України);

3. Порушено терміни сплати визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (п. 57.1 ст. 57 ПК України);

4. Несвоєчасно подано 2 повідомлення про об`єкт оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (п. 63.3 ст. 63 ПК України (порядок подання передбачено п. 8.4, п. 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів);

5. Несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб до бюджету за 2021-2022 роки у сумі 23 219,36 грн та не сплачено цей же податок у сумі 1 304,95 грн (підп. 168.1.1, підп. 168.1.2 та підп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, підп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України);

6. Несвоєчасно сплачено (перераховано) утримані суми військового збору до бюджету за 2021-2022 роки у сумі 1 837,44 грн та не сплачено цей же збір у сумі 108,72 грн за листопад 2022 року.

На підставі вказаного Акта перевірки були складені податкові повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 08250624025 - несплата до бюджету військового збору за листопад 2022 року у розмірі 108,72 грн (штрафні санкції у розмірі 27,18 грн); від 25.12.2023 № 08250324025 - несплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб за листопад 2022 року в розмірі 1 304,95 грн (штрафні санкції в розмірі 326,24 грн); від 29.12.2023 № 00837920701 - порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за листопад 2022 року (штрафні санкції в розмірі 1 127,19 грн); від 29.12.2023 № 00837940701 - несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року в розмірі 36 751,00 грн (штрафні санкції в розмірі 1 837,55 грн); від 29.12.2023 № 00837900701 - збільшення грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість за жовтень 2022 року та грудень 2022 року в розмірі 43 793,00 грн (штрафні санкції в розмірі 10 948,00 грн).

Слід зазначити, що згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2023 № 00837900701 сума донарахованого податку зі штрафними санкціями складає 54 741,00 грн (43 793,00 грн недоплати та 10 948,00 грн штрафних санкцій), що підтверджується розрахунком фінансових санкцій до акта перевірки від 11.12.2023 № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553.

В якості доказів понесення позивачем збитків за вказаним податковим повідомленням-рішенням була надана копія платіжної інструкції № 3273 від 04.01.2024 про оплату 43 793,00 грн із призначенням платежу: сплата грошового зобов`язання за актом перевірки № 82234/Ж5/26-15-07-01-05/44378553 від 11.12.2023.

Разом із тим, як зауважив суд першої інстанції, враховуючи дані, відображені та встановлені вказаними документами, позивачем було сплачено та заявлено до стягнення у вигляді збитків не розмір штрафних санкцій у сумі 10 948,00 грн, а суму зобов`язання зі сплати ПДВ за відповідний період, передбаченого для позивача податковим законодавством, у розмірі недоплати ПДВ - 43 793,00 грн.

У зв`язку із цим, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 43 793,00 грн, оскільки це не є збитками в розумінні положень чинного законодавства, а є сумою невчасно виконаного позивачем податкового зобов`язання з оплати податку на додану вартість.

Рішення суду у вищенаведеній частині (щодо стягнення 43 793,00 грн) також не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. Підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

У свою чергу, здійснення бухгалтерського обліку ТОВ "Український Струм" згідно з Договором у періоди господарської діяльності, які були предметом перевірки контролюючих органів та по яких встановлені порушення податкового законодавства (нараховані штрафні санкції в загальному розмірі 36 689,10 грн, з яких: 33 370,94 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2023 № 269000413; 27,18 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2023 № 08250624025; 326,24 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2023 № 08250324025; 1 127,19 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2023 № 00837920701; 1 837,55 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2023 № 00837940701), відповідачем не заперечується.

В якості доказів понесення збитків позивачем були надані копії платіжних інструкцій № 1185 від 25.04.2023 у розмірі 33 370,94 грн, № 3268 від 04.01.2024 у розмірі 1 837,55 грн, № 3269 від 04.01.2024 у розмірі 1 127,19 грн, № 3270 від 04.01.2024 у розмірі 27,18 грн та № 3271 від 04.01.2024 у розмірі 326,24 грн про сплату вищезазначених штрафних санкцій.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав про неправомірність звинувачень щодо неякісного виконання ним послуг та відсутність грубого умислу чи недбалості у виконанні своїх обов`язків, оскільки чесно та сумлінно виконував свої обов`язки за Договором, зокрема: своєчасно повідомляв позивача про суми податків, які підлягали сплаті за листопад 2022 року, в тому числі і військового збору та податку на доходи фізичних осіб; про суми зобов`язань з ПДВ, що підлягали сплаті за березень-квітень 2022 року; про поповнення рахунку з ПДВ, необхідні для реєстрації податкових накладних; про зупинення реєстрації податкової накладної, що підтверджується скріншотами переписки з працівником позивача ОСОБА_1 у телеграмі, скріншотами електронної переписки з прикріпленими файлами на електрону пошту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та бухгалтера ОСОБА_4 , а також тим, що вся звітність відповідача подавалась своєчасно та в повному обсязі, про що свідчить відсутність штрафних санкцій з боку контролюючих органів за період співпраці з позивачем.

Проте, як слушно зауважив суд першої інстанції, Актами перевірок контролюючих податкових органів, наявними в матеріалах справи, встановлено порушення норм податкового законодавства позивачем та застосовано до нього відповідні штрафні санкції саме за період співпраці з відповідачем, тобто за період виконання відповідачем своїх обов`язків із ведення бухгалтерського обліку позивача за Договором.

Згідно зі статтею 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Як правильно вказав суд першої інстанції, з наданих відповідачем скріншотів переписки з ОСОБА_1 у телеграмі, скріншотів електронної переписки з прикріпленими файлами на електронну пошту ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 та бухгалтера ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) не можливо встановити, щодо яких договірних відносин, яких саме господарських операцій велись перемовини, яких документів бухгалтерського обліку вони стосуються та чи відносяться вони саме до господарських операцій щодо яких контролюючим органом встановлено порушення норм податкового законодавства.

Крім того, як слушно зауважив місцевий господарський суд, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо представництва інтересів та ведення господарської діяльності від імені ТОВ "Український Струм".

Щодо доводів відповідача проти позовних вимог із посиланням на відсутність будь-яких претензій із боку позивача щодо якості наданих послуг та ненадання позивачем згідно з п. 8.5 Договору належних доказів та аргументів щодо умислу або грубої недбалості/необережності відповідача при виконанні Договору, у зв`язку із чим відсутні підстави відшкодування штрафних санкцій відповідачем, слід зазначити таке.

Умовами п. 8.5 Договору сторонами погоджено підставу відшкодування розміру сплачених позивачем санкцій, а саме: у разі застосування контролюючими органами фінансових санкцій до позивача внаслідок несвоєчасного подання/неподання звітності, можливість відповідальності за яку визначено виключно умисел або груба недбалість/необережність відповідача.

Разом із тим, поряд з умовами, передбаченими Договором, положеннями цивільного законодавства, а саме частиною першою статті 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача стосовно застосування умов п. 8.2 Договору через запровадження воєнного стану в Україні (ракетні удари, небезпека працівників, знищення об`єктів інфраструктури, які забезпечують електропостачання, ускладнення виконання працівниками відповідача своїх обов`язків) як надзвичайної обставини (форс-мажору) щодо виконання деяких положень Договору, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, оскільки форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, через які позивачу завдано збитків у вигляді застосування до нього штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

З урахуванням усіх наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, у зв`язку із чим матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано понесення позивачем збитків у вигляді штрафних санкцій, нарахованих позивачу контролюючими органами через неналежне виконання відповідачем послуг з ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності позивача у загальному розмірі 36 689,10 грн, з яких: 33 370,94 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2023 № 269000413; 27,18 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2023 № 08250624025; 326,24 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2023 № 08250324025; 1 127,19 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2023 № 00837920701; 1 837,55 грн згідно з податковим повідомленням-рішення від 29.12.2023 № 00837940701.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив частково позовні вимоги - в розмірі 36 689,10 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/358/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтопрофіт Райт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/358/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська