Рішення

від 30.04.2024 по справі 909/1182/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 Справа № 909/1182/23

За позовом: Фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича , с.Дзвиняч Івано-Франківської області,

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,

про визнання недійсним та скасування рішення.,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: І. Сигляк .

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Фізична особа-підприємець Костишин Василь Васильович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення АМК №63/119-р/к від 10.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2023 справу передано для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

09.01.2024 матеріали справи №909/1182/23 надійшли до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.01.2024 справу № 909/1182/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою суду від 15.01.2024 справу № 909/1182/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; встановлено строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Подальший рух справи у підготовчому провадженні відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань .

Ухвалою від 19.03.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №909/1182/23 до судового розгляду по суті, про що у порядку ст.ст.120-121 повідомив позивача у справі.

Ухвалою від 22.04.2024 суд задоволив клопотання представника позивача та постановив судове засідання у справі 30.04.2024 проводити у режимі відеоконференції.

Позивач у судове засідання в режимі відеоконференції не з`явився, 29.04.2024 представник подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, щодо клопотання про відкладення розгляду справи заперечував, зазначивши, що позивач жодного разу не з`являвся у засідання і затягує розгляд справи, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки позивача було повідомлено про відкриття провадження у справі та подальші засідання суду, суд відкладав засідання суду з підстав тимчасової непрацездатності представника позивача та за його клопотанням призначав засідання 19.03.2024, 15.04.2024 і 30.04.2024 у режимі відеоконференції, однак ні позивач, ні його представник не з`являлися у засідання. на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача.

У судовому засіданні 30.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Агрументи позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що адміністративною колегією ЗМТВ Антимонопольного комітету України прийнято рішення у справі №63/119-р/к від 10.11.2023, яким визнано узгодженими дії ФОП Костишина Василя Васильовича та ФОП Нестерука Володимира Ярославовича під час їх участі у торгах на закупівлю «Послуги захоронення (утилізації) твердих побутових відходів (за кодом CPV за ДК 021:2015:90510000-5: утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям»), яке передбачене п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Дії цих учасників Антимонопольний комітет кваліфікував як антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів. За вчинене порушення на позивача накладено штраф у розмірі 49'000,00 грн. Позивач вважає, що висновки АМК зроблені при неповному з`ясуванні фактичних обставин, а тому рішення є незаконним та підлягає скасуванню з підстав його недійсності, оскільки учасники процедури закупівлі не використовували однієї і тієї ж ІР-адреси та телефонних з`єднань, вказане не є доцільним, а поодиноким дослідженням; подача документів у форматі PDF, JPEG не досліджено комплексно як цілісна обставина. Вважає вказані у рішенні АМК висновки необгрунтованими, адже комітет не досліджував і не встановлював обставини саме узгодження поведінки учасників торгів, зокрема, способу, у який могла узгоджуватись поведінка учасників, координування дій на торгах, осіб, що безпосередньо здійснювали такий обмін інформацією, тощо.

Аргументи відповідача

Зазначає, що сукупність встановлених обставин у діях суб`єктів господарювання є наслідком узгодженої поведінки учасниками торгів, оскільки в їх діях вбачається чіткий та закономірний алгоритм поведінки (обмін інформацією, заміна конкуренції на координацію між учасниками), спрямований на викривлення прозорого конкурентного відбору учасників, а наведені у позові мотиви є декларативними, не спростовують відповідних висновків рішення №119. На переконання відповідача, для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків. У даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки учасників), а докази такого спотворення наведено у рішенні. Відповідач стверджує, що доводи позову спростовуються тим, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, що міститься у пропозиціях, а змагальність учасників з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів самостійно, незалежно від інших учасників, без обміну інформацією між конкурентами; така змагальність виключає встановлену в рішенні сукупність обставин. Зазначив також, що у позові здійснюється фрагментація доказів з метою їх представлення відірваного один від одного. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2020 № 63/133-рп/к розпочато розгляд справи №63/1-01-155-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за кваліфікацією п. 4 ч. 2 ст. 6 і п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

10 листопада 2023 року Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано дії ФОП Костишина Василя Васильовича та ФОП Нестерука Володимира Ярославовича щодо узгодження своє поведінки під час участі у торгах на закупівлю «Послуги захоронення (утилізації) твердих побутових відходів (за кодом CPV за ДК 021:2015:90510000-5: утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям) (номер ідентифікатора закупівлі UA-2020-03-17-000087-с) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 4 ч. 2 ст. 6 та п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону. За вчинення порушення на позивача накладено штраф у розмірі 49'000,00 гривень.

У процесі розгляду справи №63/1-01-155-2020 АМК встановлено, що учасники під час підготовки та участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання, з огляд на наступне.

06.04.2020 проводилися торги за замовленням Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-17-000087-с). У торгах брали участь: ФОП Костишин Василь Васильович та ФОП Нестерук Володимир Ярославович .

Висновки про антиконкурентні узгоджені дії відповідачем зроблено на підставі сукупності таких обставин:

1. Спільне середовище. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.03.2020 встановлено, що ФОП Костишин Василь Васильович та ФОП Нестерук Володимир Ярославович є засновниками ВК «Сонячна громада» (ідентифікаційний код юридичної особи 43058551). Вказане створює середовище для обміну інформацією між учасниками.

2. Телефонні засоби зв`язку. Згідно з інформацією, наданою листом ТОВ «Держакупівлі.Онлайн» від 25.11.2020 № 251120-6: контактним номером телефону ФОП Нестерука В.Я. є номер НОМЕР_1 , контактним номером телефону ФОП Костишина В.В. є номер НОМЕР_2 . Відповідно до інформації, наданої ПрАТ «ВФ Україна» листом від 30.03.2021 №02/КІ- Б/67, встановлено, що між номерами телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 упродовж 31.01.2020 по 11.04.2020 здійснювалися телефонні з`єднання.

3. Використання спільної ІР-адреси у торгах. Згідно з інформацією ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн», наданою листом від 25.11.2020 № 251120-6, учасники подавали документи тендерних пропозицій з однієї ІР-адреси: НОМЕР_3 ; відповідно до інформації Інтернет - провайдера ТОВ «Нетгруп», наданої листом від 24.03.2021 № 21н/03-24/1, встановлено, що ІР - адреса НОМЕР_3 не присвоєна жодному абоненту товариства як статична, а використовується як динамічна ІР - адреса; згідно з інформацією ДП «Прозорро», наданою листом від 17.03.2020 №206/01/2789/03, ФОП Нестерук В.Я. використовував ІР - адресу НОМЕР_3 для входу в аукціон у торгах. Вказане не може вважатись випадковим збігом обставин та свідчить про координацію дій у торгах.

4. Синхронність дій у часі. Згідно з інформацією ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» та ДП «Прозорро» у часники розмістили свої заявки на електронному майданчику в один день з невеликим проміжком у часі, а саме: ФОП Нестерук В.Я. (02.04.2020 об 18:59); ФОП Костишин В.В. (02.04.2020 об 19:09). Період подання пропозицій для учасників визначався: 17.03.2020-03.04.2020. Здійснили вхід у торги: 06.04.2020 об 08:22. Вказане не може бути випадковим збігом обставин і свідчить про координацію дій у торгах

5. Особливості формату файлів у торгах. Однакове використання учасниками документів зі спільним форматом файлів JPEG (.jpg), за наявності можливих альтернатив; особливості документів пропозицій та подібності в їх оформленні (текст, відступи, шрифт, помилки, тощо), а також однакове відхилення від зразків тендерної документації.

6. Особливості формування цінових пропозицій в торгах. ФОП Нестерук В.Я. в електронній формі зменшив розмір цінової пропозиції на 1 000,00 грн, а ФОП Костишин В.В. поставив ідентичну ціну до загальної вартості технічної специфікації ФОП Нестерука В.Я. , різниця між початковими значеннями цін учасників в електронній формі є незначною (ФОП Костишин В.В. - 3 828 000,00 грн, ФОП Нестерук В.Я. - 3 827 000,00 грн), різниця між остаточними ціновими пропозиціями учасників залишилась ідентичною до різниці між початковими пропозиціями учасників (ФОП Костишин В.В. - 3828 000,00 грн, ФОП Нестерук В.Я. - 3 827 000,00 грн). Отже, у поданих цінових пропозиціях учасників прослідковується однакова поведінка під час участі в аукціоні та встановлено, що загальна вартість в технічній специфікації відрізняється від загальної вартості, зазначеної учасниками в електронній формі пропозицій. Часники понижували цінову пропозицію на однаковий відсоток (0.49), і різниця між остаточними ціновими пропозиціями учасників залишилась ідентичною до різниці між початковими. Наведені закономірності також вказують на координацію дій у торгах.

Рішення Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 20.07.2023 позивачем отримано 22.11.2023.

Із позовом до Господарського суду Львівської області звернувся 23.12.2023, тобто в межах визначеного ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строку.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про публічні закупівлі».

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку (ч.1 ст.25 ГК України).

Суб`єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.

Статтею 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст.ст.1, 7 ЗУ «Про антимонопольний комітет України).

Згідно п.1 ч.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні узгоджені дії визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. До таких дій належать узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Частина 4 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Визначені законом дії повинні аналізуватися в сукупності, тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, повинні аналізувати усі вчинені відповідними суб`єктами дії (постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6507/19).

За змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

При цьому, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50 Закону), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб`єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте в будь-якому разі єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6 Закону повинне бути попереднє погодження (досягнення суб`єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов`язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК. Саме тому закон і надає право цим органам отримувати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано.

З огляду на наведені норми, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази.

Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб`єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18). Крім того, з урахуванням правових позицій, наведених в пункті 51 цього рішення, суд не може переймати на себе притаманні лише Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.

Суд також відзначає, що судом не можуть досліджуватись та оцінюватись пояснення/заперечення, які стосуються кваліфікації встановленого АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.08.2019 у справі №910/12487/18 та від 15.12.2020 у справі №918/390/20).

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Частиною 2 статті 52 того ж Закону встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Позивач не спростував встановлені колегією обставини щодо взаємозв`язку позивача та іншого учасника торгів, використання ними однакових засобів зв`язку (ІР-адрес), телефонних розмов, оформлення документів та синхронності дій у часі, тощо. Твердження позивача про те, що висновки відповідача не доведені обставинами, які мають значення для справи, спростовуються поданими у даній справі доказами та, відповідно, не приймаються судом до уваги. Суд погоджується з відповідачем, що сукупність обставин, встановлених у рішенні №119, виключає можливість того, що пропозиції у торгах готувалися Костишиним В.В. та Нестеруком В.Я. окремо, без обміну інформації між ними.

Розглянувши дану справу, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що рішення від 10.11.2023 № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, являються непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. При цьому, суд зазначає, що позивач, заперечуючи проти таких висновків АМКУ, не надав до матеріалів справи доказів, які могли б спростувати зазначені висновки, заперечення проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів, у зв`язку з чим такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією № 81 від 19.12.2023 на суму 2'684,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.05.2024.

Суддя Б. Яворський.