Постанова

від 24.04.2024 по справі 2-1537/08

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1537/08

провадження № 61-9994св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації»,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Кам`янська міська рада Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року,прийняту у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації»), про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 червня 2008 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу заводу будівельних матеріалів, відповідно до якого вона придбала 9/10 часток заводу будівельних матеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: адміністративної будівлі (А-1), загальною площею 346,2 кв. м; слюсарної майстерні (Б-1), загальною площею 102,4 кв. м; вбиральні (В-1); цеху з виробництва скотчу (Ж-2), загальною площею 430,4 кв. м; підстанції (Л-1); 1-5 огорожі. На виконання умов цього договору нею було сплачено продавцю за 9/10 часток заводу 300 000,00 грн. Між сторонами цього договору було досягнуто усіх істотних умов договору та досягнуто домовленості, що ОСОБА_2 підготує технічну документацію для нотаріальної реєстрації договору до 10 липня 2008 року.

Однак ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального оформлення зазначеного договору, посилаючись на свою зайнятість, тому вона вважала, що на підставі статті 220 ЦК України наявні підстави для визнання цього договору дійсним.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу 9/10 часток заводу будівельних матеріалів від 20 червня 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 ;

- визнати право власності на 9/10 часток заводу будівельних матеріалів;

- зобов`язати КП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності за нею на спірне майно.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, ухваленим у складі судді Третяк В. В., від 24 липня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 20 червня 2008 року сторони уклали письмовий договір купівлі-продажу 9/10 часток заводу будівельних матеріалів, між ними було досягнуто згоду про всі його істотні умови і відбулося повне його виконання, оскільки кошти були передані та позивач користується цим приміщенням. Однак відповідач ухиляється від нотаріального оформлення спірного договору, тому наявні підстави для визнання цього договору дійсним на підставі статті 220 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У лютому 2023 року Кам`янська міська рада Дніпропетровської області подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2008 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року клопотання Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено Кам`янській міській раді Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2008 року та відкрито апеляційне провадження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2008 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до свідоцтва про право власності від 19 січня 2001 року територіальна громада м. Дніпродзержинська була власником спірного майна. Отже, позивач не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності у відчужувача - ОСОБА_2 на час укладання договору купівлі-продажу від 20 червня 2008 року права на продаж цього майна, оскільки на момент укладення спірного договору ОСОБА_2 своє право власності на спірне майно набув на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 червня 2008 року у справі № 2-1132/2008, яке ще не набрало законної сили, тому право власності і не було зареєстроване.

Також позивач не довела ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення цього правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Апеляційний суд урахував відповідну практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято до розгляду апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (далі - Кам`янська міська рада), яка не була учасником справи, оскільки вона підписана неуповноваженою особою, а також оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції права та законні інтереси Кам`янської міської ради жодним чином не порушуються у зв`язку з тим, що Кам`янська міська рада не є власником спірного нерухомого майна, а його власником був ОСОБА_2 .

Вважає, що апеляційний суд безпідставно поновив Кам`янській міській раді строк апеляційного оскарження, пропущений на 14 років і не врахував, що є нескасована ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги міській раді.

Також суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні відводу колегії суддів, а також на порушення норм процесуального права суд безпідставно відмовив їй в ознайомленні з матеріалами справи у дистанційному режимі шляхом надсилання сканованої копії всіх матеріалів справи на її електронну адресу.

Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року заявник зазначала на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18 (провадження № 11-1521заі18), постанові Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суд від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, постановах Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18), від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18), постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18 (провадження № К/9901/8838/19), від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 липня 2019 року у справі № 923/913/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19), від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112, від 30 жовтня 2019 року у справі № 320/2617/17 (провадження № 61-37380св18), від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 10 вересня 2020 року у справі № 757/66808/19 (провадження №61-10846св20), від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20), від 31 травня 2023 року у справі № 308/12227/13-ц (провадження № 61-4121св23), а також посилалася на порушення судом норм процесуального права, зокрема, в ухваленні оскаржуваної постанови брали участь судді, яким було заявлено відвід, та недослідження зібраних у справі доказів.

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, однак касаційний суд їх не враховує, оскільки всупереч частині першій статті 398 ЦПК України вони подані після закінчення строку на касаційне оскарження (див. пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), пункт 9.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (провадження № 12-32гс22)).

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. від 24 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У серпні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2023 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Ступак О. В., яка входить до складу колегії, здійснено заміну судді Ступак О. В. на суддю Гулейкова І. Ю .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 листопада 2023 року, у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_4 , справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на завод будівельних матеріалів від 19 січня 2001 року, об`єкт, який розташований на АДРЕСА_1 , у цілому належить територіальній громаді м. Дніпродзержинська на праві комунальної власності на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 15 січня 2001 року № 06. Об`єкт складається в цілому з 11 будинків (будівель) (т. 1, а. с. 37).

27 серпня 2001 року між ліквідаційною комісією Державного підприємства «Дніпродзержинський завод будівельних матеріалів» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу заводу будівельних матеріалів, відповідно до якого ліквідаційна комісія Державного підприємства «Дніпродзержинський завод будівельних матеріалів» продала ОСОБА_2 завод будівельних матеріалів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із: адміністративної будівлі (А-1) площею 346,2 кв. м; електромайстерні (Б-1); вбиральні (В-1); вагової (Д-1); котельні (Ж-1) нежитловою площею 203,4 кв. м; підстанції (Л-1); кузні (М-1) нежитловою площею 40,6 кв. м, який належав територіальній громаді м. Дніпродзержинська, за 6 050,00 грн (т. 1, а. с. 62).

20 грудня 2004 року між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендар ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування від орендодавця Дніпродзержинської міської ради земельну ділянку площею 0,7143 га, що розташована на АДРЕСА_1 , на строк до 21 жовтня 2014 року (т. 1, а. с. 52-55).

23 грудня 2004 року Дніпродзержинська міська рада передала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,7143 га, розташовану на АДРЕСА_1 , що підтверджує акт прийому-передачі земельної ділянки (т. 1, а. с. 63).

Відповідно до письмового договору купівлі-продажу заводу будівельних матеріалів від 20 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила 9/10 часток заводу будівельних матеріалів, розташованого на АДРЕСА_1 , що складалися із: адміністративної будівлі (А-1) площею 346,2 кв. м; майстерні слюсарні (Б-1) площею 102,4 кв. м; вбиральні (В-1); цеху з виробництва скотчу (Ж-2) площею 430,4 кв. м; підстанції (Л-1); 1-5 огорожі (т. 1, а. с. 6).

Договір нотаріально не посвідчений.

У цьому договорі зазначено, що продаж вчинено за 300 000,00 грн, які продавець одержав від покупця повністю до підписання договору. Також в договорі зазначено, що ОСОБА_2 взяв на себе за договором зобов`язання підготувати технічну документацію і оформити угоду нотаріально до 10 липня 2008 року.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 червня 2008 року у справі № 2-1132/2008 позов ОСОБА_2 до Департаменту містобудування Дніпродзержинської міської ради, треті особи: Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Департамент містобудування Дніпродзержинської міської ради, про визнання права власності на самовільно переобладнаний об`єкт нерухомості задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на розташований на АДРЕСА_1 завод будівельних матеріалів з частковою зміною цільового призначення під виробництво скотчу, що складається з: адміністративної будівлі (А-1) площею 346,2 кв. м; майстерні слюсарні (Б-1) площею 102,4 кв. м; вбиральні (В-1); вагової (Д-1) площею 33,7 кв. м; цеху з виробництва скотчу (Ж-2) площею 430,4 кв. м; підстанції (Л-1); 1-5 огорож.

Зобов`язано Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на завод будівельних матеріалів з частковою зміною цільового призначення під виробництво скотчу, що складається з: адміністративної будівлі (А-1) площею 346,2 кв. м; майстерні слюсарні (Б-1) площею 102,4 кв. м; вбиральні (В-1); вагової (Д-1) площею 33,7 кв. м; цеху з виробництва скотчу (Ж-2) площею 430,4 кв. м; підстанції (Л-1); 1-5 огорож, розташованого на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 10-12).

10 липня 2008 року на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 червня 2008 року у справі № 2-1132/2008 здійснено реєстрацію права власності на завод будівельних матеріалів на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 13).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 серпня 2008 року № 19886866, завод будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності (9/10 часток) ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу та рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська (т. 1, а. с. 48).

У технічному паспорті на завод будівельних матеріалів, виготовленому станом на 03 червня 2008 року, йдеться про самовільне перепланування будівлі (А-1), переобладнання електромайстерні в слюсарню та зміну цільового призначення котельні (Ж-2) (т. 1, а. с. 14-21).

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено таке:

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Кам`янської міської ради на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 червня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування Дніпродзержинської міської ради, третя особа - Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», про визнання прав власності на переобладнаний об`єкт нерухомості закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у Кам`янської міської ради не виникло право на апеляційне оскарження рішення, так як оскаржуваним рішенням суду не вирішувалося питання про її права й обов`язки.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-5691св23).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 2-1132/2008 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування Дніпродзержинської міської ради, треті особи: Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Департамент містобудування Дніпродзержинської міської ради, про визнання права власності на самовільно переобладнаний об`єкт нерухомості, за апеляційною скаргою Кам`янської міської ради на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 червня 2008 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року № 2-1132/2008 апеляційну скаргу Кам`янської міської ради задоволено.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 червня 2008 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту містобудування Дніпродзержинської міської ради, треті особи: Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Департамент містобудування Дніпродзержинської міської ради, про визнання права власності на самовільно переобладнаний об`єкт нерухомості відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кам`янської міської ради судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1488,60 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 грудня 2023 року у справі № 207/1299/22 у задоволенні позову Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Огнєва Н. О., про витребування майна із незаконного володіння, визнання недійсними та застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу відмовлено.

Дніпровський апеляційний суд призначив розгляд справи за апеляційною скаргою Кам`янської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 грудня 2023 року у справі № 207/1299/22 на 24 квітня 2024 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо суті спору

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У частині третій статті 640 ЦК України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц (провадження № 61-29416св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 140/2001/17 (провадження № 61-48764св18), від 22 лютого 2021 року у справі № 545/440/18(провадження № 61-1111св20) та від 21 квітня 2023 року у справі № 469/159/13-ц (провадження № 61-7145св22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд вірно застосував відповідну судову практику Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на завод будівельних матеріалів від 19 січня 2001 року завод будівельних матеріалів, розташований на АДРЕСА_1 , в цілому належав територіальній громаді м. Дніпродзержинська на праві комунальної власності, на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 15 січня 2001 року № 06.

Таким чином, безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу Кам`янська міська рада не володіє правом на спірне майно і не має відношення до спірного майна та оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується її права та інтересів, оскільки територіальна громада м. Кам`янське (колишня назва м. Дніпродзержинськ) була власником спірного майна в цілому, як заводу будівельних матеріалів з усіма будівлями, так і земельної ділянки, на якій він розташований.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності у відчужувача ОСОБА_2 на час укладання договору купівлі-продажу від 20 червня 2008 року права на продаж цього майна, оскільки на момент укладення спірного договору ОСОБА_2 своє право власності на спірне майно набув на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 червня 2008 року у справі № 2-1132/2008, яке ще не набрало законної сили, тому право власності не було зареєстроване. При цьому в подальшому вказане рішення суду скасовано, а зі скасуванням судового рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.

Крім того, позивач не довела факту відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу від 20 червня 2008 року дійсним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення норм процесуального права

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо безпідставного поновлення судом апеляційної інстанції Кам`янській міській раді строку на апеляційне оскарження, з огляду на наступне.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи (постанови Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі №757/66808/19-ц (провадження №61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20)).

Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що територіальна громада м. Кам`янське (колишня назва м. Дніпродзержинськ) була власником спірного майна в цілому, як заводу будівельних матеріалів з усіма будівлями, так і земельної ділянки, на якій він розташований, тому має право на поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, згідно з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ураховуючи, що Кам`янську міську раду не було залучено до участі у справі, рішенням суду її права порушені, копію судового рішення міська рада отримала у жовтні 2022 року, апеляційний суд в ухвалі від 03 травня 2023 року поновив Кам`янській міській раді строк на апеляційне оскарження.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвалою апеляційного суду від 27 січня 2023 року Кам`янській міській раді була повернута первинно подана апеляційна скарга, яка визнана неподаною, і без її оскарження Кам`янська міська рада не мала права подавати нову апеляційну скаргу, є неспроможними, оскільки повністю суперечать положенням частини сьомої статті 185 ЦПК України, згідно з якою повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Цю обставину в ухвалі від 03 травня 2023 року апеляційний суд також урахував.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що справу розглянуто колегією суддів, яким заявлено відвід, з огляду на таке.

У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про відвід колегії суддів Дніпровського апеляційного суду Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В., з метою забезпечення повного, об`єктивного, неупередженого розгляду і вирішення справи та з метою недопущення у будь-кого сумнівів щодо об`єктивності, неупередженості суддів (т. 1, а. с. 104-107).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року цивільну справу № 2-1537/08 передано до канцелярії Дніпровського апеляційного суду для визначення складу суду відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л. П., суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В. (т. 1, а. с. 108).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, прийнятою у складі судді Максюти Ж. І., у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л. П., суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В. у справі за апеляційною скаргою Кам`янської міської ради на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2008 року відмовлено у зв`язку із відсутністю правових підстав для відводу колегії суддів у розумінні статті 36 ЦПК України (т. 1, а. с. 111, 112).

Висновок суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечить висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець