Рішення

від 16.11.2007 по справі 1/1330-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/1330-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" листопада 2007 р.                                                       Справа № 1/1330-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Сичової О.П.

                         судді  

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Литвин А.В.- представник за дорученням

Кичук В.Т. - директор;

від відповідача  Басюк В.І. - представник за дорученням;

третіх осіб  

прокурора  

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофіш" (м. Житомир)  

до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир)

про усунення перешкод у користуванні майном

В судовому засіданні 23.10.07 оголошувалась перерва до 06.11.07 у відповідності до ст. 77 ГПК України. В судовому засіданні 06.11.07 оголошувалась перерва до 16.11.07.

Позивачем подано позов про зобов'язання ВАТ "Вібросепаратор" усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврофіш" східцями в будівлі, що розташована по вул. Чехова, 1 у м. Житомир, а саме демонтувати металеву перегородку на сходовій клітині між 2-м та 3-м поверхами та заборонити  ВАТ  "Вібросепаратор"   чинити  перешкоди   Товариству  з обмеженою   відповідальністю   "Єврофіш"   у   користуванні   конструктивними елементами   будівлі   по   вул.   Чехова,   1   у   м.   Житомирі,   а   саме   сходовими клітинами, дахом,     вентиляційними   шахтами,  стінами  та  перешкоджати  у користуванні даховою котельнею.

Представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач позов заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 148 - 150).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Єврофіш" (позивач) на підставі договорів купівлі-продажу від 24.12.2001р., 20.03.2002р., 03.06.2002р. являється власником нежитлових приміщень 1-го і 2-го поверхів 4-поверхової будівлі №1 по вул. Чехова в м. Житомирі (далі - будівля).

На праві оренди позивачу належить також частина земельної ділянки під будівлею.

Нежитлові приміщення 3-го та 4-го поверхів будівлі належать на праві власності  відповідачу у якого позивач придбав приміщень 1-го і 2-го поверхів 4-поверхової будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що у 2003р. ТОВ "Єврофіш" розпочало роботи по реконструкції придбаних приміщень їдальні, які знаходяться в будівлі, під рибопереробний цех.

Проектом реконструкції було передбачено влаштування дахової котельні.

Позивач зазначає, що така котельня майже була збудована, однак, у 2007 році ВАТ "Вібросепаратор" почало вчиняти дії по перешкоджанню доступу до котельні, всілякими способами створює перешкоди в користуванні будівлею.

27.08.2007р. працівники ВАТ "Вібросепаратор" встановили металеву перегородку на сходовій клітині між 2-м та 3-м поверхами в будівлі, чим перекрили доступ працівників ТОВ "Єврофіш" та найнятих спеціалістів до даху та інших поверхів.

Позивач вважає, що він позбавлений можливості користуватися тими частинами будівлі, які є спільними для обох власників нежитлових приміщень, позбавлене можливості добудувати котельню, внаслідок чого не зможе здійснювати опалення своїх приміщень при пониженні температури. Це не дасть можливість своєчасно ввести в експлуатацію рибопереробний цех після реконструкції, як це було передбачено проектом та планами підприємства.

Незважаючи на неодноразові звернення позивача до керівництва ВАТ „Вібросепаратор" з вимогою забезпечення вільного доступу до дахової котельні, перешкоди усунуті не були.

На думку позивача сходові клітини, вхід, дах, стіни, та інші конструктивні елементи будівлі, є спільною власністю як ВАТ "Вібросепаратор" так і ТОВ "Єврофіш". Обидва ці підприємства мають рівне право користуватися цими елементами будівлі в повній мірі. В той же час, ВАТ „Вібросепаратор" вчиняє дії, які перешкоджають користуватися власністю, що є незаконним і примушує товариство звертатися до суду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004 у справі про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).

Крім того, позивач вважає, що абсолютно обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин за аналогією Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", які регламентують подібні цивільні відносини.

Оцінивши всі докази та доводи сторін в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні виходячи з наступного.

Згідно договорів купівлі-продажу від 24.12.2001р., 20.03.2002р., 03.06.2002р. позивач купив, а відповідач продав частину приміщення їдальні, що знаходиться в м.Житомирі по вул. Чехова ,1 і складається з приміщень розташованих на першому та другому поверхах їдальні, загальною площею 900м.кв., за інвентарним номером 3761, яке введено в експлуатацію 01.12.1978р.

Факт передачі приміщень від відповідача до позивача підтверджується актом прийому-передачі основних засобів (майна) від 17.07.02 (а.с. 18).

Відповідач не заперечує набуття позивачем права власності на приміщення розташовані на першому та другому поверхах їдальні, загальною площею 900м.кв., що знаходиться в м.Житомирі по вул. Чехова ,1.

Таким чином, позивач набув права власності на частину будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу були відчужені приміщення загальною площею 900м.кв. без урахування площі східців.

Із інвентаризаційної справи №16409, яку надав відповідач, вбачається, що відповідачу належать всі приміщення 3-го та 4-го поверхів, а також східцеві клітки з двох сторін 3-го і 4-го поверхів та східцеві клітки 1-го та 2-го поверхів правої сторони будівлі (а.с. 52-58).

Також, з матеріалів справи вбачається, що будівля в якій знаходяться приміщення позивача та відповідача, має три входи, у відповідача - окремий самостійний вихід з правого боку будівлі через власні східці першого і другого поверху, у позивача два окремі виходи з лівого боку будівлі й центру.

Нежилі приміщення, ізольовані одне від одного та не поєднані господарською діяльності і технологією виробництва між собою; приміщення обладнані окремими входами, забезпечені всіма необхідними для існуючого господарювання інженерними комунікаціями.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до діючого законодавства (Глава 26 ЦК України) характерною ознакою спільної власності є множинність суб'єкта та єдність об'єкта, учасники спільної часткової власності мають частку у праві власності на спільне майно в цілому, а не конкретну частину майна.

Тобто, незважаючи на ту обставину, що приміщення позивача та відповідача знаходяться в одній будівлі, кожен з ним володіє, користується та розпоряджається конкретно визначеною в ній часткою, тобто приміщеннями, які перебувають у їхній власності.

Жодна сторона не обмежена іншою щодо розпорядження та користування своїм майном.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Позивач не довів, що дії відповідача щодо встановлення металевої перегородки на східцях між 2-м та 3-м поверхами порушують його право на користування належним йому приміщенням на праві власності.

Висновок №36/10 будівельно-технічної експертизи від 29.10.07 не береться судом до уваги, оскільки дає правову оцінку обставинам справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                       Сичова О.П.  

        Дата підписання 21.11.07

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу