Ухвала

від 26.03.2024 по справі 369/4157/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12022111140000159 за апеляційними скаргами прокурорів у кримінальному провадженні - прокурорів Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року, ухвалений щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росош Свалявського району Закарпатської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України та засуджено до покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України суд звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання, якщо, він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені законом.

Цим же вироком судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.

Як встановлено вироком суду, ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, 24.03.2022 року близько 13:30, перебуваючи в приміщенні торгового залу супермаркету «МегаМаркет» по Обухівському шосе, 1, с. Ходосівка в Обухівському районі Київської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиць товар (будівельне приладдя, іграшки, засоби для догляду за волоссям, шоколад) загальною вартістю 9852,13 грн., пройшов через касову зону, не розрахувавшись за нього та переніс до місця свого тимчасового проживання, чим завдав власнику супермаркету - Приватному підприємству «Бунар» майнової шкоди у розмірі вартості товару.

Крім того 27.03.2022 року близько 17 години ОСОБА_7 , діючи повторно в умовах воєнного стану, 26.03.2022 року, разом з ОСОБА_9 , провадження стосовно якої закрито ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.04.2023 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку зі смертю обвинуваченої, перебуваючи в приміщенні торгового залу супермаркету «МегаМаркет» по Обухівському шосе, 1, с. Ходосівка в Обухівському районі Київської області , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, розуміючи, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, взяли з полиць товар (посадкове насіння, каву, шоколад, фрукти, ковбасу, соус та горілку) загальною вартістю 1744,52 грн., після чого пройшли через касову зону, не розрахувавшись за нього, виконавши всі дії, які вважали необхідними для доведення свого умислу до кінця, проте злочин не завершили з причин, які не залежали від їх волі, оскільки до виходу з магазину були зупинені працівниками охорони.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2023 року стосовно ОСОБА_7 змінити. Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , а не ОСОБА_9 , як помилково зазначено в апеляційній скарзі, кримінальне провадження відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку зі смертю обвинуваченої) та зазначити на вчинення таких дій за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.04.2023. У решті вирок суду залишити без змін.

Не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2023 року стосовно ОСОБА_7 є незаконним та підлягає зміні, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, посилаючись на вимоги ст.ст. 337, 370, 374 та ч. 1 ст. 412 КПК України, прокурор зазначає про те, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених ст. 337 цього Кодексу.

Всупереч зазначених норм закону, як зазначається у скарзі, суд першої інстанції у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним незаконно вказав, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у співучасті з ОСОБА_7 вчинила ОСОБА_9 , у той час як судовий розгляд проводився лише стосовно ОСОБА_7 , оскільки, відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.04.2023 року, кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 було закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю останньої.

На думку прокурора, така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, не лише входить в колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. 7 цього Кодексу загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Отже, за висновком прокурора, зазначення у формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 , як особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, у той час, як стосовно неї закрито кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що, відповідно до ст. 409 цього Кодексу, є підставою для зміни судового рішення, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, поданої прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 є повністю аналогічними з вимогами та обґрунтуванням прокурора ОСОБА_5 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення прокурора, яка підтримала апеляційні скарги прокурорів у кримінальному провадженні та просила їх задовольнити; провівши судові дебати; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурорів у кримінальному провадженні не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, а також у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі прокурором, не оспорювалися.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і правова кваліфікація дій ОСОБА_7 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданих прокурорами апеляційних скарг, а саме в частині виключення із мотивувальної частини вироку посилання на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України за попередньою змовою з ОСОБА_9 та зазначення на вчинення таких дій за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України,

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами; позитивні характеристики обвинуваченого за місцем постійного проживання, а також той факт, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставинами, що, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнав щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї противоправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене, а також добровільне усунення завданої шкоди, оскільки викрадений товар був виданий.

Обставин, що, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини вчиненого діяння, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 за вчинену незакінчену крадіжку слід призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 185 цього Кодексу, а остаточне покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, із застосуванням правил, передбачених ч. 1 ст. 70 КК України.

Крім того, оскільки ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд першої інстанції визнав за можливе звільнити обвинуваченого від відбування остаточно призначеного покарання з випробуванням.

Приймаючи до уваги наведені у вироку мотиви призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, як за кожне кримінальне правопорушення окремо, так і за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, в тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, при призначенні покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 цього Кодексу, а також із застосуванням ст. 75 КК України, на підставі якої обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 50, 65-67, 69 КК України.

Що ж стосується доводів апеляційних скарг прокурорів про те, що у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, суд першої інстанції незаконновказав на те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_7 вчинив у співучасті з ОСОБА_9 , оскільки судовий розгляд проводився лише стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , а кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 , згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.04.2023 року, було закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю останньої, то вони не можуть бути визнані обґрунтованими, з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Разом з тим, всупереч доводам апеляційних скарг прокурорів, з матеріалів судової справи вбачається, що відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12022111140000159 від 27.03.2022, який було направлено для розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області 26 травня 2022 року, обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, за попередньою змовою групою осіб, було висунуто не лише ОСОБА_7 , а й ОСОБА_9 , оскільки, відповідно до вказаного обвинувального акту його було складено та направлено до суду щодо двох осіб, які вчинили закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

Та обставина, що обвинувачена ОСОБА_9 , до завершення підготовчого судового засідання та призначення обвинувального акта до судового розгляду померла, у зв`язку з чим суд першої інстанції закрив щодо неї кримінальне провадження, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, не може служити підтвердженням того, що наведене у мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, визнане судом доведеним, із зазначенням того, що цей злочин було вчинено у співучасті з ОСОБА_9 , суперечить вимогам закону, в тому числі вимогам ч. 1 ст. 337 КПК України, оскільки суд першої інстанції не вийшов за межі висунутого ОСОБА_7 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, з огляду на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 до її смерті не виділялось в окреме провадження, а було закрито в рамках цього ж провадження за нереабілітуючих підстав.

При цьому, як прямо зазначено в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.04.2023 року, на яку посилаються у своїх скаргах прокурори, заява про необхідність продовження судового провадження для реабілітації померлої ОСОБА_9 до суду не надходила.

Не подавались такі заяви і до суду апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду щодо ОСОБА_7 .

Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурорів у кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для зміни оскаржуваного вироку, виключення з його мотивувальної частини посилання на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України за попередньою змовою з ОСОБА_9 та зазначення на вчинення таких дій за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.04.2023 року, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним прийняти рішення, яким вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурорів у кримінальному провадженні на цей вирок - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги прокурорів у кримінальному провадженні - прокурорів Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

---

---

---

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Номер справи : 369/4157/22

Номер провадження : 11-кп/824/2440/2024

Категорія: ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_10

Доповідач - суддя ОСОБА_1