Постанова

від 28.10.2024 по справі 369/4157/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 369/4157/22

провадження № 51-3086км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111140000159, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росош Свалявського району Закарпатської області та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Києво-Святошинський районний суд Київської області вироком від 23 листопада 2023 року визнав ОСОБА_6 винуватим і засудивдо покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 указаного Кодексу - на строк 4 роки; ч. 4 ст. 185 КК - на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Також суд вирішив питання, що стосуються процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, за таких обставин. 24 березня 2022 року приблизно о 13:30, перебуваючи в супермаркеті «МегаМаркет», розташованому на Обухівському шосе, 1 у с. Ходосівка Обухівського району Київської області , діючи в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна взяв із полиць товар та, не оплативши, пройшов з ним через касову зону, чим завдав Приватному підприємству «Бунар» майнової шкоди на загальну суму 9852,13 грн.

Крім того, ОСОБА_6 визнаний винуватим у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.

Так, 27 березня 2022 року приблизно о 17:00 ОСОБА_6 разом з особою (провадження щодо якої закрито ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК у зв`язку з її смертю), перебуваючи в супермаркеті «МегаМаркет» на Обухівському шосе, 1 у с. Ходосівка Обухівського району Київської області , діючи повторно, в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна взяли з полиць товар на суму 1744,52 грн та, не розрахувавшись за нього, пройшли через касову зону, однак не довели кримінальне правопорушення до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки на виході з магазину були зупинені працівниками охорони.

Київський апеляційний суд ухвалою від 26 березня 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі з доповненням прокурор, посилаючись на істотне порушення норм кримінального процесуального закону, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_6 та виключити з їх мотивувальних частин посилання на те, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, за попередньою змовою із ОСОБА_7 (кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), і зазначити про вчинення таких дій за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року. У решті судові рішення просить залишити без зміни.

На переконання прокурора, суди, вказавши в рішеннях, постановлених щодо ОСОБА_6 , про вчинення ним злочину у співучасті з ОСОБА_7 , кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з її смертю, порушили вимоги ст. 17 КПК, ст. 62 Конституції України, оскільки фактично зробили висновок про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

На підтвердження своїх доводів прокурор посилається на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 462/853/18, провадження № 51-519км22.

Крім того, касатор стверджує, що рішення апеляційного суду не містить переконливих мотивів відхилення апеляційної скарги сторони обвинувачення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу з доповненням сторони обвинувачення та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненням прокурора, Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, установлених місцевим судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині прокурор не оскаржує.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Доводи прокурора про неправильне посилання судами на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, разом із ОСОБА_7 , кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку зі смертю, колегія суддів уважає слушними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 26 травня 2022 року до Києво-Святошинського суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Після надання прокурором актового запису про смерть ОСОБА_7 26 вересня 2022 року, суд ухвалою від 19 квітня 2023 року закрив кримінальне провадження щодо неї на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з її смертю.

Постановляючи вирок, місцевий суд у мотивувальній частині під час викладу формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, зазначив, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, разом із ОСОБА_7 , провадження щодо якої закрито ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК у зв`язку зі смертю.

З вироком суду не погодилися прокурори, просили в апеляційних скаргах його змінити та виключити з мотивувальної частини рішення посилання на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК за попередньою змовою із ОСОБА_7 та зазначити про вчинення цих дій за попередньою змовою з особою, провадження стосовно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.

Апеляційний суд залишив без задоволення їх апеляційні скарги і погодився з висновком місцевого суду.

Верховний Суд вважає рішення судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.

Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року в справі № 3-р(II)/2022, принцип презумпції невинуватості діє на всіх етапах кримінального провадження та після його завершення. Він захищає особу від осуду з боку публічної влади, доки її винуватість не буде доведена в законному порядку обвинувальним вироком суду. Лише вирок суду може встановити винуватість, інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що оскільки суд закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з її смертю, суди не вправі були посилатися в рішеннях на вказану особу в контексті вчинення нею кримінального правопорушення. Це суперечить принципу презумпції невинуватості й може створити враження про її винуватість, що є неприпустимим.

Водночас під час здійснення провадження з перегляду судових рішень щодо ОСОБА_6 в касаційному порядку, а саме 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Наведеним вище законом у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24) Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, необхідно брати до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України (далі - ПК). Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що діяння, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК ОСОБА_6 вчинив 27 березня 2022 року і було заподіяно ПП «Бунар» майнової шкоди у розмірі 1744,52 грн.

Згідно із Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2481 грн, а тому відповідно до згаданих положень ПК сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для цілей кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень складала 1240,5 грн (на рівні податкової соціальної пільги, що дорівнює 50 відсоткам прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, з огляду на наведений вище висновок об`єднаної палати та зміст положень ПК України і Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 інкримінованого діяння за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, вартість викраденого засудженим майна є меншою ніж 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що застосовувався у 2022 році і це діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК.

За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ст. 284 КПК, у порядку п. 1-2 ч. 2 цього ж положення Кодексу.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 або п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.

За статтею 479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ґрунтуючись на положенні ч. 1 ст. 434 КПК, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 32 вказаного Кодексу. Взявши до уваги позицію засудженого під час розгляду провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 479-2 КПК, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 440 КПК.

За приписами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, з огляду на приписи п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК, підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння, а постановлені щодо нього судові рішення в цій частині необхідно змінити.

У зв`язку з тим, що встановлена вищевикладена підстава для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, то колегія суддів не має процесуальних підстав вирішувати вимоги касаційної скарги з доповненням прокурора стосовно виключення із мотивувальних частин судових рішень посилання на те, що засуджений вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, за попередньою змовою із ОСОБА_7 (кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК), оскільки саме за цим обвинуваченням Суд закриває кримінальне провадження і юридично воно припиняє існувати.

Керуючись статтями284, 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу з доповненням прокурора задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року змінити.

Закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Виключити посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК щодо призначення покарання за сукупністю злочинів.

Вважати засудженим ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3