Рішення

від 29.04.2024 по справі 335/6877/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/6877/23 2/335/175/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кукурудз Романа Орестовича, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2023 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в загальному розмірі 1211662,99 грн, з яких: 1097058,00 сума позики (основного боргу); 114604,99 грн. 3% річних та стягнення судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до договору позики, укладеного сторонами 07.11.2019 року, відповідач зобов`язався не пізніше 01.02.2020 року повернути позичені кошти в сумі 30000,00 доларів США (тридцять тисяч доларів 00 центів).

Наявність зазначеного договору позики підтверджується розпискою від 07.11.2019 року, що була складена відповідачем особисто, оригінал якої зберігається у позивача.

Через порушення відповідачем договору позики позивач неодноразово звертався до нього з проханням добровільно повернути суму боргу. Однак на прохання позивача, відповідач не реагує, відмовляється повернути борг та ухиляється від будь-якого спілкування, що в свою чергу унеможливлює вирішення спору мирним шляхом.

На теперішній час у зв`язку з тяжким матеріальним становищем позивачеві потрібні гроші, однак відповідач в добровільному порядку їх не повертає. Відповідач своїми протиправними діями порушує майнові права позивача, не вживає жодних заходів до виконання обов`язку з повернення боргу, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Станом на день подання цього позову відповідач позику не повернув навіть частково.

Представник позивача вказує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має буди виконане у гривнях. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 533 ЦК України, за даними Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви офіційний курс гривні до долара США складає 36,5686 грн. за 1 долар. Таким чином, борг в умі 30000,00 доларів США станом на 26.07.2023 року дорівнює: 30000,00 х 36,5686 = 1097058,00 грн.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Період з 02.02.2020 року по 26.07.2023 року дорівнює 1271 календарним дням.

Загальна сума 3% річних, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача за час прострочення дорівнює: 1097058,00 х 1271 : 365 х 3 : 100 = 114604,99 грн.

Таким чином, станом на 26.07.2023 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем дорівнює: 1097058,00 + 114604,99 = 1211662,99 грн.

Крім того, до складу судових витрат, яких зазнав позивач у зв`язку з поданням цієї позовної заяви входить судовий збір. 24.07.2023 року позивач уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом, згідно з умовами якого розмір винагороди за складання заяв по суті та з процесуальних питань, інших документів правничого характеру, а також за участь у судових засіданнях у процесі здійснення представництва клієнта в судах встановлено в розмірі 5000,00 грн. за один складений документ або факт участі адвоката у судовому засіданні, призначеному судом у справі, в якій клієнт виступає стороною, третьою стороною (з урахуванням часу на підготовку до участі судовому засіданні, яке відбулось). Також договір про надання правничої допомоги передбачає виплату адвокатові гонорару успіху («бонусу», що залежить від результатів розгляду справи) в розмірі 10% від суми, фактично стягнутої судом у рішенні за наслідком розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази розміру витрат, які сторона позивача сплатила у зв`язку з розглядом справи, будуть подані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в загальному розмірі 1211662,99 грн, з яких: 1097058,00 сума позики (основного боргу); 114604,99 грн. 3% річних. Покласти судові витрати на відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 року справу передано для розгляду судді Макарову В.О.

Ухвалою суду від 21.09.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Ухвалою суду від 06.10.2023 року за заявою ОСОБА_3 , забезпечено позов ОСОБА_1 у цивільній справі до Бадран ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом накладення арешту в межах заявленої до стягнення суми на майно, а саме суми: 1211662,99 гривень (один мільйон двісті одинадцять тисяч шістсот шістдесят дві грн. 99 коп.), що належить відповідачеві Бадран ОСОБА_4 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 365025723101; частку у праві власності на нежитлове приміщення кафе прим. ІХ 9 літ. А-5) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1149400623101; частку в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕЙМ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43145874) в розмірі 305400,00 грн.; та частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕЙМ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40713992) в розмірі 2000,00 грн.

21.11.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Луговий Б.Л. звернувся до суду із заявою про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на те, що ціна позову складає приблизно 451 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, просив подальший розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу здійснювати в порядку загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження у справі.

Також, 21.11.2023 року відповідач в особі свого представника адвоката Лугового Б.В. подав до суду відзив на позовну заяву про стягнення боргу за розпискою, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати, понесені відповідачем покласти на позивача.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що між сторонами не виникло боргових (позикових) відносин за виданою відповідачем розпискою від 07.11.2019 року, оскільки отримані від позивача кошти не являються позикою, а між сторонами виникли інші правовідносини, а саме відносини щодо спільної підприємницької діяльності з торгівлі непродовольчими товарами. А тому підстави для задоволення позову відсутні.

Правом на подачу заперечень на відзив відповідача на позовну заяву позивач не скористався, додаткових пояснень суду не надав.

Ухвалою суду від 14.12.2024 року, здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22.01.2024 року

Ухвалою суду від 22.01.2024 року закрити підготовче провадження у даній цивільній справі і призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Згідно клопотання від 29.04.2024 року, поданого в системі «Електронний суд» представником позивача адвокатом Кукурудз Р.О., просив розглядати справу без участі сторони позивача (представника). Вважає, що зібрані у справі докази свідчать про наявність належних підстав для задоволення позовної вимоги. Заявлену позовну вимогу позивач підтримує та просить задовольнити. На фіксування судового засідання технічними засобами не наполягає, правові наслідки подання вказаної заяви відомі. Крім того, вказує, що як було зазначено в тексті позовної заяви, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази розміру витрат, які сторона позивача сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача адвокат Луговий Б.В. 29.04.2024 року через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати по справі відсутні. При розгляді справи просив врахувати зазначені у відзиві на позовну заяву доводи, що між позивачем та відповідачем існують не відносини позики, а відносини спільної діяльності. Розписка про отримання грошей в борг була видана, як засіб забезпечення зобов`язань у спільний бізнес діяльності. Позивачем не вірно підраховані 3% річних за ст. 625 ЦК України, зокрема не враховано, тещо з 24.02.2024 року вони не підлягають нарахуванню.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК України,учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає, що створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвсі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач у справі Бадран Жадаллах А.А. є засновником і директором ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ юридичної особи 43145874.

Зі змісту дослідженої судом переписки сторін в месенджері, скрін-шоти якої надано до суду відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обговорювали та узгоджували умови закупівлі вугілля дерев`яне зі скорлупи кокосового горіха (далі вугілля) на суму 30000,00 доларів США. Сторони домовились, що спільно складаються грошовими коштами на закупівлю цього вугілля, ділять прибуток пополам, рівноцінно несуть збитки.

Для закупівлі вугілля сторони вирішили використати ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ», засновником і директором якого є відповідач.

Реалізуючи домовленість з позивачем, відповідачем в особі ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ» було укладено договір № 02 UФ від 09.09.2019 року на поставу вугілля на суму 30957,00 доларів США.

Відповідно до умов договору, вбачається, що зазначене ТОВ зобов`язувалось внести попередню оплату в розмірі 20% від загальної ціни Договору.

23 та 25 вересня 2019 року на реалізацію домовленості з позивачем відповідачем було внесено кошти на рахунок ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ», що підтверджується меморіальними ордерами від 23.09.2019 року та 25.09.2019 року, загальною сумою 170 тис. грн.

26.09.2019 року ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ» було сплачено на адресу постачальника грошові кошти в сумі 6191,40 доларів США.

07.11.2019 року постачальником відвантажено законтрактоване ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ», вугілля.

Відповідач, реалізуючи зобов`язання за Договором, продовжував вносити на рахунок ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ» спільні з позивачем грошові кошти, що підтверджується меморіальними ордерами від 11. 13, 14 листопада та 02 грудня 2019 року. Загальна сума внесених грошових коштів становить 539 тис. грн.

14.11.2019 року, ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ» сплатило на адресу постачальника решту грошових коштів за поставку вугілля в сумі 24765,60 доларів США.

19.12.2019 року, ТОВ «ДЖЕЙЕМ КОМПАНІ» здійснило розмитнення вугілля на території України, У ув`язку з викладеним, на вказану поставку, було нараховано податок на додану вартість в сумі 139733,98 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України, та з урахуванням висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі№ 910/5408/21, а також у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі № 923/1379/20 скрін-шот з месенджерів або електронної пошти, як паперова копія електронного доказу, не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Тому, суд враховує та оцінює разом з іншими доказами надані відповідачем скрін-шоти переписки з позивачем, що проводилась в месенджері, як доказ обставин, на які він посилається в обґрунтування своєї позиції по справі.

Судом також досліджений зміст розписки від 07.11.2019 року, надану позивачем Бадран ОСОБА_4 , та на яку позивач посилається як на підставу виникнення боргових відносин між ними.

Суд зазначає, що незалежно від назви вчиненого за підписом відповідача документа як «розписка», цей документ підлягає перевірці на предмет наявності в ньому ознак, які притаманні борговому документу.

Судом встановлено, що у розписці від 07.11.2019 року зазначено, що Бадран ОСОБА_4 взяв у борг від ОСОБА_1 суму в розмірі 30000,00 доларів США строком до 01.02.2020 року.

Відповідно достатті 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другоюстатті 1047 ЦК України,на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У постанові Верховного Суду від 26.04. 2022 по справі № 753/1349/20 зазначено, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 року у справі № 501/1243/20, провадження № 61-14794 св 21, в постановівід 11.06.2021 року по справі №753/11670/17.

У постанові від 08.07.2019 року у справі № 524/4946/16-цВерховний Суд зазначив, що «розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15. Дослідивши укладену між сторонами розписку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з її змісту не вбачається отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 425 000 грн. саме у борг, а також не встановлено й обов`язку повернути грошові кошти. Також судами враховано, що ОСОБА_5 не заперечував факту написання ним розписки, проте заперечував отримання у борг будь-яких коштів та зобов`язання повернути їх ОСОБА_6 , оскільки розписка була написана з метою вирішення питання щодо відчуження ним квартири позивачу.

Підтвердження відповідачем отримання грошових коштів від позивача не свідчить про існування між сторонами саме боргового зобов`язання, що спростовує доводи, викладені ОСОБА_6 у касаційній скарзі.»

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду: від 04.03.2020 року по справі № 632/2209/16, від 05.04.2022 року № 265/2448/19, від 05.04.2022 року № 752/12751/20 тав постанові від 26.09.2022 року № 686/31359/20.

Отже, розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити: умови отримання позичальником в борг грошей; зобов`язання позичальника з їх повернення дату отримання коштів у борг.

Тобто, розписка має підтверджувати факт передачі грошових коштів саме у борг, а не на інші цілі.

В той же час, суд приходить до висновку, що дійсний зміст розписки від 07.11.2019 року зводиться до того, що Бадран ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 30000,00 доларів США в якості гарантування повернення вкладених останнім коштів і розподіл майбутнього прибутку від закупівлі вугілля, у їх спільному з Бадран ОСОБА_4 бізнес діяльності.

З наданих сторонами доказів вбачається дійсна природа правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, які зводиться до організації сторонами спільної діяльності без створення юридичної особи, а саме: підприємницька діяльність з торгівлі непродовольчими товарами (вугілля).

Відповідно дост. 626 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 627 ЦК України,відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно дост. 628 ЦК України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст.ст. 1132 та 1133 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною (ст. 139 ЦК України).

Статтею 1137 ЦК України визначено, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Згідно ч. 1 ст. 1139 ЦК України, прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Пунктом 5 ч. 1ст. 1141 ЦК Українивстановлено, що договір простого товариства припиняється у разі спливу строку договору простого товариства.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами справи боргових правовідносин, а з розписки Бадран ОСОБА_4 від 07.11.2019 року та наявних в матеріалах справи доказів вбачається ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільної діяльності до 2022 року від дня складення розписки.

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, слід зазначити наступне.

Відповідно вимогстатті 188 ЦПК України,в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При вирішенні даного спору, суд вважає вказану позовну вимогу такою, що не підлягає задоволенню оскільки вона є похідною від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги про стягнення боргу за договором позики).

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України,судові витрати покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 9ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, на підставі, ч. 3ст. 129 Конституції України, ст.ст.1130-1133, ст.ст.1137,1139, 1141, 1341,1046, 1047 ЦК України, ст.ст.626-628,640,207 ЦК України, керуючись ст.ст.2,4,12,13,76-78,81,89,141, ч. 3 ст.211,247, 258-259,263-266,268,273 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кукурудз Романа Орестовича, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та судових витрат - відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.10.2023 року а саме скасувати арешт майна: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 365025723101; арешт частки у праві власності на нежитлове приміщення кафе прим. ІХ 9 літ. А-5) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1149400623101; арешт частки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕЙМ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43145874) в розмірі 305400,00 грн.; та арешт частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕЙМ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40713992) в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 10ст. 158 ЦПК Українизаходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя В.О. Макаров