Ухвала

від 07.05.2024 по справі 213/1982/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1982/24

Номер провадження 2/213/1123/24

У Х В А Л А

07 травня 2024 року м. Кривий Ріг

Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Мазуренко В.В., розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Ознайомившись із позовною заявою, вважаю, що остання не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України з огляду на таке.

Відповідно до позиції Верховного суду, яка викладена у постанові від 25 вересня 2019 року, справа № 753/2187/17, провадження № 61-12899св18, як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, провадження №12-161гс19 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, позовна заява не містить змісту позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до нормЦК України та листа ВССУ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлючого документа на спадкове майно.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадок в порядку встановленим цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Як видно із постанови нотаріуса від 22 березня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на цілу квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач, ставлячи питання про визнання права власності в порядку спадкування на 1/2частину квартири АДРЕСА_1 має вказати на правові підстави звернення саме до суду з подібною вимогою та вказати в чому саме полягає спір і з ким та неможливість його вирішення в позасудовому порядку.

Позивачем також заявлено вимогу про визнання права власності за набувальною давністю на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка фактично належить ОСОБА_2 .

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №924/925/17 та від 22 травня 2018 року у справі №922/1574/17 відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Проте позивачем не зазначений як відповідач у справі ОСОБА_2 .

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справі «Пелевін проти України» (Заява N 24402/02) від 20 травня 2010 року зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ч. 1 ст.185, ст. 177 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно - залишити без руху.

Зазначені в ухвалі недоліки усунути шляхом викладення змісту позовних вимог, уточнення кола відповідачів у справі.

Позивачу надати строк для усунення недоліків, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити, що інакше позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Мазуренко