Рішення

від 22.02.2024 по справі 204/10295/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/10295/23

Провадження № 2/204/308/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю представника

відповідача Національної поліції України Грановського М.О.

за участю представника

Державної Казначейської служби України Паращенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент Донбасу» до Держави України в особі Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної Казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року до суду надійшла позовна заява, яка 27.12.2023 року була уточнена, та у якій позивач просив суд стягнути з відповідача Державного бюджету України на його користь 929137 грн. 60 коп. відшкодування матеріальних збитків.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.06.2018 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42018100000000542 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 190 КК України. Позивач є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. З моментувідкриття кримінальногопровадження,уповноважені особиДарницького управлінняполіції Головногоуправління Національноїполіції ум.Києві належнимчином невиконували своїхслужбових обов`язківдля всебічного,повного танеупередженого дослідженняусіх обставинкримінального провадження,та фактичноігнорували приписиКримінального процесуальногокодексу України.Зокрема,бездіяльність зазначеногооргану досудовогорозслідування виявляласяв тому,що вонине реагувалина численнізвернення,клопотання позивачата йогопредставника. Бездіяльність посадових осіб органів досудового розслідування, яка оскаржувалась позивачем та його представником в судовому порядку, зокрема 21.11.2018 року у справі №753/22591/18, 20.11.2019 року у справ № 753/21474/19, 07.02.2020 року у справ № 753/1348/19, 10.09.2020 року у справі № 753/14474/20, слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва, було винесено ухвали, відповідно до якої скаргу представника позивача на бездіяльність слідчого, задоволено та ухвалено зобов`язати вчинити певні дії. Постановою слідчого від 06.04.2020 року закрито кримінальне провадження № 42018100000000542 від 13.06.2018 року на підставі п.2. ч. 1ст. 284 КПК Україниу зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. 10.09.2020 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва, постанова слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 06.04.20220 року про закриття кримінального провадження № 42018100000000542 від 13.06.2018 року, скасовано. Позивач зазначає, що незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням йому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 929137 грн. 60 коп., що підтверджується розрахунком суми матеріальних збитків, а тому він вважає що відповідно до ст. 22, 1176 ЦК України маює право на відшкодування такої шкоди. У зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Красногвардійськогорайонного судум.Дніпропетровська від24.07.2023року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

19.10.2023 року представник відповідача Національної поліції України Войчук І. подав до суду відзив, у якому вказав, що позивачем не додано доказів, що прямо підтверджують причинно-наслідковий зв`язок дій чи бездіяльності поліцейських, що призвів до шкоди, а також рішень, де дії працівників поліції визнано незаконними. Крім того звертає увагу, що відповідач в особі Національної поліції Україниє неналежним відповідачем. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2023 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Національної поліції у м. Києві.

19.10.2023 року представником відповідача Національною поліції України було подано клопотання про закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

10.01.2024 року представником відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві також подано клопотання про закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але 19.02.2024 року подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

У судовому засіданні представник відповідача Національної поліції України Грановський М.О. позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні за недоведеністю, необґрунтованості вимог, зважаючи на відсутність рішення суду по кримінальному провадженню, та вважаючи, що позивачем невірно визначена особа відповідача Національна поліція України, надавши відзив на позов від 19.10.2023 року. Крім того, посилаючись на підстави неможливості розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства, зазначені у їх клопотанні, просив закрити провадження по справі.

У судовомузасіданні представник Державної Казначейської служби України Паращенко Ю.О., позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення, зазначивши що Державна Казначейська служба України взагалі є неналежним відповідачем по даній справі, а тому просила відмовити у задоволені позову.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив.

Вислухавши представників відповідачів, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності справи, суд вважає, що клопотання про закриття провадження по справі не підлягає задоволенню, позовні вимоги також не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Так, 19.10.2023 року представником відповідача Національною поліції України було подано клопотання про закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

10.01.2024 року представником відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві також подано клопотання про закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 6 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичнійособі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду у зв`язку з порушенням його прав органами досудового розслідування, між сторонами по справі відсутні будь-які відносити з приводу здійснення господарської діяльності, а тому суд прийшов до висновку, що на дані правовідносини не розповсюджується дія Господарського та господарського процесуального кодексу України та дана справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Дані відносини регуюються спеціальним законом та главою 82 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2018 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за №42018100000000542 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 190 КК України.(а.с.152)

Позивач ТОВ «Інструмент Донбасу» є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні(а.с.164).

Бездіяльність посадових осіб органів досудового розслідування, яка оскаржувалась позивачем та його представником в судовому порядку, зокрема 21.11.2018 року у справі №753/22591/18, 20.11.2019 року у справ № 753/21474/19, 07.02.2020 року у справ № 753/1348/19, 10.09.2020 року у справі № 753/14474/20, слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва, було винесено ухвали, відповідно до якої скаргу представника позивача на бездіяльність слідчого, задоволено та ухвалено зобов`язати вчинити певні дії (а.с. 20, 31, 34, 40).

Постановою слідчого від 06.04.2020 року закрито кримінальне провадження № 42018100000000542 від 13.06.2018 року на підставі п.2. ч. 1ст. 284 КПК Україниу зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 43 зворотна сторона-44).

10.09.2020 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва, постанову слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 06.04.20220 року про закриття кримінального провадження № 42018100000000542 від 13.06.2018 року, скасовано (а.с. 179).

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави матеріальної шкоди, завданої неефективністю та надмірною тривалістю здійснення кримінального провадження, в якому він є потерпілим, внаслідок чого винна особа не була притягнена до кримінальної відповідальності. чим завдали йому майнової шкоди у вигляді викрадених коштів.

Суд зазначає, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване ст. 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

За правилом ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Крім того, оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Суд, слідчий суддя здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

Матеріалами справипідтверджуються обставиннанадмірної тривалостікримінального провадження,відомості прояке внесенів ЄРДР13.06.2018за №42018100000000542за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.190 КК Українита його неефективності, в якому позивач є потерпілим, відсутності результатів досудового розслідування понад 5 років.

При цьому, як зазначив Верховний Суд в постанові від 20.01.2021 у справі № 686/27885/19, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб, сама по собі, не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та відповідно не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Таким чином, факт того, що ухвалами слідчих суддів зобов`язано уповноважених осіб розглянути клопотання позивача та надати йому відповідь, відвід слідчого, скасування постанови про закриття кримінального провадження не доводить заподіяння позивачу шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого, прокурора та настанням матеріальної шкоди.

Так, позивач просить стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 929 137 грн. 60 коп. з урахуванням інфляційного значення та 3% річних, але позовна заява не містить інформацію чим чи ким спричинена шкода і за що саме її стягувати. Хоча в тексті самої позовної заяви вказано про те, що 26.07.2017 року ТОВ «Інструмент Донбасу» уклало з ТОВ «Світ Енергетики» договір №117/12 на поставку дизельного генератора та сплатило його вартість у загальному розмірі 464694 грн. 60 коп.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

За приписами статті 1166 ЦК України шкода, завдана злочином, відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачами.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Частина перша статті 128 цього Кодексу передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у межах кримінального провадження звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків (а.с. 25-27).

Отже, звертаючись із позовом про відшкодування матеріальних збитків, позивач намагається отримати відшкодування за ті самі збитки, але від інших осіб.

Установлений судами факт бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні щодо зобов`язано уповноважених осіб розглянути клопотання позивача та надати йому відповідь, відвід слідчого, скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

У випадку, якщо порушення (дія/бездіяльність) уповноваженого органу має триваючий характер, встановленню підлягає також конкретно визначений період бездіяльності такого органу, оскільки вказана обставина впливає на визначення розміру моральної шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органів державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів і шкодою, завданою викраденням грошових коштів, про яке заявляє позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року Справа № 916/1423/17).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених в позові обставин, вина заподіювача шкоди не доведена у встановленому порядку, не надано доказів протиправності діяння відповідачів та не доведено наявність причинного зв`язку між протиправними діями заподіювача шкоди і зазначеними позивачем наслідками.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Інструмент Донбасу» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Приймаючи до уваги, що позивача звільнено від сплати судового збору, а у задоволенні позовних вимог відмовлено, то підстав для відшкодування судових витрат, не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16,1166, 1173, 1174, 1176, 1177 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент Донбасу» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Пушкіна, 69, прим. 6) до Держави України в особі Національної поліції України (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10), Головного управління Національної поліції у м. Києві (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15), Державної Казначейської служби України (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) про відшкодування матеріальних збитків відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська