Постанова

від 09.10.2024 по справі 204/10295/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7175/24 Справа № 204/10295/23 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент Донбасу» до Держави України в особі Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної Казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків

за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент Донбасу»

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2023 року ТОВ «Інструмент Донбасу» звернувся до суду з позовом до Держави Українив особіНаціональної поліціїУкраїни,Головного управлінняНаціональної поліціїу м.Києві,Державної Казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняматеріальних збитків.Вточнивши позовнівимоги, просив суд стягнути з відповідача Державного бюджету України на його користь 929 137 грн. 60 коп. відшкодування матеріальних збитків. В обґрунтування позову зазначив, що 13.06.2018 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42018100000000542 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Позивач є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. З моменту відкриття кримінального провадження, уповноважені особи Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві належним чином не виконували своїх службових обов`язків для всебічного, повного та неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, та фактично ігнорували приписи Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, бездіяльність зазначеного органу досудового розслідування виявлялася в тому, що вони не реагували на численні звернення, клопотання позивача та його представника. Бездіяльність посадових осіб органів досудового розслідування, яка оскаржувалась позивачем та його представником в судовому порядку, зокрема 21.11.2018 року у справі №753/22591/18, 20.11.2019 року у справ № 753/21474/19, 07.02.2020 року у справ № 753/1348/19, 10.09.2020 року у справі № 753/14474/20, слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва, було винесено ухвали, відповідно до якої скаргу представника позивача на бездіяльність слідчого, задоволено та ухвалено зобов`язати вчинити певні дії. Постановою слідчого від 06.04.2020 року закрито кримінальне провадження № 42018100000000542 від 13.06.2018 року на підставі п.2. ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. 10.09.2020 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва, постанова слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 06.04.20220 року про закриття кримінального провадження № 42018100000000542 від 13.06.2018 року, скасовано. Позивач зазначає, що незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням йому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 929 137 грн. 60 коп., що підтверджується розрахунком суми матеріальних збитків, а тому він вважає що відповідно до ст. 22, 1176 ЦК України має право на відшкодування такої шкоди. У зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду (том 1 а.с.ас.1-6, 141-147).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року у задоволенні позовної заяви Товариства зобмеженою відповідальністю«Інструмент Донбасу»до ДержавиУкраїни вособі Національноїполіції України,Головного управлінняНаціональної поліціїу м.Києві,Державної Казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняматеріальних збитків відмовлено (том 2 а.с.2-7).

Не погодившись із рішенням суду, ТОВ Інструмент Донбасу звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (том 2 а.с.18-25).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, 13.06.2018 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за №42018100000000542 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (том 1 а.с.152)

Позивач ТОВ «Інструмент Донбасу» є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні (том 1 а.с.164).

Бездіяльність посадових осіб органів досудового розслідування, яка оскаржувалась позивачем та його представником в судовому порядку, зокрема 21.11.2018 року у справі №753/22591/18, 20.11.2019 року у справ № 753/21474/19, 07.02.2020 року у справ № 753/1348/19, 10.09.2020 року у справі № 753/14474/20, слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва, було винесено ухвали, відповідно до якої скаргу представника позивача на бездіяльність слідчого, задоволено та ухвалено зобов`язати вчинити певні дії (том 1 а.с. 20, 31, 34, 40).

Постановою слідчого від 06.04.2020 року закрито кримінальне провадження № 42018100000000542 від 13.06.2018 року на підставі п.2. ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (том 1 а.с. 43-44).

10.09.2020 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва, постанову слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 06.04.20220 року про закриття кримінального провадження № 42018100000000542 від 13.06.2018 року, скасовано (а.с. 179).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що позовні вимоги ТОВ «Інструмент Донбасу» є необґрунтованими та не доведеними.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду 1 інстанції, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору по даній справі є вимога позивача про стягнення з держави матеріальної шкоди, завданої неефективністю та надмірною тривалістю здійснення кримінального провадження, в якому він є потерпілим, внаслідок чого винна особа не була притягнена до кримінальної відповідальності. чим завдали йому майнової шкоди у вигляді викрадених коштів.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване ст. 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

За правилом ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Крім того, оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Суд, слідчий суддя, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

Матеріалами справи підтверджуються обставинна щодо надмірної тривалості кримінального провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР 13.06.2018 року за №42018100000000542 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та його неефективності, в якому позивач є потерпілим, відсутності результатів досудового розслідування понад 5 років.

При цьому, як зазначив Верховний Суд в постанові від 20.01.2021 року у справі № 686/27885/19, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб, сама по собі, не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та відповідно не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Таким чином, суд 1 інстанції дійшов висновку, що факт того, що ухвалами слідчих суддів зобов`язано уповноважених осіб розглянути клопотання позивача та надати йому відповідь, відвід слідчого, скасування постанови про закриття кримінального провадження не доводить заподіяння позивачу шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого, прокурора та настанням матеріальної шкоди.

Позивач просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 929 137 грн. 60 коп. з урахуванням інфляційного значення та 3% річних, однак позовна заява не містить інформацію чим чи ким спричинена шкода і за що саме її стягувати. В описовій частині позовної заяви вказано про те, що 26.07.2017 року ТОВ «Інструмент Донбасу» уклало з ТОВ «Світ Енергетики» договір №117/12 на поставку дизельного генератора та сплатило його вартість у загальному розмірі 464 694 грн. 60 коп.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

За приписами статті 1166 ЦК України шкода, завдана злочином, відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачами.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Частина перша статті 128 цього Кодексу передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у межах кримінального провадження звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків (том 1 а.с. 25-27).

Врахувавши зазначене, суд 1 інстанції дійшов висновку, що звертаючись із позовом про відшкодування матеріальних збитків, позивач намагається отримати відшкодування за ті самі збитки, але від інших осіб.

Установлений судами факт бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні щодо зобов`язано уповноважених осіб розглянути клопотання позивача та надати йому відповідь, відвід слідчого, скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

У випадку, якщо порушення (дія/бездіяльність) уповноваженого органу має триваючий характер, встановленню підлягає також конкретно визначений період бездіяльності такого органу, оскільки вказана обставина впливає на визначення розміру моральної шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органів державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів і шкодою, завданою викраденням грошових коштів, про яке заявляє позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року Справа № 916/1423/17).

Таким чином, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку в про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених в позові обставин, вина заподіювача шкоди не доведена у встановленому порядку, не надано доказів протиправності діяння відповідачів та не доведено наявність причинного зв`язку між протиправними діями заподіювача шкоди і зазначеними позивачем наслідками.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Також, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент Донбасу» - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: