Рішення

від 30.04.2024 по справі 143/122/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/122/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

за участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства «Конкурент» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, -

Встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Путілін Є.В., звернулася в суд з позовом до Селянського (Фермерського) господарства «Конкурент» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,1788 га, кадастровий номер 0523487200:01;002:0060, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області на підставі державного акта серії ВН № 220063, виданого 28.12.2004.

09.12.2011 між нею та СФГ «Конкурент» було укладено Договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований 25.05.2012 за № 052348724005710.

05.01.2016 сторони уклали Додаткову угоду до договору оренди. Право оренди було зареєстровано 05.03.2016 в Державному реєстрі речових прав.

В п.9 Договору оренди, з урахуванням додаткової угоди, визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, що становить на рік 3352 грн. 00 коп.

Однак Орендарем всупереч умов Договору оренди та Додаткової угоди до договору оренди орендна плата не виплачується протягом 2021-2023 років та з врахуванням індексу інфляції заборгованість по невиплаченій орендній платі становить 20340 грн. 13 коп.

Оскільки орендар не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, то представник позивачки вважає, що є всі підстави для розірвання договору оренди та додаткової угоди до Договору оренди та стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та судових витрат.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст. 43,49,64,174,184-187 ЦПК України, просить:

- розірвати Договір оренди землі площею 4,1788 га, розташованої на території Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523487200:01;002:0060, укладений 09.12.2011 між ОСОБА_1 та СФГ «Конкурент», зареєстрований 25.05.2012 за № 052348724005710 та додаткову угоду до Договору оренди землі від 09.12.2011, зареєстрованого 25.01.2016 між ОСОБА_1 та СФГ «Конкурент», право оренди зареєстровано 05.03.2016 в Державному реєстрі речових прав;

- стягнути з СФГ «Конкурент» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за 2021-2023 роки за оренду земельної ділянки площею 4,1788 га, розташованої на території Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523487200:01;002:0060, укладений 09.12.2011 між ОСОБА_1 та СФГ «Конкурент», зареєстрований 25.05.2012 за № 052348724005710 та додаткову угоду до Договору оренди землі від 09.12.2011, зареєстрованого 25.01.2016 між ОСОБА_1 та СФГ «Конкурент», право оренди зареєстровано 05.03.2016 в Єдиному державному реєстрі речових прав у розмірі 20340 грн. 13 коп. та судові витрати.

Ухвалою судді від 08.02.2024 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 28 - 29).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Путілін Є.В. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися відповідно до вимог ЦПК України, натомість останній через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву та телефонограму, в яких просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та не заперечує проти прийняття заочного рішення по справі (а.с. 55, 56).

Відповідач СФГ « Конкурент» , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судові засідання 22.03.2024 та 30.04.2024 свого представника не направило, про причини неявки представника відповідача суд не повідомлено, відзиву до суду не подано (а.с. 36, 37, 38, 52).

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою суду від 30.04.2024 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,1788 га, кадастровий номер 0523487200:01:002:0060, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 28 грудня 2004 року серії ВН № 220063 та відомостями, що містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.04.2023 № 328305741 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.02.2022 № НВ-0000312782022 (а.с. 5, 10 - 12, 13 - 17).

Відповідно до змісту ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Позивачкою ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та СФГ «Конкурент» як Орендарем, укладено Договір оренди землі від 09.12.2011 (надалі - Договір), який зареєстровано у відділі Держкомзему у Погребищенському районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 25 травня 2012 року за № 052348724005710, предметом якого є вказана земельна ділянка.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Згідно пунктів 2, 3, 4 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,1788 га, в тому числі ріллі 4,1788 га., на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.

Пунктом 8 Договору визначено, що він укладений строком на 5 років - з урахуванням ротації культур (а.с. 6).

Із матеріалів справи випливає, що в подальшому 05.01.2016 між ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та С(Ф)Г «Конкурент», в особі голови ОСОБА_2 , як Орендарем, укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 09.12.2011 року, згідно п. 8 якої Договір укладено на 15 (п`ятнадцять ) років - з урахуванням ротації культур (а.с. 8).

На підставі рішення державного реєстратора Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області Данилюк Н.О. від 14.03.2016, індексний номер 28718494, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 13675344 про інше речове право (право оренди) згаданої земельної ділянки СФГ «Конкурент» відповідно до Договору оренди землі від 09.12.2011 року та Додаткової угоди від 05.01.2016. Дата державної реєстрації - 05.03.2016 (а.с. 11).

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 83792 грн. 00 коп. з урахуванням коефіцієнтів індексації - 1,756; 3,997; 1,2.

Пунктом 9 Договору оренди від 09.12.2011 з урахуванням Додаткової угоди від 05.01.2016 орендна плата справляється Орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі і становить 3352 гривень в рік за земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В силу ч.3 ст. 31 ЗУ«Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

У п. 37 Договору оренди землі від 09.12.2011 сторони визначили, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - правообов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) та у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №703/2495/21 (провадження № 61-12107св22) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 318/433/18 міститься висновок, що неналежне виконання умов договорів також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість по договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України).

В ч. 2 ст. 653 ЦК України унормовано, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За змістом ч.3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Договором оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься до кінця звітного року (п. 11 Договору).

Судом встановлено, що до звернення позивачки до суду з цим позовом відповідач протягом 2021 - 2023 років не виплачував орендну плату, визначену договором.

Вирішуючи питання в частині наявності заборгованості з орендної плати та підстав для її стягнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.10 Договору обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

У відповідності до п. 13 Договору виплата орендної плати у грошовій формі оформляється Сторонами видатковим касовим ордером чи платіжною відомістю, якщо оплата здійснюється в готівковій формі або платіжним дорученням на картрахунок Орендодавця або поштовим переказом за місцем проживання Орендодавця, якщо оплата здійснюється в безготівковій формі або ж в іншому порядку згідно вимог чинного законодавства.

Представник позивачки - адвокат Путілін Є.В., звертаючись до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , наполягав на тому, що відповідач не виплачував орендну плату у грошовій формі за період з 2021 по 2023 роки включно та повинен сплатити їй суму невиплаченої орендної плати у розмірі 20340 грн.13 коп.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання умов договору в частині сплати орендної плати.

Суд вважає, що саме відповідач, як більш захищена сторона в договірних відносинах, повинен і мав можливість надати самостійно докази на підтвердження чи спростування суми наявної заборгованості по орендній платі перед позивачем.

Крім того, ч. 8 ст. 178 ЦПК України чітко визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання Договору оренди землі та Додаткової угоди до нього у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2021 - 2023 років, оскільки неналежне виконання умов договору зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Крім того, суд приходить до переконання про задоволення позову в частині стягнення заборгованості з виплати орендної плати позивачеві за 2021 - 2023 роки включно у розмірі 20340 грн. 13 коп.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин 1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В ч.1 ст.1 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028 гривні 00 копійок.

Таким чином розмір судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру у 2024 році складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211 гривні 20 копійок, та не більше 15140 гривень 00 копійок.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивачкою заявлено три позовні вимоги майнового характеру.

В силу п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства І (першої) групи «А», що підтверджується копією Довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 684750 (а.с. 22).

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із положеннями абз.1 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За змістом частин 1, 3 ст.9 ЗУ «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Зважаючи на те, що внаслідок розгляду даної справи державою Україна понесено певні матеріальні витрати, які полягають у неодержаному судовому зборі, який мав би бути спрямований на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, то держава Україна є особою, яка понесла судові витрати, в розумінні норми ч.6 ст.141 ЦПК України.

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі, то із відповідача на користь держави Україна слід стягнути судовий збір: 1211 грн. 20 коп. + 1211 грн. 20 коп. +1211 грн. 20 коп. = 3633 грн. 60 коп.

В позовній заяві представник позивачки - адвокат Путілін Є.В. зазначив, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат на оплату правничої допомоги складає 8000 грн. 00 коп., однак доказів понесених судових витрат на правничу допомогу суду представником позивачки не надано, а тому суд залишає їх за позивачкою.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства «Конкурент» - задовольнити.

Розірвати Договір оренди землі б/н від 09.12.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством «Конкурент», предметом якого є земельна ділянка площею 4,1788 га, кадастровий номер 0523487200:01:002:0060, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, зареєстрований Відділом Держкомзему у Погребищенському районі Вінницької області 25.05.2012 року за № 052348724005710, та Додаткову угоду б/н від 05.01.2016 до Договору оренди землі б/н від 09.12.2011, укладену між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством «Конкурент», на підставі яких 05.03.2016 державним реєстратором Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області Данилюк Н.О. зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інше речове право (право оренди) за Селянським (Фермерським) господарством «Конкурент», номер запису 13675344.

Стягнути із Селянського (Фермерського) господарства «Конкурент» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за 2021-2023 роки згідно Договору оренди землі б/н від 09.12.2011 та Додаткової угоди б/н від 05.01.2016 в розмірі 20340 (двадцять тисяч триста сорок) грн. 13 коп.

Стягнути із Селянського (Фермерського) господарства «Конкурент» на користь держави Україна судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька с. Булаї Вінницький район Вінницька область, 22245.

Відповідач: Селянське (Фермерське) господарство «Конкурент», код ЄДРПОУ 23638550, місцезнаходження юридичної особи: вул. Генуезька, буд. 3Б, м. Одеса, Одеська область, 65000.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.05.2024.

Суддя