Вирок

від 07.05.2024 по справі 487/7054/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/7054/23

Провадження №1-кп/487/423/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши взалі судув м.Миколаєві у відкритомусудовому засіданнікримінальне провадження №42023152010000029 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Клайпеда, Литовської республіки, заміжня, освіта вища, працювала на посаді начальника служби розподілу електричної енергії Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч.1 ст. 110 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_4

зі сторони захисту обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року представники влади РФ, її Збройних Сил, спецслужб та інших осіб, шляхом вчинення дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону в порушення порядку, встановленого Конституцією України, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Гельсінського Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.ч. 3, 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували, розв`язали і почали ведення агресивної війни проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України - Автономну Республіку Крим і м. Севастополь, здійснили тимчасову окупацію вказаної території, яка триває і на даний час.

Також, у березні-квітні 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади РФ, її Збройних Сил, спецслужб та інших осіб, на території Донецької і Луганської областей, шляхом об`єднання терористичних груп, що діяли на території окремих районів вказаних областей, у стійке об`єднання трьох і більше осіб з чітким розподілом функцій, встановленням правил поведінки, обов`язкових для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, утворено злочинні організації «Донецька Народна Республіка» та «Луганська Народна Республіка», що відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичними.

Указом Президента України № 32/2019 від 07.02.2019 «Про межі та перелік Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу РФ визнано державою-агресором, що затверджено районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях», частину територій Донецької та Луганської областей також визнано тимчасово окупованими територіями, що триває і по даний час.

За зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, та Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», що затверджено Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII.

У світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, одним із наслідків збройної агресії РФ, розпочатої проти України в 2014 році, стала тимчасова окупація частини території України.

З метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України, що проживають на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, громадянами РФ та світовою спільнотою, 21.02.2022 указом президента РФ ОСОБА_6 «Донецкую народную республику» та «Луганскую народную республику» визнано державами.

З цією ж метою, 24.02.2022 о 5 годині Президентом РФ ОСОБА_7 оголошено рішення розпочати військову операцію в Україні, у зв`язку з чим на виконання вищевказаного наказу, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади РФ, її Збройних Сил, спецслужб та інших осіб, військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та інших областей, в тому числі вийшовши за межі адміністративних кордонів Херсонської, Миколаївської, Запорізької областей, та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також окупували частин вказаної території України, чим змінили межі її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що частково продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено воєнний стан на всій території України, який надалі продовжувався.

ОСОБА_3 обіймала посаду начальника служби розподілу електричної енергії акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та згідно з положенням про службу забезпечення розподілу електричної енергії, затвердженого наказом Генерального директора АТ «Миколаївобленерго» ОСОБА_3 має наступні права: вимагати від структурних підрозділів надання у встановлений термін звітності й необхідної інформації для виконання функцій служби; проводити перевірку роботи в структурних підрозділах за напрямком служби; контролювати виконання філіями наказів, розпоряджень та вказівок Товариства в частині функцій служби; підписувати й візувати документи, підготовлені у службі, у межах наданих повноважень; приймати рішення й давати обов`язкові для виконання оперативні завдання філіям Товариства з питань, які відносяться до компетенції служби; приймати участь у комісіях та розслідувати самостійно обставини та причини звернень споживачів електричної енергії з питань функцій служби; вносити пропозиції керівництву Товариства по структурі, штатному розкладу служби й матеріально-технічному забезпеченню для виконання поставлених завдань та функцій; здійснювати підбір і розміщення кадрів служби в межах своєї компетенції за узгодженням з керівництвом Товариства; користуватися всіма засобами зв`язку згідно прийнятих у Товаристві правил; за дорученням керівництва Товариства бути представниками AT «Миколаївобленерго» у державних органах й організаціях, інших підприємствах й установах; звертатися до служб, відділів, філій Товариства щодо отримання необхідної інформації або роз`яснень для проведення аналізу своєї роботи, правильного та вчасного коригування діяльності служби, складання довідок, доповідей тощо; розглядати на виробничих нарадах колективу стан охорони праці, пожежної безпеки, обговорювати недоліки й порушення з утримання робочих місць, інформувати про нещасні випадки й інші події

Відповідно до ч.3 ст.18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 , в силу займаної нею посади, а саме начальника служби розподілу електричної енергії акціонерного товариства «Миколаївобленерго», будучи наділеною повноваженнями, виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.

Так, громадянка України ОСОБА_3 , після початку збройної агресії РФ проти України, будучи прихильником мілітаризованої політики здійснюваної РФ щодо України та підтримуючи ідеологічну основу так званого «русского мира», 04.04.2023 та 27.04.2023, перебуваючи услужбовому кабінеті№304 адміністративноїбудівлі АТ«Миколаївобленерго»,розташованою заадресою:м.Миколаїв, вул.Громадянська,буд.40, підчас спілкуванняз колегамипо роботі,в томучислі зпідлеглими,з метоюпереконання останніху правомірностіта необхідностідій військовихЗС РФ,достовірно володіючиінформацією,що починаючиз 2014року представникамиРФ здійсненотимчасову окупаціючастини територіїУкраїни,а починаючиз 24.02.2022підрозділами ЗСРФ таіншими їївійськовими формуваннямиздійснено широкомасштабневторгнення натериторію суверенноїдержави Україна,розуміючи,що представникамитакої державиагресора вчиняютьсядії,направлені назміну межтериторії Українив порушенняпорядку встановленогоКонституцією України,свідомо вчиняладії щодовиправдування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Зокрема, 04.04.2023 приблизно о 12 год. 10 хв., перебуваючи у службовому кабінеті № 304 адміністративної будівлі АТ «Миколаївобленерго», розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 40, ОСОБА_3 , будучи службовою особою, під час спілкування із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на виправдування збройноїагресії РосійськоїФедерації протиУкраїни,розпочатої у2014році діючи умисно каже наступні фрази (мовою оригіналу): «Может мы в мае уже оккупированы будем? Как-то это произойдет так, оп», «Оксан, ты думаешь если они (ЗС РФ) в этом году не это, то это, я понимаю что это затеняться, может они найдут где то силы и пойдут сюда. А не будет оно по Днепр?», «Я ж говорю, я хочу что бы в мае мы уже были оккупированы, и все, была поставлена жирная точка».

Крім того, 27.04.2023 приблизно о 08 год. 49 хв, обговорюючи наслідки ракетного обстрілу м. Миколаєва та влучання ракети у житловий будинок, перебуваючи у службовому кабінеті № 304 адміністративної будівлі АТ «Миколаївобленерго», розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , будучи службовою особою, під час спілкування із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на виправдування збройноїагресії РосійськоїФедерації протиУкраїни,розпочатої у2014році діючи умисно каже наступні фрази (мовою оригіналу): «Это сбивали»,«Попали.Потом написаличто 3дома повреждено», «Лена ты ж понимаешь, говорю «я хочу чтоб Украина была», ты ж понимаешь что Украина не будет независимой, говорю, мы уже столько вляпались, говорю, она мне «народа незламний дух», «Я говорю Лена, говорю, нас привели к этой войне, говорю, наше руководство».

Так, зміст вищевказаних висловлювань ОСОБА_3 містить виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України розпочатої у 2014році. За змістом і формою висловлювання ОСОБА_3 містять фактичні твердження, а не оціночні судження: майже послідовно використано модальність ствердження реальності описуваних фактів, а не модальність імовірність (допустовості) чи модальності сумніву; модальність ствердження посилено різноманітними вербальними і невербальними засобами переконання.

Крім того, 28.06.1996 Верховна Рада України від імені Українського народу громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, прийняла цю Конституцію Основний Закон України.

Так, згідно статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Відповідно до статті 2 Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 17 Конституції України визначає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України… є справою всього Українського народу.

Згідно статті 73 Конституції України, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статті 85 Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції, належить до повноважень Верховної Ради України.

Стаття 132 Конституції України визначає, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно статті 133 Конституції України, до складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, місто Київ та Севастополь.

Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_10 , а також інші представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131(ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.

20 лютого 2014 року РФ розпочато збройну агресію проти України шляхом порушення ЗС РФ всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням РФ порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України від 28 травня 1997 року, для блокування військових частин ЗСУ.

У подальшому 24.02.2022 о 5 год. президентом РФ ОСОБА_10 оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. ЗС РФ, що діяли за наказом керівництва РФ, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань, після чого війська РФ сухопутним шляхом зайшли на суверенну територію України.

На виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом застосування зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України та здійснили збройні напади на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, цивільні об`єкти, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також здійснюють окупацію окремих частин з числа вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до цього часу та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і на даний час.

Так, громадянка України ОСОБА_3 , після початку збройної агресії РФ проти України, будучи прихильником мілітаризованої політики здійснюваної РФ щодо України та підтримуючи ідеологічну основу так званого «русского мира», 27.04.2023 та 31.05.2023, перебуваючи у публічному місті, в адміністративній будівлі АТ «Миколаївобленерго», що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 40, у службовому кабінеті № 304, під час спілкування з колегами по роботі, в тому числі з підлеглими, маючи перед останніми певну моральну та психологічну перевагу, з метою схилення останніх до вчинення активних дій, спрямованих на зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України,достовірно володіючиінформацією,що починаючиз 2014року представникамиРФ здійсненотимчасову окупаціючастини територіїУкраїни,а починаючиз 24.02.2022підрозділами ЗСРФ таіншими їївійськовимиформуваннями здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна, розуміючи, що представниками такої держави агресора вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку встановленого Конституцією України, свідомо вчиняла публічні заклики з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України.

Зокрема, 27.04.2023 приблизно о 08 год. 41 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у публічному місті, в адміністративній будівлі АТ «Миколаївобленерго», що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 40, у службовому кабінеті № 304, під час спілкування із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що її можуть почуті і інші особи, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України,діючи умиснокаже наступніфрази (мовоюоригіналу):«Ну почему шпиль не упал, у меня вот етот вопрос», «Надо что б он свалился», на запитаня ОСОБА_9 «После паденияшпиля,мы чтоуйдем домой?», ОСОБА_3 відповідає: Нет, россия придёт».

31.05.2023 приблизно о 09 год. 51 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у публічному місті, в адміністративній будівлі АТ «Миколаївобленерго», що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 40, у службовому кабінеті № 304, під час спілкування із підлеглою ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що її можуть почуті і інші особи, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України,діючи умиснокаже наступніфрази (мовоюоригіналу):«Все равно Оксан, не понимаю. И почему это [окупація міста Миколаєва] не случаеться в мае и в июне? Где этот май, где июнь, ты мне обясни? », «А во-вторых они [Україна] отдадут, это вот [про місто Миколаїв]. Тогда Украина вообще будет неинтересна, она нужна им [Україна] потому что есть выход в Чёрное море, не будет выхода в Чёрное море, кому мы нужны Оксан».

Так, у вищевказаних висловлюваннях ОСОБА_3 містяться заклики до зміни меж території України або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

За змістом і формою висловлювання ОСОБА_3 містять фактичні твердження, а не оціночні судження: майже послідовно використано модальність ствердження реальності описуваних фактів, а не модальність імовірність (допустовості) чи модальності сумніву; модальність ствердження посилено різноманітними вербальними і невербальними засобами переконання.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила кримінальніправопорушення,передбаченіч. 3 ст. 436-2 КК України, тобто виправдування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчиненої службовою особою та ч.1 ст. 110 КК України, тобто публічні заклики до дій зі зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

07.05.2024 в даному кримінальному провадженні між прокурором Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участю її захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

В судовому засіданніобвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбчанних ч. 3 ст. 436-2 і ч.1 ст. 110 КК України, за обставинами, що викладені в обвинувальному акті беззастережно визнала, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, що укладена між нею та прокурором, з участю захисника, призначивши їй узгоджену міру покарання, вказала, що укладення угоди є добровільним, вчинене без примусу, розуміє наслідки її затвердження.

Захисник у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Враховуючи ту обставину, що під час судового провадження між обвинуваченою та прокурором, за участю захисника, була укладена угода про визнання винуватості, кримінальне провадження розглядалося судом відповідно до положень ч. 2 ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України.

Відповідно до даної угоди прокурор ОСОБА_4 , якому надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні і обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 .

Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинна понести за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2 КК України, із застосуванням положення положень ч. 1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі без конфіскації майна та ч.1 ст. 110 КК України, із застосуванням положення положень ч. 1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статей, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В ході перевірки відповідності угоди вимогамКПК Українисудом встановлено, що її умови не суперечать вимогамКПК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені сторонами, вид та міра покарання відповідають нормам кримінального законодавства, а також ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 110 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, а ч.3 ст. 436-2 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Судом також враховується особа обвинуваченої ОСОБА_3 , яка раніше не судима, позитивно характеризується за місцем ув`язнення в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд вважає, що обвинуваченої ОСОБА_3 слід призначити узгоджену сторонами угоди міру покарання за ч. 3 ст. 436-2 і ч.1 ст. 110 КК України, із застосуванням положення ч. 1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статей, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та особи обвинуваченої.

Суд, вказує про наявність достатніх підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченої ОСОБА_3 покарання, так як встановлено наявність декількох пом`якшуючих обставин, що істотно знижуютьступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наявність на утриманні хворого чоловіка ОСОБА_11 , добровільне перерахування застави в розмірі 241560 грн., внесеної сином обвинуваченої ОСОБА_12 на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Суд враховує і особу обвинуваченої, яка раніше не судима, позитивно характеризується, має захворювання, визнала вину в повному обсязі, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 174 КПК України, під час досудового розслідування, з метою забезпечення збереження речових доказів, ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.08.2023 накладено арешт на садовий (дачний) будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку кадастровий номер 4824883400:05:000:0075 площею 0,0874 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9299700848248, адреса: АДРЕСА_4 та ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.09.2023накладено арештна планшетний пристрій фірми «Samsung Galaxy Tab A», серійний номер «R52MCOL53LN», чорного кольору та мобільний телефон марки Pixel 3A XL, imei НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 , суд дійшов висновку, що в застосуванні арешту цього майна відпала потреба, у зв`язку з чим вказаний арешт майна підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 374,468,469,472-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42023152010000029 від 15.06.2023, укладену 07.05.2024 між прокурором Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_4 , з однієї сторони та обвинуваченою ОСОБА_3 , з іншої сторони.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 110 і ч. 3 ст. 436-2 КК України та призначити їй покарання:

за ч. 3 ст. 436-2 КК України, із застосуванням положення положень ч. 1 ст. 69 КК України, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч.1 ст. 110 КК України, із застосуванням положення положень ч. 1 ст. 69 КК України, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 24.08.2023.

Зарахувати в строк відбуття покарання перебування ОСОБА_3 під вартою з 14.08.2023 по 18.08.2023 включно.

Речовідокази: блокнотсинього кольоруз написом «Київстар»в сейф-пакеті WAR1476908,жорсткий дискмарки Toshibaв сейф-пакеті WAR1119764,мобільний телефон маркиPixel 3AXL,imei НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 в сейф-пакеті WAR0013087,планшетний пристрій фірми «Samsung Galaxy Tab A», серійний номер «R52MCOL53LN», чорного кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області - повернути за належність ОСОБА_3

ноутбук фірми «Acer» чорного кольору, моделі N20c1, серійний номер: НОМЕР_3 , що запакований до експертного сейф-пакету № WAR 1766327 та мобільний телефон марки «iPhone X», IMEI 1: НОМЕР_4 білого кольору, запакований до паперового конверту № 1, які передані на зберігання ОСОБА_12 залишити в розпорядженні останнього.

ноутбук фірми «Lenovo» чорного кольору, серійний номер: НОМЕР_5 , запакований до експертного сейф-пакету №WAR0013075, мобільний телефон фірми «Redmi 7», чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_6 , запакований до експертного сейф-пакету №WAR0013075, які передані на зберігання ОСОБА_11 залишити в розпорядженні останнього.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.08.2023 на садовий (дачний)будинок,розташований заадресою: АДРЕСА_3 та земельнуділянку кадастровийномер 4824883400:05:000:0075площею 0,0874га реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна 9299700848248,адреса: АДРЕСА_4 та ухвалами від 01.09.2023на планшетний пристрій фірми «Samsung Galaxy Tab A», серійний номер «R52MCOL53LN», чорного кольору та мобільний телефон маркиPixel 3AXL,imei НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 скасувати.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Заводський районний суд м. Миколаєва до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення:

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.3ст.469 КПК Україниугода не може бути укладена.

- обвинуваченою, її захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.5, 7.ст.474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

У разі невиконання угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1