Ухвала

від 06.05.2024 по справі 905/105/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

06.05.2024р. Справа № 905/105/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Кухтик С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Головного управління ДПС у Донецькій області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса, м.Маріуполь (ЄДРПОУ 36304859)

про банкрутство

Представники сторін у судовому засіданні участь не приймали

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Донецької області 12.01.2022 надійшла заява Головного управління ДПС у Донецькій області про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 прийнято до розгляду заяву Головного управління ДПС у Донецькій області про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса (87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок 7/17, код ЄДРПОУ 36304859); підготовче засідання призначено на 16.02.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса (87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок 7/17, код ЄДРПОУ 36304859); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів 3 19.02.2022 року; Ввести процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса (код ЄДРПОУ 36304859) строком на 170 календарних днів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Аверіну Вікторію Валеріївну (свідоцтво №1953 від 21.10.2020; поштова адреса: 65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, б.15, офіс №1205); встановлено дату попереднього засідання на 18.04.2022 року.

16.02.22 за номером 68474 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса (код ЄДРПОУ 36304859).

Постановою Господарського суду Донецької області від 20.01.2023 припинено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ Мантіса, м.Маріуполь та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Аверіної В.В.; визнано боржника ТОВ Мантіса (код ЄДРПОУ 36304859) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса арбітражного керуючого Аверіну Вікторію Валеріївну; здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Миколаївська, буд.7/17, код ЄДРПОУ 36304859) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За результатами ліквідаційної процедури ліквідатором надані до суду для затвердження звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута.

Також до суду подано клопотання про затвердження звіту про нарахування основної винагороди за виконання функцій ліквідатора в розмірі 120 600,00 грн. та стягнення вказаної суми з ГУ ДПС у Донецькій області.

Ухвалою від 12.03.2024 призначено клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору та розгляд звіту та ліквідаційного балансу в судовому засіданні 08.04.2024.

08.04.2024 до суд надійшли пояснення ГУ ДПС у Донецькій області зі змісту яких вбачається, що у ході проведення комітету кредиторів 19.01.2024р. єдиний кредитор Головне управління ДПС у Донецькій області утримався від прийняття рішення щодо затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору.

У поясненнях ГУ ДПС у Донецькій області просить суд клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди у сумі 120 600,00 грн. залишити без задоволення. Проте, вказані заперечення не містять обґрунтувань, чому ГУ ДПС не погоджується виплачувати ОСОБА_1 грошову винагороду за виконану роботу.

Ухвалою від 08.04.2024 Головному управлінню ДПС у Донецькій області запропоновано надати пояснення щодо можливості ліквідації юридичної особи банкрута ТОВ Мантіса, закриття провадження у справі №905/105/22 про банкрутство ТОВ Мантіса та реєстрацію припинення вказаної юридичної особи; обґрунтовані пояснення щодо підстав непогодження сплати арбітражному керуючому винагороди за виконання нею повноважень ліквідатора; розгул поданих до суду клопотань відкладено на 06.05.2024.

02.05.2024 до суд надійшли пояснення ГУ ДПС у Донецькій області зі змісту яких вбачається наступне:

- Головне управління ДПС у Донецькій області вважає за можливе здійснення ліквідації юридичної особи банкрута ТОВ Мантіса, закриття провадження у справі №905/105/22 про банкрутство ТОВ Мантіса та реєстрацію припинення вказаної юридичної особи;

- сплату арбітражному керуючому винагороди за виконання повноважень ліквідатора податкова не погоджує, обґрунтовуючи це тим, що на її думку правовими нормами Кодексу України з процедур банкрутства чітко встановлені джерела здійснення оплати грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута, а саме - за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником), чи за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; КУзПБ не передбачає здійснення відшкодування основної грошової винагороди та понесених витрат арбітражним керуючим у справі про банкрутство за рахунок кредиторів, в т.ч. прямопропорційно сумі їх кредиторських вимог до боржника, а створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є виключно правом кредиторів, а не їх обов`язком; Головне управління ДПС у Донецькій області є органом виконавчої влади, що здійснює видатки лише в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний рік.

Представники сторін у судовому засіданні 06.05.2024 участь не приймали, про дату та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином (враховуючи альтернативні засоби).

Предметом даного спору є вимога арбітражної керуючої Аверіної В.В. про стягнення з ГУ ДПС у Донецькій області основної винагороди у розмірі 120 600,00 грн. за виконання функцій ліквідатора ТОВ Мантіса за період 01.02.2023 по 19.01.2024.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

У відповідності до ст. 1 КУзПБ арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України (ч. 1 ст. 2 КУзПБ).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Так, Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Конституцією України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч.ч.1, 4, 7 ст. 43 Основного закону).

Частинами 1, 2 ст.30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданні комітету кредиторів.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо КУзПБ встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг арбітражного керуючого, а саме: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Отже, Кодексом визначено декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання своїх повноважень у процедурі банкрутства.

За положеннями законодавства про банкрутство комітет кредиторів є представницьким органом всіх кредиторів, однак оцінку діяльності учасників справи, доказам по судовій процедурі банкрутства у будь-якому випадку надає суд, на якого законодавець покладає повноваження щодо затвердження як звіту за наслідками ліквідаційної процедури, так і звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди і здійснення та відшкодування витрат.

При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й фактичні дії, які вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, від 26.10.2021 у справі № 4/42-Б (906/1210/20)).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Донецької області по справі №905/105/22 від 16.02.2022 встановлено винагороду розпорядника майна арбітражного керуючого Аверіної Вікторії Валеріївни в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна ТОВ Мантіса за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок Господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 11.07.2022 клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Аверіної В.В. про здійснення оплати основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ Мантіса було задоволено. Вирішено перерахувати арбітражному керуючому Аверіній Вікторії Валеріївні основну грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі №905/105/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантіса», м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 36304859), за період з 16.02.2022 по 16.05.2022 у розмірі 58500,00 грн. з депозитного рахунку Господарського суду Донецької області за рахунок коштів, авансованих Головним управлінням ДПС у Донецькій області, що підтверджено платіжним дорученням №3968 від 23.12.2021.

Вказані кошти на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 11.07.2022 були перераховані арбітражному керуючому Аверіній В.В.

Постановою Господарського суду Донецької області від 20.01.2023 припинено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ Мантіса, м.Маріуполь та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Аверіної В.В.; визнано боржника ТОВ Мантіса (код ЄДРПОУ 36304859) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса арбітражного керуючого Аверіну Вікторію Валеріївну.

У заяві від 29.01.2024 про виплату грошової винагороди арбітражна керуюча Аверіна В.В. повідомила суд, що станом на січень 2024 року виконує повноваження ліквідатора ТОВ Мантіса, проте ніяких коштів, крім авансованих, від кредитора не отримувала, хоча робота після травня 2022 року, як розпорядником майна, так і ліквідатором нею належно виконувалася. З урахуванням зазначеного, просить стягнути з ГУ ДПС у Донецькій області основну винагороду у розмірі 120 600,00 грн. за виконання функцій ліквідатора ТОВ Мантіса за період 01.02.2023 по 19.01.2024.

Заперечуючи проти заявленого клопотання арбітражного керуючого Аверіної В.В., Головне управління ДПС у Донецькій області пояснило, що на зборах кредиторів 19.01.2024 року, оформлених протоколом № 3, податковим органом було схвалено звіт ліквідатора про проведену роботу при виконанні функцій ліквідатора ТОВ «Мантіса», а також доручено ліквідатору підготувати підсумковий звіт та ліквідаційний баланс ТОВ «Мантіса» та подати клопотання до Господарського суду Донецької області щодо затвердження підсумкового звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута ТОВ «Мантіса».

ГУ ДПС у Донецькій області вважає, що звіт ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ «Мантіса» підлягає затвердженню.

Проте, питання щодо затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору за виконання ним повноважень ліквідатора у даній справі виносилось на голосування комітету кредиторів 19.01.2024 року та не було схвалено комітетом кредиторів.

ГУ ДПС у Донецькій області пояснило, що правовими нормами КУзПБ чітко встановлені джерела здійснення оплати грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута, а саме - за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником), чи за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. Натомість за умовами ч. 1 ст.12 КУзПБ арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом. Таким чином, законодавцем задекларовано право арбітражного керуючого на отримання винагороди не в абсолютному значенні (незалежно від будь-яких наслідків), а відповідно до передбаченого законом порядку і розміру.

При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень у справі про банкрутство - має досліджуватись не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури банкрутства, а й які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом відповідної процедури банкрутства, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

ГУ ДПС у Донецькій області стверджує, що ні КУзПБ, ані будь-яким іншим законодавчим актом не передбачено обов`язку кредиторів у справі про банкрутство оплачувати послуги арбітражного керуючого, зокрема виконання ним обов`язків ліквідатора.

КУзПБ не передбачає відшкодування основної грошової винагороди та понесених витрат арбітражним керуючим у справі про банкрутство за рахунок кредиторів, в т.ч. прямопропорційно сумі їх кредиторських вимог до боржника, а створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є правом кредиторів, а не їх обов`язком.

Податковий орган стверджує, що у даній справі відсутнє рішення комітету кредиторів щодо створення фонду для авансування винагороди арбітражного керуючого, та судом не виносилась ухвала про затвердження такого фонду. Отже, кредитор у цій справі, згідно ст. 19 Конституції України, не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Одночасно ГУ ДПС у Донецькій області зазначило, що арбітражний керуючий є самозайнятою особою. Згідно чинного законодавства, самозайнята особа здійснює діяльність на свій страх і ризик. Відтак, даючи свою згоду на призначення його ліквідатором у певній справі, арбітражний керуючий має розуміти, що існує ризик не отримати оплати своїх послуг в повному обсязі або взагалі. Тому, арбітражний керуючий не позбавлений можливості відмовитись від участі у справі та не давати згоди на своє призначення ліквідатором у даній справі, зокрема, де відсутні джерела погашення його витрат та/ чи послуг.

ГУ ДПС у Донецькій області стверджує, що арбітражного керуючого Аверіну В.В. ніхто не примушував надавати згоду на свою участь у справі №905/105/22 про банкрутство ТОВ Мантіса. Тому вона самостійно прийняла це рішення на свій страх і ризик.

Кредитор також вказав, що Головне управління ДПС у Донецькій області є органом виконавчої влади, що здійснює видатки лише в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний рік. Тобто, кредитор вважає, що відсутність бюджетних асигнувань у податкового органу, є підставою для відмови у виплаті грошової винагороди ліквідатору ТОВ Мантіса.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.05.2024 у справі №905/105/22 затверджено звіт арбітражного керуючого Аверіної В.В. за період з 20.01.2023 по 19.01.2024 про нарахування і виплату основної грошової винагороди.

Під час вирішення питання про затвердження звіту арбітражного керуючого Аверіної В.В. по справі №905/105/22 від 24.01.2024 про нарахування і виплату основної грошової винагороди господарським судом встановлено обсяг виконання повноважень ліквідатора у період 20.01.2023 по 19.01.2024, досліджено не тільки період здійснення арбітражним керуючим Аверіною В.В. повноважень ліквідатора банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса, а й які фактично вчинені дії протягом ліквідаційної процедури банкрута, встановлено наявність підстав затвердження звіту арбітражної керуючої Аверіної В.В. по справі №905/105/22 від 24.01.2024 про нарахування і виплату основної грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора ТОВ Мантіса у сумі 120 600,00 грн.

Як вбачається зі звіту про проведену роботу, ліквідатором період з вересня 2023року по січень 2024 року проводилась робота із правоохоронними органами з метою отримання інформації щодо встановлення місця знаходження власника та директора ТОВ «Мантіса» громадянина Антонюка Р.В. для подачі до суду позову щодо стягнення з нього коштів; здійснювались заходи щодо встановлення наявності рахунків та грошових коштів на них, вчинялись заходи щодо виявлення майнових актів боржника, тощо.

Стала судова практика свідчить про те, що принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (постанови Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі №916/95/18, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16).

Матеріали справи не містять доказів, яким підтверджується вчинення кредиторами у справі активних дій щодо створення фонду для авансування витрат на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого.

Справа не містить доказів, які можуть свідчити про неефективну та недієву роботу ліквідатора у відповідний період.

За відсутності належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України доводи кредитора про неефективну роботу арбітражного керуючого, не можуть бути визнані підставою для відмови від оплати послуг професійного арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута ТОВ Мантіса.

Положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга стаття 30 КУзПБ).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в постанові від 07.0.2023 у справі № 908/1946/15-г.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Вказана правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15.

Водночас, господарський суд наголошує, що процедура банкрутства є специфічним процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Тобто, під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

Саме до повноважень комітету кредиторів КУзПБ віднесено можливість у будь-який час ініціювати розгляд питання про припинення повноважень діючого ліквідатора з підстав неналежного виконання або невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків та компетенцію та клопотати перед судом про необхідність призначення нового ліквідатора.

Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, свідчить про відсутність у нього зацікавленості в ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12.07.2023 у справі № 904/6810/10.

Таким чином, участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

Повноту фактично вчинених дій ліквідатора протягом ліквідаційної процедури, зокрема за період з 20.01.2023 по 19.01.2024 було досліджено податковим органом на зборах кредиторів 19.01.2024 року, оформлених протоколом № 3. ГУ ДПС схвалило звіт ліквідатора про проведену роботу при виконанні функцій ліквідатора ТОВ «Мантіса», а також доручило ліквідатору підготувати підсумковий звіт та ліквідаційний баланс ТОВ «Мантіса» та подати клопотання до Господарського суду Донецької області щодо затвердження підсумкового звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута ТОВ «Мантіса».

Тому господарський суд не вбачає правових підстав для здійснення переоцінки обсягу виконаних ліквідатором робіт за визначений ним період часу.

Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора, який оспорює дотримання цього принципу, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.

Матеріали справи не містять докази про наявність у ГУ ДПС сумнівів щодо повноти дій ліквідатора при формуванні ліквідаційної маси ТОВ «Мантіса».

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Тобто, однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак нестворення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.

Згідно з абзацом 7 частини другої статті 30 КУзПБ у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КУзПБ кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам упорядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.

Господарський суд вважає за необхідне відзначити, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Таким чином, за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч. 5 ст. 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 КУзПБ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718/2011та від 10.08.2022 у справі № 916/956/13.

З огляду на те, що в ході ліквідаційної процедури ТОВ «Мантіса» ліквідатором не було виявлено майнових активів, що підлягали включенню до ліквідаційної маси банкрута, а комітет кредиторів не приймав рішення про створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Аверіної В.В. господарський суд приходить до висновку, що сплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого Аверіної В.В. за час виконання повноважень ліквідатора з 01.02.2023 по 19.01.2024 підлягає покладенню на кредиторів, пропорційно їх кредиторських вимог.

При визначенні сум, належних до сплати кожним кредитором, застосування принципу пропорційності не встановлює складових, які потрібно враховувати при визначенні відсотку при розподілі сум основної винагороди арбітражного керуючого, відповідно, такі суми визначаються з урахуванням розміру грошових вимог кожного кредитора, що складаються з сум основного боргу, неустойки та судового збору.

Відповідний підхід, на думку суду, відповідає аксіомі: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства визначення джерел оплати послуг розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювати свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у Кодексу України з процедур банкрутства питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що оплата за виконання повноважень ліквідатора захищається конституційним правом особи на своєчасне одержання винагороди за працю та за відсутності майнових активів банкрута, за рахунок яких можна б було відшкодувати основну грошову винагороду та понесені витрати арбітражного керуючого, така оплата повинна здійснюватись за рахунок кредиторів.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконувати своє грошове зобов`язання.

Право ліквідатора ТОВ Мантіса на отримання грошової винагороди, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання державного податкового органу, як кредитора у справі про банкрутство №905/105/22 виникли не з наведених Законів, а із Кодексу України з процедур банкрутства, якими встановлено порядок здійснення оплати арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора за рахунок кредиторів

ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові ВС від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18, . Великої Палати ВС у справі №911/4249/16 від 17.04.2018.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю

Отже, оплата за виконання повноважень ліквідатора захищається конституційним правом особи на своєчасне одержання винагороди за працю

Відмова ГУ ДПС України у Донецькій області, як кредитора у справі про банкрутство, у виплаті грошової винагороди арбітражному керуючому, яка обґрунтована тим, що даючи свою згоду на призначення його ліквідатором у певній справі, арбітражний керуючий має розуміти, що існує ризик не отримати оплати своїх послуг в повному обсязі або взагалі є незаконною та такою, що підриває авторитет органів державної влади.

Висновки ГУ ДПС України у Донецькій області про те, що арбітражний керуючий не позбавлений можливості відмовитись від участі у справі та не давати згоди на своє призначення ліквідатором у справах, де кредитором виступає податковий орган, оскільки він може не отримати оплати своїх послуг в повному обсязі або взагалі, призводять до того, що внаслідок автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого, вони не надають згоди на участь у даних справах.

Вказані обставини в їх сукупності порушують права арбітражних керуючих та не сприяють успішному проведенню процедури банкрутства боржника, позбавляючи можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються арбітражний керуючий та ГУ ДПС, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора ТОВ «Мантіса» про стягнення грошової винагороди.

Керуючись ст.ст.30, 48, 59, 65 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання арбітражного керуючого ліквідатора Аверіної Вікторії Валеріївни про стягнення з Головного управління ДПС у Донецькій області грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю Мантіса (ЄДРПОУ 36304859)

2. Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП 44070187; адреса Донецька область, м.Маріуполь вул. Італійська 59; адреса для листування: 04053, м.Київ, Львівська площа, 8) на користь арбітражного керуючого Аверіної Вікторії Валеріївни (свідоцтво №1953 від 21.10.2020; поштова адреса: 65078, м.Одеса, вул. Героїв Крут, б.15, офіс №1205; іпн. НОМЕР_1 ; розрахунковий рахунок НОМЕР_2 Арбітражного керуючого Аверіної В.В. банк АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»; код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851) грошову винагороду у сумі 120 600,00 грн. за виконання функцій ліквідатора ТОВ Мантіса за період 01.02.2023 по 19.01.2024.

3. Видати відповідний наказ.

Ухвалу складено та підписано 06.05.2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов