Рішення

від 29.04.2024 по справі 910/6340/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2024Справа № 910/6340/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "Агрофонд-Зерно"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Аграрний фонд

про стягнення 7 226 740,41 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Каленська М.А., довіреність б/н від 01.01.2024;

від відповідача: Делявська Г.М., в порядку самопредставництва;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Агрофонд-Зерно» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів 7 226 740,41 грн. основного боргу, що виник унаслідок неотримання у повному обсязі цукру-піску за Договором купівлі-продажу активів № 24 від 29.07.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.10.2023 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофонд-Зерно" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 скасовано і передано справу № 910/6340/22 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

09.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/6340/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 справа № 910/6340/22 прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., підготовче засідання призначено на 11.12.2023.

05.12.2023 представником позивача подано клопотання про витребування доказів та письмові пояснення.

11.12.2023 представником відповідача подано письмові пояснення.

У судове засідання 11.12.2023 представники сторін з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 відкладено підготовче засідання на 22.01.2024 та витребувано у Національного антикорупційного бюро України та Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області належним чином засвідчену копію протоколу обшуку проведеного за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22, в рамках кримінального провадження № 12016110130000211 від 22.01.2016, за результатами якого встановлено нестачу цукру-піску обсягом 8034,175 тонн.

09.01.2024 від Національного антикорупційного бюро України надійшло повідомлення про неможливість надання копій витребуваних документів у зв`язку з направленням матеріалів кримінального провадження до Головного управління Національної поліції в Київській області для подальшого їх скерування до Броварського РУП ГУНП в Київській області.

09.01.2014 від Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшло повідомлення про необхідність більшого строку для виконання ухвали суду.

У судове засідання 22.01.2024 представники сторін з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 відкладено підготовче засідання на 26.02.2024 та повторно витребувано у Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області належним чином засвідчену копію протоколу обшуку проведеного за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22, в рамках кримінального провадження № 12016110130000211 від 22.01.2016, за результатами якого встановлено нестачу цукру-піску обсягом 8034,175 тонн.

12.02.2024 від Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшли витребувані документи на виконання вимог ухвали суду.

26.02.2024 представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

У судове засідання 26.02.2024 представники сторін з`явились

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залучено до участі у справі Аграрний фонд в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче засідання відкладено на 18.03.2024.

27.02.2024 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

29.02.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

05.03.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.03.2024 представником третьої особи подано письмові пояснення.

15.03.2024 представником позивача подано відповідь на пояснення третьої особи.

18.03.2024 представником відповідача подано відповідь на пояснення третьої особи.

У судове засідання 18.03.2024 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 08.04.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 08.04.2024 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та учасниками справи було заявлено про подання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, в зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.04.2024.

У судове засідання 29.04.2024 представник сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.04.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2019 року, за результатами проведення електронних торгів (протокол електронних торгів від 22.07.2019 № 420807) між Дочірнім підприємством «Агрофонд-зерно» (далі - покупець, позивач) та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - продавець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу активу № 24 (далі - Договір), у порядку та на умовах якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти актив відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток) і сплатити за нього певну грошову суму.

Місцезнаходження активів: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 21 та Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22 (п.2 Договору).

Згідно з п. 3 Договору реалізація майна здійснюється продавцем згідно з положеннями статей 1, 9 і 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» і на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 757/35425/19-к (далі - ухвала 1) та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 757/35443/19-к (далі - ухвала 2).

Ціна Договору за активи становить 22 330 811,60 грн. відповідно до протоколу електронних торгів від 22.07.2019 № 420807 (п. 4 Договору).

За умовами п. 5 Договору перерахування коштів здійснюється у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування покупцем коштів на рахунок АРМА, зазначений у протоколі електронних торгів від 22.07.2019 № 420807, протягом п`яти банківських днів, наступних за днем підписання вказаного протоколу.

Пунктом 6 Договору узгоджено, що перерахування коштів за активи здійснюється покупцем у повному обсязі до моменту укладення Договору.

Відповідно до п. 7 Договору продавець передає покупцю активи за місцезнаходженням активів, що зазначене у пункті 2 Договору; активи передаються покупцю після надходження від нього коштів за придбані активи на рахунок продавця, вказаний у протоколі електронних торгів від 22.07.2019 № 420807.

Згідно з п. 8 Договору, до моменту укладення Договору активи оглянуто покупцем; покупець заявляє, що володіє інформацією про активи, які передаються йому у власність, претензій до якості активів не має, недоліки, які перешкоджають використанню активів за їх призначенням, відсутні.

У відповідності до п. 9 Договору при візуальному огляді активів будь-які претензії до продавця щодо якісних та кількісних характеристик у покупця відсутні, за винятком випадків, передбачених у пункті 14 Договору; покупець повідомлений, що на момент укладення Договору на активи ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі № 757/27894/19-к і ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі № 757/27897/19-к накладено арешт у кримінальному провадженні від 22.01.2016 № 12016110130000211.

Право власності на активи переходить до покупця з моменту укладення Договору (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 14 Договору, якщо фактична вага активів під час передачі виявляється меншою від тієї, яка вказана у специфікації до Договору, та документально підтверджується (постановою слідчого або протоколом обшуку тощо), продавець зобов`язаний протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання вимоги повернути покупцю частину коштів, що сплачені покупцем як ціна Договору за активи, що відповідає вартості частини активів, якої не вистачає.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 15 Договору).

Згідно зі специфікацією: найменування активів - цукор-пісок, який належить державі в особі ДСБУ «Аграрний фонд» та зберігається на складах ПАТ «Аграрний фонд» (відповідно до ухвали 1); місцезнаходження активів - Київська обл., м. Бровари, вул. Привокзальна, 21; одиниця виміру, вага - 6 334,950 тонн (згідно з бухгалтерським обліком) та - цукор-пісок, який належить державі в особі ДСБУ «Аграрний фонд» та зберігається на складах ТОВ «ВКФ «Амос» (відповідно до ухвали 2); місцезнаходження активів - Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22; одиниця виміру, вага - 18 490,855 тонн (згідно з бухгалтерським обліком).

За актом приймання-передавання об`єктів рухомого майна (цукор-пісок) відповідач передав, а позивач прийняв 29 липня 2019 року о 15 год. 00 хв. цукор-пісок у загальній кількості 24 825,805 тонн.

Листом від 21.11.2019 № 17/1/4-28229-16 Генеральна прокуратура України повідомила позивача про те, що після проведення електронних торгів та реалізації арештованого майна - цукру-піску відповідно до Договору проведення обшуку за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22, відновлено 05 вересня 2019 року; у процесі слідчої дії під час відвантаження цукру-піску власником (позивачем) за участю представників Аграрного фонду України і Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос» здійснювався його перерахунок з метою встановлення фактичних розмірів нестачі; проведення обшуку на складах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22, завершено, його результатами встановлено наявність цукру-піску вагою 10456,68 тонн, а також нестачу, яка складає 8034,175 тонн.

Позивач звернувся до Відповідача з листом від 26.12.2019 вих. № 113 з проханням повернути частину коштів у сумі 7 226 740,41 грн., котрі сплачені позивачем як ціна Договору за активи, що відповідає вартості частини активів, якої не вистачає, - 8034,175 кг.

Відповідач листами від 04.12.2019 № 8798/6.1-33-19/6, від 28.01.2020 № 869/6.2.5-33-20/6 і від 17.03.2020 № 2623/6.1-33-20/6 повідомив позивача, що при підписанні акта приймання-передавання від 29.07.2019 будь-які претензії чи застереження зі сторони останнього не заявлялися, у зв`язку з чим підстави для повернення коштів відсутні.

Представник позивача адвокатським запитом від 01.02.2021 № 3 просив Офіс Генерального прокурора надати інформацію та копії відповідних документів, зокрема: копію протоколу обшуку, проведеного за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22, в межах кримінального провадження від 22.01.2016 №12016110130000211, за результатами якого (обшуку) встановлено нестачу цукру-піску в розмірі 8 034,175 тонн; дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, а саме вказаного Протоколу обшуку, для його надання до Господарського суду міста Києва та Відповідачу.

Офіс Генерального прокурора листом від 11.03.2021 № 16/1/6-19584-19 (вих. № 16/1/6-25125ВИХ-21) повідомив, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42017000000003359 здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України, де і перебувають матеріали справи.

Представник позивача звернувся до Національного антикорупційного бюро України з адвокатським запитом від 19.03.2021 № 4 із проханням надати інформацію та копії відповідних документів, зокрема: копію Протоколу обшуку; дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, а саме вказаного протоколу, для його надання до Господарського суду міста Києва та відповідачу.

Національне антикорупційне бюро України листом від 23.03.2021 № 0434-252/8972 повідомило позивача про те, що відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом; у зв`язку з цим відсутні правові підстави для надання запитуваних копій документів.

Відтак позивач вважає, що відмова повернути надміру сплачені грошові кошти свідчить про недотримання вимог пункту 14 Договору та є порушенням його прав, у зв`язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.10.2023 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофонд-Зерно" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 скасовано і передано справу № 910/6340/22 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив: «Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

77. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами. Важливим фактором того, як сторона користується стандартами доказування, є її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

78. Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування у справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту.

79. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

80. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (стаття 81 ГПК України).

81. Як убачається з матеріалів справи, копія Протоколу обшуку неодноразово витребовувалася судом першої інстанції: ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.08.2022, ухвалою від 19.09.2022, ухвалою від 24.10.2022 та ухвалою від 28.11.2022.

82. Скаржник вважає, що підставою відмови Національного антикорупційного бюро України у наданні копії Протоколу обшуку є помилка Господарського суду міста Києва, допущена в ухвалі від 28.11.2022. У клопотанні Скаржника не вказувалася дата Протоколу обшуку, оскільки вона не була відома йому. При цьому саме судом, за твердженням Скаржника, зазначено хибну дату, що призвело до неотримання основного доказу в справі, який підтверджує нестачу активу.

83. Суд погоджується з наведеними вище аргументами та звертає увагу, що в ухвалі від 28.11.2022 суд першої інстанції справді припустився помилки, проставивши датою витребуваної копії Протоколу обшуку 22 січня 2016 року (Т. 1 а.с. 167). Вказана дата, однак, є не датою складення протоколу, а датою кримінального провадження. При цьому в клопотанні Скаржника про витребування доказів не зазначається дата Протоколу обшуку, а лише наводиться дата кримінального провадження, що підтверджує наведені в касаційній скарзі доводи.

84. Відмова Господарського суду міста Києва у задоволенні повторного клопотання Скаржника про витребування доказів була поверхневою та формальною. Суд першої інстанції не встановив, унаслідок чого та з яких підстав копія Протоколу обшуку не була витребувана, одержана Скаржником (який був уповноважений на це ухвалою) та подана до суду.

85. Верховний Суд вважає необґрунтованою відмову Господарського суду міста Києва у задоволенні повторно поданого Скаржником клопотання про витребування копії Протоколу обшуку. За змістом пункту 14 Договору цей доказ має важливе значення для правильного вирішення справи.

86. У касаційній скарзі також стверджується, що Північний апеляційний господарський суд, розглядаючи клопотання Скаржника про витребування доказу, погодився із Господарським судом міста Києва та зазначив лише про те, що ані Національним антикорупційним бюро України, ані Скаржником не було подано копію Протоколу обшуку, однак не урахував, що підставою цього стала помилка суду першої інстанції.

87. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи, зокрема, вирішує питання про витребування доказів.

88. Верховний Суд зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Скаржник вчинив усі залежні від нього дії, спрямовані на одержання копії Протоколу обшуку. Натомість доказ не був витребуваний з незалежних від Скаржника причин.

89. При зверненні з апеляційною скаргою Скаржником було доведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали одержання та подання доказу до суду першої інстанції, а тому відмова Північного апеляційного господарського суду витребувати доказ є необґрунтованою.

90. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

91. Верховний Суд звертає увагу, що недослідження важливого доказу, витребування якого систематично ініціював Скаржник, може призвести до неповноти судового розгляду та невстановлення судами усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, зашкодити ухваленню законного й обґрунтованого рішення. Водночас судовий захист має бути повним, об`єктивним та вичерпним.».

В силу ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини сторін у цій справі виникли на підставі договору купівлі-продажу активів, що є речовими доказами у кримінальному провадженні та перебувають під арештом згідно з ухвалами суду.

Зберігання речових доказів і документів у кримінальному провадженні регулюється статтею 100 КПК України. Частиною шостою цієї статті передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у випадках, якщо такі речові докази передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - відповідно до закону та прийнятих на його виконання актів законодавства.

Правові та організаційні засади функціонування АРМА визначаються Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Згідно зі статтею 21 вказаного Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Частина четверта цієї статті передбачає, що рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) майно піддається швидкому псуванню;

2) майно швидко втрачає свою вартість;

3) витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.

Частиною п`ятою статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» закріплено окрему підставу для реалізації активу, переданого в управління АРМА. Так, активи, визначені частиною четвертою статті 21 Закону, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається АРМА негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора.

Реалізація активів здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, підставою передання активів, визначених частиною четвертою статті 21 Закону, для реалізації без згоди власника є ухвала слідчого судді або суду.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/18647/19 вирішено виключну правову проблему стосовно тлумачення норм КПК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», що стосується правових підстав для реалізації майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні.

У пункті 9.43 розділу «Висновок щодо застосування норм права» постанови від 05.10.2021 Великою Палатою Верховного Суду зазначено наступне:

«Стаття 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Натомість абзац сьомий частини шостої статті 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Вона розмежовує (1) передання речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості та (2) передання речових доказів для їх реалізації.

При цьому за змістом частини шостої цієї статті для реалізації можуть бути передані речові докази, зазначені в її абзаці першому, тобто тільки речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню».

Отже, підставою для передачі АРМА активів, визначених у частині четвертій статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів АРМА саме для їх реалізації.

Укладення Договору між сторонами за результатами електронних торгів є наслідком виконання АРМА ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про передання в управління Національному агентству для реалізації цукру-піску, який належить державі в особі Аграрного фонду України та зберігається на складах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Амос».

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час укладення договору сторони дійшли згоди, що:

- право власності на актив перейшло до покупця з моменту укладення цього договору;

- до моменту укладення цього Договору актив оглянуто покупцем;

- покупець заявив, що володіє інформацією про актив, що передається йому у власність, претензій до якості активу не має, недоліки, які перешкоджають використанню активу за його призначенням відсутні;

- будь-які претензії до продавця щодо якісних та кількісних характеристик активу у покупця відсутні. Покупець повідомлений, що на момент укладення цього договору на актив ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва накладено арешт у кримінальному провадженні;

- відповідно до Актів приймання-передавання об`єкту рухомого майна, підписаними до кожного з Договорів без зауважень, продавець передав, а покупець прийняв актив за кожним з Договорів.

Відповідно до статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За приписами частини першої статті 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Згідно з частиною першою статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. А згідно з частиною першою статті 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, встановлені судом обставини дають підстави для висновку про обізнаність позивача на час укладення договорів щодо характеристик активу (цукор-пісок), щодо наявності кримінального провадження, про визнання цього активу речовим доказом, про арешт цукру-піску, підстав реалізації такого майна (ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/35425/19-к та №757/35443/19-к), про існування зазначеного судового рішення, доступ до тексту якого є відкритим та його змістом. При цьому позивач самостійно на власний розсуд вчиняв дії щодо визначення своєї участі/не участі в електронних торгах, які провадив відповідач, визначення можливості участі у контексті кількості лотів, ціною, тощо.

Отже, позивач був вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договорів, був вільним і під час підписання актів приймання-передавання та мав можливість діяти з урахуванням вимог розумності, обізнаності та справедливості .

Водночас, на виконання постанови Верховного Суду від 17.10.2023 судом досліджено копію протоколу обшуку проведеного за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22, в рамках кримінального провадження № 12016110130000211 від 22.01.2016, який разом з тим не нівелює встановлених обставин щодо підписання позивачем актів приймання-передавання за Договором без заперечень та зауважень.

Враховуючи, що ухвала слідчого судді, якою визначено обов`язок АРМА з реалізації арештованого майна (цукор-пісок), є судовим рішенням, на виконання якого здійснювався продаж активів, доступність цього судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, обізнаність сторін Договору з положеннями законодавства, суд дійшов висновку, що позивач, проявивши розумну обачність, не міг не знати про кількість активу.

З огляду на вказані норми, оскільки позивачем прийнято активи шляхом підписання актів приймання-передавання без зауважень та заперечень щодо їх кількості, якості та вартості, обумовленою сторонами у договорах та специфікаціях до них, то у подальшому згідно з положеннями статей 668, 688, 323 ЦК України настають відповідні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 910/5370/21.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.05.2024

Суддя О.А. Грєхова