Рішення

від 02.05.2024 по справі 911/3919/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2024 р. Справа № 911/3919/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка", 09154, Київська область, Білоцерківський район, село Зрайки, вулиця Лісова, 1Б

до Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича, АДРЕСА_1

про стягнення 599 310,68 грн попередньої оплати

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю:

представник позивача - Купельський О.М.;

представник вiдповiдача - Касьяненко Д.Л.;

відповідач - Мартиненко О.В.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" (далі ТОВ "Степова Креветка") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича (далі ФОП Мартиненко О.В.) про стягнення попередньої оплати за товар, проведеної позивачем на підставі рахунку № 2 від 30.01.2023 у розмірі 599 310,68 грн, з яких 590 000,00 грн заборгованості та 9 310,68 грн 3% річних за період прострочення з 29.04.2023 по 06.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині поставки товару та неповернення коштів попередньої оплати.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що він передав товар ТОВ "Степова Креветка" в особі його засновника ОСОБА_1 .

Відповідачем заявлялися клопотання про витребування доказів, про зупинення провадження у справі, про призначення судової експертизи, які суд залишив без задоволення, зважаючи на таке.

Клопотання відповідача від 21.02.2024 залишене без задоволення з підстав, викладених в ухвалі суду від 11.04.2024.

З цих же підстав залишене без задоволення і клопотання відповідача про витребування доказів від 02.05.2024.

Відповідач просив зупинити провадження у справі (клопотання від 24.04.2024) з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, до набрання законної сили рішенням у справі №911/993/24 за позовом ФОП Мартиненко О.В. до ТОВ "Степова Креветка" про визнання припиненими господарських правовідносин щодо поставки товару, оплаченого Товариство з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" ФОП Мартиненку О.В. у сумі 590000,00грн на підставі рахунку № 2 від 30.01.2023.

Однак, відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Обставини щодо припинення господарських правовідносин щодо поставки товару, оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" ФОП Мартиненку О.В. у сумі 590 000,00 грн на підставі рахунку № 2 від 30.01.2023, є предметом судового розгляду саме у справі №911/3919/23, і зібрані у цій справі докази дозволяють їх встановити та оцінити.

А тому підстави для зупинення провадження у справі №911/3919/23 відсутні.

Відповідач 25.04.2024 заявив клопотання про проведення судової експертизи наданого ним звукозапису для встановлення належності голосів на звукозаписі ОСОБА_1 і Мартиненку О.В. і чи є цей звукозапис у період виконання договору поставки.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання, оскільки зважаючи на предмет доказування у цій справі наданий відповідачем звукозапис не є допустимим доказом. Окрім цього звукозапис не містить жодної інформації щодо спірних правовідносин сторін у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд

В С Т А Н О В И В :

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Степова Креветка" та ФОП Мартиненко О.В. було укладено договір поставки в спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури № 2 від 30.01.2023, в якому зазначено: товар - УЗВ у кількості 1 шт., ціна 590 000,00 грн, на загальну суму 590 000,00 грн.

Позивач платіжними інструкціями № 1 від 01.02.2023 на суму 540 000 та № 2 від 01.02.2023 на суму 50 000,00 грн оплатив виставлений відповідачем рахунок № 2 від 30.01.2023.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, товар позивачу не поставив.

Позивач стверджує, що він направляв відповідачу претензію № 02/23 від 20.04.2023 з вимогою негайно поставити товар УЗВ в кількості 1 штуки або повернути грошові кошти. В підтвердження цього наданий фіскальний чек.

10 листопада 2023 року за вих. № 4/23 від 10.11.2023 ТОВ "Степова Креветка" направило на адресу ФОП Мартиненка О.В. вимогу про поставку УЗВ, оплаченого відповідно до рахунку № 2 від 30.01.2023 на суму 590000,00грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження направленої кореспонденції.

29 листопада 2023 року за вих. № 5/23 від 29.11.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу негайно повернути сплачені по рахунку № 2 від 30.01.2023 платіжними інструкціями № 1 та № 2 від 01.02.2023 за УЗВ грошові кошти у сумі 590 000,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження направленої кореспонденції.

Позивач стверджує, що відповідач відповіді на вимоги не надав, товар не поставив, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 590 000,00 грн боргу та нарахованих 3% річних за період користування грошовими коштами з 29.04.2023 по 06.11.2023 у сумі 9 310,00 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині першій статті 642 Цивільного кодексу України.

Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є рахунок на оплату № 2 від 30.01.2023, що містить найменування товару, його ціну, а також реквізити відповідача (оферта), та платіжні інструкції № 1 та № 3 від 01.02.2023 про здійснення оплати за вказаним рахунком на загальну суму 590 000,00 грн (акцепт).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки, та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 частини першої статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

За приписами частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у формі позову.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання договору, укладеного в спрощений спосіб, позивач здійснив оплату за товар відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 2 від 30.01.2023 у сумі 590 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними інструкціями № 1 та № 2 від 01.02.2023.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем позивачу ТОВ "Степова Креветка" поставки оплаченого товару.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що товар був ним переданий позивачу через ОСОБА_1 , який, як стверджує відповідач, діяв в інтересах ТОВ "Степова Креветка", оскільки був його засновником/власником і з ним була домовленість про поставку товару.

Так, відповідно до наданих відповідачем акту приймання-передачі товару від 15.04.2023 та накладної № 3 від 15.04.2023 ФОП Мартиненко О.В. (постачальник) передав, а покупець ТОВ "Степова Креветка" через ОСОБА_1 прийняв барабанний фільтр модуль системи УЗВ у кількості 1 шт на суму 590 000,00 грн, які містять підпис особи, яка прийняла товар, та такою особою вказаний ОСОБА_1 .

Проте, докази наявності у ОСОБА_1 повноважень на отримання для ТОВ "Степова Креветка" від ФОП Мартиненка О.В. вказаного у цих акті та накладній товару (барабанний фільтр модуль системи УЗВ чи як вказано в рахунку № 2 від 30.01.2023 УЗВ у кількості 1 шт на суму 590 000,00грн) відсутні.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України№99 від 24.05.1995, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в даному випадку покладено на постачальника, і останній не надав суду доказів виконання зобов`язання по поставці товару позивачу або повернення йому суми попередньої оплати у розмірі 590 000,00грн, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9 310,68грн 3% річних, нарахованих за період 29.04.2023 06.11.2023.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із приписів чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Отже, відсутність доказів домовленості сторін щодо строку поставки товару, та, відповідно, момент пред`явлення відповідної вимоги (щодо повернення попередньої оплати) є вирішальними обставинами, з якими стаття 530 та частина друга статті 625 Цивільного кодексу України пов`язують настання моменту, з якого боржник вважається таким, що зобов`язаний повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) та відповідно наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача, зокрема сум 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

Таким чином наявність або відсутність доказів направлення вимоги про виконання зобов`язання або повернення суми попередньої оплати, входить до предмету доказування у даній справі.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вже встановлено судом, сторони уклали договір у спрощений спосіб: відповідач виставив позивачеві рахунок, який позивачем був оплачений.

Із документів (доказів), наданих до матеріалів справи (рахунок, платіжні інструкції), не вбачається, що сторони Договору визначили строк, спосіб і місце передачі (доставки) товару.

В підтвердження направлення позивачем відповідачу претензії № 02/23 від 20.04.2023 з вимогою негайно поставити товар УЗВ в кількості 1 штуки або повернути грошові кошти позивачем наданий лише фіскальний чек.

Суд критично відноситься до доказів направлення цієї претензії, оскільки з фіскального чеку неможливо встановити предмет надсилання відповідачу.

Отже, встановити чи отримував відповідач вимогу позивача про повернення коштів, суд позбавлений можливості.

У листі за вих. № 4/23 від 10.11.2023 ТОВ "Степова Креветка" заявляло вимогу до ФОП Мартиненка О.В. про поставку УЗВ, оплаченого відповідно до рахунку № 2 від 30.01.2023 на суму 590 000,00грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження направленої кореспонденції.

Вимога за вих. № 5/23 від 29.11.2023 негайно повернути сплачені по рахунку № 2 від 30.01.2023 платіжними інструкціями № 1 та № 2 від 01.02.2023 за УЗВ грошові кошти у сумі 590 000,00грн направлена відповідачу 29.11.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження направленої кореспонденції.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже позивачем не надано належних та допустимих доказів (опис вкладення у цінний лист) направлення претензії № 02/23 від 20.04.2023 на адресу відповідача, з огляду на що, позивачем не доведено належними доказами, що саме з 29.04.2023 у відповідача виникло зобов`язання з повернення грошової суми.

Вимога за вих. № 5/23 від 29.11.2023 негайно повернути сплачені направлена відповідачу 29.11.2023.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 9310,68грн 3% річних, нарахованих за період 29.04.2023 06.11.2023.

А тому в цій частині вимог слід відмовити у позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" (09354, Київська область, Білоцерківський район, село Зрайки, вул.Лісова, будинок 1Б, код ЄДРПОУ 44921843) 590 000 (п`ятсот дев`яносто тисяч) грн. 00 коп попередньої оплати та 8 850 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп судового збору.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 08.05.2024