Ухвала

від 08.05.2024 по справі 917/1300/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1300/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуюча - Істоміна О.А., судді - Радіонова О.О., Медуниця О.Є.)

від 27.03.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, Оператор ГТС) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 3 945 094,77 грн заборгованості за договором на експлуатацію складових газотранспортної системи № 55000731 від 29.08.2022, з яких: 3 150 007,08 грн - сума основного боргу, 638 631,57 грн - пеня, 38 317,89 грн - 3% річних, 118 138,23 грн - інфляційні втрати.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору на експлуатацію складових газотранспортної системи № 55000731 від 29.08.2022 (далі - Договір), а саме відповідач не розрахувався за послуги, визначені пунктом 2.4 Договору за проведення ремонтних робіт на ГРС Піщане до 27.12.2022 включно. Позивач, посилаючись на умови Договору та статті 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 позов задоволено, стягнуто з Товариства на користь Оператора ГТС 3 945 094,77 грн заборгованості за Договором 3 150 007,08 грн - основного боргу, 638 631,57 грн - пені, 38 317,89 грн - 3% річних, 118 138,23 грн - інфляційних втрат, а також 59 176,42 грн судового збору.

4. Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не заперечує проведення капітального ремонту та не наводить доводів стосовно не проведення позивачем, як виконавцем, капітального ремонту об`єкта відповідно до умов Договору та/або доводів стосовно невиконання позивачем, як виконавцем, робіт на об`єкті, зазначених у дефектному акті. Суд визнав доведеною та правильно розрахованою суму основної заборгованості відповідача перед позивачем за прострочення оплати фактично виконаних робіт за Договором в сумі 3 150 007,08 грн, що в свою чергу дало підстави для нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості.

5. 27.03.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд безпідставно беззаперечно прийняв визначену позивачем в акті виконаних робіт від 20.12.2022 по Договору вартість робіт на загальну суму 3 150 007,08 грн, підписаному лише позивачем, не врахувавши, що відповідач листом від 22.12.2022 №19/3088 повідомив про відмову від підписання акту виконаних робіт, підставою для чого стала незгода відповідача з вартістю відповідних робіт, оскільки договірна ціна на виконання капітального ремонту сторонами так і не була узгоджена. Суд вказав, що як вбачається із зведеного кошторисного розрахунку загальна вартість робіт складає 2 329 660,00 грн з ПДВ, водночас в акті виконаних робіт зазначено суму 3 150 007,08 грн з ПДВ, тобто різниця вартості ремонтних робіт між актом та кошторисом складає - 820 347,08 грн; доказів щодо внесення змін до зведеного кошторису, як і його погодження відповідачем, позивачем не надано, а тому наявність лише самого акту виконаних-робіт не може слугувати підставою для стягнення з відповідача суми, визначеної позивачем в позовній заяві в розмірі 3 150 007,08 грн.

7. 19.04.2024 позивач звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

8. 24.04.2024 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" заперечення проти відкриття касаційного провадження.

9. В обґрунтування зазначає, що наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки правовідносини у справі, яка переглядається, та у справах № 910/2184/18, № 921/254/18, № 921/262/18, № 911/1981/20, № 905/411/17, № 910/11592/19, № 910/11215/20, № 910/18384/20, № 914/2355/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі щодо неврахування судами висновків, викладених у цих справах (підстава касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України), не є подібними, натомість Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 906/764/20 та від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18), порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

10. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги, а також, розглянувши заперечення проти відкриття касаційного провадження виходить з наступного.

11. Доводи, викладені у запереченнях проти відкриття касаційного провадження щодо подібності правовідносин у зазначеній скаржником справах, в яких Верховний Суд виклав висновок, та у справі, яка переглядається, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не беруться до уваги, оскільки правильність, обґрунтованість і підтвердження зазначених підстав касаційного оскарження суд перевіряє при здійсненні перегляду судових рішень за касаційною скаргою по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження.

12. Разом з тим Суд установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.

13. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

15. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

16. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

17. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

18. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

19. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

20. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

21. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

22. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

23. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки застосував норми статей 525, 526, 610 ЦК України, статтю 193 ГК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 29.11.2021 у справі № 910/11215/20, від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21. Однак скаржник не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свої висновки.

24. У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статей 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України, однак не зазначає в цій частині підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України та статті 310 цього Кодексу.

25. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

26. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

27. Таким чином скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.

28. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

29. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

30. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

31. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 917/1300/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 23, 24 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншій стороні у справі, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова