Окрема думка

від 25.04.2024 по справі 902/862/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/862/23

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случа О. В.

до постанови Верховного Суду від 25.04.2024

у справі № 902/862/23

за касаційною скаргою "Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (головуючий суддя Філіпова Т. Л., судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є.)

за позовом "Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая"

до Вінницької міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці,

про визнання незаконним та скасування пункту 1 і підпункту 1.2 рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677,

Обставини справи

26.02.2024 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду зупинено провадження у справі № 902/862/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 та оприлюднення повного тексту постанови.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2024 року "Вінницький приватний православний НВК святого Миколая" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 287 Господарського кодексу України), просить ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом апеляційної інстанції положень пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 вказану касаційну каргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Берднік І. С. - головуючий (доповідач), Зуєв В. А., Міщенко І. С.

28.03.2024 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрито касаційне провадження у справі № 902/862/23 за касаційною скаргою "Вінницького приватного православного НВК святого Миколая" з підстави, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 902/862/23 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Міщенка І. С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Берднік І. С. - головуючий (доповідач), Зуєв В. А., Случ О. В.

25.04.2024 постановою Верховного Суду касаційну скаргу "Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая" задоволено, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 902/862/23 скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд не погодився із висновками суду апеляційної інстанції у зв`язку з тим, що ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження від 26.02.2023 всупереч положенням статті 234 Господарського процесуального кодексу України не містить будь-яких мотивів такого зупинення.

Проте, не погоджуюся із вказаними висновками виходячи із такого.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

18.10.2023 рішенням Господарського суду Вінницької області позовні вимоги задоволено повністю, а саме: визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677, яким Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця, припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990367305101, номер запису про інше речове право: 15730928), та пункт 1.2. рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677, яким скасовано пункт 1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з "Вінницьким приватним православним НВК святого Миколая" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, у м. Вінниці.

У листопаді 2023 року Вінницька міська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2023.

11.12.2023 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2023 у справі № 902/862/23.

Як вже зазначено вище, 26.02.2024 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду зупинено провадження у справі № 902/862/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 та оприлюднення повного тексту постанови.

Зупиняючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 906/1330/21 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади "Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів Релігійної громади УПЦ від 06.07.2019; визнання недійсним статуту Релігійної громади ПЦУ у новій редакції, та вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування Закону України від 17.01.2019 "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" у справі № 906/1330/21 буде практикоутворюючим та матиме значення для надання правової оцінки застосування норм права у справі № 902/862/23.

Предметом розгляду у справі № 902/862/23, що розглядається, є позовні вимоги "Вінницького приватного православного НВК святого Миколая" до Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування пункту 1 рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 №1677, яким Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990367305101, номер запису про інше речове право: 15730928), та пункту 1.2. рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677, яким скасовано пункт 1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з "Вінницьким приватним православним НВК святого Миколая" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, у м. Вінниці, обґрунтовані відсутністю правових підстав для припинення Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця права постійного користування земельною ділянкою та перевищенням відповідачем повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини шостої статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції положень пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

За доводами касаційної скарги, зупиняючи провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 та оприлюднення повного тексту постанови, суд апеляційної інстанції не врахував, що правовідносини у справі № 902/862/23 та у справі № 906/1330/21 не є подібними, а також взагалі не навів жодного обґрунтування дійсної наявності підстав для зупинення провадження у справі.

Суть окремої думки

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, виходив з того, що на розгляді Великикої Палати Верховного Суду перебуває справа № 906/1330/21 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади "Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів Релігійної громади УПЦ від 06 липня 2019 року; визнання недійсним статуту Релігійної громади ПЦУ у новій редакції.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду передаючи справу № 906/1330/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду дійшов до висновку, що необхідно перевірити чи вплинув фактичний процес реалізації та застосування Закону України від 17 січня 2019 року №2673-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" на гарантовані Конституцією України та Конвенцією права.

В ухвалі про передачу справи № 906/1330/21 на розгляд Великої Плати Верховного Суду, Верховний Суд зазначив, що рішення про зміну підлеглості не приймалось безпосередньо державою, але було наслідком прийнятого 17 січня 2019 року Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи", яким встановлено відповідну процедуру; окрім того, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту було зареєстровано державою в особі державної адміністрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"; закон передбачає можливість відмови, якщо зміни і доповнення статутів або діяльність суперечать чинному законодавству, що означає обов`язок уповноваженого державного органу перевіряти дотримання процедури з метою захисту прав заінтересованих осіб. Без проведення реєстраційних дій первісна релігійна громада не втрачає правосуб`єктність.

А також зазначено про необхідність перевірити, чи вплинув фактичний процес реалізації та застосування Закону України від 17 січня 2019 року N 2673-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" на гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача, у зв`язку із чим винесено на розгляд такі питання.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку про пов`язаність справ № 902/862/23 та № 906/1330/21, об`єктивну неможливість розгляду справи № 902/862/23 до вирішення справи № 906/1330/21, оскільки висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у справі № 906/1330/21 матиме значення для надання правової оцінки, зокрема щодо застосування норм статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у справі № 902/862/23, а також зважаючи на те, що питання у цій справі стосується захисту прав людини і основоположних свобод, що гарантуються Конституцією та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі та задля забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність.

Суд зазначив, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування Закону України від 17 січня 2019 року №2673-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" у справі № 906/1330/21 буде практикоутворюючим та матиме значення для надання правової оцінки застосування норм права у справі № 902/862/23.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки Верховного Суду щодо умов застосування правових норм у спірних правовідносинах, мають бути враховані судом для розгляду цієї справи, а тому наявні підстави для зупинення провадження у цій справі.

Разом з тим, на мою думку, доводи скаржника в цілому зводяться до незгоди з процесуальною дією/рішенням суду апеляційної інстанції (без належного обґрунтування порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права), необхідності переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що виходить за межі розгляду справи в касаційному порядку (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням наведеного вважаю обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження у справі.

Наведене свідчить, що оскаржувана ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 902/862/23 відповідає вимогам господарського процесуального законодавства.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції мав у задоволенні касаційної скарги "Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая" відмовити, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 902/862/23 залишити без змін.

Суддя Верховного Суду О. В. Случ