Ухвала

від 02.05.2024 по справі 756/9381/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 756/9381/18

провадження № 61-5754 ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крижановської Юлії Сергіївни, заінтересована особа - комунальне підприємство «Харківський міський ломбард»,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив суд поновити строк на подання доказів понесених судових витрат та вирішити питання про їх розподіл у розмірі 13 274,59 грн, що складаються з витрат на правничу допомогу - 10 250,00 грн, витрат від курсової різниці - 2 908,84 грн та поштові витрати - 115,75 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витратзадоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

19 квітня 2024 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, змінити ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2023 рокута стягнути на його користь 13 274,59 грн понесених судових витрат.

Заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отриманий засобами поштового зв`язку 22 березня 2024 року. Клопотання підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій за відсутності доказів на підтвердження не співмірності або не розумності заявлених на відшкодування витрат на правову допомогу, безпідставно зменшили заявлену до відшкодування суму.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Зазначені положення кореспондують положенням статті 452 ЦПК України, згідно з якими судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у суді першої інстанції при розгляді скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця правову допомогу йому надавав адвокат Панченко О. В., на підтвердження чого надав копію акта про надання послуг адвокатом Панченко О. В. від 22 липня 2022 року, копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію до прибуткового касового ордера від 22 липня 2022 року № 22/2-2, квитанції про оплату поштових послуг.

Встановивши фактичний обсяг наданих ОСОБА_1 послуг адвокатом Панченко О. В., а також критерії необхідності, реальності наданих послуг та розумності їх вартості, суд вважав розмір судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 250,00 грн непропорційним. Однак, з урахуванням принципу пропорційності до предмету судового розгляду, вважав обгрунтованим розмір судових витрат на правничу допомогу у цій категорії справ 3 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення вимог скарги на стадії виконання судового рішення, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості,суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відшкодування на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, що буде справедливим і співмірним до предмету судового розгляду,відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками судів і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , які аналогічні доводам його апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування положень статтей 137, 141, 452 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень першої та апеляційної інстанцій, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючисьстаттею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2023 рокута постанови Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крижановської Юлії Сергіївни, заінтересована особа - комунальне підприємство «Харківський міський ломбард».

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара