Ухвала

від 07.05.2024 по справі 742/1913/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/759/24

Єдиний унікальний № 742/1913/24

УХВАЛА

іменем України

07 травня 2024 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Пащук Артем Ігорович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,

установив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом, призначено підготовче судове засідання на 03 травня 2024 року, яке відкладено до 07 травня 2024 року.

Позивач в судове засідання 03 травня 2024 року не з`явилася, проте її представник адвокат Пащук А.І. заявлений позов підтримав, просив його задовольнити. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечував. З приводу підсудності розгляду даної справи вказав, що ОСОБА_1 не є ВПО, тому справа підсудна Прилуцькому міськрайонному суду. Просив надати час для надання відповідних доказів 06 травня 2024 року.

06 травня 2024 року докази підсудності справи Прилуцькому міськрайонному суду, не надані.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч.1ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто випливає висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

У відповідності до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 28 ЦПК України передбачений вичерпний перелік підстав визначення підсудності за вибором позивача, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, в силу ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає, що даний позов підсудний Прилуцькому міськрайонному суду Чернігівської області на підставі ч.1 ст. 28 ЦПК України, тому подається за місцем проживання позивачки та дитини.

З матеріалів справи встановлено, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 .

Згідно довідок Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітика) від 26 квітня 2024 року та 30 квітня 2024 року, місце проживання/перебування позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Червоноградського міського суду Львівської області.

Відповідно до ч.1ст.1Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених устатті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб`є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціальногоЗакону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.

Крім того, у своєму роз`ясненні від 02.09.2022 року Верховний Суд зазначив, що якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Але якщо такої довідки у переселенця немає, тобто особа з тих чи інших причин не зареєструвалася як ВПО, але все ж хоче подати позов у суд, то, на жаль, у такому випадку позов у найближчий суд особа подати не зможе. В такому випадку переселенці повинні подавати позови в ті суди, яким була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Виняток встановлення факту смерті. Такі позови, як зазначили у ВС, подаються у будь-який місцевий суд загальної юрисдикції на території України.

Отже, такі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування позивача під час визначення підсудності розгляду справи за ч.1 ст.28 ЦПК України.

При цьому, суд враховує, що позов виник з приводу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_3 , яка разом з матір`ю з березня 2022 року проживає у м. Червоноград Львівської області, а тому розгляд справи за місцем проживання дитини буде сприяти встановленню фактичних обставин справи.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно положень ч.9 ст.187ЦПКУкраїни, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Стаття 32 ЦПК України, передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона підсудна.

За таких обставин, справа підлягає направленню за підсудністю до Червоноградського міського суду Львівської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27,31,32,187,258,259,260,261 ЦПК України, суд

постановив:

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Пащук Артем Ігорович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, передати на розгляд до Червоноградського міськогосудуЛьвівськоїобласті (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Святого Володимира, буд. 15), за підсудністю.

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА