Вирок

від 07.05.2024 по справі 756/4107/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

07.05.2024 Справа № 756/4107/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/4107/23

1-кп/756/691/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100050000031 від 06.01.2023, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього ж міста ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно), РНОКПП НОМЕР_1 , такого, що має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця ЗС України, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

представник потерпілого ОСОБА_8 ,

обвинувачений ОСОБА_9 ,

захисник ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и в:

Так, судом встановлено, що 06.01.2023 близько 07:24 водій ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем марки «MAZDA» моделі «6» (д.н.з. НОМЕР_2 ) (далі - автомобіль марки «MAZDA»), рухаючись у середній смузі для руху транспортних засобів по просп. Володимира Івасюка зі сторони вул. Набережно-Рибальської в напрямку вул. О.Архипенка у місті Києві, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, при увімкненні червоного сигналу світлофора всупереч пункту 8.10. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 та введених у дію 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху) не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) та продовжив рух автомобілем марки «MAZDA» на червоний сигнал світлофору для транспортних засобів, чим порушив підпункт «е» пункту 8.7.3. Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка переходила проїзну частину по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал для пішоходів зліва направо відносно руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_9 , внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 отримала закриту травму правого кульшового суглобу: перелом шийки правої стегнової кістки (зі зміщенням уламків), що відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість відповідно до висунутого обвинувачення визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, не оспорював такі обставини та дав суду наступні показання.

Так, обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що він жалкує, що так сталося, був тверезий, попросив вибачення та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема те, що зранку 06.01.2023 він, керуючи автомобілем марки «MAZDA», рухався по просп. Володимира Івасюка зі сторони вул. Набережно-Рибальської в напрямку вул. О.Архипенка у місті Києві, на вулиці йшов дощ зі снігом, проїздна частина була мокрою та слизькою. Під`їжджаючи до регульованого пішохідного переходу, він побачив як змінився сигнал світлофора для руху транспортних засобів із зеленого на червоний сигнал, він застосував екстренне гальмування, однак через погодні умови уникнути наїзду на жінку-пішохода не вдалося, не зволікаючи, на місце події викликали швидку медичну допомогу та працівників поліції. Після події він з метою відшкодування шкоди потерпілій, мав зустріч із її донькою, однак вони так і не досягли домовленості стосовно розміру відшкодування, оскільки потерпіла сторона висловила вимогу про відшкодування суми одним платежем, натомість він реально не мав та немає такої можливості, оскільки тривалий час проходив лікування в госпіталі, тому просив доньку потерпілої про сплату частинами, однак це не влаштувало потерпілу сторону. Повідомив, що лише під час судового провадження його захисник дізнався номер карткового рахунку потерпілої та він перерахував у рахунок відшкодування завданої шкоди 5 000 грн, водночас він не відмовляється та бажає в подальшому відшкодовувати завдану шкоду, крім того на момент події цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу марки «MAZDA» моделі «6» (д.н.з. НОМЕР_2 ) була застрахована за договором добровільного страхування наземного транспорту. Зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, просив суд призначити покарання відповідно до закону, що передбачає відповідальність за вчинене, при цьому просив суд урахувати, що він має на утриманні малолітнього сина, котрого виховує самостійно, проживає з матір`ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка, будучи особою пенсійного віку, на цей день продовжує працювати в спеціалізованій школі вчителем початкових класів, та за можливості застосувати до нього положення ст. 75 КК України, звільнивши від відбування основного покарання з випробуванням. Крім того, просив не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він часто їздить по роботі.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів, долучених сторонами відповідно до встановленого порядку, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 в межах пред`явленого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені сторонами відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Норми КК України наділяють суд правом вибору певного виду і розміру у визначених законом межах заходу примусу. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

При цьому, із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За змістом пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_9 , суд відповідно до матеріалів кримінального провадження враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину з огляду на положення ст. 12 КК України, який є тяжким; особу обвинуваченого, його стан здоров`я, те, що він має вищу освіту, має на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого виховує самостійно, про що зазначено в медичній документації дитини про стан здоров`я, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, формально посередньо характеризується за місцем проживання, раніше несудимий. Крім того, зважив суд і на те, що обвинувачений брав участь в антитерористичній операції (бойових діях), має нагороди різного ступеня: відзнаку Президента України за участь в антитерористичній операції відповідно до Указу Президента ОСОБА_14 від 17.02.2016 № 53/2016; медаль «Честь.Слава.Держава» за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію від громади міста Києва згідно розпорядження Київського міського голови від 11.01.2017 № 6; медаль «Захисник України» від 12.10.2017 № 14 Громадської організації «Захисники України»; медаль «За жертовність і любов до України» від 09.09.2015 № 5769 Української православної церкви Київського патріархату.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз`яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду, відповідно до яких, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку таких обставин.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України суд визнає «щире каяття», що обґрунтовується наступним.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки, попросивши вибачення, зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність у кримінальному провадження обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_9 основне покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Водночас, санкція ч. 2 ст. 286 КК України сформульована як кумулятивна, тобто передбачає наявність як основного виду покарання, так і можливість застосування або незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Так, судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_9 , керуючи автомобілем і під`їхавши до пішохідного переходу, проїзд якого регулюється світлофором автоматичного режиму роботи, на якому в той час загорівся червоний сигнал світлофора, який забороняє рух транспортних засобів, не зупинився перед стоп-лінією та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка переходила дорогу по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора для пішоходів, що заподіяло останній тяжкі тілесні ушкодження, тобто аналіз характеру та обсягу допущених обвинуваченим ОСОБА_9 порушень Правил дорожнього руху свідчать про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

У постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.10.2019 справа №205/7091/16-к, від 12.09.2018 справа №206/5073/15-к суд касаційної інстанції наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи позиції сторін кримінального провадження, думку представника потерпілої щодо виду та розміру основного та додаткового покарання в сукупності з обставинами кримінального провадження та відомостями про особу обвинуваченого, його ставленням до вчиненого, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_9 основне покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, водночас, враховуючи окремо, що останній має на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати якого ОСОБА_16 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Солом`янським районним у місті Києві відділом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 2401) у своїй заяві від 18.05.2022 (підпис останньої було завірено нотаріально) зазначила, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і не заперечує проти подальшого усиновлення сина третьою особою, що свідчить про те, що обвинувачений виховує сина самостійно, що також підтверджується й відомостями з медичної документації про стан здоров`я дитини, зваживши на позиції у судових дебатах учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що наявні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки на думку суду виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадках виправдування обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13.01.2023 справа № 756/182/23 на транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA» моделі «6» (д.н.з. НОМЕР_2 ), який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 належить ОСОБА_17 , у вигляді заборони користування та розпорядження будь-кому і будь-яким чином.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов відсутній.

Процесуальні витрати слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Керуючись положеннями статей 100, 124, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13.01.2023 справа № 756/182/23 на транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA» моделі «6» (д.н.з. НОМЕР_2 ), який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 належить ОСОБА_17 , у вигляді заборони користування та розпорядження будь-кому і будь-яким чином, - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA» моделі «6» (д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 ), вилучений під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.01.2023, який відповідно до постанови від 06.01.2023 зберігається на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів ( АДРЕСА_4 ) - після набрання вироком законної сили залишити власнику/законному володільцю ОСОБА_17 за належністю;

- диск з відеофайлом під назвою «10.9.37.62_Героїв Сталінграда 2г(2023-01-09 10_21_56)_317564», який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- 1 321 (одна тисяча триста дванадцять одна) грн 46 коп (висновок експерта від 06.02.2023 № СЕ-19/111-23/2687-ФП);

- 1 510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп (висновок експерта від 02.02.2023 № СЕ-19/111-23/1137-ІТ);

- 1 510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп (висновок експерта від 20.03.2023 № СЕ-19/111-23/9379-ІТ);

- 2 672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн 00 коп (висновок експерта від 03.03.2023 № 042-339-2023).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1