Ухвала

від 08.05.2024 по справі 160/11584/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 травня 2024 р. Справа № 160/11584/24 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (51000, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Царичанка, вул.Гвардійської дивізії, буд.10, код ЄДРПОУ 42961890) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить:

- визнати дії Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо відмови у розгляді спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (про визнання батьківства відносно їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 21.03.2024 року поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокадацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка передана для розгляду та зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року;

- зобов`язати Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) розглянути спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (про визнання батьківства відносно їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 21.03.2024 року поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокадацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка передана для розгляду та зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також, пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, з позовних матеріалів вбачається, що 21.03.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно звернулися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокадацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із спільною заявою про визнання батьківства відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказана заява була зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року.

На вказане звернення листом відповідача від 19.04.2024 року № 500/31.1-41, повідомлено, що йому відмовлено у визнанні батьківства, через те, що відповідач вважає, що визнання батьківства у воєнний час може бути використане не з метою виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон та зазначає, що фіктивне визнання батьківства без наміру виконувати батьківські обов`язки, порушує права дитини. Також, вказано, що з метою захисту прав дитини питання визнання батьківства відносно ОСОБА_3 необхідно звернутися до суду для винесення рішення про визнання батьківства або усиновлення.

Таким чином, фактично предметом даного спору є визнання батьківства або усиновлення дитини.

Суд вважає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону).

Згідно ч.1 ст.1 Сімейного кодексу України, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Сімейного кодексу України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Главою 12 «Визначення походження дитини» Сімейного кодексу України, передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ст.121 Кодексу).

Статтею 134 Сімейного кодексу України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Суд вважає, що оскаржувана відмова, хоч і прийнята суб`єктом владних повноважень, спрямована на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права, у т.ч. щодо захисту прав дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки фактично спір про визначення походження дитини, реєстрацію відомостей про батька, визначення цивільних прав дитини та його матері, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а слід розглянути в порядку ЦПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про приватноправовий характер спірних у цій справі правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити.

При цьому, частиною 7 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На виконання вищенаведеної норми суд роз`яснює позивачеві, що за сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 248 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (51000, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Царичанка, вул.Гвардійської дивізії, буд.10, код ЄДРПОУ 42961890) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя М.В. Дєєв