Рішення

від 03.10.2024 по справі 160/11584/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року Справа № 160/11584/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

ОСОБА_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить:

- визнати дії Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо відмови у розгляді спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (про визнання батьківства відносно їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 21.03.2024 року поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокадацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка передана для розгляду та зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року;

- зобов`язати Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) розглянути спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (про визнання батьківства відносно їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 21.03.2024 року поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка передана для розгляду та зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач та ОСОБА_2 спільно звернулися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із спільною заявою про визнання батьківства відносно їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Витягу № 00039701866 від 17.05.2023 року вбачається, що при народженні ОСОБА_3 , відомості про батька внесені зі слів матері, тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Вказана заява була зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за №12/31.1-41 від 12.04.2024 року. На вказане звернення позивач отримав лист відповідача від 19.04.2024 року № 500/31.1-41, із змісту якого вбачається, що йому відмовлено у визнанні батьківства, через те, що відповідач вважає, що визнання батьківства у воєнний час може бути використане не з метою виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон та зазначає, що фіктивне визнання батьківства без наміру виконувати батьківські обов`язки, порушує права дитини. Позивач вважає, що відмова у розгляді спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (про визнання батьківства відносно їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 21.03.2024 року протиправна та така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач за результатами розгляду заяви не прийняв жодного рішення (позитивного або негативного для позивача) у формі висновку, а лише повідомив позивача листом про надання інформації про відсутність підстав для внесення змін, який не є рішенням, в розумінні норм КАС України та не створює конкретних правових наслідків для позивача, а носить лише інформаційний характер. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі №160/11584/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в адміністративній справі №160/11584/24 - скасовано, матеріали справи направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

31.07.2024 року справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду справу передано на розгляд судді Дєєву М.В.

01.08.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження справу та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Копія ухвали від 01.08.2024 отримана відповідачем в системі «Електронний суд» 01.08.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб від 22.11.2023 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

ОСОБА_1 подав заяву щодо визнання батьківства відносно ОСОБА_3 №111/31.29-34 від 21.03.2024 року до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зареєстровану у Царичанському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за №12/31.1-41 від 12.04.2024 року.

Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було розглянуто заяву №111/31.29-34 від 21.03.2024 року до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зареєстровану у Царичанському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за №12/31.1-41 від 12.04.2024 року щодо визнання батьківства гр. ОСОБА_1 відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пункту 1.12 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 (зі змінами) та прийнято рішення, яке оформлене листом від 19.04.2024 року №500/31.1-41 із повідомленням про наступне:

«Відповідно до вимог ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записується за її вказівкою.

За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомості про батька до актового запису про народження ОСОБА_3 , а/з № 18 від 26.01.2017 року складеного Петриківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внесені за заявою матері відповідно до вимог ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України батьком зазначений ОСОБА_4 .

Пунктом 2.13 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2012 №96/5 (далі - Правила) визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), заява про визнання батьківства.

Тобто, подання спільної заяви про визнання батьківства є одним із способів встановлення батьківства, який передбачає добровільне визнання батьківства. Згідно заяви про визнання батьківства чоловік фактично визнає, що він є батьком дитини і після визнання батьківства набуває прав та обов`язків батька щодо цієї дитини. Мати дитини при підписанні спільної заяви для визнання батьківства підтверджує, що заявник є батьком її дитини і надає згоду на те, щоб дана особа набула батьківських прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави. додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану, належного документального оформлення проведеної державної реєстрації.

24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022).

Відповідно до абзацу четвертого статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Визнання батьківства у воєнний час може бути використане не з метою виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон.

Фіктивне визнання батьківства, тобто визнання батьківства без наміру виконувати батьківські обов`язки, порушує права дитини.

З наданих документів вбачається, що заявник перебуває за рахунком у 2-му шлюбі з матір`ю дитини, актовий запис про шлюб № 200 від 22.11.2023 року складений Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Від першого шлюбу заявник має двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, заявник не скористався правом визнати батьківство відносно дитини 2017 року народження до 24.02.2022 року, тобто протягом 5 років від дня народження дитини.

Враховуючи вищенаведене, з метою захисту прав дитини вважаю, що з питання визнання батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно звернутися до суду для винесення рішення про визнання батьківства або усиновлення.».

Позивач вважає, що відмова у розгляді спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (про визнання батьківства відносно їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 21.03.2024 року протиправна та така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постановах від 14.11.2018 у справі №425/2737/17 та від 23.01.2019 у справі №807/45/17, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Таким чином, з огляду на вказане суд в межах спірних правовідносин не надає оцінку обставин щодо встановлення юридичного факту батьківства, а лише розглядає спір в межах публічно-правового спору щодо перевірки додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.

В свою чергу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п.1 ч.2 ст.2 КАС України).

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на вільне місце проживання (перебування), передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (Ґавенда проти Польщі від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Броньовський проти Польщі від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Положеннями статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Суд зазначає, що приписи статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відносно необхідності складення висновку за наслідками перевірки зібраних документів щодо внесення змін до актового запису цивільного стану, є чіткими та передбачуваними.

При цьому, порядок внесення змін до актових записів цивільного стану визначений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (далі - Правила).

Пунктом 1.1 Правил передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку (п.1.15 Правил).

На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку (п.2.12 Правил).

Таким чином, суд зазначає, що з метою внесення відповідних змін до актових записів цивільного стану зацікавлена особа подає до уповноваженого органу заяву, а відповідний орган має скласти обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Проте, відповідачем, в порушення вищевказаних вимог, за результатами розгляду заяви позивача про визнання батьківства не складено обґрунтованого висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову у внесенні таких змін.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.03.2024 року про встановлення батьківства, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення - розглянути питання про складення висновку або направити заяву за належністю, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Відсутність належним чином оформленого висновку за результатами розгляду заяви позивача, свідчить про те, що уповноважений орган не вчинив необхідних дій, які він повинен був вчинити відповідно до вимог чинного законодавства.

Тобто, наданий відповідачем лист, в якому викладено інформацію про відсутність підстав для внесення змін до актового запису цивільного стану не є обґрунтованим висновком про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану.

Отже, відповідачем допущено протиправні дії щодо належного розгляду заяви про визнання батьківства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо відмови у розгляді спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2024 року поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка передана для розгляду та зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року, підлягають задоволенню.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) розглянути спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2024 року поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка передана для розгляду та зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати як учасник бойових дій відповідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, помилково сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 № 1650/24182.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (51000, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Царичанка, вул.Гвардійської дивізії, буд.10, код ЄДРПОУ 42961890), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо відмови у розгляді спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 21.03.2024 року поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка передана для розгляду та зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року.

Зобов`язати Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) розглянути спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 21.03.2024 року поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка передана для розгляду та зареєстрована Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) за № 12/31.1-41 від 12.04.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв