ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2024 рокусправа №380/19286/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» звернулось Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100014/2 від 14.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000108, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100015/2 від 14.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000109, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100016/2 від 14.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000105, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000107, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100019/1 від 17.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000122, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100020/1 від 17.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000121, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100021/1 від 17.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000134, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100022/1 від 17.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000125, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100023/1 від 18.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000137, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100024/1 від 18.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000138, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100025/1 від 18.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000142, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100034/2 від 18.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000200, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100035/2 від 25.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000202, винесене відокремленим підрозділом Державної митної служби України Львівською митницею.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі контракту від 17.08.2021 №3081, ввезено на митну територію України товари та подано до Львівської митниці для митного оформлення за митними деклараціями відповідні товари, однак відповідач, в свою чергу, склав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вважає, що при здійснення митного оформлення було надано усі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та позбавляли контролюючий орган будь-яких сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 21.08.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 18.09.2023 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 10.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваних рішеннях.
Суд ухвалою від 30.10.2023 перейшов до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні 21.01.2024 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті.
Представник позивача, присутня у судовому засіданні, позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити.
Представник відповідача, що прибула у судове засідання, проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши вступні слова представників сторін, суд за письмовим клопотанням представника позивача, за відсутності заперечень сторони відповідача, перейшов для продовження розгляду справи у письмове провадження.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
17.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» (далі ТОВ «ІНТЕРНЕШЕНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА», покупець) та Seven Star Lemon Technology Co., LTD (далі продавець) було укладено контракт №3081 (далі Контракт №3081), за умовами якого продавець продає а покупцем купує лимонну кислоту моногідрат за ціною $740,00/тонну. Загальна ціна договору становить $672 000,00 грн.
В подальшому 02.08.2022 до вказаного контракту було укладено Додаток №3, яким сторони зазначили, що на умовах Контракту №3081 продавець продасть, а покупець купить 200 метричних тон лимонної кислоти моногідрату за ціною $1000/тонну. Загальна вартість товару складає $200 000,00.
В подальшому до вказаного контракту було укладено Додаток №4, яким сторони зазначили, що на умовах Контракту №3081 продавець продасть, а покупець купить 50 метричних тон лимонної кислоти моногідрату за ціною $740/тонну. Загальна вартість товару складає $37 000,00.
Зазначені суми сплачено по передоплаті згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті №6 від 11.02.2022 на суму $224 000,00 грн та №20 від 25.10.2022 на суму $13 000,00 грн. Всього на суму $237 000 .
03.10.2022 продавцем було виставлено два інвойси: QX-22101502 на суму $37 000,00 та QX-22081801 на суму $200 000,00.
З метою митного оформлення отриманого товару позивачем подано наступні митні декларації:
- 23UA209230002130U0;
- 23UA209230002128U9;
- 23UA202930002322U9;
- 23UA202930003444U7;
- 23UA202930003493U0:
- 23UA202930002334U1;
- 23UA202930003595U6;
- 23UA202930003526U3;
- 23UA202930003844U6;
- 23UA202930004010U1;
- 23UA202930006456U0;
- 23UA202930003426U6;
- 23UA202930006459U8.
До кожної з декларацій позивачем подано документи на підтвердження заявленої вартості товарів:
- Контракт №3081;
- додатки до договору №3, 4, 5;
- пакувальний лист від 03.10.2022;
- автотранспортні накладні (13 одиниць, по одній до кожної декларації);
- інвойси від 03.10.2022 QX-22101502 на суму $37 000,00 та QX-22081801 на суму $200 000,00;
- коносамент SZ2022100497 від 13.11.2022;
- сертифікат про походження товару №22С3707А2916/00413 від 29.12.2022;
- специфікації до інвойсів (13 одиниць, по одній до кожної декларації);
- довідки про транспортні витрати (13 одиниць, по одній до кожної декларації);
- договір про надання послуг митного брокера CCSV0102 від 01.02.2022;
- договір (контракт) про перевезення KYSV0401 від 04.01.2022;
- сертифікат аналізу від 15.10.2022;
- митна декларація країни відправлення №425820220001090139 від 10.11.2022;
- митна декларація країни відправлення №425820220001090165 від 10.11.2022;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги.
За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогами надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
На виконання вимог позивачем подано письмові пояснення (№5 від 12.01.2023, №6 від 12.01.2023, №8 від 16.01.2023, №9 від 17.01.2023, №11 від 17.01.2023, №14 від 18.01.2023, №26 від 24.01.2023, №27 від 24.01.2023), та долучено додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме:
- копію Контракту №3081;
- копію додатків №2 від 02.08.2022, №3 від 02.08.2022, №4 від 02.09.2022, №5 від 29.12.2022;
- копію рахунку-фактури (інвойс) від 03.10.2022 №QX-22101502;
- копію специфікацій до інвойсів №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 03.10.2022;
- копії платіжних доручень в іноземній валюті №6 від 11.02.2022 грн та №20 від 25.10.2022;
- копію коносаменту SZ2022100497 від 13.11.2022;
- копію пакувального листа від 03.10.2022;
- копію митної декларації країни експортера №425820220001090139 та №425820220001090165;
- копію сертифіката походження №22С3707А2916/00413 та №22С3707А2916/00414;
- копію сертифікату аналізу;
- цінову пропозицію (прайс-лист);
- виписка з бухгалтерської документації.
За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100014/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100015/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100016/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100019/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100020/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100021/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100022/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100023/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100024/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100025/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100034/2 від 18.01.2023, UA209000/2023/100035/2 від 25.01.2023, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000108, №UA209230/2023/000109, №UA209230/2023/000105, №UA209230/2023/000107, №UA209230/2023/000122, №UA209230/2023/000121, №UA209230/2023/000134, №UA209230/2023/000125, №UA209230/2023/000137, №UA209230/2023/000138, №UA209230/2023/000142, №UA209230/2023/000200, №UA209230/2023/000202.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митні декларації 23UA209230002130U0; 23UA209230002128U9; 23UA202930002322U9; 23UA202930003444U7; 23UA202930003493U0: 23UA202930002334U1; 23UA202930003595U6; 23UA202930003526U3; 23UA202930003844U6; 23UA202930004010U1; 23UA202930006456U0; 23UA202930003426U6; 3UA202930006459U8, митну вартість товару якими визначено за основним методом. До декларації долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме копію Контракту №3081; копію додатків №2 від 02.08.2022, №3 від 02.08.2022, №4 від 02.09.2022, №5 від 29.12.2022; копію рахунку-фактури (інвойс) від 03.10.2022 №QX-22101502; копію специфікацій до інвойсів №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 03.10.2022; копії платіжних доручень в іноземній валюті №6 від 11.02.2022 грн та №20 від 25.10.2022; копію коносаменту SZ2022100497 від 13.11.2022; копію пакувального листа від 03.10.2022; копію митної декларації країни експортера №425820220001090139 та №425820220001090165; копію сертифіката походження №22С3707А2916/00413 та №22С3707А2916/00414; копію сертифікату аналізу; цінову пропозицію (прайс-лист); виписка з бухгалтерської документації.
Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості (інвойс, транспортні перевізні документи, платіжні документи, копію митної декларації країни відправлення).
На виконання вимоги декларантом подано додаткові документи: копію Контракту №3081; копію додатків №2 від 02.08.2022, №3 від 02.08.2022, №4 від 02.09.2022, №5 від 29.12.2022; копію рахунку-фактури (інвойс) від 03.10.2022 №QX-22101502; копію специфікацій до інвойсів №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 03.10.2022; копії платіжних доручень в іноземній валюті №6 від 11.02.2022 грн та №20 від 25.10.2022; копію коносаменту SZ2022100497 від 13.11.2022; копію пакувального листа від 03.10.2022; копію митної декларації країни експортера №425820220001090139 та №425820220001090165; копію сертифіката походження №22С3707А2916/00413 та №22С3707А2916/00414; копію сертифікату аналізу; цінову пропозицію (прайс-лист); виписка з бухгалтерської документації.
За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100014/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100015/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100016/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100019/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100020/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100021/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100022/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100023/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100024/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100025/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100034/2 від 18.01.2023, UA209000/2023/100035/2 від 25.01.2023, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000108, №UA209230/2023/000109, №UA209230/2023/000105, №UA209230/2023/000107, №UA209230/2023/000122, №UA209230/2023/000121, №UA209230/2023/000134, №UA209230/2023/000125, №UA209230/2023/000137, №UA209230/2023/000138, №UA209230/2023/000142, №UA209230/2023/000200, №UA209230/2023/000202.
Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів , суд зазначає наступне.
Так, відповідач вказує, що надані платіжні доручення від 25.10.22 та від 11.02.22 містять посилання на контракт та проформу-інвойс №QX-21081801 (не надано), а не рахунок-фактуру №QX-22101502, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару.
З цього приводу суд враховує надані представником позивача пояснення про те, що в рахунках-фактурах від 03.10.2022 QX-22101502 та QX-22081801, які були надані відповідачу до митного оформлення, міститься посилання на Контракт №3081. Аналогічні посилання на цей контракт містять і платіжні доручення від 25.10.22 та від 11.02.22. Відтак, вказані платіжні документи містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.
Також на підтвердження вартості товару позивачем надано специфікації до інвойсів (№1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 03.10.2022, по одній до кожної декларації), загальна сума яких складає $237 000,00, що відповідає сумі, передбаченій контрактом (з додатками) та є аналогічною сплаченій сумі згідно з платіжними дорученнями.
Отже, покликання відповідача на неможливість співставити проведені платежі із поставкою товару є необґрунтованими.
Також представник позивача вказує, що проформа-інвойс №QX-21081801 є попереднім інвойсом, який існує для узгодження ціни, обсягу поставки, і лише після його затвердження складається комерційний інвойс. Відтак, попередня оплата була дійсно сплачена 11.02.2022 згідно проформи-інвойсу від 17.08.2021 №QX-21081801. А вже після оформлення інвойсів 03.10.2022 наступний платіж здійснено з посиланням на сам договір.
Верховний Суд у постанові у справі № 420/1709/19 від 29 липня 2020 року звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Більше того, у своїх постановах Верховний Суд дійшов висновків, що чинним законодавством взагалі не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс (рахунок). А сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Вказана позиція зазначена у постановах Верховного Суду по справі № 1.380.2019.006980 від 11.04.2022, по справі № 520/10386/2020 від 25.05.2021, по справі №810/2784/18 від 22.08.2019.
Крім того, в оскаржуваних рішеннях відповідач вказує про те, що зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.08.2021 №3081 у розділі «Продавець» містить підпис та печатку продавця, що є ідентичними копіями підпису і печатки в додатках до даного контракту (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки), якими вносяться зміни щодо ціни товару та терміну дії контракту. Це дає підстави вважати, що документи мають ознаки підробки.
Втім, суд не погоджується з наведеними твердженнями відповідача, адже такі є припущенням та не підтверджується жодними доказами, зокрема результатами експертизи.
Також відповідач стверджує, що декларантом в графі 44 ЕМД заявлено договір на перевезення від 04.01.2022 №KYSV0401, який не надано.
Однак, у кожній з оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач зазначає договір (контракт) про перевезення №KYSV0401 від 04.01.2022 як один із документів, які позивачем подано до митного оформлення. Отже, вказане зауваження відповідача є безпідставним.
Ще позивач покликається на те, що згідно наданої до митного контролю міжнародної автотранспортної накладної CMR від 09.01.2023 № 6932/1 у графах 16 та 23 перевізником заявлено МТД-ТРАНС, проте договір з таким постачальником послуг серед наданих декларантом документів відсутній.
Вказане спростовується з п. 2.1.1 Договору на перевезення від 04.01.2022 №KYSV0401, укладеного між позивачем та ТОВ «СВ Брок», яким передбачено, що при необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором Експедитор зобов`язується укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями. Аналогічне за змістом положення міститься в п. 2.2.1 цього договору.
Крім наведеного, митний орган наголосив на тому, що за зазначеним маршрутом декларантом не надано рахунки на оплату, платіжні документи, заявку, договір на перевезення та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості.
Згідно з розділом ІІІ Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою Правил заповнення митної декларації, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Аналізуючи наведені положення Правил №599, суд вказує, що такі не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.
Митний кодекс України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем документи (договір перевезення та довідки про транспорті витрати) є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказує про те, що зовнішньоекономічним договором від 17.08.2021 № 3081 пунктом 4.5 обумовлено, що вартість пакування та маркування входить в ціну товару, однак в інвойсі такі складові ціни відсутні.
Втім, суд наголошує, що відповідно до підп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.
Згідно з п. 4.2 Контракту №3081, товар повинен бути упакований в оригінальній тарі та маркований відповідно до інструкцій покупця.
Відповідно до п. 4.5 Контракту №3081 вартість упакування та маркування входить в ціну товару.
Відтак, сторонами контракту було обумовлено, що вартість упакування та маркування товару входить у вартість товару.
Отже, за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування та маркування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №160/7901/18.
Зауваження відповідача про недоліки митної декларації країни-відправлення суд відхиляє, оскільки така не є документом, який в силу положень ст. 53 МК України може підтверджувати митну вартість товарів.
Також відповідач вказує про те, що доданий прайс-лист не являється таким, оскільки містить обмежену інформацію, тобто ціна товару встановлена на конкретних умовах (для Українського ринку у кількості 50МТ).
Однак суд вказує, що вимоги до вказаного документа законодавством не встановлені, а обов`язок його подання при поданні декларації відсутній.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 09.04.2019 у справі №825/1575/17.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.
Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданими позивачем митною деклараціями 23UA209230002130U0; 23UA209230002128U9; 23UA202930002322U9; 23UA202930003444U7; 23UA202930003493U0: 23UA202930002334U1; 23UA202930003595U6; 23UA202930003526U3; 23UA202930003844U6; 23UA202930004010U1; 23UA202930006456U0; 23UA202930003426U6; 3UA202930006459U8.
Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Проте, у оскаржуваних рішеннях крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.
Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100014/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100015/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100016/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100019/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100020/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100021/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100022/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100023/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100024/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100025/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100034/2 від 18.01.2023, UA209000/2023/100035/2 від 25.01.2023є необґрунтованим.
А тому, як наслідок, вищезазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд зазначає, що картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не має самостійних юридичних підстав прийняття, а є документом, який приймається виключно у зв`язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості, а тому суд дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування також і карток відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/000108, №UA209230/2023/000109, №UA209230/2023/000105, №UA209230/2023/000107, №UA209230/2023/000122, №UA209230/2023/000121, №UA209230/2023/000134, №UA209230/2023/000125, №UA209230/2023/000137, №UA209230/2023/000138, №UA209230/2023/000142, №UA209230/2023/000200, №UA209230/2023/000202.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.09.2020 у справі №400/3133/18.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та карти відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 61 732,00 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 55 000,00 грн.
Згідно з ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано:
- договір про надання правничої допомоги від 20.03.2023;
- виписку по рахунку від 28.04.2023.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не зобов`язаний надавати детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові звертає увагу на зміст ст.134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Враховуючи згадану правову позицію Верховного Суду, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 6500,00 грн. В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100014/2 від 14.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000108
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100015/2 від 14.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000109.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100016/2 від 14.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000105.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000107.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100019/1 від 17.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000122.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100020/1 від 17.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000121.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100021/1 від 17.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000134.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100022/1 від 17.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000125.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100023/1 від 18.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000137.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100024/1 від 18.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000138.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100025/1 від 18.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000142.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100034/2 від 18.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000200.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100035/2 від 25.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000202.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 61 732 (шістдесят одна тисяча сімсот тридцять дві) гривні 00 копійок та 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58; код ЄДРПОУ 39001959).
Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2024 |
Оприлюднено | 10.05.2024 |
Номер документу | 118900739 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Глушко Ігор Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Глушко Ігор Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Глушко Ігор Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Глушко Ігор Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Глушко Ігор Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Сидор Наталія Теодозіївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Сидор Наталія Теодозіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні