Постанова

від 08.05.2024 по справі 400/12868/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12868/23

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 19.02.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія з обслуговування житлового фонду «Ліски-М» до Південного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису від 25.09.2023 року №ПД/МК/17690/010/П,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

17 жовтня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія з обслуговування житлового фонду «Ліски-М» звернулось в суд із адміністративним позовом до Південного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати припис про скасування наказу (розпорядження) роботодавця або усунення порушень законодавства про працю щодо призупинення дії трудового договору №ПД/МК/17690/010/П від 25.09.2023 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно винесено припис про усунення виявлених порушень, оскільки його винесено на підставі необґрунтованих висновків про порушення законодавства про працю. Позивач вважає, що припис є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийнятий на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи, що в ході проведення перевірки встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуваний припис. Відповідач вважає, що оскаржуваний припис є правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія з обслуговування житлового фонду «Ліски-М» до Південного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 припису Південного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці №ПД/МК/17690/010/П від 25.09.2023 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Південного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія з обслуговування житлового фонду «Ліски-М» сплачену суму судового збору у розмірі 1342 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та вважає рішення таким, що підлягає скасуванню в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 припису Південного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці №ПД/МК/17690/010/П від 25.09.2023 року з наступних підстав.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

14.08.2023 року за вх. №Д-673/ПД-23 відповідач отримано звернення від громадянки ОСОБА_1 про порушення, що спричинило шкоду її правам, а саме про призупинення дії її трудового договору з подальшим скороченням.

Листом Держпраці №ЦА-3792/1/2.4.1-23а від 22.08.2023 погоджено проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «Управляюча компанія з обслуговування житлового фонду «Ліски-М».

На виконання частини 1 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі- Закон 877-V), наказом ПМУ Держпраці від 30.08.2023 року №80/ПД-ЗК доручено головному державному інспектору відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_2 з 06.09.2023 по 19.09.2023 провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про працю суб`єкта господарювання - ТОВ «Управляюча компанія з обслуговування житлового фонду «Ліски-М».

На виконання частини 2 статті 7 Закону 877-V відповідачем видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «Управляюча компанія з обслуговування житлового фонду «Ліски-М» від 31.08.2023 №ПД/1/5704-23. Відповідно до направлення питання, що підлягають контролю-призупинення дії трудового договору, скорочення чисельності або штату працівників.

Перевірка була проведена у період з 15.09.2023 по 18.09.2023, за результатами якої складено акт від 18.09.2023 №ПД/МК/17690/010 та винесено припис від 25.09.2023 року за № ПД/МК/17690/010/П із зазначенням порушень законодавства, а саме: порушення абз. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору не відбувається у зв`язку із тимчасовим припиненням роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасовим припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Так, накази «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» від 07.04.2022 №25/к стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , від 21.04.2022 №28-к стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , від 16.05.2022 №30-к стосовно ОСОБА_9 , від 17.06.2022 №33-к стосовно ОСОБА_8 , від 21.06.2022 №34-к стосовно ОСОБА_1 , призупинено дію трудових договорів з працівниками без зазначення причин, що виключають можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Крім того, наказом від 21.04.2022 №28-к з слюсарем-сантехником 4 розр. ОСОБА_8 призупинено дію трудового договору з 02.05.2022 Наказом від 13.06.2022 №31/1-к №31/1-к ОСОБА_8 відкликано з призупинення дії трудового договору з 14.06.2022 по 17.06.2022, згідно табелю обліку використання робочого часу за червень 2022 працівником відпрацьовано 3 дні, тобто 24 години. Відповідно наказу від 17.06.2022 №33-к з слюсарем-сантехником 4 розр. ОСОБА_8 повторно призупинено дію трудового договору з 20.06.2022.

Як зазначає відповідач у приписі, що законодавством не передбачено тимчасове відкликання працівника з призупинення дії трудового договору та подальшого повернення, що свідчить про можливість роботодавця забезпечити працівника роботою, а працівника виконувати роботу, передбачену трудовим договором.

Наказом від 21.06.2022 №34-к з бухгалтером ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору з 01.07.2022.

В той же час, коли з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору наказом від 31.03.2023 №5 на посаду бухгалтера за сумісництвом прийнято ОСОБА_10 з 03.04.2023, що свідчить про можливість роботодавця забезпечити працівника роботою за посадою бухгалтер.

Наказів про скасування призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 , яка займає посаду бухгалтера у Товаристві не видавався.

У зв`язку із встановленням порушення вимог законодавства про працю в частині призупинення дії трудового договору та відповідно до вимог частини 3 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» оскаржуваним Приписом №ПД/МК/17690/010/П від 25.09.2023 року, зобов`язано позивача усунути порушення законодавства про працю шляхом:

-Накази «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» від 07.04.2022 №25/к, від 21.04.2022 №28-к, від 16.05.2022 №30-к, від 17.06.2022 №33-к, від 13.06.2022 №31/1-к, від 21.06.2022 №34-к привести у відповідність до вимог статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

-Відновити дію трудового договору з ОСОБА_1 з 03.04.2023, коли виникла можливість у роботодавця забезпечити працівника роботою за посадою бухгалтера.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 26, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 62 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженими Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України, у зв`язку з введенням воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023 та від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, в тому числі, з 05 години 30 хвилин 01 травня 2023 року строком на 90 діб.

Особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-ІХ, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2023 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).

Частинами 2, 3 статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 2136-ІХ главу ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, положення Закону №2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ, також можуть та/або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Статтею 13 Закону № 2136-ІХ (в редакції, чинній на момент прийняття наказу) визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що про прийняття наказу № 34-к від 21.06.2022 «Про призупинення дії трудового договору» зокрема з ОСОБА_1 , останню повідомлено засобами телефонного зв`язку, тобто у відповідності дост. 13 Закону № 2136-ІХ

Згідно ст.2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника».

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 31.03.2023 №5 на посаду бухгалтера за сумісництвом прийнято ОСОБА_10 0,5 штатної одиниці з 03.04.2023року з окладом згідно штатного розкладу.

Так, предметом розгляду даної справи, як правильно встановлено судом першої інстанції є Припис №ПД/МК/17690/010/П від 25.09.2023 року, складений Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Відповідно встановлених порушень вимог законодавства про працю в частині призупинення дії трудового договору та відповідно до вимог частини 3 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» оскаржуваним Приписом №ПД/МК/17690/010/П від 25.09.2023 року, зобов`язано позивача усунути порушення законодавства про працю шляхом:

-Накази «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» від 07.04.2022 №25/к, від 21.04.2022 №28-к, від 16.05.2022 №30-к, від 17.06.2022 №33-к, від 13.06.2022 №31/1-к, від 21.06.2022 №34-к привести у відповідність до вимог статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

-Відновити дію трудового договору з ОСОБА_1 з 03.04.2023, коли виникла можливість у роботодавця забезпечити працівника роботою за посадою бухгалтера.

Переглядаючи справу в суді апеляційної інстанції суд надає оцінку доводам в рамках апеляційної скарги, а саме право роботодавця прийняття за сумісництвом на роботу іншого працівника за посадою бухгалтер.

Згідно ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Отже, законодавством України передбачена можливість роботодавців залучати до виконання нових працівників на місця тих, хто фактично відсутній, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме.

Враховуючи позицію викладену у коментарі Мінекономіки від 23.03.2022р. до Закону України № 2136-ІХ, в якому зазначено, що норма абзацу другого частини другої статті 2 надає право роботодавцю приймати нових працівників за строковими трудовими договорами на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника, незалежно від причин його відсутності.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів погоджується звисновками суду першої інстанції щодо права товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія з обслуговування житлового фонду «Ліски-М» залучити на посаду бухгалтера за сумісництвом ОСОБА_10 , уклавши з нею строковий трудовий договір.

Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що скорочення працівників не є предметом розгляду та сторонами не оскаржувалось в судовому порядку, тому суд не надає правової оцінки цим обставинам.

Доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька