Ухвала

від 09.05.2024 по справі 489/2753/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/2753/24

Провадження № 1-кс/489/572/24

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

іменем України

09 травня 2024 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42023152020000027 від 01.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, про арешт майна,

встановив:

СД ВП № 4 МРУП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, за фактом забруднення атмосферного повітря шкідливими для довкілля речовинами, яке було допущене ПП «Мильча» шляхом порушення вимог експлуатації місць видалення відходів на земельній ділянці 4823383000:07:000:0140, розташованій на території Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

До суду надійшло клопотання прокурора про арешт бульдозеру жовтого кольору, р.н. Т01392ВЕ, з табличкою «трактор 01111 162168»; бульдозеру жовтого кольору, р.н. НОМЕР_1 , та бульдозеру жовтого кольору без реєстраційного номеру з табличкою «трактор Т НОМЕР_2 , рік випуску 99», які були виявлені 29.04.2024 під час огляду вищевказаної земельної ділянки, на якій проводилися роботи з приймання побутових відходів, з метою їх збереження як речових доказів.

В судове засідання прокурор не з`явився, надавши заяву про підтримання клопотання та проведення розгляду за його відсутності.

Керуючись ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження та закріпленим у ст. 7 КПК України принципом диспозитивності, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання без участі прокурора.

Повідомити власника/володільця вказаного майна не виявилося можливим, оскільки під час досудового розслідування не було встановлено власників та володільців транспортних засобів, які просить арештувати прокурор. Натомість неприбуття власника майна відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Розгляд клопотання проводиться без фіксування ходу засідання за допомогою технічних засобів відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України,арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За положеннями ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.Відповідно дост.98КПКУкраїни,речовимидоказамиє матеріальніоб`єкти,якібулизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбутивикористаніякдоказфактучиобставин,щовстановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій,гроші,цінності таіншіречі,набутікримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першійцієї статті.

В ході розгляду клопотання на підставі досліджених доказів встановлена наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42023152020000027 від 01.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, та що виявлені в ході досудового розслідування бульдозер жовтого кольору, р.н. Т01392ВЕ, з табличкою «трактор 01111 162168»; бульдозер жовтого кольору, р.н. НОМЕР_1 , бульдозер жовтого кольору без реєстраційного номеру з табличкою «трактор Т-171.01 №5277407, рік випуску 99», дійсно є речовими доказами по вказаному кримінальному провадженню, оскільки визнані такими відповідною постановою слідчого, тому з метою забезпечення їхнього збереження для розслідування та закінчення даного провадження необхідно накласти на них арешт.

При цьому на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Натомість слідчий суддя на вказаній стадії розслідування не вправі надавати оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності і допустимості для встановлення обставин кримінального провадження, яка має бути надана судом під час розгляду кримінального провадження, а лише зобов`язаний з`ясувати, що вилучене майно відповідає критеріям щодо речових доказів та потребує збереження для розслідування кримінального провадження накладенням на нього арешту, тобто шляхом вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання про вид арешту, який має бути накладений намайно, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 173 КПК України,при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Аналіз положень ч. 1 ст. 170 КПК України вказує, що арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, полягає в ряді самостійних заходів: позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Натомість, одним із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст. 132 КПК України є те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи. За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.

Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Також з урахуванням визначеної ст. 3 КПК України ролі слідчого судді в кримінальному провадженні щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та визначених ст. 173 КПК України обставин, які мають враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя має оцінити, чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні про арешт майна, та чи розумні і співрозмірні запропоновані в клопотанні обмеження прав власника/володільця майна завданням кримінального провадження.

Натомість з матеріалів клопотання слідує, що прокурор просить накласти арешт на транспортні засоби, які після їхнього огляду не вилучалися, та в клопотанні не заявлені обставини та слідчому судді не надані відповідні докази того, що надання можливості тимчасовим користувачам вказаних транспортних засобів користуватися та розпоряджатися ними призведе до їхнього приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, або створюватиме перешкоди для розслідування кримінального провадження. Вказане свідчить про те, що зазначені речові докази можуть перебувати на відповідальному зберіганні у їхніх володільців.

При цьому, з доданої до клопотання копії протоколу огляду місця події від 29.04.2024 слідує, що слідчим були оглянуті вказані транспортні засоби із застосуванням відео фіксації. Крім того, слідчий має змогу повторно оглянути зазначені речові докази, зафіксувати та вилучити, у разі наявності, відповідні сліди, що мають значення для розслідування кримінального провадження. У зв`язку з цим, відсутні виключні відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України підстави для заборони або обмеження володільцям користуватися та розпоряджатися вказаними транспортними засобами.

Поряд з тим, оскільки досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню не закінчене, майно дійсно є речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню, тому необхідно забезпечити його збереження для розслідування та закінчення даного провадження.

З метою забезпечення балансу між інтересами володільців транспортних засобів та визначеними ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження та інтересами досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що необхідно накласти арешт на вказане майно шляхом заборони відчужувати його, що забезпечить реалізацію прав володільця на користування майном, та забезпечить збереження вказаного майна в якості речового доказу по вказаному кримінальному провадженню.

Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на необхідність часткового задоволення клопотання.

Керуючись статтями 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання про арешт майна задовольнити частково.

У кримінальному провадженні № 42023152020000027 від 01.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, накласти арешт на бульдозер жовтого кольору, р.н. Т01392ВЕ, з табличкою «трактор 01111 162168»; бульдозер жовтого кольору, р.н. НОМЕР_1 , бульдозер жовтого кольору без реєстраційного номеру з табличкою «трактор Т НОМЕР_2 , рік випуску 99», які були виявлені 29.04.2024 в ході огляду місця події, земельної ділянки з кадастровим номером 4823383000:07:000:0140, розташованої на території Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,

шляхом позбавлення права на їх відчуження, до скасування арешту у встановленомуКПК України порядку, дозволивши їхнім власникам/володільцям користуватися та розпоряджатися ними, крім права відчуження.

Ухвала в частині арешту майна підлягає негайному виконанню прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1