Постанова

від 01.05.2024 по справі 333/3525/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.05.2024 Справа № 333/3525/22

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 333/3525/22 Пр. № 22-ц/807/487/24Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С. Повний текст складено 15.12.2023 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарг и ОСОБА_1 всобі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь Сергія Вікторовича про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-12), в якому просили: - визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, прийняте ОСОБА_7 та - запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 38647611 від 09.10.2020 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок літ. Г-2, загальної площею 204,2 кв. м, житлова площа 83,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову позивачі зазначали, що ОСОБА_3 є дружиною, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є дітьми ОСОБА_8

15.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого став ПАТ «УкрСиббанк» та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11096047000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у сумі 1915905,72 грн. в строк до 20.08.2024 року.

З метою забезпечення зобов`язань за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_8 уклав договір іпотеки від 15.12.2006 року №11096047000/З, на підставі якого передав іпотекодержателю АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно жилий будинок літ. Г-2, загальної площею 204,2 кв. м, житлова площа 83,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , який було придбано останнім під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , та якій є спільною власністю подружжя.

Сторони домовилися, що вартість будинку становить 3392837,00 грн.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом, боржником за яким є ФОП ОСОБА_3 .

У зв`язку з невиконанням ФОП ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобов`язань, ПАТ «Дельта Банк» набув права дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 року по справі №908/1419/14 стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ «ДельтаБанк» суму боргу у розмірі 2764481,91 грн., було видано судовий наказ та порушено виконавче провадження №44206660.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, у зв`язку з чим, іпотечний договір є припиненим.

Після смерті ОСОБА_8 1/2 частина будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшла до його спадкоємців ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_6 (донька), ОСОБА_5 (син).

ОСОБА_3 , яка вже була власником 1/2 частини будинку, стала власником вже 4/6 частини зазначеного нерухомого майна, а діти по 1/6 частині кожному.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2020 року по справі №908/1419/14 було замінено ПАТ «Дельта Банк», як стягувача, його правонаступником ТОВ «ФК «ГЕЛІОС».

Діти померлого у встановленому законом порядку звернулися до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8 .

Постановою державного нотаріуса Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори Ковнат А.В.та ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 з причин наявностізаборони відчуження нерухомого майна та накладення арешту на нерухоме майно.

Також, позивачам стало відомо, що відповідачі здійснили реєстрацію права власності житлового будинку, що належав ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , як спільне майно подружжя і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Позивачі вважають, що рішення про державну реєстрацію права власності підлягає скасуванню, оскільки позивачі не були повідомлені про вимоги іпотекодержателя та про переоформлення будинку, а також про відступлення права вимоги. На цей час виконавча служба продовжує стягувати заборгованість з ФОП ОСОБА_3

Відповідачами не було повідомлено виконавчу службу про відступленні права вимоги та про змінустягувача у виконавчому провадженні.

Більше того, позивачами здійснюється погашення заборгованості за кредитним договором від 15.12.2006 року №11096047000 через виконавчу службу.

Позивачі готові погасити заборгованості за зазначеним кредитним договором, однак на теперішній час зовсім не зрозуміло, хто є стягувачем.

Вартість будинку значно перевищує суму боргу. Оцінка будинку не проводилася, погашена сума заборгованості не була врахована взагалі.

Також, не зрозуміло, з яких саме підстав державний реєстратор зареєстрував право власності за ОСОБА_1 , оскільки стороною по виконавчому провадженню стягувачем є ТОВ «ФК «ГЕЛІОС».

Підставою для переоформлення будинку став договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27.04 2020 року, за яким ТОВ «ФК«Укрфінансстандарт», не маючи на те законних підстав, передало ОСОБА_1 права за договором іпотеки від 15.12.2006 року №11096047000/З.

У реєстраційній справі відсутні документи, які надають право перереєструвати будинок.

Такі дії відповідачів з державної реєстрації права власності на нерухоме майно порушують права позивачів, як спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 .

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_9 (т.с. 1 а.с. 94). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с.97)провадженняу ційсправі відкритов порядку загального позовного провадження.

Рішенням Комунарськогорайонного судум.Запоріжжя від06грудня 2023року (т.с. 2 а.с. 47-56) позов у цій справі задоволено частково.

Позов ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь Сергія Вікторовича про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь Сергія Вікторовича про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) до державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь Сергія Вікторовича про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня Сергія Вікторовича (номер відомостей про речове право: 38647611; дата, час державної реєстрації: 09.10.2020 року; індексний номер: 54562426 від 13.10.2020 року) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, літ. Г-2, загальної площею 204,2 кв. м, житлова площа 83,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2192836823101).

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 76).

Першу апеляційнускаргу позивача ОСОБА_3 в особіпредставника ОСОБА_4 було повернутозаявникові ухвалоюЗапорізького апеляційногосуду від18січня 2024року (т.с. 2 а.с. 97) на підставі ст. 357 ч. 5 п. 2 ЦПК України (апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, подала заяву про її відкликання).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні,

-відповідач ОСОБА_1 всобі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 81-88) просив скасувати рішення суду першої інстанції в частинізадоволених позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі,

-позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 у своїй повторній апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 118-120) просила рішення суду першої інстанції скасувати в частинівідмови взадоволенні позову ОСОБА_3 додержавного реєстратораВиконавчого комітетуМалобілозерської сільськоїради Василівськогорайону Запорізькоїобласті ПлетіньС.В.про визнаннянезаконними таскасування записупро державнуреєстрацію прававласності нанерухоме майно таухвалити новерішення,яким задовольнитипозов ОСОБА_3 до державногореєстратора Виконавчогокомітету Малобілозерськоїсільської радиВасилівського районуЗапорізької областіПлетінь С.В. в частині визнання незаконними та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Ухвалами апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами у цій справі відкрито 18 січня 2024 року та 14 лютого 2024 року відповідно (т.с. 2 а.с. 98, 164), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 99, 164), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та з урахуванням штату суддів апеляційного суду взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно (довідка т.с. 2 а.с.191 ).

Позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 всобі представника ОСОБА_2 у цій справі (т.с. 2 а.с. 222-224).

Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначені апеляційні скарги сторін у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 13 березня 2024 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с. 228-230) в порядку задоволення першого клопотанняпредставника відповідача ОСОБА_1 адвокатаГудзевич І.А.про йоговідкладення через їїзвернення занаданням медичноїдопомоги таможливу госпіталізацію,відповідні доказибудуть наданінею внаступне судовезасідання уцій справі (т.с. 2 а.с. 224-227), з урахуванням перебування судді-доповідача на курсах підвищення кваліфікації у період з 18.03.2024 року по 22.03.2024 року включно (довідка т.с. 3 а.с. 240), перед відкладеннямрозгляду цієїсправи апеляційнимсудом впорядку ст.12ч.5ЦПК Українипредставникові позивача ОСОБА_3 -адвокату БілоусГ.Б.було роз`ясненоправо сторонипозивача надати(ненадати)апеляційному судудокази наявностівищезазначеного виконавчогопровадження простягнення боргуз ФОП ОСОБА_3 ,де стягувачемвиступає ТОВ«ФК «ГЕЛІОС»та доказина підтвердження(спростування)стягнення будь-якоїсуми заборгованостіз боржникана користьцього стягувачау даномувиконавчому провадженні,а такожнаслідки ненаданняостанніх,а саме,що апеляційнийсуд булепереглядати законністьта обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв оскаржуванійчастині напідставі наявниху ційсправі матеріалівта доказів.

В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_10 у зв`язку із звільненням останньої у відставку (т.с. 3 а.с. 6-7).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 8) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гудзевич І.А. (т.с. 3 а.с. 1-5).

У квітні 2024 року до апеляційного суду надійшли письмові пояснення позивача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 із додатками відповіддю Хортицького ВДВС м. Запоріжжя від 18.04.2024 року (за період з 28.01.2020 року по 18.08.2021 року - 6662,87грн.на користьстягувачаТОВ «ФК «ГЕЛІОС») та довідкою ТОВ «ТД «Срібний вік» від 05.04.2014 року відносно працівника ОСОБА_3 (за період з 05.2019 року по 08.2021 року - 9702,93 грн.) про утримання з її доходу коштів на користь стягувача у виконавчому провадженні № 49968446, боржник ФОП ОСОБА_3 на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Запорізької області, виконавчий лист № 08/14/19, виданого 11.07.2014 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу 2764481,91 грн. (т.с. 3 а.с. 14-17, 23-24).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи всі учасники цієї справи, у тому числі:

- відповідач ОСОБА_1 та державний реєстратор Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь С.В. через офіційний веб - сайт Судової влади України (т.с. 2 а.с. 238-239), що узгоджується із вимогами ст. 128 ЦПК України, оскільки останнім відомим місцем проживання (перебування) останніх є тимчасово окупована внаслідок військової агресії РФ територія Запорізької області України,

- позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 додатково черезсвоїх представників, що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України,

всі учасники цієї справи не з`явились, у томучислі представникавідповідача ОСОБА_1 адвокатаГудзевич І.А.в режимівідеоконфернції (в силу вимог ст. 212 ч. 5ЦПК України ризики неможливості участі в відкоконференції поза межами приміщення суду…несе учасник справи, якій подав відповідну заяву), окрім представника позивача адвоката Білоус Г.Б. (т.с. 2 а.с. 74), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали, окрім відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 повторно через іншого представника адвоката Андросович Г.С. подав апеляційному суду клопотання про відкладеннярозгляду цієїсправи через перебуванняадвоката ГудзевичІ.А. у відрядженні закордоном без наданнядоказів останнього та укладення у зв`язку із цим договору 30.04.2024 року з іншим адвокатом Андросович Г.С. (ордер т.с. 3 а.с. 32) та на надання можливості новому адвокату ознайомитись із матеріалами цієї справи.

Проте, в силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесятиднів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (ст. 371 ч. 1 ЦПК України).

Апеляційним судом встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами сторін у цій справі було відкрито 18 січня 2024 року та 14 лютого 2024 року відповідно (т.с. 2 а.с. 98, 164).

Суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою явку відповідача ОСОБА_1 чи представника останнього у судові засідання у цій справі.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суду ухвалив: у задоволенні повторно клопотання сторони відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом відмовити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представника позивача ОСОБА_3 адвоката Білоус Г.Б. (т.с. 2 а.с. 74).

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представникапозивача ОСОБА_3 адвокатаБілоус Г.Б., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення позивача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 із додатками відповіддю Хортицького ВДВС м. Запоріжжя та довідкою ТОВ «ТД «Срібний вік» (т.с. 3 а.с. 14-17, 23-24), апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційні скаргивідповідача ОСОБА_1 всобі представника ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3 в особіпредставника ОСОБА_4 у цій справі підлягають залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено,що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і відповідачдержавний реєстраторВиконавчого комітету Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь С.В. із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні позовних вимог цих позивачів та до цього відповідача, погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3 ,а позивач ОСОБА_3 лише в частині відмови у задоволенні її позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 в частині.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 і лише в оскаржуваній частині в частині задоволення та відмови позовних вимог позивач ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_1 .

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення,постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що задовольняючи вищезазначений позов позивача ОСОБА_3 частково,суд першої інстанції, керувався ст.ст. 5, 48, 141, 223, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 207, 387, 388, 509, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 12, 33, 35, 36, 38 ЗУ «Про іпотеку», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженимпостановою КабінетуМіністрів Українивід 25грудня 2015року №1127 та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних цього позивача лише у цій частині позовних вимог.

Апеляційний судпогоджуєтьсяізтаким висновкомсудупершоїінстанції, в оскаржуваних частинах (фактично повністю),вважає йогоправильним,арішення суду першої інстанції в частинах,які єпредметом апеляційногооскарження (фактично повністю) таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України в оскаржуванійчастині у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції правильно виходив в оскаржуванійчастині рішення із такого.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції було правильно встановлено в оскаржуванійчастині рішення таке.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2021 року по справі №333/6250/20 (т.с. 1 а.с. 150-152) встановлено, що 12.12.2006 р. між ОСОБА_11 (Продавець) та ОСОБА_8 ем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3130, за умовами п.1 якого ОСОБА_11 продала, а ОСОБА_8 купив житловий будинок літ. Г-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 204,2 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 18463 кв м.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.11.2023 року №352906486 (т.с. 2 а.с. 13-38), 13.12.2006 року за ОСОБА_8 було зареєстровано право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2006 р. № 3130.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що 15.12.2006року міжАКІБ «УкрСиббанк»та ФОП ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно якого банк видає ФОП ОСОБА_3 кредит (грошові кошти) у національній валюті України у сумі 1950000 грн., а остання зобов`язується його використовувати належним чином згідно із встановленим строком користування, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом, та своєчасно повернути кредит Іпотекодержателю.

Того ждня,15.12.2006року міжАКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_8 було укладенодоговір іпотеки№11096047000/З(т.с.1а.с.50-55),посвідченийприватнимнотаріусом Запорізькогоміськогонотаріальногоокругу Запорізькоїобласті Буцикіною Л.О., на підставі п. 1.1 якого у забезпечення зобов`язань ФОП ОСОБА_3 за кредитним договором іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 204,2 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 18463 кв м.

За домовленістю сторін, вартість предмета іпотеки складає 3392873 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору, іпотекою за цимдоговором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які виникають з кредитногодоговору від15.12.2006року №11096047000,згідно зяким іпотекодержательдає боржнику(ФОП ОСОБА_3 ) кредит у національній валюті в сумі 1950000 грн., а боржник зобов`язується його використовувати належним чином згідно зі встановленим строком користування, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом та своєчасно повернути кредит іпотекодержателю.

Пунктом 2.1.1 договору іпотеки визначено, що у разі невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, зазначеним в п. 1.3. цього договору, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання, або простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки, та його реалізацію.

Згідно п. 5.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений у п. 1.3. цього договору, яке виникає у Іпотекодержателя у випадкахневиконання (абочасткового невиконання)боржником та/абоіпотекодавцем своїхзобов`язань передіпотекодержателем закредитним договоромта вінших випадках,передбачених цимдоговором,в томучислі,при простроченніналежного платежута відповідноз розділом4договору.

Пункт п. 5.2 договору іпотеки передбачає задоволення вимог іпотеко держателя шляхом: добровільної передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя; звернення стягнення на предмет іпотеки.

Сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) боржником та/або іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту, зазначеного в п. 5.3.3 (п. 5.3. договору іпотеки).

Відповідно до п. 5.3.3 зазначеного договору, у випадку невиконання (або часткового невиконання) боржником або іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та цим договором іпотеки, нотаріус на вимогу іпотекодержателя вчиняє виконавчий напис на цьому договорі. Іпотекодержатель направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмету іпотеки ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЮ ТА БОРЖНИКУ.

Пунктом 5.4. договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду чи напідставі виконавчогонапису нотаріуса після невиконання боржником у 30-ти денний строк вимоги, згідно з повідомленням надісланим у порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

30.03.2010рокуміжПАТ «УкрСиббанк»,якийє правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ОСОБА_8 було укладено договір №1 про внесення змін до договору іпотеки від 15.12.2006 року №11096047000/З (т.с. 1 а.с. 56-57), якими передбачено, що іпотекою забезпечуються зобов`язання, передбачені не тільки кредитним договором, але й Додатковою угодою №3 від 30.03.2010 року до кредитного договору від.15.12.2006 року.

Щодо права ОСОБА_1 звернути стягнення на спірне майно.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2020 року у справі №908/1419/14 (т.с. 1 а.с. 90-92) встановлено, що 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до змісту якого ПАТ «УкрСиббанк» продало (відступило) право вимоги АТ «Дельта Банк», зокрема за кредитним договором № 11096047000 від 15.12.2006 року.

26.09.2019 року між ПАТ «ДельтаБанк» таТовариством зобмеженою відповідальністю«ФК «ГЕЛІОС» укладено Договір № 1962/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав, відповідно до додатку № 1 Договору відступлення права вимоги, зокрема Банком відступлено Новому кредитору право вимоги за Кредитним договором № 11096047000 від 15.12.2006 року.

Зазначеною ухвалою суду змінено ПАТ «Дельта Банк»як стягувача по справі №908/1419/14 (в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11096047000 від 15.12.2006 року) його правонаступником - ТОВ «ФК «ГЕЛІОС».

12.12.2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНСТАНДАРТ» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (т.с. 2 а.с. 42-43), відповідно до п. 2.1. якого до ТОВ «ФК «УКРФІНАНСТАНДАРТ» перейшло право вимоги за договором іпотеки від 15.12.2006 року №11096047000/З.

27.04.2020 року між ТОВ «ФК«УКРФІНАНСТАНДАРТ» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права №27-04/ФК-20 (т.с. 1 а.с. 179-180), на підставі п. 1.1. якого до ОСОБА_1 надійшло право вимоги за кредитним договором від 15.12.2006 року №11096047000.

Крім того, 27.04.2020 року між ТОВ «ФК«УКРФІНАНСТАНДАРТ» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. (т.с. 1 а.с. 183-186), на підставі п. 2.1. якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором іпотеки від 15.12.2006 року №11096047000/З.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно дост. 629 цього Кодексудоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом першої інстанції також правильно було встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 року позов у справі №908/1419/14 задоволено повністю: стягнуто з фізичноїособи -підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 2383950,74 грн. заборгованості по кредиту, 310218,66 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 3528,83 грн. пені за прострочення зобов`язань з погашення кредиту, 12578,15 грн. пені за прострочення зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом та 54205,53 грн. судового збору.

11.07.2014 року на виконання рішення господарського суду видано відповідний наказ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, в якому ФОП ОСОБА_3 є боржником, а ТОВ «Фінансовакомпанія «ГЕЛІОС» - стягувачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1ЗаконуУкраїни«Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.3Закону України«Проіпотеку»іпотека виникаєнапідставідоговору,законуаборішення суду.Взаємніправаі обов`язкиіпотекодавцятаіпотекодержателя виникаютьзмоментудержавної реєстраціїіпотекивідповіднодо закону.Іпотекоюможе бутизабезпеченевиконаннядійсного зобов`язанняабозадоволеннявимоги,якаможевиникнути вмайбутньомунапідставі договору,щонабравчинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 4 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно звимогамист.12 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Уст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно доч.1ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо вінє відміннимвід іпотекодавця, письмовувимогу проусунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягомвстановленого строкувимога іпотекодержателязалишається беззадоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зіст. 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудовоговрегулювання напідставі договору. Позасудове врегулюванняздійснюється згідноіз застереженнямпро задоволеннявимог іпотекодержателя,що міститьсяв іпотечномудоговорі,або згідноз окремимдоговором міжіпотекодавцем таіпотекодержателем прозадоволення вимогіпотекодержателя,що підлягаєнотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно дост. 37 Закону України «Про іпотеку»(станом на час виникнення спірних відносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення прореєстраціюправавласності іпотекодержателянанерухомемайно,щоєпредметом іпотеки,можебутиоскаржено іпотекодавцемусуді.Іпотекодержательнабуваєпредмет іпотекиувласністьза вартістю,визначеноюнамомент такогонабуттянапідставі оцінкипредметаіпотекисуб`єктомоціночноїдіяльності.Уразінабуття прававласностінапредмет іпотекиіпотекодержательзобов`язанийвідшкодуватиіпотекодавцюперевищення 90відсотківвартостіпредмета іпотекинадрозміромзабезпечених іпотекоювимогіпотекодержателя.

Отже, враховуючи укладення між ТОВ «ФК «УКРФІНАНСТАНДАРТ» і ОСОБА_1 . Договору про відступлення права вимоги №27-04/ФК-20, а саме: права вимоги за Кредитним договором №11096047000 від 15.12.2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк»з ФОП ОСОБА_3 та договором іпотеки, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 є належним відповідачем.

Враховуючи, вимоги ч.2 ст.37 ЗУ «Про іпотеку», а також наявність у Договорі іпотеки від 15.12.2006 року розділу 5 «Задоволення вимог іпотекодержателя», суд першої інстанції також правильно вважав, що ОСОБА_1 міг скористатися своїм правом на перехід права власності спірного будинку.

З урахуванням такого висновку, суд першої інстанції також правильно не прийняв до уваги твердження сторони позивача, що ОСОБА_1 взагалі не є іпотекодержателем і не мав права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 27.03.1992 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , актовий запис №288 (т.с. 1 а.с. 19).

На моменту укладення договору купівлі-продажу спірного будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: 12.12.2006 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, тому придбаний будинок є спільною власністю подружжя.

Отже, реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_1 , як суд першої інстанції правильно вважав, безпосередньо стосувалася права власності ОСОБА_3 як боржника у кредитному договорі та співвласника спільного майна подружжя, тому остання є належним позивачем.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.06.2016 року серії НОМЕР_6 , актовий запис №4454 (т.с. 1 а.с. 30).

При розгляді позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , державного реєстратораВиконавчого комітетуМалобілозерської сільськоїради Василівськогорайону Запорізькоїобласті ПлетіньС.В. про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ч.1ст. 48 ЦПК Українипередбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач- це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові до такого відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) та інших звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі№ 520/13067/17 зроблено висновок, що «позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі№ 680/214/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі№ 823/2042/16(провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майноє цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 січня 2021 року в справі№ 753/905/18(провадження № 61-12528св19), від 10 березня 2021 року у справі№ 127/2209/18(провадження № 61-17711св20, ЄДРСРУ № 95574628), від 17 березня 2021 року у справі№ 201/8844/18(провадження № 61-13663св20, ЄДРСРУ № 95654049)

Таким чином, належним відповідачем у справі про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора на нерухоме майно має бутисаме особа,за якоюзареєстроване правовласності наоб`єктнерухомості,в даномувипадку - ОСОБА_1 , а державний реєстратор Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь С.В. є неналежним відповідачем, тому відносно останнього позовні вимоги судом першої інстанції правильно було залишено без задоволення.

ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ» вимогою від 13.12.2019 року №13/12/19 (т.с. 1 а.с. 187-189, 191-193) про усунення порушення умов кредитного договору повідомляло ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про:

- зміну кредитора (відступлення права вимоги за кредитним договором від 12.12.2019 року);

- наявність заборгованості у позивача ОСОБА_3 станом на 12.12.2019 року у сумі 3752527,00 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту становить 1868183,00 грн., заборгованість по процентам складає 1884344,20 грн.;

- намір ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» продати іпотечне майно або набути право власності на іпотечне майно;

- нові реквізити для погашення заборгованості.

Для запобіганню вчиненню вищезазначених дій (продати іпотечне майно або набути право власності на іпотечне майно) ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» запропонувало позивачу ОСОБА_3 та ОСОБА_8 протягом 30 днів з моментуотримання вимоги виконати основне зобов`язання за Кредитним договором.

Зазначені повідомлення ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» направило 13.12.2019 року цінним листом на адресу ФОП ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 та ОСОБА_8 - АДРЕСА_4 (т.с. 1 а.с. 190, 194).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що фактично ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ» направила ОСОБА_8 та ОСОБА_3 лише по одному цінному листу і відсутні докази про їх вручення останнім.

Відповідно до п.61 Порядку № 1127, зі змінами, внесенимипостановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 189, відповідач ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ» повинен був направити два таких листа.

При цьому, для перевірки наданих відповідачем доказів, судом першої інстанції зроблено роздруківку з сайту «Укрпошта» за номерами відправлення.

Однак, згідно з вказаної довідки вбачається, що відстежити надане рекомендоване повідомлення не має можливості через його відсутність у системі.

09.10.2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (номер відомостей про речове право: 38647611; дата, час державної реєстрації: 09.10.2020 року; індексний номер: 54562426 від 13.10.2020 року) за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, літ. Г-2, загальної площею 204,2 кв. м, житлова площа 83,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2192836823101, реєстрацію права власності на житловий будинок) (и.с. 1 а.с. 228-251).

Проте, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при цьому ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ» не було дотримано вимог ст. ст. 35, 37,38 ЗУ «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок № 1127), щодо обов`язкового належного повідомлення іпотекодавця про свій намір на продаж майна або реєстрації права власності за собою, виходячи з такого.

Порядком № 1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пункт 61 Порядку № 1127, зі змінами, внесенимипостановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 189, якими визначено, що: «Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмовоївимоги про усуненняпорушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копіярекомендованого поштовоговідправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про сумуборгу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливутридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк».

Проте, судом першої інстанції було правильно встановлено, що вимоги проусунення порушення ТОВ «ФК «УКРФІНАНСТАНДАРТ» у порушення п.61 Порядку №1127 направляло лише одинраз 13.12.2019року поштовим відправленнямзоголошеноюцінністю ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (т.с. 1 а.с. 190, 194), який на той час вже помер. З наданих до суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_1 документів не вбачається, що направлене ОСОБА_8 та ОСОБА_3 поштове відправлення їм було вручене.

Суд першої інстанції також правильно вважав за доцільне врахувати останні за часом висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22), в якій наголошено, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцемписьмової вимогита дотриманнястроку, зазначеного в ній. За обставинами цієї справи банк направив на адресу іпотекодавця повідомлення-вимогу про обов`язок достроково сплатити заборгованість за кредитним договором та попередив про наслідки невиконання. Проте у справі немає доказів вручення повідомлення-вимоги боржнику, відповідно до матеріалів справи поштове відправлення повернулося без вручення адресату за спливом строку зберігання, що було перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи касаційної скарги про необов`язковість особистого вручення повідомлення-вимоги боржнику з посиланням на пункт 6.2 іпотечного договору, оскільки така домовленість сторін не спростовує обов`язку реєстратора перед здійсненням відповідних процедур отримати документ, що підтверджує факт отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя.

Отже, суд першої інстанції в даному випадку правильно виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази одержання боржником двох письмових вимог про усунення порушень (з періодичністю не менше ніж один місяць), а відтак і факту завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

Як наслідок цього, у державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня С.В. були підстави саме для відмови у вчиненні державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 .

Таким чином, за браком документів, потрібних для державної реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_1 , така реєстрація здійснена з порушенням приписівЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»і Порядку № 1127, що підлягає застосуванню до спірних відносин саме у тій редакції її правил, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент вчинення такої державної реєстрації.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі № 646/2138/19 (провадження № 61-4526св23).

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що в даному випадку ОСОБА_1 звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого склала на момент реєстрації права власності за ОСОБА_1 2779782,00 грн.

Відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 року позов у справі №908/1419/14 задоволено повністю: стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості на загальну суму 2764481,91грн.

На цей час відкрито виконавче провадження і з ОСОБА_3 вже стягнуті відповідні кошти. В якості доказів, передбачених ст. 367 ч. 3 ЦПК України, на підтвердження останнього апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України у цій справі з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційних скарг позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 можуть бути прийняті надані стороною позивача вперше апеляційному суду у цій справі докази, а саме:

- відповідь Хортицького ВДВС м. Запоріжжя від 18.04.2024 року (за період з 28.01.2020 року по 18.08.2021 року - 6662,87грн.на користьстягувачаТОВ «ФК «ГЕЛІОС»)

- та - довідка ТОВ «ТД «Срібний вік» від 05.04.2014 року відносно працівника ОСОБА_3 (за період з 05.2019 року по 08.2021 року - 9702,93 грн.) про утримання з її доходу коштів

на користь стягувача у виконавчому провадженні № 49968446, боржник ФОП ОСОБА_3 на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Запорізької області, виконавчий лист № 08/14/19, виданого 11.07.2014 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_3 боргу 2764481,91 грн. на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якогоу даномувиконавчому провадженнідосі є ТОВ «ФК «ГЕЛІОС»(т.с. 3 а.с. 14-17, 23-24).

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 звернув стягнення на предмет іпотеки об`єкт, який коштує більше, ніж заборгованість відповідно до вказаного рішення суду і фактично відбувається подвійне стягнення заборгованості.

Крім того, оцінюючи вибір правомірного та ефективного способу захисту прав позивача,суд першоїінстанції такожправильно виходивз того,що згідноз ч.ч.1,2ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під час розгляду справи суд має з`ясувати, чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у таких правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачі ОСОБА_3 просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, прийняте ОСОБА_7 та - запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 38647611 від 09.10.2020 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок літ. Г-2, загальної площею 204,2 кв. м, житлова площа 83,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 11).

Кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання (ч.1ст. 15 ЦК України).

Уст. 16 ЦК Українивизначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Якщо позивачвважає порушенимисвої правана предметіпотеки (внаслідокпозасудового зверненнястягнення напредмет іпотекивідповідачем),він може,з оглядуна фактичніобставини,вимагати відновленнястановища,яке існувалодо порушення(пункт4ч.2ст. 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьомупозивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогамзакону, тобтоз порушенням прав позивача.

При розгляді цієї справи по суті, судом першої інстанції правильно встановлено порушення прав позивача ОСОБА_3 , як наслідок, суду першої інстанції необхідно встановити належний та ефективний спосіб захисту прав позивача з огляду на обставини цієї справи.

Відповідно доч.4ст. 37 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на момент звернення з позовом)рішення про реєстрацію права власностііпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки,може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

При цьому абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, щоу разі скасування рішеннядержавного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішеннячи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав,державний реєстраторчи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону)проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових праввідповідно до цьогоЗакону.

Оскільки порушення прав позивача ОСОБА_3 відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно вважав, що заявлені неюпозовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію праввід 13.10.2020 рокуопосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер, вимога проскасування рішеннядержавного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другоїст. 16 ЦК України.

Судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного переконання, що правомірним, тобто таким, що відповідає природі порушеного цивільного права й характеру цивільних відносин між учасниками спору, та ефективним, тобто дієвим, способом захисту порушеного права є скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та правильно вважав за необхідне скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня С.В. (номер відомостей про речове право: 38647611; дата, час державної реєстрації: 09.10.2020 року; індексний номер: 54562426 від 13.10.2020 року) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, літ. Г-2, загальної площею 204,2 кв. м, житлова площа 83,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2192836823101).

Апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що у задоволенні позову в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно необхідно позивачу ОСОБА_12 у цій справі слід відмовити з причин, зазначених вище, а саме: задоволення позовної вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

Доводи апеляційнихскаргвідповідача ОСОБА_1 всобі представника ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3 в особіпредставника ОСОБА_4 єтакими,щофактичновідображають позиції цих сторін в оскаржуванійчастині у цій справі усудіпершої інстанції,які вонита їхпредставники вважаютьтакими,що єєдино правильнимита єдиноможливими,та якимостаннійвженадавналежнуоцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи в оскаржуванійчастині рішення у цій справі.

Суд першої інстанції розглянув дану справу в оскаржуванійчастині з додержанням вимог ЦПК України, тобто вмежахзаявленихпозивачем позовнихвимогтана підставідоказівсторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Позивач ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_1 , а також представники останніх не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування чи спростування позову позивача кожна із сторін в оскаржуваній частині.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційних скарг позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Надані стороною відповідача ОСОБА_1 вперше у цій справі лише апеляційному суду копії отриманих ним від ТОВ ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» накладних, на підтвердження повторного направлення останнім 16.01.2020 року вимоги боржнику та іпотекодавцю ОСОБА_8 , якій помер ще у 2016 році, та, відповідно, не міг отримати, накладні № 40792742 та № 40792743 (т.с. 2 а.с. 90-91), можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України у цій справі з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в оскаржуванійчастині вмежах доводівапеляційних скаргпозивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 .

Проте, останні самі пособі при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи в оскаржуванійчастині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частинізадоволення позовних вимог позивача ОСОБА_12 до відповідача ОСОБА_13 у цій справі.

Витребувати та дослідити реєстраційну справу, що була заведена при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії, суд першої інстанції не мав об`єктивної можливості (з незалежних від суду першої інстанції обставин)через знаходження останньої на тимчасово окупованої внаслідок військової агресії РФ території Запорізької області України (ст. 82 ч. 3 ЦПК України загальновідома інформація, яка не підлягає доказуванню).

І хоча апеляційним судом встановлено, що 19.01.2023 року на адресу суду першої інстанції у цій справі від державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня С.В. надійшов відзив на позовну заяву (т.с. 1 а.с. 123-126), в якому останній не заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності не було доступу до спадкового реєстру, а тому не було можливості у відповідності до закону направити вимоги іпотекодержателя щодо погашення суми боргу та/або повідомлення про перереєстрацію будинку позивачами. Крім того, зазначив, що не має зацікавленості у справі, а в матеріалах справи відсутні необхідні документи для перереєстрації документи.

Проте, розглянувши зазначений відзив, суд першої інстанції правильно мав сумніви щодо складання та підписання змісту зазначеного відзиву на позовну заяву саме відповідачем - державним реєстратором Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінем С.В., виходячи з того, що згідно із конвертом, адресою державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня С.В. є Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, яка на час відправлення відзиву була вже тимчасово окупованою територією, пересилання кореспонденції з якої є неможливим; відповідно до поштового штрихкоду, пересилання відзиву на позовну заяву здійснювалося з м. Києва; при цьому, згідно з повідомленням з Малобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 07.08.2023 року №134, відповідач у справі державний реєстратор Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь С.В. знаходиться на тимчасово окупованій території Запорізької області.

Разом із цим, відповідач ОСОБА_1 не позбавленийбув праванадавати протягомусього розглядуцієї справисудом першоїінстанції зсерпня 2022року погрудень 2023року (достатньочасу) 20

в свою чергу у спростування доводів позовної заяви ОСОБА_3 в частиніїї задоволення у цій справі суду у матеріали цієї справи належним чином посвідчені копії всіх документів,які булипідставою дляформування вищезазначеноїреєстраційної справидержавного реєстратораПлетінь С.В., з боку попереднього кредитора ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» для долучення до матеріалів цієї справи, які мали залишитись на зберіганні у останнього чи, навіть їх оригінали, для огляду судом, які могли чи мали бути повернуті державним реєстратором останньому після отримання з них відповідних електронних копій.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційнихскарг відповідача ОСОБА_1 всобі представника ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3 в особіпредставника ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуванійчастині є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що судом першої інстанції в оскаржуваній частині фактично не вирішувалось питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи, а тому останнє в апеляційному порядку не могло переглядатись і не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За такихобставин,апеляційнийсудне вбачаєпередбаченихзакономпідстав дляскасуваннярішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови позивачу ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_13 у задоволенні їх вищезазначених апеляційних скарг у цій справі, останні не мають права на компенсацію за рахунок один одного будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 всобі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Комунарськогорайонного судум.Запоріжжя від06грудня 2023року у цій справі в оскаржуванійчастині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в частині,яка булапредметом апеляційногоперегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 08.05.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.